Дата документу Справа №
Апеляційний суд Запорізької області
№ 22-ц/778/2565/14 Головуючий у 1 інстанції: Жупанова І.Б. Суддя-доповідач Спас О.В.
Іменем України
28 травня 2014 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого Спас О.В.,
суддів: Полякова О.З.,
Бабак А.М.,
при секретарі Бабенко Т.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 24 квітня 2014 року
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про застосування правових наслідків вчинення правочину під впливом обману,-
У березні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про застосування правових наслідків вчинення правочину під впливом обману.
В позові зазначав, що рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13.08.2012 року було визнано недійсним договір купівлі-продажу частки у статутному фонді від 25.10.2005 року, укладеного між сторонами, в момент вчинення якого ОСОБА_3 шляхом введення ОСОБА_2 в оману отримала від ОСОБА_2 обумовлену сторонами суму в розмірі 6 800 грн.
Посилаючись на викладені обставини, просив суд стягнути з ОСОБА_3 на його користь завданих обманом ОСОБА_3 збитків в подвійному розмірі в сумі 27 836 грн. у вигляді неодержаних позивачем доходів від розміщення втрачених 6800 грн. на наявних депозитних рахунках позивача у ПАТ "МетаБанк", починаючи з 17.03.2006 р. по 02.11.2013 р.
Рішенням Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 24 квітня 2014 року у задоволені позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність, порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати, та ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити.
ОСОБА_3 надала заперечення на апеляційну скаргу, в яких спростовує доводи апеляційної скарги.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_2 та його представника адвоката ОСОБА_4, відповідачку ОСОБА_3, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін. Відповідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини і відповідні правовідносини.
25.10.2005р. сторони уклали договір продажу ОСОБА_5. ОСОБА_2 частки у статутному фонді ТОВ «Еврика» номінальною вартістю 22710грн., за купівлю якої останній сплатив відповідачці 6800грн.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13.08.2012р. задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 і визнано недійсним внаслідок обману договір продажу ОСОБА_5. ОСОБА_2 частки у статутному фонді ТОВ «Еврика» номінальною вартістю 22710грн., за купівлю якої останній сплатив відповідачці 6800грн. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 6800грн.
З матеріалів справи вбачається, що суд з дотриманням вимог ст. ст. 212 - 215 ЦПК України належно оцінив надані сторонами докази, виконав всі вимоги цивільного судочинства і вирішив справу згідно з законом, вирішивши питання наявності обставин, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, суті правовідносин, що випливають із встановлених обставин, правильно застосував правові норми до цих правовідносин і дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позову.
Суд першої інстанції правильно застосував для вирішення справи ст. ст. 22 ч.2, 230 ч. 2 ЦК України, які визначають поняття реальних збитків та упущеної вигоди, вказують, що сторона, яка застосувала обман в недійсному правочині, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі.
Доводи апеляційної скарги про незаконність скасування судом першої інстанції раніше ухваленого на користь позивача заочного рішення (а.с. 24-25, 33, 45-46) є неприйнятними, оскільки виходять за визначені ст. 303 ЦПК України межі розгляду справи апеляційним судом. Згідно вказаної норми процесуального права апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. Скасоване у порядку ст. 232 ЦПК України заочне рішення не може перевірятися апеляційним судом при апеляційному розгляді справи за апеляційною скаргою на інше рішення суду в цій справі. В даній справі предметом апеляційного перегляду є оскаржене рішення суду першої інстанції від 24 квітня 2014р., яким позивачу відмовлено в задоволенні позову.
Доводи апеляційної скарги про незаконне ухвалення оскарженого рішення на припущеннях спростовуються наступним.
Ухвалюючи рішення суд першої інстанції вірно виходив зі ст. 16 ЦК України, за якою, звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту, ст. 11 ЦПК України, яка встановлює, що суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог, на підставі доказів сторін.
Обравши способом захисту стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди у подвійному розмірі на підставі ч. 2 ст. 230 ЦК України, позивач в силу ст. ст. 10, 60 ЦПК України зобов'язаний на засадах змагальності переконливими, належними та припустимими доказами довести правову та фактичну підставу заявлених ним вимог.
Оскільки на виконання вказаних вимог матеріального та процесуального права позивач не довів факту спричинення збитків у вигляді упущеної вигоди та наявності правових підстав задоволення його вимог, є правильним висновок рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову.
Доводи апелянта про належне підтвердження упущеної вигоди витягами з його депозитних банківських рахунків, де він постійно розміщує грошові кошти, не спростовують висновки рішення суду.
Згідно ч.2 ст. 230 ЦК України, на яку посилається позивач, як на правову підставу позову, сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.
Отже згідно наведеної норми відшкодуванню підлягають збитки завдані у зв'язку з вчиненням правочину.
На відшкодування збитків у подвійному розмірі позивач просить стягнути упущену вигоду, яка складається з процентів, які позивач міг би отримати у разі розміщення 6800грн. на депозитних вкладах у банках. За підрахунками позивача ці неотримані проценти, як упущена вигода становлять 27836грн.
Виходячи з пояснень позивача, його представника, наданих та досліджених судом витягів з банківських рахунків за депозитними вкладами, вбачається, що вказані в позові збитки, не пов'язані з вчиненням обману відповідачем при укладенні договору.
Доводи апеляційної скарги про неправильне обчислення судом першої інстанції початку перебігу строку позовної давності не спростовують висновки рішення суду, який відмовив у задоволенні позовних вимог по суті, а не у зв'язку з застосуванням наслідків пропуску строку позовної давності.
Доводи апеляційної скарги про невиконання відповідачкою рішення суду від 13.08.2012р. щодо стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 6800 грн. не можуть спростувати оскаржуваного рішення, оскільки виходять за визначені ст.ст. 11, 303 ЦПК України межі розгляду справи апеляційним судом, який перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Питання виконання рішення суду в іншій справі виходять за межі розгляду цієї справи і не є предметом апеляційного розгляду.
Інших доводів апеляційна скарга не містить.
Таким чином, при розгляді справи апеляційним судом встановлено, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують його висновків.
Немає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції та для постановляння нового рішення по справі
Керуючись ст. ст. 307, 308, 313 - 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 24 квітня 2014 року у цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.
Головуючий:
Судді: