ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
23 травня 2014 року № 826/20125/13-а
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія Альпарі"
до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві
проскасування податкового повідомлення-рішення №0000042206 від 09.08.2013
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія Альпарі" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про скасування податкового повідомлення-рішення №0000042206 від 09.08.2013.
У судовому засіданні 12.03.2014 були допитані свідки ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які в порядку статті 141 Кодексу адміністративного судочинства України були приведені до присяги, зі змістом статей 384, 385 Кримінального кодексу України були ознайомлені.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач через власну неспроможність встановити відображені показники валових витрат і витрат операційної діяльності, а також інших витрат, дійшов хибного висновку про неможливість встановлення достовірності та правомірності визначення показників даних декларації в зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують формування показників бухгалтерського та податкового обліку. Також позивач посилався на те, що відсутність ведення на підприємстві аналітичного обліку, відповідно до наказів про організацію бухгалтерського обліку та облікову політику підприємства за 2010, 2011 та 2012 року, не можна розцінювати, як відсутність бухгалтерського обліку взагалі.
Крім того, позивач посилався на те, що відповідачу були надані оригінали всіх первинних документів, з огляду на що необхідності надання додатково їх копій не було.
Представники позивача у судових засіданнях підтримали позовні вимоги та просили суд задовольнити позов у повному обсязі.
Відповідач проти позовних вимог заперечив, надав суду письмові заперечення, у яких просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю. Свої заперечення на адміністративний позов відповідач обґрунтовує тим, що за результатами проведеної перевірки позивача встановлено, що заниження позивачем валового доходу та задекларованих показників декларації, як таких, що не підтверджені належним чином завіреними первинними та бухгалтерськими документами, які безпідставно віднесено до додатку к3 та ЦП до декларації з податку на прибуток за період з 01.04.2010 по 31.12.2012. Також відповідач посилався на те, що позивачем на запити податкового органу відповіді було надано без врахування норм та вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та підтверджуючих документів до них.
У судове засідання 03.04.2014 представник відповідача не прибув, про причини неприбуття суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
У відповідності до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З урахуванням наведеного суд, заслухавши у судовому засіданні представника позивача ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.
Підчас судового розгляду справи, суд,
В період з 11.03.2013 по 05.04.2013 Державною податковою інспекцією у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на підставі наказу № 366 від 28.02.2013 проведена виїзна планова документальна перевірка фінансово - господарської діяльності з питань дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія "Альпарі" вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 по 31.12.2012.
За результатами перевірки складено акт № 293/22-30/23540816 від 26.04.2013, яким встановлено порушення підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14, пункту 135.1, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 31066182,00 грн.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія "Альпарі" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві були подані заперечення на акт № 293/22-30/23540816 від 26.04.2013 за результатами розгляду яких листом № 5947/10/2230 від 16.05.2013 повідомлено про те, що за результатами розгляду заперечень внесено зміни до зазначеного акту, водночас оскільки до заперечень не були додані додаткові документи, які можуть слугувати підставою, для зміни висновків акту та результатів перевірки висновки акту № 293/22-30/23540816 від 26.04.2013 залишено без змін.
18.05.2013 на підставі акту № 293/22-30/23540816 від 26.04.2013 прийнято податкове повідомлення - рішення № 0002532230, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 38 720 042,00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 7653986,00 грн.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія "Альпарі" до Головного управління Міндоходів у м. Києві була подана скарга на податкове повідомлення - рішення № 0002532230 від 18.05.2013 за результатами розгляду якої прийнято рішення № 2349/10/26-1510-04-04 від 25.07.2013, яким скасовано податкове повідомлення - рішення № 0002532230 від 18.05.2013 в частині 1 грн. застосованої штрафної (фінансової) санкції, в іншій частині рішення залишено без змін, а скаргу задоволено частково.
