ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/6555/14 29.05.14
За позовом Заступника прокурора Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері
в особі Головного Управління Внутрішніх Військ МВС України
до ТОВ "Етьєн Вест"
про стягнення 277 347,86 грн.
Суддя Головатюк Л.Д.
Представники сторін:
Від прокуратури Спорий І.Г. (посвідчення № 024836)
Від позивача Скляров Д.М. (дов. № 3/20-308 від 04.03.2014)
Від відповідача не прибув
На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги Заступника прокурора Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Головного управління внутрішніх військ МВС України до товариства з обмеженою відповідальністю "Етьєн - Вест" про стягнення 277 347,86 грн. заборгованості за оренду землі до договору № 4А/03/206 від 15.03.2006 та додаткової угоди №2 від 06.08.2008 на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 15.04.2014 порушено провадження у справі №910/6555/14 та призначено до розгляду на 15.05.2014.
Прокурор, представник позивача з'явились в судове засідання 15.05.2014, надали пояснення по суті справи та подали додаткові докази по справі.
Представник відповідача в судове засідання 15.05.2014 не з'явився, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений
Розгляд справи відкладено на 29.05.2014.
29.05.2014 в судове засідання прибули представники прокуратури та позивача, надали додаткові пояснення та докази по справі, позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання 29.05.2014 не з'явився і витребувані докази не надав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Ухвала суду від 15.05.2014 отримана відповідачем 23.05.2014, що підтверджується відміткою на звороті ухвали та повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 2916401 4 (в матеріалах справи).
Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.
Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників прокуратури та позивача, господарський суд міста Києва, -
Згідно вимог ст.ст. 75, 85, 113, 117 Конституції України єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України. Вищим органом у системі органів виконавчої влади є Кабінет Міністрів України, який підзвітний Верховній Раді України. Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.
До державної власності в Україні належить загальнодержавна власність суб'єктом якої є держава в особі Верховної Ради України. Управління державним майном від імені народу здійснює Верховна Рада України, а також уповноважені нею державні органи, які здійснюють контроль за ефективністю використання і схоронністю довіреного їм державного майна та інші правомочності відповідно до законодавчих актів України. Загальнодержавну власність складає також майно Міністерства внутрішніх справ України.
Статтями 1, 6 Закону України "Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України" визначено, що Внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України входять до системи Міністерства внутрішніх справ України і призначені для охорони та оборони важливих державних об'єктів, перелік яких установлюється Кабінетом Міністрів України, а також для участі в охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю. Внутрішні війська підпорядковуються Міністру внутрішніх справ України. Безпосереднє управління внутрішніми військами здійснює командуючий цими військами.
Відповідно до вимог п. 1 декрету Кабінету Міністрів України № 8 від 15 грудня 1992 року, здійснення функцій щодо управління майном, яке є у загальнодержавній власності, покладено на Міністерства, а згідно п. 1 «Положення про Міністерство внутрішніх справ України», затвердженого Указом Президента України № 383/2011 від 06.04.2011 року, Міністерство внутрішніх справ України (МВС України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
Згідно вимог «Положення про орган військового управління внутрішніх військ МВС України», затверджений Указом Президента України №501/2007 від 06.06.2007 року, органом військового управління внутрішніх військ є Головне управління внутрішніх військ МВС України.
Фінансування внутрішніх військ провадиться за рахунок коштів державного бюджет, як це визначено ст. 12 Закону України "Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України".
Згідно з положеннями ст. 121 Конституції України на прокуратуру покладено функції представництва інтересів громадянина або держави у випадках, визначених законом.
Відповідно до ст. 20 Закону України "Про прокуратуру" при виявленні порушень закону прокурор у межах своєї компетенції має право звертатись до суду у передбачених законом випадках.
В силу ст. 36-1 Закону визначено підстави представництва прокурором інтересів держави, а саме: наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.
У відповідності до ст. 2 ГПК України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Рішенням Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року у справі №1 l/99 (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) визначено, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
З питань участі прокурора у розгляді справ господарськими судами Пленумом Вищого господарського суду України ухвалено постанову № 7 від 23.03.2012 «Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам».
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 03.04.2007 у справі №05-5-46/8142, а також у постанові Вищого господарського суду України 13.11.2007 у справі № 55/156-07.
