копія
Справа № 538/257/14-ц
Номер провадження 22-ц/786/1614/14
Головуючий у 1-й інстанції Крекотень С. А.
Доповідач Кривчун Т. О.
27 травня 2014 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Полтавської області у складі:
Головуючого: судді Кривчун Т.О.
Суддів: Дряниці Ю.В., Карнауха П.М.
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 26 березня 2014 року
по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, -
У лютому 2014 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вказаним позовом до ОСОБА_1, в якому просила стягнути з відповідача на її користь кошти по відшкодуванню матеріальної шкоди, заподіяної самовільним використанням належної їй земельної ділянки в сумі 2139,32грн.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що у 2013 році належною їй на праві власності земельною ділянкою незаконно користувався ОСОБА_1, засіявши її кукурудзою, що підтверджено Актом обстеження земельної ділянки, складеного за її зверненням Державною інспекцією сільського господарства в Полтавській області 20.09.2013 року, внаслідок чого їй завдано матеріальної шкоди.
Рішенням Лохвицького районного суду Полтавської області від 26 березня 2014 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 кошти по відшкодуванню матеріальної шкоди, заподіяної самовільним використанням земельної ділянки в сумі 2139,32 грн. та 243,60грн судового збору.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, прохає рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Вважає, що справа мала бути розглянута заочно, суд не провів попередній розгляд справи, що позбавило його можливості надати докази на заперечення вимог.
Зазначає, що самовільно не займав земельну ділянку позивача, що підтверджується розпискою про отримання ОСОБА_2 грошей за надану йому в оренду земельну ділянку на строк до 30.09.2013 року.
Вказує, що розрахунок матеріальної шкоди виготовлений з явними порушеннями порядку його проведення, а тому не повинен братися до уваги.
У наданих суду письмових запереченнях на апеляційну скаргу позивач зазначає, що висновок про те, що вона надала згоду на заочний розгляд справи, є хибним.
Вважає, що надана відповідачем розписка не може розглядатися як належний доказ, оскільки вона не має ніякого відношення до даної справи та подана з порушенням вимог, встановлених цивільно-процесуальним законодавством, а тому не повинна бути прийнята судом..
Зазначає, що Розрахунок заподіяної шкоди є чинним, оскільки він ніким не оскаржений, як і дії державного інспектора сільського господарства в Полтавській області Волошка В.П. щодо проведення перевірки, складання припису та проведення Розрахунку, зробленого на підставі Методики визначення розміру шкоди…, затвердженої Постановою КМУ від 25.07.2007р. №963.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
У відповідності до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд,виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.
Як убачається з матеріалів справи та встановлено місцевим судом, відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №519173 ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 2,0га, що розташована у с. Вирішальне, Лохвицького району Полтавської області (а.с.6).
За результатами обстеження земельної ділянки сільськогосподарського призначення, загальною площею 2.0га, яка знаходиться в межах Вирішальненської сільської ради Лохвицького району, проведеного державним інспектором сільського господарства в Полтавській області Волошко В.П., у присутності ОСОБА_1, згідно поданої ОСОБА_2 заяви встановлено, що належну їй на праві власності згідно Державного акту №519173, реєстровий номер №010954500133, земельну ділянку використовує ОСОБА_1, чим порушено ст.ст.211,212 Земельного кодексу України, ст.6 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», відповідальність за вчинення даного правопорушення передбачена ст.53-1 КУпАП, що зафіксовано в Акті №126 від 20.09.2013 року (а.с.7).
За Розрахунком розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, здійсненого державним інспектором сільського господарства в Полтавській області Волошка В.П. та перевіреного державним інспектором Філоненко Ю.П., розмір заподіяної шкоди складає 2139,32 грн. (а.с.9).
Також, вказані обставини зафіксовані у повідомленні Державної інспекції сільського господарства в Полтавській області №К-01-30/311 від 09.10.2013р., надісланому ОСОБА_2 на її звернення (а.с.9).
Задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд виходив із із того, що у 2013 році належною ОСОБА_2 земельною ділянкою самовільно користувався ОСОБА_1, засіявши її кукурудзою, внаслідок чого позивачу була заподіяна матеріальна шкода в розмірі 2139,32грн.
Однак колегія суддів не може погодитися з таким висновком, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків.
Загальний перелік підстав відшкодування завданих збитків закріплений статтею 156 ЗК України .
У статті, зокрема, йдеться про відшкодування власнику земельної ділянки збитків, заподіяних внаслідок:
а) вилучення (викупу) сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом;
б) тимчасового зайняття сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для інших видів використання;
в) встановлення обмежень щодо використання земельних ділянок;
г) погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників;
ґ) приведення сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників у непридатний для використання стан;
д) неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.
Коло суб'єктів, на яких закон покладає обов'язок відшкодовувати збитки власникам землі та землекористувачам, визначає стаття 157 ЗК України .
Частиною 1 ст.157 ЗК передбачено, що відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють орган виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів.
Частиною другою цієї статті визначено, що порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно п.1 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам від 19 квітня 1993 року №284 (далі - Порядок), власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.
У п.2 Порядку зазначено, що розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад. Результати роботи комісій оформляються відповідними актами.
Визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу здійснюється за Методикою визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів № 963 від 25.07.2007 року.
Згідно з ч.1 ст.211 ЗК громадяни несуть цивільну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" від 19 червня 2003 року, самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
Установлено, що 14.05.2013р. ОСОБА_2 одержала від ОСОБА_1 1000,00 грн. (половину суми) за надану йому в оренду до 30.09.2013 року земельну ділянку, що підтверджується відповідною Розпискою (а.с.59), та, на думку колегії суддів, свідчить про правомірність користування відповідачем належною ОСОБА_2 земельною ділянкою за згодою та дозволом останньої, а тому ознаки самовільного зайняття вказаної земельної ділянки у розумінні ст.1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" від 19 червня 2003 року, у даному випадку відсутні.
Таким чином, між сторонами фактично склалися договірні відносини щодо користування спірною земельною ділянкою у 2013 році і ця обставина позивачем не спростована.
На підставі вищевикладеного відсутні підстави для стягнення матеріальної шкоди внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки.
Таким чином, місцевий суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для правильного вирішення справи та дійшов помилкового висновку про задоволення позову.
Відтак, викладені в апеляційній скарзі доводи є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.
За таких обставин, рішення місцевого суду підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст.303,304, п.2 ч.1 ст.307, п.п.3,4 ч.1 ст.309, ст.ст.314,316,317 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, - задовольнити частково.
Рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 26 березня 2014 року, - скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки - відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
ГОЛОВУЮЧИЙ: /підпис/ Т.О. Кривчун
СУДДІ: /підпис/ Ю.В. Дряниця
/підпис/ П.М. Карнаух
Суддя Апеляційного суду
Полтавської області: Т.О. Кривчун