09.08.2013 прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000042206, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 38 720 041,00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 7653985,00 грн.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія "Альпарі" до Головного управління Міндоходів у м. Києві була подана скарга на податкове повідомлення - рішення № 0000042206 від 09.08.2013, яка рішенням № 5131/10/26-15-10-06-01 від 11.10.2013 залишена без розгляду.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія "Альпарі" була подана скарга до Міністерства доходів та зборів України на рішення № 5131/10/26-15-10-06-01 від 11.10.2013 та податкове повідомлення - рішення № 0000042206 від 09.08.2013, яка рішенням № 17313/6/99-99-10-01-15 від 11.12.2013 залишена без задоволення.
Товариство з обмеженою відповідальністю «"Фондова компанія "Альпарі" не погоджуючись з податковим повідомленням - рішенням № 0000042206 від 09.08.2013 та вважаючи його таким, що підлягає скасуванню звернулось з відповідним позовом до суду.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Частиною другою статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Згідно з частинами першою, другою, третьою та четвертою статті 8 зазначеного Закону бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів. Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно обирає форми його організації: введення до штату підприємства посади бухгалтера або створення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером; користування послугами спеціаліста з бухгалтерського обліку, зареєстрованого як підприємець, який здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи; ведення на договірних засадах бухгалтерського обліку централізованою бухгалтерією або аудиторською фірмою; самостійне ведення бухгалтерського обліку та складання звітності безпосередньо власником або керівником підприємства. Ця форма організації бухгалтерського обліку не може застосовуватися на підприємствах, звітність яких повинна оприлюднюватися, та в бюджетних установах.
Відповідно до частин п'ятої статті 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підприємство самостійно: визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів; затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку; може виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які зобов'язані вести бухгалтерський облік, з наступним включенням їх показників до фінансової звітності підприємства; визначає доцільність застосування міжнародних стандартів (крім випадків, коли обов'язковість застосування міжнародних стандартів визначена законодавством).
Частинами першою, другою та третьої статті 9 зазначеного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.
Відповідно до частин четвертої та п'ятої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.
Пунктами 44.1 та 44.2 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу.
Згідно з пунктом 44.3 статті 44 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.
Відповідно до пункту 135.2 статті 135 Податкового кодексу України доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат - витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Відповідно до підпункту 153.8.1 пункту 153.8 статті 153 Податкового кодексу України облік загального фінансового результату (прибутку/збитку) за операціями з торгівлі цінними паперами ведеться платником податку окремо від інших доходів і витрат. Платники податку визначають фінансовий результат за операціями з цінними паперами відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку шляхом зменшення прибутків за операціями з цінними паперами на суму збитків від операцій з іншими цінними паперами протягом такого звітного періоду.
Таким чином, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі, зокрема, первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку, а саме, синтетичного та аналітичного. При цьому платникам податків забороняється формувати показники податкової звітності на підставі даних, не підтверджених первинними документами чи даними регістрів бухгалтерського обліку.
Відповідно до пункту 20.1.6 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов'язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.
Підпунктами 16.1.2 та 16.1.5 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов'язаний: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов'язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання.
Підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Згідно з пунктом 85.2 статті 85 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Відповідно до пунктів 85.4 та 85.6 статті 85 Податкового кодексу України забороняється вилучення оригіналів первинних, фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів за винятком випадків, передбачених кримінальним процесуальним законодавством. У разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.
Пунктом 44.6 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
Отже, контролюючі органи мають право вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, у тому числі, регістри бухгалтерського обліку, які підлягають обов'язковому дослідженню при проведенні документальної перевірки. При цьому у разі, якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Відповідно до акту № 293/22-30/23540816 від 26.04.2013 відповідачем за результатами проведеної перевірки встановлено, що показники відображені позивачем в додатках к3 та ЦП до декларації з податку на прибуток не підтверджені належним чином завіреними первинними та бухгалтерськими документами.
Допитаний у судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_2, інспектор, який безпосередньо проводив перевірку позивача, зазначив про те, що під час перевірки директором позивача було повідомлено, що бухгалтерській облік на підприємстві не ведеться та не було надано до перевірки відповідних первинних документів. Також він зазначив про те, що позивачу було направлено запити щодо надання пояснень та їх документального підтвердження у відповідь на які було надано лише письмові пояснення без додавання первинних документів про що здійснено запис на відповідних листах.
