21 травня 2014 р.м.ОдесаСправа № 1407/2-а-9710/11
Категорія: 10.3.2 Головуючий в 1 інстанції: Вуїв Олег Васильович
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого: судді Домусчі С.Д.
суддів: Кравця О.О., Шеметенко Л.П.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на постанову Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 26 жовтня 2011 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання нарахувати та виплатити додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, з урахуванням компенсації втрати частини доходів, з урахуванням вже виплачених сум,-
25 серпня 2011 року ОСОБА_1 звернувся до Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення перерахунку та виплати щомісячної додаткової пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 10 листопада 1998 року та по теперішній час, відповідно до ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 10 листопада 1998 року та по теперішній час, відповідно до ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням компенсації втрати частини доходів, з урахуванням вже виплачених сум.
Ухвалою від 19 вересня 2011 року Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області залишив без розгляду позовні вимоги, заявлені за період з 10 листопада 1998 року по 25 лютого 2011 року (а.с. 28).
Постановою від 26 жовтня 2011 року, ухваленою в порядку скороченого провадження, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області частково задовольнив адміністративний позов;
- визнав протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, позивачу за період з 25 лютого по 19 червня 2011 року на підставі Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
- зобов'язав відповідача здійснити перерахунок та виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, позивачу за період з 25 лютого по 19 червня 2011 року згідно з ст. 49, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Не погоджуючись з постановою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нову, якою в повному обсязі задовольнити адміністративний позов, починаючи з 10 листопада 1998 року.
Вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що суд першої інстанції допустив неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи. Також апелянт посилається на невідповідність предмету позову, викладеного в постанові суду, предмету позову, зазначеного в позовній заяві, що у сукупності призвело до порушення норм матеріального і процесуального права та до неправильного вирішення справи.
Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області надало письмові заперечення на апеляційну скаргу ОСОБА_1, в якій просить частково задовольнити його апеляційну скаргу, скасувати оскаржену постанову та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.
Також не погоджуючись з постановою суду, Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нову, якою відмовити у задоволені адміністративного позову в повному обсязі.
Свої вимоги апеляційної скарги, Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області обґрунтовує тим, що нарахування та виплата позивачу додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, з 01 січня 2007 року, тобто з часу, з якого позивач перебував на обліку в ГУПФУ в Миколаївській області, здійснювалось відповідно до вимог діючого законодавства.
Ухвалюючи постанову про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції встановив наявність правових підстав для відновлення порушеного права позивача за період з 25 лютого по 18 червня 2011 року.
Справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 197 КАС України.
Заслухавши суддю доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційних скарг, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги можуть бути задоволені частково.
Апеляційний суд встановив, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив та оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив правову природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Апеляційний суд не приймає доводи ОСОБА_1 щодо невідповідності позовних вимог, викладених в оскарженій постанові, позовним вимогам, зазначеним в позові, оскільки ухвалою від 19 вересня 2011 року Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області залишив без розгляду позовні вимоги, заявлені за період з 10 листопада 1998 року по 25 лютого 2011 року (а.с. 28). Зазначена ухвала у встановленому законом порядку не оскаржена, набрала законної сили, а тому, відповідно до ч. 2 ст. 14 КАС України, є обов'язковою для апеляційного суду.
Сторонами по справі не оспорюється та матеріалами справи підтверджений той факт, що ОСОБА_1, є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 році, віднесений до 2 категорії, (а.с. 8), є пенсіонером МВС та отримує пенсію за вислугу років з 09 листопада 1998 року відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а також отримує додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, як учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 році, 2 категорії, у розмірі 15% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, який перераховувався, у зв'язку із зміною прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (а.с. 10-14, 15-21, 25-27).
Предметом спору є розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, який, відповідно до ч. 1 ст. 51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», має становити 30 процентів мінімальної пенсії за віком.
Також сторонами по справі не оспорюється той факт, що позивач отримав додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі, меншому ніж встановлено ч. 1 ст. 51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Апеляційний суд не приймає доводи апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо нарахування та виплати позивачу додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю відповідно до вимог діючого законодавства, оскільки, у спірний період, який розглядається в цій справі, а саме з 25 лютого 2011 року, позивач застосовував норми Постанови Кабінету Міністрів України, які мають меншу юридичну силу, ніж Закон України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до вимог п. 4 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» (із змінами внесеними Законом від 14 червня 2011 рокуN 3491-VI) та п.п. 2 п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 6 липня 2011 року № 745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», яка набрала чинності з 23 липня 2011 року, розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, зокрема особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи тим, що належать до категорії 2, встановлений - в 15 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність.
Апеляційний суд встановив, що Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області з 23 липня 2011 року виплачувало позивачу додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 15 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, що також не оспорюється сторонами, а тому діяло у відповідності до вимог чинного з 23 липня 2011 року законодавства.
При цьому апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, задовольняючи адміністративний позов, помилково зазначив кінцеву дату для перерахунку пенсійних виплат, оскільки з самого визначення поняття «пенсія» випливає, що щомісячні пенсійні виплати здійснюються на постійній основі, один раз на місяць протягом невизначеного періоду часу, а тому цей вид виплат не є строковим і не може бути призначений на певний строк. У цьому випадку визначається лише дата, з якої особа має право на отримання пенсії (чи її перерахунок). Кінцевий термін або строк, на який призначається пенсія, не може встановлюватись, оскільки це суперечить самому визначенню та суті пенсії. Тому виплату пенсії не може бути обмежено будь-яким кінцевим терміном або строком, оскільки це б обмежувало право особи на отримання щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка має виплачуватись постійно, один раз на місяць протягом невизначеного часу та без встановлення будь-якого терміну або строку виплати пенсії.
Порядок та строки нарахування пенсій можуть бути змінені за умов іншого законодавчого регулювання.
Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій у постановах від 23 квітня 2012 року № 21-239а11, від 19 березня 2013 року № 21-53а13, від 5 листопада 2013 року № 21-293а13.
Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального права та наявність підстав для зміни оскарженої постанови, шляхом виключення з абзацу третього резолютивної частини постанови словосполучення «по 19 червня 2011 року».
Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку про правильне вирішення судом першої інстанції спору по суті, але з помилковим застосуванням норм матеріального права, у зв'язку з чим, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 201 КАС України, це є підставою для часткового задоволення апеляційних скарг та зміни оскарженої постанови.
Керуючись ст. ст. 70, 71, ч. 10 ст. 183-2, ст. 195, п. 2 ч. 1 ст. 197, п. 2 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 201, ст. ст. 207, 244-2, ч. 5 ст. 254 КАС України, -
Апеляційні скарги ОСОБА_1, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області задовольнити частково.
Постанову Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 26 жовтня 2011 року змінити, виключивши з абзацу третього резолютивної частини постанови словосполучення «по 19 червня 2011 року».
В іншій частині постанову Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 26 жовтня 2011 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий: суддя С.Д.Домусчі
суддя О.О.Кравець
суддя Л.П.Шеметенко