Справа № 752/5501/14-ц
Провадження № 2/752/3246/14
Іменем України
27.05.2014 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі
головуючого судді Шевченко Т.М.
з участю секретаря Крекотень О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - служба у справах дітей Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, про наданя дозволу на виїзд за межі України дитини без згоди батька та виготовлення проїзного документа, -
ОСОБА_1 у квітні 2014 року звернулася у суд з позовом до ОСОБА_2 про надання дозволу на виїзд за межі України громадянина, який не досяг 16-річного віку, без згоди батька та виготовлення проїзного документа.
Вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем з 04 червня 2005 року по 27 травня 2009 року. Під час шлюбу у подружжя народився син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Після розірвання шлюбу між сторонами у справі склалися неприязне ні стосунки. Починаючи з літа 2013 року відповідач самоусунувся від спілкування з сином. З серпня 2013 року по даний час він не виконує регламент суду щодо його участі у вихованні сина, не проявляє ніякого інтересу до освіти сина, стану його здоров'я, лише сплачує аліменти у сумі 250 грн. щомісячно.
21 березня 2014 року ОСОБА_1 звернулася до відповідача через приватного нотаріуса КМНО ОСОБА_4 з заявою про надання нотаріального дозволу на виїзд сина ОСОБА_3 разом з нею на відпочинок до м. Іракліон (Греція) та виготовлення проїзного документу дитини. Відповідач 31 березня 2014 року надіслав відповідь, в якій вказав про те, що він не дає згоди на виїзд сина на відпочинок в Грецію, у зв'язку з тим, що позивач не виконала рішення суду про виплату компенсації вартості частини автомобіля, придбаного подружжям під час шлюбу, а також з урахуванням того, що позивач перешкоджає відповідачу спілкуватися з сином.
Оскільки рідний брат позивача ОСОБА_6 зареєстрований і постійно проживає разом зі своєю сім'ю у м. Кишинев (Молдавія), виїзд дитини за кордон має суттєве значення для ОСОБА_1 Крім того, зважаючи на вік дитини, на думку позивача, поїздки в інші країни матимуть пізнавально-виховний характер, тому позивач просить надати дозвіл на виготовлення проїзного документу дитини та дозвіл на виїзд дитини за межі України в країни - члени Шенгенської угоди (зокрема до Греції), а також до Австралії, Болгарії, Великобританії, Єгипту, Канади, Кіпру, Мексики, Об"єднаних Арабських Еміратів (ОАЕ), Таїланду, Тунісу, Турецької Республіки, Сполучених Штатів Америки, Хорватії, Молдавії, Чорногорії, Шрі-Ланки, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у супроводі його матері - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, (або осіб, належним чином нею уповноважених), без згоди та супроводу батька - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, до досягнення ОСОБА_3 16-річного віку.
В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги та просила суд задовольнити позов з вищевказаних підстав.
Відповідач в судовому засіданні не визнав позовні вимоги та заперечував проти їх задоволення, посилаючись на те, що ОСОБА_1 є боржником у виконавчому провадженні щодо примусового виконання рішення суду про стягнення з неї на користь відповідача компенсації вартості автомобіля, придбаного ними під час шлюбу. Також відповідач посилається на відсутність порозуміння між ним та позивачем та наявність підстав вважати, що позивач разом з сином назавжди виїде з території України.
Представник служби у справах дітей Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації в судовому засіданні не заперечувала проти задоволення позову.
Вислухавши пояснення учасників судового розгляду та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 04 червня 2005 року по 27 травня 2009 року (а.с. 12,).
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 27 травня 2009 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано (а.с. 25).
Сторони у справі є батьками малолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження (а.с. 13).
З пояснень ОСОБА_1 вбачається, що ОСОБА_2 сином ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, не цікавиться, з дитиною не зустрічається, будь-якої участі у вихованні сина не приймає, сплачує аліменти у сумі по 250 грн. щомісячно, що становить менше ніж 30% від мінімального прожиткового мінімуму на 2014 рік на дитину відповідного віку.
