ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
про залишення позовної заяви без розгляду
22 травня 2014 року м. Київ № 826/6737/14
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Шейко Т.І.,
ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами
за позовомОСОБА_1
до Правління Пенсійного фонду України; Управління Пенсійного фонду України у Печерському районі м. Києва
провизнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії
встановив:
В травні 2014 року ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Правління Пенсійного фонду України та Управління Пенсійного фонду України у Печерському районі м. Києва, в якому просила: - визнати бездіяльність Правління Пенсійного фонду України (відповідача - 1) щодо невиконання Рішення Конституційного Суду України №25-рп/2009 про внесення змін до Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсій з урахуванням проживання пенсіонерів за межами України та оформлення ними пенсій без проживання (реєстрації) в Україні та відмови в передачі повноважному територіальному органу заяви позивачки для прийняття рішення про поновлення виплати їй пенсії по віку, як пенсіонеру та громадянину України, що проживає в Ізраїлі; зобов'язати Правління Пенсійного фонду України негайно внести зміни та затвердити зміни до Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсій, які б забезпечили документальне оформлення та реальну виплату пенсій всім українським пенсіонерам, що проживають за межами України, у відповідності з Рішенням КСУ №25-рп/2009 від 07.10.2009; зобов'язати Правління Пенсійного фонду України та Управління Пенсійного фонду України у Печерському районі м. Києва відновити позивачці виплату пенсії по віку з 07.10.2009 (з дати прийняття Рішення КСУ №25-рп/2009 від 07.10.2009) за межі України відповідно до Конституції України та діючого пенсійного законодавства України.
Обгрунтовуючи свої позовні вимоги позивачка зазначала, що Рішенням Конституційного Суду України №25-рп/2009 від 07.10.2009 визнано законне право всіх без виключення пенсіонерів, що проживають за межами України на отримання заробленої в Україні пенсії. Відповідно до статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Окрім Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до п. 15 якого поновлення пенсії здійснюється за матеріалами, що є в пенсійній справі, із урахуванням додатково наданих документів.
Таким чином, позивачка вважає, що, починаючи з 7 жовтня 2009 року відсутні обставини, що унеможливлювали відновлення їй виплати пенсії, незважаючи на її проживання за межами України. Відповідач - 1 допустив протиправну бездіяльність не вчинивши дій щодо відновлення позивачці виплат пенсій, не вніс відповідних змін у Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій. 15 березня 2010 року позивачка зверталась до відповідача -1 щодо відновлення виплати пенсії, однак не отримала відповіді. Вважає, що її звернення про поновлення виплати пенсії відповідач - 1 мав надіслати до відповідача - 2. В свою чергу, позивачка зауважила, що до відповідача - 2 вона не зверталась. Оскільки не отримала відповіді від відповідача - 1, повторно звернулась у грудні 2013 року і отримала відповідь від 10.12.2013 разом з копією відповіді від 15.03.2010.
В зв'язку з не поновленням виплати їй пенсії з 2009 року, звернулась до суду з заявленими позовними вимогами.
Відповідно до п. 5, п. 6 ч. 1 ст. 107 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними) та чи немає інших підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Абзацом першим частини другої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Згідно частини першої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Строк звернення до адміністративного суду - це строк, який регламентує часові межі захисту прав і інтересів у сфері публічно-правових відносин. Строк звернення до адміністративного суду встановлено статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до частини першої вказаної статті адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Рішення Конституційного Суду України №25-рп/2009 від 07.10.2009, з яким позивачка пов'язує відновлення їй виплати пенсій як громадянці України, що проживає за межами України, опубліковане в офіційному виданні «Офіційний вісник України» №82 02.11.2009.
Офіційно оприлюднений акт вважається доведеним до заінтересованих осіб.