Під час допиту у якості свідка ОСОБА_1, який є генеральним директором позивача, повідомив про те, що на підприємстві бухгалтерський облік вівся за регістром синтетичного бухгалтерського обліку, а аналітичним не вівся відповідно до наказів про організацію бухгалтерського обліку та облікову політику підприємства за 2010, 2011 та 2012. Також він зазначив про те, що всі первинні документи зберігаються в офісі в папках коронах та посадовим особам відповідача було надано можливість для ознайомлення з зазначеними документами, надано робоче місце та можливість зробити копії. При цьому позивач зазначив про те, що посадові особи позивача, зокрема, ОСОБА_2, робили копії первинним документів.
В матеріалах справи наявні копії запитів, первинних та повторних, які направлялись позивачу під час проведення перевірки щодо надання: вмотивованих письмових пояснень, які підтверджуються первинним бухгалтерськими документами, щодо придбаних, отриманих, поданих та переданих векселів та інших цінних паперів, згідно показників додатку (К/3 та ЦП) до декларації з податку на прибуток; переліку пов'язаних осіб та обґрунтування рівня звичайних цін по взаємовідносинах з ними; вмотивованих письмових пояснень з податку на прибуток та податку на додану вартість, які підтверджуються первинними бухгалтерськими документами, щодо коригування валових доходів та валових витрат по рядкам декларації в розрізі контрагентів та сум.
З наявних в матеріалах справи копій листів позивача, якими було надано відповіді на зазначені запити вбачається, що позивачем було повідомлено відповідачу про те, що оригінали первинних документів були надані посадовим особам відповідача, які проводили перевірки, при цьому позивачем в них не було наведено витребовуваної інформації в розрізі контрагентів та сум. При цьому на відповідях наданих на первинні запити міститься відмітка про отримання їх без додатків.
Допитаний у якості свідка ОСОБА_2 не заперечувався факт наявності в офісі позивача певних первинних документів, водночас він зазначив про те, що у зв'язку з тим, що позивачем не ведеться бухгалтерський облік та не було надано інформації щодо показників податкової звітності в розрізі контрагентів та сум, у посадових осіб контролюючого органу була відсутня можливість не тільки встановити, чи дійсно показники податкової звітності сформовані за результатами господарських операцій, які відображені в наявних в офісі позивача документах, а й встановити, за результатами яких конкретно господарських операцій, позивачем сформовані певні показники податкової звітності, а отже і встановити факт їх формування на підставі певних первинних документів.
Таким чином, позивачем належним чином не було забезпечення ведення бухгалтерського обліку на підприємстві, а саме, ведення регістрів аналітичного обліку, а також не було надано податковому органу на його вимогу інформацію щодо формування доходів та витрат, показників податкової звітності в розрізі контрагентів та сум, та не було надано копій відповідних первинних документів.
Посилання позивача на факт того, що в офісі були наявні первинні документи та позивач мав можливість з ними ознайомитись, не приймаються судом до уваги оскільки, як вбачається, з показань наданих свідками документи жодним чином не систематизовані та з них є неможливим встановити, що вони складені саме результатами тих фінансово - господарських операцій за рахунок яких позивачем було сформовано показники податкової звітності.
Отже, позивачем не було надано до перевірки даних аналітичного регістру бухгалтерського обліку, у зв'язку з відсутністю відповідного виду бухгалтерського обліку на підприємстві та не було надано інформації щодо показників податкової звітності в розрізі контрагентів та сум, а надані первинні документи не були систематизовані відносно відображення їх показників у податковій звітності та з них було неможливим встановити факт того, що показники відображені позивачем в податковій звітності було сформовано на їх підставі.
З огляду на викладене суд дійшов висновку про те, що у відповідача були наявні правові підстави для висновку про те, що позивачем не підтверджено належним чином первинними та бухгалтерськими документами показників задекларованих в деклараціях з податку на прибуток підприємств.
Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
З огляду на викладене, керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову - відмовити повністю.
Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя О.П. Огурцов