ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
в порядку письмового провадження
м. Київ
30 травня 2014 року 13:00 № 826/4878/14
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Маруліної Л.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Кулік Наталії Михайлівни
провизнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Кулік Наталії Михайлівни, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Кулік Наталії Михайлівни про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 12184959 від 04 квітня 2014 р.,
- зобов'язати Реєстраційну службу Головного управління юстиції у м. Києві зареєструвати за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що ним було подано відповідачу 1 всі необхідні для реєстрації документи, проте відповідачем 1 було необґрунтовано відмовлено у реєстрації права власності.
Представник відповідача 1 проти позову заперечує з підстав, викладених в письмових запереченнях від 12.05.2014 р., та зазначає, що оскаржуване рішення прийнято правомірно та згідно вимог чинного законодавства, оскільки рішення Дніпровського районного суду міста Києва містить суперечливі відомості та не дає змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.
У судове засідання 28.05.2014 р. представники позивача та відповідача 1 прибули, відповідач 2 не з'явився, належним чином повідомлений про судове засідання.
Відповідно до частини шостої ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог ст. ст. 41, 122, 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов до висновку про розгляд справи у письмовому провадженні.
Дослідивши наявні матеріали справи, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив, що 31 березня 2014 р. Реєстраційною службою Головного управління юстиції у м. Києві прийнято заяву ОСОБА_1 про проведення державної реєстрації права власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1
До заяви позивача, як вбачається з картки прийому заяви, було долучено рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 07 листопада 2013 р. у справі №755/19956/13, яким визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1.
04 квітня 2014 р. державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Кулік Наталією Михайлівною прийнято Рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 12184959 (далі - Рішення № 12184959) на тій підставі, що подані для проведення державної реєстрації права власності документи не відповідають вимогам або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, а саме, подане рішення суду не дає можливість однозначно тлумачити вид власності, оскільки містить суперечливі відомості у визначенні долі в праві власності спільної сумісної форми.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши представника позивача, Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до наступних висновків.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадови особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 182 Цивільного кодексу України визначено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.
Відповідно до ст. 2 Закону України від 1 липня 2004 року N 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав.
Державний реєстр прав містить відомості про зареєстровані права і обтяження, суб'єктів прав, об'єкти нерухомого майна, документи, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав. Невід'ємною складовою частиною Державного реєстру прав є база даних про реєстрацію заяв і запитів та реєстраційні справи (ч. 1 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
Статтею 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено порядок проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень. Так, державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.
Перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.
Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а також порядок надання інформації з Державного реєстру прав встановлює Кабінет Міністрів України.
Відповідно до ч. 3 ст. 16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у паперовій формі подаються оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, їх копії, засвідчені в установленому порядку.
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 19 цього Закону державна реєстрація прав проводиться на підставі рішень судів, що набрали законної сили.
Відповідно до п. 12 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 № 703 "Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно", під час розгляду заяви про державну реєстрацію і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо:
1) обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках);
2) повноважень заявника;
3) відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах;
4) наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону;
5) наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 07 листопада 2013 р. у справі № 755/19956/13 визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 Встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у рівних долях кожному, а саме по 1/3 частині.
В пункті 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» зазначається, що у державній реєстрації права може бути відмовлено в разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, установленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.
Статтею 17 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» визначено вимоги до документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень. Текст документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, повинен бути написаний розбірливо. Прізвище, ім'я, по батькові фізичних осіб та їх місце проживання, а також найменування юридичних осіб та їх місцезнаходження повинні бути написані повністю.
Не приймаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень документи з підчищеннями або дописками, закресленими словами та іншими не обумовленими в них виправленнями, заповнені олівцем, а також з пошкодженнями, які не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст.
Документи, що встановлюють виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно та їх обтяжень і подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Електронні документи, подані для проведення державної реєстрації прав, оформляються згідно з вимогами законодавства у сфері електронних документів та електронного документообігу, а також електронного цифрового підпису.
Відповідальність за відповідність електронних копій оригіналів документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, оригіналам таких документів у паперовій формі несе особа, яка подає заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі.
