ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1
м. Київ
22 травня 2014 року 15 год. 45 хв. № 826/1754/13-а
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Данилишин В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом підприємства з іноземними інвестиціями "Ітрако" до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування рішень відповідача.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 березня 2013 року задоволено повністю позов підприємства з іноземними інвестиціями "Ітрако" (далі - позивач) до Київської регіональної митниці (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 30 жовтня 2012 року № 100190000/2012/211986/2 (далі - оскаржуване рішення) та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 30 жовтня 2012 року №100210000/2012/70343 (далі - оскаржувана картка).
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2013 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 березня 2013 року залишено без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25 березня 2014 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 березня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2013 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла 10 квітня 2014 року та, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для її нового розгляду та вирішення 11 квітня 2014 року визначено суддю Данилишина В.М.
Ухвалою суду від 14 квітня 2014 року справу прийнято до провадження, її призначено до розгляду у судовому засіданні та, згідно зі ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), допущено заміну відповідача його процесуальним правонаступником - Київською міжрегіональною митницею Міндоходів (далі - відповідач).
У ході нового судового розгляду справи представники позивача підтримали позов та просили задовольнити його повністю.
Представник відповідача не визнала позов та просила відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду у судовому засіданні 28 квітня 2014 року.
У судове засідання 12 травня 2014 року представник відповідача не прибула, хоча про дату, час та місце нового судового розгляду справи повідомлена належним чином, заява про розгляд справи за відсутності представника відповідача до суду не надійшла.
Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у судовому засіданні 12 травня 2014 року судом, відповідно до ч.ч. 4, 6 ст. 128 КАС України, прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження, про що відповідача повідомлено письмово.
Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -
З метою здійснення митного оформлення ввезених на територію України товарів, 18 жовтня 2012 року позивачем надано відповідачу вантажну митну декларацію №100210000/2012/555464 та відповідну декларацію митної вартості на товари - фарби друкарські для офсетного друку.
При цьому, митну вартість товарів визначено позивачем за ціною договору (основним методом) з урахуванням витрат на транспортування: фарба друкарська чорна для офсетного друку (код товару 3215110000) - 1,4712 євро/кг; фарба друкарська кольорова для офсетного друку (код товару 3215190000) - 2,6612 євро/кг (далі - товари).
З матеріалів справи вбачається, що фарбу друкарську чорну та кольорову для офсетного друку позивачем ввезено на підставі контракту від 21 липня 1997 року № 038/97/01, укладеного між фірмою "ITRACO GmbH" (Німеччина), як продавцем, та позивачем, як покупцем (далі - контракт).
На підтвердження заявленої митної вартості товарів позивачем надано відповідачу: контракт; доповнення до контракту від 08 жовтня 2012 року; інвойс від 10 жовтня 2012 року № 419959; копію вантажної митної декларації країни відправлення від 10 жовтня 2012 року № MRN12DE633365203958E3; довідку про транспортні витрати від 12 жовтня 2012 року.
У зв'язку з тим, що митну вартість товарів не може бути визначено за ціною контракту щодо товарів, що імпортуються (вартість операції), оскільки документи, що надані позивачем для підтвердження заявленої митної вартості товарів, містять розбіжності та не містять відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів з урахуванням умов поставки, відповідачем прийнято оскаржуване рішення, згідно з яким, проведено коригування митної вартості товарів за резервним методом, а саме митну вартість товару "Фарба друкарська, кольорова, для офсетного друку" (код товару 3215190000) визначено на рівні 5,29 євро/кг, товару "Фарба друкарська, чорна, для офсетного друку" (код товару 3215110000) - 3,65 євро/кг.
Відповідачем також оформлено оскаржувану картку.
Суд погоджується з доводами представників позивача щодо наявності підстав для задоволення позову, виходячи з оцінки наявних у матеріалах справи доказів та аналізу наступних положень і обставин.
Так, відповідно до ст. 4, ч. 1 ст. 51, ст. 57 Митного кодексу України (далі - МК України), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями ст.ст. 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями ст.ст. 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до ст. 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до ст. 63 цього Кодексу.
При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених ст. 64 цього Кодексу.
Згідно з ч.ч. 1, 2, 3 ст. 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень ч. 10 цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п. 2 ч. 1 ст. 57 цього Кодексу.
