ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
26 травня 2014 року 15:00 № 826/4523/14
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Банк «Таврика» Лемеша М.В.
до третя особа: Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві, Державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві Качуріна О.В. Відділ державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві
про визнання незаконною та скасування постанови № 972/9 від 03.09.2009 р., звільнення майна з-під арешту,
Публічне акціонерне товариство «Банк «Таврика» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Банк «Таврика» Лемеша М.В. звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві, Державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві Качуріна О.В., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Відділ державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві, в якому просить визнати незаконною та скасувати постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № 972/9 від 03.09.2009 р. та зняти накладені на майно обтяження шляхом внесення відповідних змін до реєстрів заборон відчуження майна.
Позовні вимоги мотивовані тим, що Державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві Качуріним О.В. винесено незаконну постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, що вчинене всупереч вимогам чинного законодавства.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити їх в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві.
Представник відповідача 1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав частково з підстав, викладених в письмових поясненнях .
Представник відповідача 2 в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи. Заяви про розгляд справи без його участі або клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надходило. Заперечень або пояснень по суті заявлених позовних вимог не надав.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи. До суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника третьої особи. Заперечень або пояснень по суті заявлених позовних вимог не надав.
Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
У зв'язку з тим, що відсутні перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, а також зважаючи на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у письмовому провадженні.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,
Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 при здійсненні реєстраційних дій було виявлено обтяження в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, яке було накладено згідно постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № 972/9 від 03.09.2009 р., винесеної державним виконавцем ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві Качуріним О.В.
За результатами звернення позивача до ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві, 24.03.2014 р. останнім надано відповідь в якій зазначено про неможливість зняття арешту у зв'язку із знищенням виконавчого провадження.
Позивач, не погоджуючись з винесеною постановою звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом про її скасування та зняття арешту з майна.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року N 606-XIV (надалі - Закон N 606-XIV).
Відповідно до частини першої статті 11 Закону N 606-XIV державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до пункту 5 п'ятого частини 3 статті 11 Закону N 606-XIV державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.
Як встановлено судом, відповідно до відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, об'єктом обтяження є все майно ТОВ «Київбудком», код ЄДРПОУ 19454139, яке зареєстровано за адресою: м. Київ, пл. Святошинська, 1.
Отже, даною постановою накладено арешт на все майно позивача, який має код ЄДРПОУ 19454139.
Досліджуючи матеріали справи та, беручи до уваги письмові пояснення відповідача 1, судом встановлено, що, відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень та Журналу обліку виконавчих проваджень 22.10.2010 р., виконавче провадження по виконанню виконавчого листа № 2-4369 від 21.10.2008 р., виданого Оболонським районним судом про стягнення з ТОВ «Київбудком» на користь ОСОБА_4 у розмірі 12 000,00 грн., - закінчено, направлено до ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві та, відповідно до п. 9.9 Інструкції про порядок роботи з документами в органах державної - знищено.
З огляду на вищенаведене, суд зазначає, що дослідити матеріали зазначеного виконавчого провадження є неможливим.
За таких обставин, вирішуючи дану справу, суд виходить з наступного.
Згідно Витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна код ЄДРПОУ ТОВ «Київбудком» 19454139, між тим, згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 27.01.2014 р. код ЄДРПОУ 19454139 присвоєний Публічному акціонерному товариству «Банк «Таврика».
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що постановою Правління Національного банку України від 20.03.2013 р. № 97 відкликано банківську Ліцензію Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика» та прийнято рішення про його ліквідацію.
Відповідно до вищевказаної постанови, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 20.03.2013 р. прийнято рішення № 17 про початок здійснення процедури ліквідації АТ «Банк «Таврика».
Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 20 березня 2013 року прийнято рішення №18, згідно якого, призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію AT «БАНК «Таврика» начальника відділу тимчасової адміністрації та ліквідації неплатоспроможних банків Соловйову Наталію Анатоліївну.
Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 14 березня 2014 року прийнято рішення №13, згідно якого, призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію AT «Банк «Таврика» Лемеша Миколу Володимировича.
Таким чином, Лемеш М.В. має право представляти інтереси позивача у спірних правовідносинах.
Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року N 4452-VI встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.
Відповідно до пункту сьомого частини другої статті 46 цього Закону передбачено, що з дня призначення уповноваженої особи Фонду втрачають чинність публічні обтяження чи обмеження на розпорядження (у тому числі арешти) будь-яким майном (коштами) банку. Накладення нових обтяжень чи обмежень на майно банку не допускається.
Відповідно до ч. 2 статті 57 Закону N 606-XIV арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом:
винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах;
винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї;
винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;
проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
Копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті та органам, що ведуть Державний реєстр обтяжень рухомого майна (ч. 4 цієї статті).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 50 Закону N 606-XIV у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.
Відповідно до Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 25 грудня 2008 р. N 2274/5 визначено основні правила роботи з документами в органах державної виконавчої служби, в тому числі порядок загального документування у районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних, міжрайонних відділах державної виконавчої служби, діловодство з виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) (далі - рішень) у всіх органах державної виконавчої служби, оформлення документів, технічного забезпечення їх підготовки, контролю за виконанням документів, а також здійснення діловодних процесів - організації документообігу, формування справ і зберігання документів (далі - діловодство) та поширюється на всю службову документацію.
Відповідно до п. 9.9 зазначеного Порядку строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, становить 3 (три) роки, крім виконавчих проваджень, завершених за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить 1 (один) рік.
Як вже зазначалось вище, матеріали виконавчого провадження, на підставі якого винесено оскаржувану постанову - знищено у зв'язку зі спливом три річного строку зберігання.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 Закону N 606-XIV рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Враховуючи неможливість скасування відповідачем 1 оскаржуваної постанови, та те, що остання є очевидно незаконною, оскільки відповідачем 2 накладено обтяження на все майно особи, яка не є боржником, відповідно до оскаржуваної постанови, зокрема, враховуючи, що з 21.03.2013 р. АТ «Банк «Таврика» знаходиться в стані припинення, а щодо нього здійснюється процедура ліквідації, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення, а тому визнає постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № 972/9 від 03.09.2009 р. незаконною.
Враховуючи, що судом визнано незаконною постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № 972/9 від 03.09.2009 р., то накладені на майно обтяження підлягають зняттю шляхом внесення відповідних змін до реєстру заборон відчуження майна.
Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи викладене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами встановленими статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши всі наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Позов Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Банк «Таврика» Лемеша М.В. задовольнити.
2. Визнати незаконною та скасувати постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № 972/9 від 03.09.2009 р.
3. Зобов'язати Відділ державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві вчинити дії щодо зняття арешту з майна АТ «Банк «Таврика» (код ЄДРПОУ 19454139), накладеного при здійснені виконавчого провадження ВП № 17267594.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.О. Іщук