Згідно п. 20 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 р. № 1141, з метою проведення державної реєстрації виникнення права власності державний реєстратор вносить до запису про нерухоме майно такі відомості щодо об'єкта нерухомого майна:
тип об'єкта нерухомого майна (житловий будинок, будівля, споруда, квартира, житлове приміщення, нежитлове приміщення тощо);
призначення об'єкта нерухомого майна (житловий або нежитловий);
площа об'єкта нерухомого майна (загальна та (за наявності) житлова);
відомості про складові частини об'єкта нерухомого майна (найменування та/або присвоєння літера, загальна та (за наявності) житлова площа об'єкта нерухомого майна, який є складовою частиною складної речі та призначений для обслуговування іншої (головної) речі, пов'язаний з нею спільним призначенням та є її приналежністю);
адреса об'єкта нерухомого майна;
підстава для внесення запису про нерухоме майно:
- назва рішення;
- дата формування рішення;
- індексний номер рішення;
прізвище, ім'я та по батькові державного реєстратора;
найменування органу державної реєстрації прав або найменування нотаріальної контори, назва нотаріального округу.
Водночас, суд звертає увагу, що з урахуванням вимог частини другої статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» державний реєстратор:
1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом);
відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень;
відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах;
наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону;
наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав;
8) у разі потреби вимагає подання передбачених законодавством додаткових документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень;
81) під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та зареєстровані в установленому порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент реєстрації законодавства проводили таку реєстрацію, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, якщо такі документи не були подані заявником або якщо документи, подані заявником, не містять передбачених цим Законом відомостей про правонабувача або про нерухоме майно. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, до яких надійшов запит, зобов'язані безоплатно в установленому законодавством порядку протягом трьох робочих днів надати державному реєстратору відповідну інформацію, зокрема щодо зареєстрованих речових прав на нерухоме майно, у тому числі земельні ділянки.
Таким чином, та обставина, що в наданому рішенні суду, на думку державного реєстрова, з посиланням на ч. 1 ст. 356 Цивільного кодексу України не однозначно зазначено вид власності, не може бути підставою для відмови у державній реєстрації прав.
Крім того, в мотивувальній частині рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 07 листопада 2013 р. у справі № 755/19956/13 встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у рівних долях кожному по 1/3 частині. Право власності набуто в процесі приватизації квартири.
Водночас, відповідач 2 має передбачені законом повноваження витребовувати додаткові документи, з яких, зокрема, може встановити передбачений законодавством вид власності на квартиру. З матеріалів реєстраційної справи не вбачається, що державний реєстратор вчиняв дії відповідно до пунктів 8), 81) частини другої статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» з метою з'ясування не зрозумілих для державного реєстратора питань.
Отже, з урахуванням встановлених судом обставин та на підставі аналізу чинних норм законодавчих актів, суд вважає, що підлягають задоволенню позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Кулік Наталії Михайлівни про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 12184959 від 04 квітня 2014 р.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві зареєструвати за ОСОБА_1 права власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 суд вважає, що в даному випадку йде мова про дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень - відповідача 1, оскільки прийняття рішення про державну реєстрацію є виключною компетенцією уповноваженого органу.
Під дискреційним повноваженням суд розуміє повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин (Рекомендація Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів).
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, ключовим завданням якого є здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.
Отже, вищевказана позовна вимога є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому задоволенню не підлягає.
В той же час, відповідно до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, оскільки це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить, та зобов'язати відповідача 1 повторно розглянути заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності), поданою ОСОБА_1 (картка прийому заяви № 12036445).
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач 2 як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності відмови позивачу зареєструвати право власності на нерухоме майно.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 99, 100, 158, 159, 160, 161, 162, 163 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Кулік Наталії Михайлівни про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 12184959 від 04 квітня 2014 р.
3. Зобов'язати Реєстраційну службу Головного управління юстиції у м. Києві повторно розглянути заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності), поданою ОСОБА_1 (картка прийому заяви № 12036445), з урахуванням висновків суду.
5. В решті позовних вимог відмовити.
6. Судові витрати в сумі 36,54 грн. присудити на користь ОСОБА_1 за рахунок Державного бюджету України.
Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві.
Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Л.О. Маруліна