Отже, Головне управління внутрішніх військ МВС України визначене як позивач, є представниками Держави та її органами виконавчої влади і управління, а тому порушення інтересів позивача є безпосереднім порушенням інтересів держави.
15.03.2006 між замовником будівництва - Головним управлінням внутрішніх військ МВС України (далі - позивач), забудовником - товариством з обмеженою відповідальністю "Етьєн-Вєст" (далі - відповідач) та дольовиком - Будівельною корпорацією "УкрАзіаБуд" був укладений договір № 4А/03/206 (далі - Договір), а 06.08.2008 - додаткова угода № 2 (копії в матеріалах справи).
Згідно з пунктом 2.7.1 договору відповідач узяв на себе зобов'язання за. рахунок власних та залучених від третіх осіб коштів, сил та засобів забезпечити відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації та умов договору виконання будівельних, спеціальних та пусконалагоджувальних видів робіт для завершення будівництва об'єкта "Забудова житловими будинками з монолітного залізобетону у 2-му мікрорайоні житлового масиву "Троєщина" у Ватутінському (нині Деснянському) районі м. Києва" (в подальшому - Об'єкт), у тому числі спорудження частки споживача з оздоблювальними роботами згідно паспорту оздоблення приміщень та здати закінчений будівництвом Об'єкт (окрему чергу в Об'єкті) державній приймальній комісії в експлуатацію в термін, передбачений Графіком виконання робіт.
Пунктом 2.7.3 додаткової угоди від 06.08.2008 № 2 визначено обов'язок відповідача протягом п'яти банківських днів з дня отримання рахунку від позивача перерахувати на розрахунковий рахунок останнього грошові кошти, пов'язані з відшкодуванням та/або сплатою ним витрат щодо орендної плати за земельну ділянку, відведену під будівництво Об'єкта, у розмірах та на умовах, передбачених договором оренди земельної ділянки від 25.08.2005 № 176 (додається), який укладено позивачем з Київською міською радою, з урахуванням штрафних санкцій, що виникли.
Відповідно до пунктів 2.2, 4.2 та 4.5 згаданого договору оренди земельної ділянки Позивач зобов'язаний сплачувати орендну плату (земельний податок) на відповідний розрахунковий рахунок Київської міської ради. У свою чергу річна орендна плата за земельну ділянку встановлена у розмірі 1,5% від її нормативної грошової оцінки.
Обов'язок щодо сплати орендної плати за земельну ділянку (земельний податок) позивач виконав на загальну суму 277 347, 86 грн., що підтверджується платіжним дорученнями від 14.03.2012 № 1 та від 26.03.2012 № 3.
На виконання вимог Договору та додаткової угоди позивачем на адресу відповідача був направлений лист від 21.05.2012 № 3/23/3-3589/1 про необхідність погашення заборгованості, рахунки фактури та акти звірки взаємних розрахунків.
Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу (ЦК) України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Проте всупереч положенням пункту 2.7.3 додаткової угоди від 06.08.2008 № 2 відповідачем не відшкодувало позивачеві витрат щодо орендної плати за земельну ділянку (земельного податку).
Отже, внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. В той же час в ч. 2 цієї статті зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу.
Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 277 347,86 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а відтак, позовні вимоги прокуратури та позивача про стягнення з відповідача боргу в сумі 277 347,86 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам.
На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -
1. Позовні вимоги Заступника прокурора Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Головного управління внутрішніх військ МВС України задовольнити в повному обсязі.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Етьєн-Вєст" (03067, м. Київ, вул. Гарматна, 4; код ЄДРПОУ 31169923) на користь Головного управління внутрішніх військ МВС України (03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 9-а; код ЄДРПОУ 25575262, р/р 31250272211294 в ГУ ДКСУ в м. Києві, отримувач управління розквартирування і капітального будівництва ГУВВ МВС України) 277 347 (двісті сімдесят сім тисяч триста сорок сім)грн. 86 коп. орендної плати за землю.
3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Етьєн-Вєст" (03067, вул. Гарматна, 4, м. Київ; код ЄДРПОУ 31169923) в дохід державного бюджету України 5 546 (п'ять тисяч п'ятсот сорок шість) грн. 96 коп. судового збору.
4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
5. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.
6. Копію рішення розіслати сторонам.
Суддя Головатюк Л.Д.
Дата підписання повного тексту рішення - 04.06.2014