28 травня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
з участю секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
представника КП «Житній ринок» ОСОБА_6
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника КП «Житній ринок» ОСОБА_6 , в інтересах Комунального підприємства «Житній ринок», на ухвалу слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 30.04.2014 року,-
Цією ухвалою задоволено клопотання слідчого СВ Подільського РУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_7 , погоджене старшим прокурором прокуратури Подільського району м. Києва ОСОБА_5 , та накладено арешт на тимчасово вилучене майно, зокрема, на грошові кошти в сумі 21010 гривень, які вилучені під час огляду місця події у службових приміщеннях КП «Житній ринок», за адресою: м. Київ, вул. Верхній Вал, 16.
В ухвалі слідчий суддя вказав, що клопотання слідчого підлягає задоволенню, оскільки особою, що подала клопотання, доведено існування обґрунтованої підозри щодо вчинення генеральним директором КП «Житній ринок» ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ч. 368 КК України. Під час проведення огляду місця події в службових приміщеннях КП «Житній ринок», в касі разом з грошовими коштами в сумі 42 000 грн., які були передані ОСОБА_8 у якості неправомірної вигоди, було виявлено та вилучено грошові кошти на загальну суму 21010 грн., на які за відсутності можливих наслідків арешту для інших осіб, розумності та співрозмірності застосування такого заходу було накладено арешт.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції про накладення арешту, представник КП «Житній ринок»-адвокат ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу суду та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на тимчасово вилучене майно, а саме грошові кошти в сумі 21010 грн.
Апелянт в своїй апеляційній скарзі зазначає, що грошові кошти в розмірі 21 010 грн., на які було накладено арешт, призначені для виплат заробітної плати та податкових зобов'язань, ні якого відношення до порушеного кримінального провадження вище вказані кошти відношення не мають, однак ця обставина слідчим суддею при постановленні ухвали зовсім не досліджувалась. Також, на думку представника, досудовим слідством не надано обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України.
Окрім цього, апелянт вказує, що ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, про існування даної ухвали стало відомо лише 15.05.2014 року, під час розгляду скарги на бездіяльність слідчого і прокурора, яка була подана до Подільського районного суду м. Києва 07.05.2014 р., в зв'язку з чим апелянт вважає, що згідно ч. 3 ст. 395 КПК України, строк на апеляційне оскарження пропущено не було.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника КП «Житній ринок»-адвоката ОСОБА_6 , який підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити та скасувати ухвалу слідчого судді про накладення арешту на тимчасово вилучене майно, а саме грошові кошти, думку прокурора, який просив залишити без змін ухвалу слідчого судді, а апеляційну скаргу без задоволення, вивчивши матеріали провадження за клопотанням слідчого та надані матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Відповідно до ст. 395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, протягом п'яти днів з дня її проголошення. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Згідно матеріалів провадження оскаржувана ухвала слідчого судді постановлена без виклику ОСОБА_8 , про арешт майна стало відомо вже після прийняття оскаржуваної ухвали.
Виходячи з викладеного колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження захисником пропущений з поважних причин.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Під час апеляційного розгляду колегією суддів встановлено, що зазначені вимоги закону слідчим суддею дотримані.
Як вбачається з ухвали слідчого судді, слідчим суддею встановлено що в провадженні слідчого відділу Подільського РУ ГУ МВС України в м. Києві перебувають матеріали досудового розслідування № 42014100070000087 від 23.04.2014 року, за ч. 4 ст. 368 КК України.
29.04.2014 року ОСОБА_8 затримано на підставі ст. 208 КПК України.
При розгляді клопотання слідчого, слідчий суддя, пославшись на вимоги ст.ст. 167, 170 КПК України, задовольнив клопотання, наклавши арешт на тимчасово вилучене майно, як на таке, що має ознаки набутого в результаті вчинення злочину, а тому до моменту з'ясування істини у кримінальному провадженні повинно бути арештовано, з метою недопущення його зникнення, втрати або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.
Колегія суддів погоджується з такими висновками слідчого судді, вважає рішення слідчого судді обґрунтованим та прийнятим на основі всебічно з'ясованих обставин кримінального провадження. Підстав сумніватися в розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження колегія суддів не вбачає.
Можливість настання надмірно тяжких наслідків арешту майна для інших осіб апеляційним судом не встановлено та апелянтом не доведено.
Посилання апелянта на те, що вказані грошові кошти не відповідають критеріям, передбаченим ч. 2 ст. 167 КПК України, з урахуванням вищезазначеного, є безпідставними, оскільки у кримінальному провадженні існують всі підстави вважати, що вилучені грошові кошти в сумі 21010 гривень, мають ознаки таких, які набуті внаслідок вчинення злочину.
Доводи апеляційної скарги про те, що досудовим розслідуванням не надано ОСОБА_8 обґрунтованої підозри щодо вчинення останнім кримінального правопорушення, не ґрунтується на вимогах КПК України, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є підстави вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у ч. 2 ст. 167 КПК України. При цьому закон не ставить в залежність можливість накладення арешту на таке майно з процесуальним статусом особи, у володінні якого воно перебуває.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, не вбачається. З урахуванням викладеного, ухвалу слідчого судді слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 167, 170, 171, 173, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Поновити представнику КП «Житній ринок»-адвокату ОСОБА_6 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Подільського районного суду м.Києва від 30 квітня 2014 року.
Ухвалу слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 30 квітня 2014 року, якою задоволено клопотання слідчого СВ Подільського районного суду м. Києва ОСОБА_7 , погоджене старшим прокурором прокуратури Подільського району м. Києва ОСОБА_5 , та накладено арешт на тимчасово вилучене майно, а саме грошові кошти в сумі 21 010 гривень, які були вилучені під час огляду місця події у службових приміщеннях КП «Житній ринок», за адресою: м. Київ, вул. Верхній Вал, 16 - залишити без змін, а апеляційну скаргу представника КП «Житній ринок»-адвоката ОСОБА_6 , - без задоволення.
_____________ _________________ _______________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа № 11-сс/796/931/2014 Категорія ст. 172 КПК України
Слідчий суддя суду 1-ї інстанції: ОСОБА_9
Доповідач: ОСОБА_1