19.05.2014 Справа № 363/1868/14-ц
19 травня 2014 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:
головуючого - судді Підкурганного В.В.
при секретарі Подшибякіній О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вишгороді Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Нижчедубечанської сільської ради Вишгородського району Київської області про визнання права власності на нерухоме майно,
У травні 2014 року позивач звернувся до суду із позовом у якому просив визнати за ним право власності на садовий будинок НОМЕР_1 з надвірними будівлями та спорудами в садовому товаристві «Весна» на території Нижчедубечанської сільської ради Вишгородського району Київської області.
Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що його матір ОСОБА_2 була членом СТ «Весна», що знаходиться на території Нижчедубечанської сільської ради Вишгородського району Київської області та власником земельної ділянки НОМЕР_1 площею 0,049 га.
У 1989 році, на виділеній матері земельній ділянці, ще до отримання нею державного акту на зазначену земельну ділянку, він побудував садовий будинок.
6 липня 2005 року згідно договору дарування ОСОБА_2 подарувала йому земельну ділянку, площею 0,049 га, яка знаходиться на території Нижчедубечанської сільської ради Вишгородського району Київської області, садове товариство «Весна».
У 2014 році ним було зареєстровано право власності на зазначену земельну ділянку.
Однак, звернувшись до реєстраційної служби з метою реєстрації будинку він отримав відмову у державній реєстрації у зв'язку з тим, що садовий будинок побудований у 1989 році, а право власності на земельну ділянку згідно договору дарування від 6 липня 2005 року № 2918 перейшло у 2005 році.
В судове засідання позивач не прибув, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позов підтримав та просив про його задоволення.
Представник відповідача в судове засідання також не прибув, надав суду заяву в якій проти позову не заперечував та просив судовий розгляд справи проводити за його відсутності.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов наступного.
Так, судом встановлено, що згідно договору дарування від 6 липня 2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу ОСОБА_3, ОСОБА_2 подарувала ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 0,049 га, яка знаходиться на території Нижчедубечанської сільської ради Вишгородського району Київської області, садове товариство «Весна», надану для садівництва (а.с. 6).
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,049 га, кадастровий номер 3221885600:34:298:0100, яка розташована на території Нижчедубечанської сільської ради Вишгородського району Київської області, садове товариство «Весна», цільове призначення для колективного садівництва (а.с. 7).
24 квітня 2014 року державним реєстратором прав на нерухоме майно відмовлено у державній реєстрації права власності на садовий будинок, що розташований за адресою: Київська область, Вишгородський район, Нижчедубечанська сільська рада, СТ «Весна», будинок НОМЕР_1 у зв'язку з тим, що документи не відповідають вимогам або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, а саме: садовий будинок побудований у 1989 році, а право власності на земельну ділянку згідно договору дарування від 6 липня 2005 року № 2918 перейшло у 2005 році (а.с. 13).
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2, актовий запис від 17 квітня 2009 року за № 83, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2, копія якого знаходиться в матеріалах справи (а.с. 14).
Відповідно до інформаційної довідки зі спадкового реєстру виданої Державним нотаріусом Вишгородської районної державної нотаріальної контори від 15 травня 2014 року спадкова справа після смерті ОСОБА_2 не заводилася (а.с.22-23).
За результатами технічної інвентаризації 4 квітня 2014 року було виготовлено технічний паспорт на будинок НОМЕР_1 в СТ «Весна» Нижчедубечанської сільської ради Вишгородського району Київської області (а.с. 8-11).
Згідно довідки виданої СТ «Весна» від 16 травня 2014 року № 206 рік забудови садового будинку НОМЕР_1, є 1989 рік (а.с.21).
З огляду на встановлені обставини судом зазначається наступне.
Відповідно до статті 1 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до частини 1 статті 3 ЦПК кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Так, законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.
Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до пункту 42 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 №703, державний реєстратор у встановлених законом випадках за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію видає свідоцтво про право власності на нерухоме майно, на підставі якого проводить державну реєстрацію права власності на нерухоме майно.
Відповідно до пункту 3.1 Порядку прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків І та II категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства від 24 червня 2011 року № 91, зареєстрованим в Міністерстві юстиції 11 липня 2011 року за № 830/19568 (далі - Порядок), документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 5 серпня 1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації.
З урахуванням положень частини 1 статті 15, статті 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. За змістом наведених норм права потреба в такому способі захисту виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами (документами), підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється.
За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що право позивача підлягає захисту, а позов - задоволенню.
Керуючись статтями 209-215 ЦПК України, суд,
позов ОСОБА_1 до Нижчедубечанської сільської ради Вишгородського району Київської області про визнання права власності на нерухоме майно - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на садовий будинок НОМЕР_1 з надвірними будівлями та спорудами в садовому товаристві «Весна» на території Нижчедубечанської сільської ради Вишгородського району Київської області.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя