ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
16 травня 2014 року № 826/5274/14
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Шейко Т.І.
суддів Кармазіна О.А.
ОСОБА_1
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомОСОБА_2
до Міністерства соціальної політики України
провизнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії
встановив:
ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства соціальної політики України, в якому просив визнати неправомірною бездіяльність Міністерства соціальної політики України та зобов'язати Міністерство соціальної політики України виконати п. 49.1.1 Національного плану дій на 2013 рік, затвердженого Указом Президента України щодо введення програми економічних реформ на 2010-2014 роки №128/2013 від 12 березня 2013 року; затвердити, зареєструвати, опублікувати державний стандарт соціальної послуги стаціонарний догляд.
Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно п. 49.1.1 Національного плану дій на 2013 рік, затвердженого Указом Президента України щодо введення програми економічних реформ на 2010-2014 роки №128/2013 від 12 березня 2013 року, Міністерство соціальної політики України на протязі грудня 2013 року повинно було розробити, затвердити та опублікувати державний стандарт соціальної послуги стаціонарний догляд, проте станом на звернення позивача до суду жодних дій щодо розроблення, затвердження та опублікування державного стандарту соціальної послуги щодо стаціонарного догляду відповідачем не вчинено, а тому позивач звернувся до суду із заявленими позовними вимогами, які просив задовольнити у повному обсязі.
У судове засіданні позивач не прибув, просив розглядати справу без його участі.
Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, повноважного представника для участі у судовому засіданні не забезпечив та свого відношення до позову не висловив.
Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглянув справу у порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази, суд дійшов до наступних висновків.
Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_2 з 2006 року знаходиться під опікою Комунальної установи «Орловський психоневрологічний інтернат», що підтверджується довідкою даної установи від 15 квітня 2014 року №178.
Указом Президента України від 12 березня 2013 року №128/2013 «Про Національний план дій на 2013 рік щодо впровадження Програми економічних реформ на 2010 - 2014 роки «Заможне суспільство, конкурентноспроможна економіка, ефективна держава», з метою забезпечення виконання заходів, визначених Програмою економічних реформ на 2010 - 2014 роки «Заможне суспільство, конкурентноспроможна економіка, ефективна держава», затверджено Національний план дій на 2013 рік щодо впровадження цієї Програми.
Указ Президента України від 12 березня 2013 року №128/2013 набрав чинності 14 березня 2013 року (офіційно оприлюднений 14.03.2013 в «Офіційному віснику України» №7, 2013).
Так, підпунктом 49.1.1 Національного плану дій на 2013 рік у сфері реформування системи соціальної підтримки та послуг з метою подальшого розроблення та впровадження державних стандартів соціальних послуг на Мінсоцполітики України покладено завдання, індикатором виконання якого має бути «затвердження державних стандартів надання соціальних послуг, підготовлена нормативно-правова база для переходу на нову модель використання бюджетних коштів: від утримання державних та комунальних закладів до оплати відповідних соціальних послуг». Строк виконання вказаного завдання - грудень 2013 року.
Позивач вважає, що не затвердженням та не опублікуванням такого державного стандарту соціальної послуги, як «стаціонарний догляд», відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо виконання на протязі грудня 2013 року підпункту 49.1.1 Національного плану дій на 2013 рік щодо впровадження Програми економічних реформ на 2010 - 2014 роки «Заможне суспільство, конкурентноспроможна економіка, ефективна держава».
Вирішуючи спір суд виходив з наступного.
Як вже було зазначено, Національний план дій на 2013 рік, затверджений Указом Президента України від 12 березня 2013 року №128/2013 з метою впровадження Програми економічних реформ на 2010 - 2014 роки «Заможне суспільство, конкурентноспроможна економіка, ефективна держава».
В свою чергу, Програма економічних реформ на 2010 - 2014 роки «Заможне суспільство, конкурентноспроможна економіка, ефективна держава» передбачає, зокрема, реформи системи соціальної підтримки, які запроваджуються з метою подолання проблем у сфері соціальної підтримки населення, що здійснюється у трьох основних формах: соціальних пільг, соціальної допомоги й субсидій.
Метою такої реформи є підвищення охоплення соціальної підтримки незаможних верств населення при раціональному використанні бюджетних коштів.
Для досягнення цілей на період реформи поставлено такі завдання: - посилити адресний характер надання соціальної підтримки; - підвищити ефективність управлінських рішень у системі соціальної підтримки населення; - запровадити стимули ефективного використання ресурсів соціальної допомоги.
Для посилення адресності всіх видів соціальної підтримки необхідними є такі заходи: - об'єднання всіх видів соціальної допомоги в єдину програму соціального захисту, що діятиме переважно на принципах адресності (за винятком допомоги при народженні дитини, інвалідам з дитинства й дітям-інвалідам) та з урахуванням доходів одержувачів допомоги; - інтеграція програми пільг на оплату житлово-комунальних послуг з програмою житлових субсидій; внесення законодавчих змін до правил надання субсидій; - запровадження непрямих методів оцінювання доходів громадян, які претендують на одержання соціальної підтримки; - урахування рівня доходів при наданні всіх видів пільг (крім пільг для осіб, які мають виняткові заслуги перед Батьківщиною).
Забезпечення ефективності управління системою соціальної підтримки досягатиметься в результаті: - створення єдиної бази даних одержувачів усіх видів соціальної підтримки, єдиного інформаційного середовища для органів праці й соціального
захисту населення, Пенсійного фонду, Державної податкової адміністрації, МВС, органів реєстрації актів громадянського стану; - створення об'єднаної мережі соціальних служб на базі Міністерства праці й соціальної політики для комплексного надання населенню соціальних послуг (від допомоги в працевлаштуванні до соціального обслуговування вдома); - запровадження системи моніторингу й аудиту програм соціальної підтримки на постійній основі; - удосконалення інституту соціальної інспекції, розширення функцій соціальних інспекторів з переданням їм повноважень щодо моніторингу й оцінювання рівня доходів одержувачів допомоги.
Наведена реформа передбачає три етапи.
I етап (до кінця 2010 р.): - встановлення мораторію (5 років) на запровадження нових видів соціальної підтримки населення й на розширення наявних видів підтримки на нові категорії населення; - внесення змін до законодавства щодо нормування споживання послуг при наданні соціальної підтримки; - розроблення механізму соціального моніторингу й аудиту доходів претендентів на соціальну допомогу з використанням прямих і непрямих методів визначення доходів, а також з урахуванням наявності власності; - розроблення матриці видів соціальної підтримки й проведення аудиту видів соціальної допомоги й пільг.
II етап (до кінця 2012 р.): - модернізація інституту соціальної інспекції; - перехід до принципу адресності для всіх видів соціальної підтримки, за винятком допомоги при народженні дитини, інвалідам з дитинства й дітям-інвалідам, а також пільг особам, які мають виняткові заслуги перед Батьківщиною; - забезпечення повного обліку в системі подання й споживання теплової енергії, холодної й гарячої води для учасників програм житлових субсидій, встановлення необхідного технологічного обладнання для обліку споживання транспортних послуг; - інтеграція житлових пільг у систему житлових субсидій; - створення єдиного соціального агентства (на основі структур Міністерства праці та соціальної політики) з комплексного обслуговування осіб, що потребують соціальної підтримки.
III етап (до кінця 2014 р.) передбачає: - запровадження моніторингу соціальних програм та аудиту програм соціальної підтримки населення; - запровадження картки соціальної допомоги.
Пункт 49 Національного плану дій на 2013 рік, з приводу бездіяльності відповідача щодо виконання пп. 49.1.1 якого позивач звернувся з заявленим позовом, - передбачає реформування соціальних послуг.
В якості поставленого пунктом 49.1 Національного плану дій на 2013 рік перед Мінсоцполітики України завдання визначено: запровадження нового механізму фінансового забезпечення надання соціальних послуг при здійсненні видатків місцевих бюджетів, що враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансферів.
В свою чергу, підпункт 49.1.1 Національного плану дій на 2013 рік «подальше розроблення та впровадження державних стандартів соціальних послуг» на Мінсоцполітики України покладено завдання, індикатором виконання якого визначено: «затвердження державних стандартів надання соціальних послуг, підготовлена нормативно-правова база для переходу на нову модель використання бюджетних коштів: від утримання державних та комунальних закладів до оплати відповідних соціальних послуг».
З наведенного слідує, що розроблення та виконання відповідачем підпункту 49.1.1 Національного плану дій на 2013 рік пов'язане з заходами встановлення механізму фінансового забезпечення у сфері соціальної підтримки та послуг з метою раціонального виконаристання бюджетних поштів.
Статтею 1 Закону України «Про соціальні послуги» визначено, що соціальні послуги - комплекс заходів з надання допомоги особам, окремим соціальним группам, які перебувають у складних життєвих обставинах і не можуть самостійно їх подолати, з метою розв'язання їхніх життєвих проблем.
З аналізу положень Програми економічних реформ на 2010 - 2014 роки «Заможне суспільство, конкурентноспроможна економіка, ефективна держава» у сфері реформ соціальної підтримки, на виконання якої Указом Президента України від 12 березня 2013 року №128/2013 затверджений Національний план дій на 2013 рік, жодним чином не вбачається обов'язку для Мінсоцполітики України щодо розроблення, затвердження та опублікування державного стандарту соціальної послуги «стаціонарний догляд».
Бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи. Тобто відсутність дій, які суб'єкт владних повноважень повинен був вчинити, але не вчинив.
Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини першої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
То ж для того, щоб особі був наданий судовий захист, суд має встановити наявність порушеного права, і що це право порушене саме відповідачем.
З урахуванням вищевикладеного судом не встановлено ознак допущення Міністерством соціальної політики України бездіяльності, які б слугували підставою для задоволення заявленного ОСОБА_2 позову.
Відповідно, не підлягають задоволенню і решта позовних вимог, а саме: «зобов'язати Міністерство соціальної політики України виконати п. 49.1.1 Національного плану дій на 2013 рік, затвердженого Указом Президента України щодо введення програми економічних реформ на 2010-2014 роки №128/2013 від 12 березня 2013 року; затвердити, зареєструвати, опублікувати державний стандарт соціальної послуги стаціонарний догляд».
Крім того, відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
При цьому, адміністративні суди не втручаються у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за визначеними частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріями.
Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно - дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя.
За своєю правовою природою підготовка актів, зокрема, державного стандарту соціальної послуги «стаціонарний догляд» є дискреційними повноваженнями та виключною компетенцією уповноваженого органу, компетенція якого у відповідній сфері правового регулювання є домінуючою.
Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Судові витрати відсутні.
Керуючись ст. ст. 24, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
постановив:
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити повністю.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 185 - 187 цього Кодексу шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий суддя Шейко Т.І.
Судді Кармазін О.А.
ОСОБА_1