Тобто, з викладених положень вбачається, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, з урахуванням відповідних обмежень, є перший метод - за ціною договору (вартість операції); при цьому застосування другорядних методів визначення митної вартості товарів може мати місце виключно при неможливості застосування основного; у свою чергу, основний метод визначення митної вартості товарів не застосовується лише якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості товарів, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Як вбачається з ухвали Вищого адміністративного суду України від 25 березня 2014 року, підставою для скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції визначено те, що судами не перевірено доводи відповідача про те, чи мав можливість відповідач на час митного оформлення товарів визначитись, що продавець і покупець пов'язані між собою особи, чи зазначив позивач про дані обставини у декларації.
У ході нового розгляду справи судом з'ясовано, що 18 жовтня 2012 року позивачем для митного оформлення ввезених на територію України товарів надано відповідачу вантажно-митну декларацію № 100210000/2012/555464 на товар - фарби друкарські для офсетного друку, та надано відповідні супровідні документи, зокрема, копії контракту, статуту позивача та картки обліку від 12 січня 2012 року № 10000/26/12/5268, які свідчать про те, що у відповідача починаючи із 18 липня 1997 року була у наявності інформація про ввезення позивачем у постійному режимі товарів на митну територію України на договірних умовах, згідно з контрактом.
Оскільки постановка декларанта на облік у митному органі, відбувається з обов'язковим наданням йому копії статуту такого декларанта, де вказано його засновника (учасника) (у даному випадку відповідно до статуту позивача, його засновником є саме фірма "ITRACO GmbH" (Німеччина), суд прийшов до висновку про те, що відповідач на час митного оформлення товарів мав можливість визначитись, що продавець і покупець пов'язані між собою особи.
Необхідно зазначити, що відповідач, згідно з наданими ним у судовому засіданні 28 квітня 2014 року запереченнями проти позову, визнає той факт, що на момент здійснення митного оформлення товарів він мав усі підстави для встановлення факту пов'язаності вказаних суб'єктів господарювання.
Разом з тим, суд звертає увагу, що відповідачем не доведено, що такі відносини вплинули на ціну товарів.
Так, відповідно до ч.ч. 12, 14 ст. 58 МК України, той факт, що продавець і покупець пов'язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів.
За наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у ч. 12 цієї статті, вплинули на ціну оцінюваних товарів, митний орган повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце. У разі відсутності обґрунтувань з боку митного органу необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у ч. 12 цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.
Водночас, відповідач не надав суду доказів на підтвердження того, що ним надано позивачу письмові обґрунтування впливу на ціну товарів обставини пов'язаності продавця та покупця, а тому констатує той факт, що взаємовідносини між пов'язаними особами, а саме фірмою "ITRACO GmbH" (Німеччина) та позивачем, не вплинули на ціну товарів.
Також, скасовуючи прийняті у даній справі судові рішення, Вищий адміністративний суд виходив із не встановлення судами попередніх інстанцій наступних обставин: які додаткові документи витребовувались відповідачем та які додаткові документи надавались позивачем; які складові входили до митної вартості товарів та за яких умов постачались товари; не перевірено доводи відповідача, що мало місце додаткові витрати у зв'язку з умовами транспортування, що мала місце участь третьої сторони за обставин, що продавець не являється виробником товарів, а посередником, що надані документи для митного оформлення товарів мали розбіжності та у чому вони полягали.
З урахуванням зазначених вимог суду касаційної інстанції, необхідно зазначити наступне.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем встановлено наступні розбіжності у наданих позивачем для митного оформлення товарів документах: у доповненні від 08 жовтня 2012 року № 1387 до контракту не вказано умов оплати за товари, зазначених в інвойсі від 10 жовтня 2012 року № 419959; позивачем не повідомлено відповідача про свою пов'язаність з особою продавця товарів, про що уже зазначено вище.
Так, згідно з ч. 3 ст. 53, п. 1 ч. 4 ст. 54 МК України, у разі якщо документи, зазначені у ч. 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) відповідні додаткові документи.
Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особи митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
З матеріалів справи вбачається, що при опрацюванні документів, наданих для митного оформлення товарів, відповідачем виявлено, що вони не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.
У зв'язку з цим, відповідачем під час здійснення митного оформлення товарів витребувано у позивача додаткові документи, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаними з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів із третіми особами на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умови, визначеними договором (угодою, контрактом); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи), виробника товарів; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товарів або сировини; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; рахунок ціни (калькуляцію).
На виконання зазначених вимог та у строк, передбачений ч. 4 ст. 54 МК України, позивачем надано відповідачу наступні документи: прайс-лист від підприємства-виробника товарів "Flint Group" про рівень цін, дійсних протягом 2012 року; висновок спеціалізованої експертної організації "Укрпромзовнішекспертиза" від 29 жовтня 2012 року № 4497; додаткову інформацію вартості товарів у країні-експортері (рахунок виробника "Flint Group" від 28 серпня 2012 року № 110095667; технічну інформацію з мережі Інтернет щодо роз'яснення особливостей ролевого офсетного друку; інформацію з мережі Інтернет щодо рівня цін на подібні товари в Україні).
