ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
16 травня 2014 року № 826/4488/14
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Каракашьяна С.К., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві
про скасування податкової вимоги
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить суд скасувати податкову вимогу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві від 20.11.2013 року №8021-17.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач не порушував терміну, наданого для сплати суми податкового зобов'язання, визначеного п. 179.7 ст. 179 Податкового кодексу України.
Відповідачем заперечень позовних вимог не надано, представник відповідача в судове засідання 12 травня 2014 року не з'явився, у зв'язку з чим справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані представником позивача документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
29 квітня 2013 року позивачем була подана податкова декларація про майновий стан і доходи за 2012 рік, в якій зазначено суму доходу, що включається до загального річного оподатковуваного доходу в розмірі 21 099 920,00 гривень та суму податку, що підлягає сплаті - 3 585 269,60 гривень.
До вищезгаданої податкової декларації про майновий стан і доходи надавалися документи, що свідчать про джерело та розмір доходу, що були отримані позивачем за межами України, зокрема, Трудовий договір, укладений між позивачем та Компанією К.Н. MANAGEMENT LIMITED (Республіка Кіпр) 01.01.2012 року (на мові оригіналу, завірений переклад на українську мову та засвідчений Апостилем), Протокол Зборів Ради директорів Компанії К.Н. MANAGEMENT LIMITED, проведених 15.08.2012 року (на мові оригіналу, завірений переклад на українську мову та засвідчений Апостилем), Одноголосна письмова резолюція Зборів Ради директорів Компанії К.Н. MANAGEMENT LIMITED, проведених 31.08.2012 року (на мові оригіналу, завірений переклад на українську мову та засвідчений Апостилем).
30 липня 2013 року позивачем сплачено платіжним дорученням № 50838341 від 30.07.2013 року задекларовану суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій нею 29.04.2013 року податковій декларації на суму 3 585 269,60 (три мільйони п'ятсот вісімдесят п'ять тисяч двісті шістдесят дев'ять гривень 60 коп.), про що свідчить відмітка ПАТ «Дельта банк».
Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві винесено податкову вимогу від 20.11.2013 року №8021-17, якою визначено, що станом на 19.11.2013р. сума податкового боргу за узгодженими грошовими зобов'язаннями становить 3585269,60грн.
При цьому, у вказаній податковій вимозі зазначено у розділі «назва податку, збору» - «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування», в графі «основний платіж» - 0,00, в графі «штрафні (фінансові) санкції» - 0,00, в графі «пеня» - 80447,56.
З огляду на викладене, суд доходить висновків, що оскаржуваною вимогою позивачу нараховано пеню за несвоєчасну сплату суми податкового зобов'язання.
Суд з правомірністю такого нарахування не погоджується, виходячи з нижчевикладеного.
Відповідно до підпункту 168.2.1 пункту 168.2 статті 168 Податкового кодексу України, платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов'язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів.
Підпунктом 168.4.5 пункту 168.4 статті 168 вищезазначеного кодексу визначено, що фізична особа, відповідальна згідно з вимогами цього розділу за нарахування та утримання податку, сплачує (перераховує) його до відповідного бюджету, зокрема, у разі коли така фізична особа є податковим агентом, - за місцем реєстрації у контролюючих органах.
Відповідно до підпункту 168.1.2. Податкового кодексу України, податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.
Отже, сплатою (перерахуванням) податкового зобов'язання вказаним пунктом визначено подання відповідного документу. На підставі викладеного, суд доходить висновків, що згідно з нормами розділу IV Податкового кодексу, сплатою податку з доходів фізичних осіб є подання відповідного платіжного доручення про сплату податку. При цьому, суд посилається на те, що норма пункту 168.1.2 допускає твердження про те, що сплата податку є поданням документу на перерахування коштів, а будь - які інші норми Податкового кодексу України не містять визначення моменту сплати податкових зобов'язань.
Згідно з підпунктом 168.1.6 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України, для цілей цього розділу та пункту 54.2 статті 54 цього Кодексу під терміном "граничний термін сплати до бюджету податку" розуміються строки сплати податку, визначені цим пунктом.
Отже, граничні строки сплати податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб, який міститься в розділі ІV Податкового кодексу України, визначаються пунктом 168.1 статті 168 зазначеного кодексу.
Відповідно до приписів пункту 179.7 статті 179 Податкового кодексу України, фізична особа зобов'язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій нею податковій декларації.
Зазначена норма не відноситься до пункту 168.1, проте, також визначає граничний строк сплати зобов'язання.
Податковий кодекс не містить визначення засобу обрахування строків та загальних вказівок відносно визначення часу настання події. З огляду на викладене, суд вважає за можливе застосувати приписи п.8 статті 103 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою останній день строку триває до двадцять четвертої години.
Оскільки Податковий кодекс України не містить протилежних визначень, зокрема, визначення тривалості останнього дня виконання зобов'язань, то суд вважає, що позивачем своєчасно виконано грошові зобов'язання.
Відповідно до приписів підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України, податкове законодавство України ґрунтується, зокрема, на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.
З огляду на те, що Податковий кодекс України не містить однозначного визначення щодо того, що є належним виконанням обов'язку зі сплати податку - подача відповідного платіжного доручення чи зарахування коштів на рахунки казначейства, а також визначення щодо того, в який момент закінчується граничний строк - з настанням граничної дати виконання обов'язку чи з закінченням робочого дня, на який припадає така дата, суд застосовує вищезазначений принцип.
З огляду на те, що матеріалами справи підтверджується проведення банком платіжного доручення 30 липня 2013 року, суд доходить висновків про своєчасність виконання позивачем грошового зобов'язання.
Керуючись ст.ст. 2, 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1.Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві від 20.11.2013 року №8021-17.
Постанова набирає законної сили відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.
Суддя С.К. Каракашьян