22 квітня 2014 рокусправа № 808/4150/13-а
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дадим Ю.М.
суддів: Богданенка І.Ю. Уханенка С.А.
за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправною відмову №341/5/608 від 14.03.2013р. щодо відмови у видачі грошової компенсації замість речового майна та стягнення матеріальної шкоди, -
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 23 вересня 2013 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.
Сторони в судове засідання не з'явились, були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, тому у відповідності до положення ст. 41 КАС України фіксування судового процесу не здійснюється.
Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність та обґрунтованість оскарженої постанови, не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що наказом Головнокомандувача Збройних сил України від 10.02.1010 № 77, відповідно до ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ОСОБА_1 було звільнено з військової служби у запас за ч. 6 п. «б» (за станом здоров'я) та наказом Запорізького обласного військового комісара від 26.08.2010 № 165 виключений зі списків особового складу Запорізького військового комісаріату.
Відповідно до п. «б» ч. 6 ст. 26 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу», контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність або обмежену придатність до військової служби.
Як свідчать матеріали справи, під час проходження служби в ЗСУ відповідач не забезпечував позивача предметами речового майна і не виплачував замість них грошової компенсації в розмірі їх вартості у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в сумі 4564 грн. Про зазначене свідчить довідка-розрахунок № 7/реч ІНФОРМАЦІЯ_1 за не отримане речове майно, що підлягає видачі ОСОБА_1 .
Згідно ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Тобто, на даний час зазначеною вище нормою не передбачено, що військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.
Законом України від 3 листопада 2006 року № 328-V «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб» статтю 9 Закону № 2011-ХІІ викладено в новій редакції, а також цей Закон доповнено статтею 9-1 (у редакції, чинній до 1 січня 2008 року), якою було передбачено, зокрема, що продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів.
При цьому положення частини другої статті 9-1 Закону № 2011-ХІІ регулюють порядок виплати компенсації замість речового майна військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, і не поширюються на військовослужбовців, звільнених з військової служби.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що на момент звернення ОСОБА_1 щодо отримання грошової компенсації замість речового майна Закон № 2011-XII не передбачав такого права для військовослужбовців, звільнених у запас або відставку.
Крім того, судом першої інстанції правомірно зазначено, що Закон України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» набрав чинності 11 березня 2000 року і зупинив дію ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в частині виплати компенсації, який на даний час не визнаний неконституційним Конституційним судом України, а тому є чинним.
Таким чином, Міністерство оборони України діяло в межах та на підставі законодавства, тому відповідно до вищевикладеного та керуючись Законом України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» від 17 лютого 2000 року № 1459-ІІІ, Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» суд доходить висновку, що вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Беручи до уваги зазначене, доводи суду першої інстанції про відсутність законних підстав для задоволення вимог позивача, є обґрунтованими.
Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції суду відповідає вимогам закону, підстави для її скасування відсутні.
Керуючись ст. ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23 вересня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.
Головуючий: Ю.М. Дадим
Суддя: І.Ю. Богданенко
Суддя: С.А. Уханенко