Стосовно включення витрат на транспортування товарів до суми вартості поставлених товарів суд зазначає, що з огляду на відомості, зазначені в інвойсі від 10 жовтня 2013 року № 419959 та доповненні від 08 жовтня 2012 року № 1387 до контракту, поставка товарів відбувалась на умовах EXW-Leubeck, згідно з якими, покупець несе витрати на навантаження товарів на транспорт.
Водночас, витрати на транспортування товарів підтверджуються наданою позивачем для митного оформлення товарів відповідачу копією довідки про транспортні витрати від 12 жовтня 2012 року б/н, копія якої наявна у матеріалах справи, у якій зазначено не лише витрати по перевезенню товарів, а й витрати з навантаження транспортного засобу, що відповідає зазначеним вище умовам поставки товарів.
Отже, за переконанням суду, матеріалами справи підтверджується включення позивачем транспортних витрат до ціни товарів, що імпортуються на митну територію України.
Крім того, відповідно до п. 2 ст. 2 контракту поставки від 07 грудня 2011 року № 151112, укладеного між фірмою "ITRACO GmbH" (Німеччина) та "Flint Group", передбачено реалізацію товарів за ціною, яка не перевищує прайсову, тобто низький рівень ціни ніж у прайс-листі не є порушенням договірних зобов'язань сторонами контракту.
Згідно з умовами вказаного контракту, прайс-лист - є орієнтиром граничної допустимої ціни товарів, зафіксованої на період 2012 року, а офіційними документами, які підтверджують відпускну ціну на товари компанії - виробника "Flint Group", є рахунки (інвойси), а не прайс-листи.
Відповідно до інформації, яка міститься в інвойсах, різниця вартості товарів по ідентичних артикулах складає 0,12 євро/кг (рівень ціни в інвойсі компанії - виробника "Flint Group" - 2,40 євро/кг, а рівень ціни в інвойсі для позивача - 2,52 євро/кг).
З урахуванням зазначеного вище, така різниця у вартості товарів, за переконанням суду, дозволяє стверджувати, що у ціні товарів, згідно з інвойсом від 10 жовтня 2012 року № 419959, продавцем враховано витрати на завантаження/розвантаження, транспортування, страхування, обробку товарів та прибуток посередника.
Крім того, за одним з таких рахунків позивачем надано банківську виписку, яка підтверджує перерахування грошових коштів фірми "ITRACO GmbH" (Німеччина) на розрахунковий рахунок компанії "Flint Group" у відповідному розмірі.
Водночас, як вимагає ч. 2 ст. 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених ч. 3 ст. 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до ч. 7 цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Між тим, зі змісту оскаржуваного рішення у ході нового розгляду справи судом з'ясовано, що воно не містить наявної у відповідача інформації, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та до прийняття рішення про коригування митної вартості товарів, заявленої позивачем, а також не містить обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Не надано такої інформації та відповідних розрахунків відкоригованої митної вартості товарів відповідачем і у ході нового судового розгляду справи.
Враховуючи викладені положення та обставини, суд прийшов до висновку, що коригування митної вартості товарів у межах спірних правовідносин відбулося за відсутності передбачених МК України підстав необґрунтовано та без відповідних розрахунків числового значення митної вартості товарів, а тому протиправно.
Таким чином, суд вважає, що оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню, а тому враховуючи, що єдиною підставою для видачі позивачу оскаржуваної картки є оскаржуване рішення, тому оскаржувана картка також є протиправною та підлягає скасуванню.
Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
На підставі викладених положень та обставин суд прийшов до висновку, що позов підприємства з іноземними інвестиціями "Ітрако" до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування рішень відповідача є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись ст.ст. 69-71, 86, 94, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів від 30 жовтня 2012 року №100190000/2012/211986/2.
3. Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100210000/2012/70343, оформлену 30 жовтня 2012 року Київською міжрегіональною митницею Міндоходів.
4. Присудити на користь підприємства з іноземними інвестиціями "Ітрако" (ідентифікаційний код 24930652) здійснений ним судовий збір у розмірі 34,41 грн. (Тридцять чотири гривні сорок одна копійка) із Державного бюджету України
Копії постанови направити сторонам (вручити їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.
Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.
Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя В.М. Данилишин