Справа №591/9217/13-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Шершак М. І.
Номер провадження 22-ц/788/986/14 Суддя-доповідач - Собина Ольга. Іванівна.
Категорія - 44
20 травня 2014 року м.Суми
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області в складі:
Головуючого - Собини О. І.,
суддів - Хвостика С. Г., Таран С. А.,
з участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4
на рішення Зарічного районного суду м.Суми від 16 квітня 2014 року
у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5
про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 16 квітня 2014 року було відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про визнання такою, що втратила право користування житлом.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на незаконність, необґрунтованість судового рішення, на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить зазначене рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким визнати відповідачку такою, що втратила право користування належною йому на праві власності квартирою. Вважає, що суд не врахував ту обставину, що відповідачка втратила інтерес до квартири, з 2012 року не проживає в ній, не сплачує комунальні послуги, а тому місцевий суд повинен був застосувати ст.405 ЦК України та ст.157 ЖК України та задовольнити позов в повному обсязі.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апелянта та його представника, заперечення відповідачки та її представника, вивчивши матеріали справи і перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було надано доказів систематичної несплати відповідачкою комунальних послуг, а також відсутності поважності причин її не проживання в спірному житловому приміщенні.
Колегія суддів знаходить висновок місцевого суду таким, що відповідає зібраним у справі доказам та ґрунтується на законі.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності позивачу по справі, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 14 листопада 2000 року (а.с.9).
Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 16 жовтня 1997 року і рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 20 січня 2012 року шлюб між сторонами розірвано (а.с.6).
Від шлюбу сторони мають неповнолітнього сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Згідно довідки КП «Сумижитло» СМР від 03 жовтня 2013 року відповідачка та її неповнолітній син ОСОБА_6 значаться зареєстрованими за адресою АДРЕСА_1. (а.с.7).
Між сторонами склались вкрай неприязні відносини, позивач з літа 2013 року мешкає в спірній квартирі з іншою жінкою, відповідачка з поважних причин в квартирі не проживає, але не втратила інтерес до неї, оскільки з листопада 2013 року зверталась до органів внутрішніх справ із заявою на неправомірні дії позивача, який перешкоджає їй у користуванні квартирою і в присутності дільничного інспектора міліції позивач передавав відповідачці ключ від другого замка дверей, який у неї був відсутній. Дані обставини підтверджуються самими сторонами у справі, а також матеріалами перевірки за заявами ОСОБА_5 до органів внутрішніх справ.
ОСОБА_5 частково погашала заборгованість по комунальних послугах, яка утворилась ще за час їх спільного проживання з позивачем по справі. Також судовим наказом від 9 серпня 2012 року з неї на користь ТОВ «Сумитеплоенерго» стягнуто заборгованість з оплати послуг з теплопостачання, яка утворилась за період з 01 березня 2009 року по 30 червня 2012 року в сумі 4067 грн. 11 коп.
Відповідно до ст.156 ЖК України члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.
Згідно зі ст.157 ЖК України членів сім'ї власника жилого будинку (квартири) може бути виселено у випадках, передбачених ч.1 ст.116 цього Кодексу. Виселення провадиться у судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.
Статтею 116 ЖК України передбачається наступне: якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.
Згідно з ч.4 ст.9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
З матеріалів справи вбачається, що позивач не надав доказів на підтвердження своїх доводів щодо наявності підстав для визнання відповідачки такою, що втратила право користування належним йому на праві власності житлом, а ст.108 ЖК України на яку він посилається в обґрунтування своїх позовних вимог регулює користування жилими приміщеннями в будинках державного і громадського житлового фонду, а саме розірвання договору найму житлового приміщення на вимогу наймодавця.
Крім того, як встановлено судом та визнається сторонами у справі будь-якого договору найму з визначенням предмету договору, строку його дії, а також розміру плати за користування житлом між ними не укладалось.
Колегія суддів вважає такими, що не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо не застосування до зазначених правовідносин ст.405 ЦК України та ст.157 ЖК України, оскільки відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. При зверненні з позовом до суду позивач обґрунтовував свої вимоги про визнання відповідачки такою, що втратила право користування належним йому житлом лише ухиленням останньої від сплати витрат по утриманню житла і не обґрунтовував їх відсутністю її в даному житлі без поважних причин понад один рік або неможливістю спільного проживання, а тому місцевий суд, виходячи з принципу диспозитивності цивільного судочинства, вирішував заявлений спір в межах заявлених ним вимог та наданих доказів.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, яким у досить повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування чи зміни рішення не встановлено, справа розглянута в межах позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, і його слід залишити без змін
Керуючись ст. 303, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст. 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 16 квітня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.
Головуючий -
Судді -