Справа №592/2140/14-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Князєв В. Б.
Номер провадження 22-ц/788/983/14 Суддя-доповідач - Собина Ольга. Іванівна.
Категорія - 26
20 травня 2014 року м.Суми
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області в складі:
Головуючого - Собини О. І.,
суддів - Хвостика С. Г., Таран С. А.,
з участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою представника Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе» Гоч Вячеслава Миколайовича
на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 08 квітня 2014 року
в справі за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе»,
про відшкодування моральної шкоди,-
Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 08 квітня 2014 року позов ОСОБА_4 задоволено частково.
Стягнуто з ПАТ «СМНВО ім. М.В. Фрунзе» на користь ОСОБА_4 12000 грн. на відшкодування моральної шкоди. Стягнуто з ПАТ «СМНВО ім. М.В. Фрунзе» судовий збір в доход держави в сумі 243 грн. 60 коп.
В апеляційній скарзі представник ПАТ «СМНВО ім. М.В. Фрунзе» Гоч В.М., посилаючись на незаконність та необґрунтованість ухваленого рішення, на неповноту з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, вирішити питання стосовно розподілу судових витрат.
При цьому зазначає, що судом не було враховано те, що всі професійні захворювання виникли не тільки у зв'язку з порушенням Товариством вимог законодавства про охорону праці, але і з вини самого позивача, як це зазначено в акті розслідування професійного захворювання. Крім того, перевищення гранично допустимих шкідливих виробничих факторів стосувались лише шуму та пилу, а щодо важкості праці та віброшвидкості перевищень гранично допустимих виробничих факторів не було, а отже, на думку апелянта, позивач вимагає компенсувати моральну шкоду без наявності порушення його законних прав та відсутності вини товариства, що відповідно до чинного законодавства є не припустимими. Апелянт також вказує, що позивач при укладенні трудового договору погодився з запропонованими умовами праці, та цілком усвідомлював можливі негативні наслідки для свого здоров'я, а також в повній мірі несе відповідальність за їх настання. Товариство забезпечило виконання всіх передбачених чинним законодавством про охорону праці заходів по усуненню шкідливих виробничих факторів, а саме забезпечило позивача засобами індивідуального захисту, які б при належному їх використанні позивачем, запобігли виникненню професійних захворювань у останнього.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції і вбачається з матеріалів справи, з 06 березня 1969 року по 16 жовтня 2009 року ОСОБА_4 перебував в трудових відносинах з ПАТ «СМНВО ім. М.В.Фрунзе» та був звільнений з роботи за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію за віком на пільгових умовах (а.с.5,6).
З 09 листопада 2009 року по 03 грудня 2009 року позивач перебував на обстеженні та лікуванні в Науково-дослідному інституті гігієни праці та профзахворювань (а.с.7,8).
Відповідно до Виписки з історії хвороби №08-06/1661 та Повідомлення про професійне захворювання встановлений діагноз: Мезотеліома плеври зліва. Гр.II, ст. III. Хронічне обструктивне захворювання легень другої-третьої стадії токсикоз-пилової етиології, у фазі загострення. Емфізема легень другої ст. Легенева недостатність другої-третьої ст. Хронічне легеневе серце, субкомпенсоване. Недостатність кровообігу другої А ст. Захворювання професійне. Вегетативно-сенсорна поліневропатія верхніх кінцівок з вегетативно-трофічними порушеннями на кистях і ангіоспазмами пальців рук в поєднані з міофіброзом м'язів плечового поясу, двостороннім плечо-лопатковим пері артозом, двостороннім деформуючим остеоартрозом ліктьових і променево-зап'ясткових суглобів, зі стійким больовим синдромом і порушеннями функцій верхніх кінцівок. Захворювання професійне від тривалого впливу локальної вібрації і фізичного перевантаження на виробництві. Нейросенсорна туговухість з помірним ступенем зниження слуху (III ступінь) професійного характеру. Супутній діагноз: ІБС. Дифузний кардіосклероз. Шлункова екстрасистолія. Гіпертонічна хвороба другої ст. СН другої А ст. Розповсюджений остеохондроз хребта з полірадікулярним синдромом. Далекозорий астигматизм. Амбліопія лівого ока. Гіпертонічна ангіопатія сітківки обох очей (а.с.7,8).
Як вбачається з Акту №96 розслідування хронічного професійного захворювання від 18 грудня 2009 року, професійне захворювання виникло з недосконалості технологій, неефективного використання засобів індивідуального захисту, тривалої роботи в шкідливих умовах праці, причиною професійного захворювання є проведення робіт в умовах підвищених рівнів пилу, шуму, загазованості (а.с.8).
Відповідно довідки МСЕК від 26 лютого 2009 року позивачу встановлено 80% втрати професійної працездатності та другу групу інвалідності - безтерміново (а.с.10).
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач на неналежному рівні виконував обов'язки з питань охорони праці стосовно позивача, порушував права позивача на безпечні умови праці, тому погіршився стан його здоров'я через професійні захворювання, у зв'язку з чим відбулась втрата нормальних життєвих зв'язків, що вимагає від позивача додаткових зусиль для організації свого життя. Тобто позивачу була заподіяна моральна шкода, для компенсації якої судом визначена сума, з урахуванням принципу розумності і справедливості, враховуючи наявність у позивача третьої групи інвалідності, враховуючи стан його здоров'я, у розмірі 12000 грн., яка стягнута з ПАТ «СМНВО ім. М.В. Фрунзе» на користь позивача.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він є законним і обґрунтованим.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з ч.1 п.1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Відповідно до ч. 1 ст. 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці, забезпечення яких ч. 2 вказаної статті покладено на власника або уповноважений ним орган.
Статтею 237-1 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
У зв'язку з тим, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України обов'язок відшкодувати працівникові моральну шкоду у випадку, передбаченому вказаною статтею, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як встановлено судом, втрата працездатності позивача настала внаслідок професійного захворювання, спричиненого негативними виробничими факторами під час виконання позивачем трудових обов'язків, і моральну шкоду йому завдано ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням трудових обов'язків, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, то суд обґрунтовано стягнув на його користь відшкодування моральної шкоди з відповідача.
Трудове законодавство не містить положень про звільнення підприємств з небезпечними й тяжкими умовами праці від відшкодування моральної шкоди, завданої їх працівникам такими умовами.
Таким чином колегія суддів вважає, що рішення суду є законним і обґрунтованим, відповідає вимогам матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не містять нових даних, які б давали підстави для скасування постановленого рішення.
Керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст. 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе» Гоч Вячеслава Миколайовича відхилити.
Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 08 квітня 2014 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий -
Судді -