Як вбачається із позовної заяви, позивачка 15 березня 2010 року зверталась до Правління Пенсійного фонду України щодо відновлення їй виплат пенсії, починаючи з 07.10.2009 відповідно до Рішення КСУ№25-рп/2009 від 07.10.2009 і, як зазначає, не отримавши відповідь повторно звернулась в грудні 2013 року. (Суд звертає увагу, що до позовної заяви позивачка не додала ні своїх звернень до відповідача - 1, ні відповідей відповідача - 1 на свої звернення). В свою чергу, повторне звернення до одного й того ж органу не є досудовим врегулюванням спору у розумінні частини четвертої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що позивачка, не отримавши відповіді від відповідача -1 у 2010 році у встановлений законом строк та не відновленням їй пенсійних виплат, - ще у 2010 році вважала своє право порушеним, а відтак не позбавлена була можливості звернутись до суду за захистом своїх прав у встановлений положеннями Кодексу адміністративного судочинства України строк.
Відповідно до статті 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.
Оскільки позивачкою не наведені обгрунтування причин пропуску строку звернення до суду, не надано доказів на їх підтвердження, - судом не встановлено підстав поважності причин пропуску строку звернення до суду, а тому суд вважає, що позов в частині визнання бездіяльності Правління Пенсійного фонду України (відповідача - 1) щодо невиконання Рішення Конституційного Суду України №25-рп/2009 про внесення змін до Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсій з урахуванням проживання пенсіонерів за межами України та оформлення ними пенсій без проживання (реєстрації) в Україні та відмови в передачі повноважному територіальному органу заяви позивачки для прийняття рішення про поновлення виплати їй пенсії по віку, як пенсіонеру та громадянину України, що проживає в Ізраїлі; зобов'язання Правління Пенсійного фонду України негайно внести зміни та затвердити зміни до Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсій, які б забезпечили документальне оформлення та реальну виплату пенсій всім українським пенсіонерам, що проживають за межами України, у відповідності з Рішенням КСУ №25-рп/2009 від 07.10.2009, підлягає залишенню без розгляду.
Окрім того, суд вважає за необхідне звернути увагу позивача на ту обставину, що допущення, на думку позивача, бедіяльності у питаннях внесення змін до певного нормативно-правового акту та питання виплат пенсій (перерахування, поновлення, тощо) за конкретною пенсійною справою, за своєю суттю є різними предметами спору, які розглядаються адміністративними судами за правилами предметної підсудності, визначеними статтею 18 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивачка вказувала, що вона зверталась із зазначеним позовом до Печерського районного суду м. Києва, який своєю ухвалою від 03 квітня 2014 року відмовив їй у розгляді позову та рекомендував звернутись до Окружного адміністративного суду міста Києва.
Однак, з доданої до позову ухвали Печерського районного суду міста Києва у справі №757/7359/14-а від 03 квітня 2014 року вбачається, що Печерський районний суд м. Києва повернув позивачці позовні вимоги лише в частині про визнання актом порушення прав людини бездіяльності відповідача Правління Пенсійного фонду України щодо невиконання рішення Конституційного Суду України №25-рп/2009 від 07.10.2009 в частині вказівки про внесення змін до «Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсії» та зобов'язання цього відповідача вчинити дії щодо внесення відповідних змін. Саме в цій частині позовна заява підсудна окружному суду, про що зазначено у наведеній ухвалі.
Щодо решти позовних вимог, з іншої ухвали Печерського районного суду м. Києва у справі №757/7359/14-а від 03 квітня 2014 року, вбачається, що позовна заява залишена без руху з наданням позивачці строку для усунення вказаних в ухвалі недоліків.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 155 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.
Керуючись ст.ст. 99, 100, 155, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Правління Пенсійного фонду України, Управління Пенсійного фонду України у Печерському районі м. Києва в частині визнання бездіяльності Правління Пенсійного фонду України (відповідача - 1) щодо невиконання Рішення Конституційного Суду України №25-рп/2009 про внесення змін до Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсій з урахуванням проживання пенсіонерів за межами України та оформлення ними пенсій без проживання (реєстрації) в Україні та відмови в передачі повноважному територіальному органу заяви позивачки для прийняття рішення про поновлення виплати їй пенсії по віку, як пенсіонеру та громадянину України, що проживає в Ізраїлі; зобов'язання Правління Пенсійного фонду України негайно внести зміни та затвердити зміни до Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсій, які б забезпечили документальне оформлення та реальну виплату пенсій всім українським пенсіонерам, що проживають за межами України, у відповідності з Рішенням КСУ №25-рп/2009 від 07.10.2009 - залишити без розгляду.
Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 цього Кодексу, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя Шейко Т.І.