З матеріалів справи вбачається, що 21 березня 2014 року ОСОБА_1 звернулася до відповідача через приватного нотаріуса КМНО ОСОБА_4 з заявою про надання нотаріального дозволу на виїзд сина ОСОБА_3 разом з нею на відпочинок до м. Іракліон (Греція) та виготовлення проїзного документу дитини. (а.с. 15)
Відповідач 31 березня 2014 року надіслав відповідь, в якій вказав про те, що він не дає згоди на виїзд сина на відпочинок в Грецію, у зв'язку з тим, що позивач не виконала рішення суду про виплату компенсації вартості частини автомобіля, придбаного подружжям під час шлюбу, а також з урахуванням того, що позивач перешкоджає відповідачу спілкуватися з сином. (а.с. 16)
Відповідно до ст. 155 СК України, здійснення батьківських прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Згідно зі ст. 3 Конвенції ООН про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Законодавчо виїзд неповнолітньої дитини за кордон України передбачений, зокрема, Правилами перетинання державного кордону громадянами України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 р. N 57 зі змінами.
Відповідно до цих Правил, перетинання громадянами України державного кордону здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю, якщо інше не передбачено законом, за одним з таких документів, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, зокрема проїзний документ дитини.
Відповідно до п. п. 3, 4 вищезазначених Правил, виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, здійснюється за згодою обох батьків (усиновлювачів) та в їх супроводі або в супроводі осіб, уповноважених ними, які на момент виїзду з України досягли 18-річного віку.
Виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою у числі іншого можливий також за рішенням суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків.
Вказаною постановою зазначено, що є умова, за якою дитини має можливість виїзду за межі України і цією умовою є рішення суду про надання дозволу.
Відповідно до ст.4 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» та Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 року № 57, виїзд за межі України громадянина, який не досяг шістнадцятирічного віку, і без згоди та супроводу другого з батьків може бути дозволено на підставі рішення суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, підписаною Україною 21 лютого 1990 року, ратифікована Україною 27 лютого 1991 року встановлено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Дитина, відповідно до ч. 7 ст. 7 СК має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до наданих доказів брат позивачки - ОСОБА_6 разом зі своєю дружиною ОСОБА_7, сином ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_5, та дочкою ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_6, постійно зареєстрований та проживає в м. Кишинев (Молдавія). (а.с. 43-51
У березні 2014 року позивачка звернулась до відповідача про надання дозволу на виїзд їх спільного сина на відпочинок до м. Іракліон (Греція) у період з 26 серпня 2014 року по 02 вересня 2014 року. Однак такої згоди отримано не було.
Матеріали справи не містять будь-які докази стосовного того, що позивачка, заявляючи вказані позовні вимоги, діє всупереч інтересам дитини чи наражає дитину на небезпеку. Посилання відповідача на невиконання позивачем рішення суду щодо стягнення на його користь компенсації вартості частини автомобіля, який був придбаний сторонами у справі під час шлюбу, а також порушення позивачем регламенту зустрічей відповідача з сином не є предметом перевірки по даній справі, а тому не можуть розглядатися як підстава для відмови в задоволенні позову.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про ухвалення рішення про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 10, 12, 60, 212 та 213 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Надати дозвіл на виготовлення проїзного документу дитини та дозвіл на виїзд дитини за межі України в країни - члени Шенгенської угоди (зокрема до Греції), а також до Австралії, Болгарії, Великобританії, Єгипту, Канади, Кіпру, Мексики, Об"єднаних Арабських Еміратів (ОАЕ), Таїланду, Тунісу, Турецької Республіки, Сполучених Штатів Америки, Хорватії, Молдавії, Чорногорії, Шрі-Ланки, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у супроводі його матері - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, (або осіб, належним чином нею уповноважених), без згоди та супроводу батька - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, до досягнення ОСОБА_3 16-річного віку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: