ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
23 травня 2014 року 17:00 № 826/5475/14
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії:
головуючого судді Шулежка В.П.,
при секретарі Пасічнюк С.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТСМ Груп» до відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві, за участю третьої особи - Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві про скасування постанови,-
З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «ТСМ Груп» (надалі - ТОВ «ТСМ Груп», позивач) до відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві (надалі - ВДВС Дніпровського РУЮ у м. Києві, відповідач), за участю третьої особи - Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві (надалі - ІДАБК у м. Києві, третя особа) про скасування постанови від 17.03.2014 року державного виконавця Мироненко Н.М. відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві про відкриття виконавчого провадження (ВП №42489793) з примусового виконання постанови №573/12/7/7/26-12-12/2611/03 від 26.11.2013 року Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю у м. Києві про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності на ТОВ «ТСМ Груп».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем при розгляді питання щодо можливості відкриття виконавчого провадження з примусового виконання постанови Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві від 26.11.2013 року прийнята з порушенням законодавства, що свідчить про її незаконність та призвело до порушення прав та законних інтересів позивача.
На думку позивача, відповідачем порушено порядок прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження, зазначене рішення суперечить вимогам законодавства України та порушує права позивача.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд задовольнити позов.
Відповідач явку свого уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, заяв про розгляд справи за його відсутності не надав.
Відповідач вимоги ухвали суду від 25.04.2014 року не виконав, не надав належним чином завірені копії матеріалів виконавчого провадження ВП №42489793 від 16.04.2014 року.
Представник третьої особи, не прибув, пояснень щодо викладених позовних вимог не надав.
Відповідно до вимог частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог ст.128 КАС України, суд прийшов до висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, судом встановлено наступне.
Державним виконавцем ВДВС Дніпровського РУЮ у м. Києві Мироненко Н.М.. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №42489589 від 17.03.2014 року про примусове виконання постанови Інспекції державної архітектурно-будівельного контролю у м. Києві №574/13/7/26-13/2611/03 від 26.11.2013 року про стягнення штрафу у сфері містобудівної діяльності.
Позивач за виконавчим документом є боржником, а Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві є стягувачем.
Щодо оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження, позивачу стало відомо 16.04.2014 року, що підтверджується заявою позивача про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження.
Позивач вважає, що дану постанову прийнято із порушеннями вимог Закону України "Про виконавче провадження", що призводить до порушення прав, свобод та інтересів ТОВ "ТСМ Груп", у зв'язку з чим останній звернувся з відповідним позовом до суду.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.
Законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку є Закон України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 року №606-IV.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Стаття 5 Закону України "Про виконавче провадження" визначає, що державний виконавець зобов'язаний здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.
Частиною 1 статті 6 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Згідно статті 8 Закону України "Про виконавче провадження", сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.
Статтею 11 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено обов'язки і права державних виконавців.
Зокрема, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Державний виконавець:
здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом;
надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження;
розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання;
заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом;
роз'яснює сторонам їхні права і обов'язки.
Примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом, зокрема, ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, кримінальних провадженнях та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом (стаття 17 Закону України "Про виконавче провадження").
Статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження" передбачаються вимоги до виконавчого документу, зокрема, у виконавчому документі зазначаються:
1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали;
2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;
3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків, крім випадку ухвалення постанови про накладення на особу адміністративного стягнення за неповагу до суду) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місце знаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо;
4) резолютивна частина рішення;
5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням;
6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем відкрито виконавче провадження № 42489793 з примусового виконання постанови Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві від 26.11.2013 року № 573/12/7/7/26-12/2611/03 /14 про стягнення штрафу у сфері містобудівної діяльності.
Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначив, що виконавчий документ, а саме вищевказана постанова, не відповідає вимогам п.1 ч.1 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», а саме державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в ст. 17 цього закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.
Так, позивач посилається що згідно п.4.1. Уніфікованої системи організаційно - розпорядчої документації, вимоги до оформлення документів (ДСТУ 4163-2003 від 01.09.2003 року) при підготовці та оформленні документів необхідно використовувати такі реквізити, а саме назва виду документа. Крім того, відповідно до п. 4.4. зазначеного вище стандарту документи, що їх складають в організації, повинні мати такі обов'язкові реквізити: зокрема, назва виду документа (не зазначаються на листах).
У зв'язку з викладеним, позивач вказує, що Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві не дотримується даних стандартів, що є одним з обов'язкових реквізитів для оформлення документа, є назва виду цього документа. Зазначений реквізит повинен бути присутнім в усіх документах, за винятком листів.
Як стверджує позивач у позовній заяві, відповідач мав усі підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження у зв'язку з неподанням заяви про відкриття виконавчого провадження третьою особою. Даний лист не може вважатися заявою про примусове виконання постанови №573/13/7/26-12/2611/03 від 26.11.2013 року, отже відповідачем порушено приписи даного закону.
В той час, суд зазначає, що згідно зі статтею 19 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.
У заяві про відкриття виконавчого провадження стягувач вправі зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, місцезнаходження його майна тощо), а також шляхи отримання ним коштів, стягнутих з боржника.
Разом з цим, відповідно до частини 1 статті 25 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Аналіз вказаних норм законодавства дає підстави дійти висновку, що існує три складових елементи, які слугують підставами для відкриття виконавчого провадження, а саме: виконавчий документ повинен відповідати вимогам, що встановлені законом, строк пред'явлення останнього не закінчився та він поданий до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець самостійно перевіряє виконавчий документ на відповідність вимогам закону.
З матеріалів справи вбачається, що Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києва звернулась до відповідача із листом про примусове виконання постанови Інспекції, в якому вказані відомості, що ідентифікують боржника та стягувача, крім того у вказаному документі міститься прохання саме про відкриття виконавчого провадження з посилання на відповідну статтю Закону України "Про виконавче провадження" з примусового виконання виконавчого документа.
Що стосується відсутності слова «заява», на думку суду, це не може слугувати як невідповідність документу та не є підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження.
Крім того, суд критично ставиться до посилань позивача, що державним виконавцем неправомірно відкрито виконавче провадження на підставі іншого виконавчого документу, зокрема, щодо невідповідності номера, адже з наявної копії постанови про накладення штрафу та оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження вбачається один і той же номер.
Статтею 26 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження, у разі:
1) пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання;
2) неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом;
3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання;
4) пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення;
5) якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення;
6) невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону;
6-1) офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури;
7) якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів;
8) наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.
У разі відмови у відкритті виконавчого провадження на підставі пункту 6 частини першої цієї статті державний виконавець роз'яснює заявникові право на звернення до суду чи іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність з вимогами статті 18 цього Закону.
Вище зазначене спростовує твердження позивача про відсутність підстав у державного виконавця щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Суд звертає увагу, що відповідно до норм Закону України "Про виконавче провадження", повноваження щодо перевірки відповідності виконавчих документів вимогам Закону, строки пред'явлення, щодо належності виконавчих документів та достатність підстав для відкриття виконавчого провадження на підставі таких документів належать саме державним виконавцям.
Оскільки, відповідно до норм чинного законодавства примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яке здійснюють державні виконавці на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З огляду на встановлені обставини та аналізу правових норм, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що відповідач при прийнятті постанови про відкриття виконавчого провадження діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені положеннями Закону України "Про виконавче провадження".
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.
Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В даному випадку відповідачем доведено правомірність своїх дій при винесенні оскаржуваної постанови.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.
Враховуючи положення ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відшкодування судового збору позивачу не підлягає.
Керуючись ст.ст. 11, 94, 158-163 КАС України, суд,-
В задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «ТСМ Груп» - відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.
Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя В.П. Шулежко