справа № 22-ц/796/4815/2014 головуючий у 1-й інстанції: Литвинова І.В.
21 травня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого: Головачова Я.В.
суддів: Шахової О.В., Поливач Л.Д.
при секретарі: Осауленко О.А.
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхбудінвестиція" до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, про витребування майна з чужого незаконного володіння, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 29 січня 2014 року,
У жовтні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Шляхбудінвестиція" (далі - ТОВ "Шляхбудінвестиція") звернулося до суду з указаним позовом, в якому просило витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 належне йому на праві власності майно: гараж № НОМЕР_1, що знаходиться у дворі будинку АДРЕСА_1, загальною площею 17,6 кв.м., а також зобов'язати відповідача не чинити йому перешкод у користування вказаним майном. Свої вимоги позивач мотивував тим, що вказане спірне майно вибуло із володіння власника не з його волі, а тому це майно слід витребувати із володіння відповідача на користь власника.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 29 січня 2014 року позов ТОВ "Шляхбудінвестиція" задоволено. Витребувано з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь ТОВ "Шляхбудінвестиція" належне йому на праві власності нерухоме майно, а саме: гараж НОМЕР_1, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 17,6 кв.м. Зобов'язано ОСОБА_1 звільнити гараж НОМЕР_1, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та не чинити власнику - ТОВ "Шляхбудінвестиція" перешкод у користуванні зазначеним нерухомим майном. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 229 грн. 41 коп.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Скаржник зазначає, що судом першої інстанції не було взято до уваги рішення Господарського суду м. Києва від 11 жовтня 2012 року № 38/32, яким було встановлено, що ОСОБА_7 не є директором ТОВ "Багатогалузева фірма "Республіканське управління механізації шляхового будівництва" (далі - ТОВ "БФ РУМШБ") та відповідно створеного в результаті його реорганізації ТОВ "Шляхбудінвестиція"; на даний час відносно ОСОБА_8 порушені кримінальні провадження з приводу незаконного заволодіння ним майна ТОВ "БФ РУМШБ"; скаржник вважає, що він є єдиною особою, яка має повноваження діяти від імені ТОВ "Шляхбудінвестиція", яке створене в результаті реорганізації ТОВ "БФ РУМШБ".
Представник ТОВ "Шляхбудінвестиція" - ОСОБА_9 та представник ОСОБА_1 - ОСОБА_10 заперечували проти задоволення апеляційної скарги, вважали, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Інші особи, які беруть участь у справі, в суд апеляційної інстанції не з'явилися, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином. З урахуванням положень ч. 2 ст. 305 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розглядові справи.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення в цих межах, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судом установлено, що 27 липня 2007 року між ТОВ "Багатогалузева фірма "Республіканське управління механізації шляхового будівництва", як продавцем та ОСОБА_3, як покупцем, був укладений договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_11 за реєстровим № 2253, згідно якого остання, діючи за письмовою згодою свого чоловіка - ОСОБА_2, придбала гараж № НОМЕР_1, що знаходиться у дворі будинку АДРЕСА_1, загальною площею 17,6 кв.м.
4 квітня 2007 року був укладений договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, за яким ОСОБА_3 продала, а ОСОБА_1 купила гараж № НОМЕР_1, що знаходиться у дворі будинку АДРЕСА_1.
Цього ж дня приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 була видана довіреність, якою ОСОБА_1 уповноважила ОСОБА_3 та ОСОБА_2 зареєструвати на її ім'я спірний гараж в БТІ, отримати правовстановлюючий документ з відміткою про його реєстрацію в БТІ, а також та продати його за ціну та на умовах на розсуд повірених осіб.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 7 жовтня 2008 року, яке набрало законної сили 27 листопада 2008 року, договір купівлі-продажу спірного гаражу від 27 липня 2007 року, укладений між ТОВ "Багатогалузева фірма "Республіканське управління механізації шляхового будівництва", як продавцем та ОСОБА_3, як покупцем, був визнаний недійсними з моменту його укладення.
Крім того, рішенням Господарського суду м. Києва від 11 березня 2010 року за ТОВ "Багатогалузева фірма "Республіканське управління механізації шляхового будівництва" було визнано право власності, зокрема, на гараж, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, гараж № НОМЕР_1.
Також судом установлено, що у зв'язку з реорганізацією ТОВ "Багатогалузева фірма "Республіканське управління механізації шляхового будівництва" шляхом поділу, на підставі рішення загальних зборів від 15 серпня 2012 року та 26 жовтня 2012 року створено ТОВ "Шляхбудінвестиція" та передано до його статутного капіталу відповідно до розподільчого балансу та протоколу загальних зборів учасників товариства від 26 жовтня 2012 року право власності на нерухоме майно, що належить ТОВ "БФ РУМШБ" на підставі рішення Господарського суду м. Києва від 11 березня 2010 року, в тому числі право власності на спірний гараж № НОМЕР_1, що знаходиться у будинку АДРЕСА_1, загальною площею 17,6 кв. м.
Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.
Статтею 15 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з вимогами ЦК України особа, яка вважає, що її речові права порушені, має право звернутися до суду як з позовним вимогами про визнання відповідної угоди недійсною, так і з позовними вимогами про витребування майна.
На підставі ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Відповідно до ст. 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.
Згідно з вимогами п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала право його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
За таких обставин, витребування майна від добросовісного набувача залежить від умов, за яких річ вибула з володіння власника чи особи, якій він передав за договором, та оплатності (безвідплатності придбання). Якщо майно було загублено власником, викрадене у нього чи вибуло іншим шляхом поза його волею, то воно підлягає поверненню власнику.
Добросовісне придбання згідно ст. 388 ЦК України можливо тоді, коли майно придбано не безпосередньо у власника, а у особи, яка не мала права відчужувати це майно.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину.
Норма частини першої статті 216 ЦК не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.
У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК.
Ураховуючи вимоги ст. 10 ЦПК України та виходячи зі змісту п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України, власник зобов'язаний довести, що майно вибуло з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з його волі, а набувач - довести, що він придбав майно за відплатою угодою й що він не знав і не міг знати про те, що придбаває майно в особи, якій не належить право його відчуження.
За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що спірний гараж незаконно вибув із володіння власника ТОВ "Багатогалузева фірма "Республіканське управління механізації шляхового будівництва", і вказана обставина встановлена судовими рішеннями у господарських справах, а тому порушене право власника підлягає захисту на підставі ч. 1 ст. 388 ЦК України шляхом витребування спірного майна у ОСОБА_1
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідачка ОСОБА_1 позов визнала в повному обсязі, що підтверджується її заявою (І том; а. с.145).
Наведені в апеляційній скарзі доводи, з урахуванням вищевикладеного, не відносяться до тих підстав, з якими процесуальне законодавство пов'язує можливість ухвалення рішення щодо скасування або зміни оскаржуваного судового рішення.
Ураховуючи встановлені судом обставини, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, що відповідно до ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги і залишення рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 29 січня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
Головуючий Я.В. Головачов
Судді: О.В. Шахова
Л.Д.Поливач