ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/4320/14 26.05.14
За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Антимонопольного комітету України
про визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України від 27.12.2013 р. № 1127-р у справі № 127-26.13/126-13
Суддя Гумега О.В.
Представники
від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю б/н від 07.05.2014 р.
від відповідача: Мазур І.О. за довіреністю № 300-122/01-1675 від 28.02.2014 р., Маврічева К.І. за довіреністю № 300-122/09-4667 від 22.05.2014 р.
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України від 27.12.2013 р. № 1127-р у справі № 127-26.13/126-13.
Позивач не погоджується з наведеним рішенням Антимонопольного комітету України та в якості підстав для визнання його недійсним вказує на те, що державний уповноважений Антимонопольного комітету України Бараш М.Я. не мав правових підстав, передбачених пунктом 6 частини 1 статті 16 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", вимагати обов'язкового надання інформації, що не стосується діяльності ФОП ОСОБА_1
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.03.2014 р. було порушено провадження у справі № 910/4320/14 та призначено розгляд справи на 07.04.2014 р. о 12:00 год.
31.03.2014 р. через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи. Клопотання судом задоволене.
07.04.2014 р. через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов супровідний лист № 300-20.3/04-2928 від 04.04.2014 р. на виконання вимог ухвали суду від 19.03.2014 р. з власним письмовим підтвердженням про відсутність аналогічного спору. В якості додатку до зазначеного листа відповідач надав суду копію довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (серія АД № 584550) стосовно відповідача.
07.04.2014 р. через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 04.04.2014 р. № 300-20.3/04-2922, відповідно до якого відповідач просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Зокрема, відповідач вказав, що державний уповноважений Антимонопольного комітету України Бараш М.Я. мав правові підстави, передбачені пунктом 6 частини 1 статті 16 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", вимагати обов'язкового надання інформації, оскільки вона стосувалась діяльності ФОП ОСОБА_1 Не надавши Антимонопольному комітету України інформацію на вимогу від 03.06.2013 р. № 127-26/09-5558 у встановлений строк (25-денний строк з дня одержання вимоги), ФОП ОСОБА_1 вчинив порушення, передбачене пунктом 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції". З огляду на наведене та вимоги Закону України "Про захист економічної конкуренції" відповідач в межах своєї компетенції, без порушення законних прав та інтересів позивача, розглянувши справу № 127-26.13/126-13 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, прийняв законне рішення від 27.12.2013 р. № 1127-р, яким визнано дії ФОП ОСОБА_1 порушенням, передбаченим пунктом 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді неподання інформації Антимонопольному комітету України на вимогу державного уповноваженого.
На підтвердження правової позиції, викладеної у відзиві, відповідач надав суду для долучення до матеріалів справи копії матеріалів справи № 127-26.13/126-13, копію Указу Президента України від 02.02.2012 р. № 66/2012 та копію наказу Голови Антимонопольного комітету України від 06.02.2012 р. № 71-ВК.
В судове засідання, призначене на 07.04.2014 р., представники відповідача з'явилися.
Представник позивача в судове засідання, призначене на 07.04.2014 р., не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 19.03.2014 р. не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
В судовому засіданні, призначеному на 07.04.2014 р., представники відповідача надали пояснення по суті заявлених позовних вимог та просили суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у відзиві, який вони подали 07.04.2014 р. через відділ діловодства суду.
Враховуючи неявку позивача в судове засідання та положення п. 1, 2 ч. 1 ст. 77 ГПК України, суд дійшов висновку про неможливість вирішення справи по суті в судовому засіданні, призначеному на 07.04.2014 р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.04.2014 р. відкладено розгляд справи на 12.05.2014 р. об 11:10 год.
12.05.2014 р. через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло власне письмове підтвердження про відсутність аналогічного спору.
12.05.2014 р. через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про витребування доказів, відповідно до якого позивач просив суд витребувати у відповідача належним чином посвідчену копію заяви від 14.08.2012 р. № 14-01/444-П, за якою Антимонопольний комітет України направляв позивачу вимогу від 03.06.2013 р. № 127-26/09-5558 та проводив розгляд справи № 127-26.13/126-13.
В судове засідання, призначене на 12.05.2014 р., представники позивача та відповідача з'явилися.
Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 12.05.2014 р., надав усні пояснення щодо заявлених позовних вимог. Позов підтримав у повному обсязі.
В судовому засіданні представники відповідача заперечували проти заявлених позовних вимог та просили суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у відзиві, поданому 07.04.2014 р. через відділ діловодства суду.
В судовому засіданні, призначеному на 12.05.2014 р., здійснювався розгляд клопотання позивача про витребування доказів, поданого 12.05.2014 р. через відділ діловодства суду.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд прийшов до висновку про задоволення зазначеного клопотання та витребування у відповідача належним чином посвідченої копії заяви від 14.08.2012 р. № 14-01/444-П, за якою Антимонопольний комітет України направляв позивачу вимогу від 03.06.2013 р. № 127-26/09-5558 та проводив розгляд справи № 127-26.13/126-13.
Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 12.05.2014 р., подав клопотання про продовження строку вирішення спору. Клопотання судом задоволене та передане до відділу діловодства суду для реєстрації.
Враховуючи необхідність витребування нових доказів, клопотання позивача про продовження строку вирішення спору та положення ст. ст. 69, 77 ГПК України, суд дійшов висновку про неможливість вирішення справи по суті в судовому засіданні, призначеному на 12.05.2014 р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2014 р. продовжено строк вирішення спору, відкладено розгляд справи на 26.05.2014 р. об 11:10 год.
12.05.2014 р. через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи.
23.05.2014 р. через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов супровідний № 300-20.3/04-4682 від 23.05.2014 р., в якому відповідач з урахуванням викладених у відзиві на позовну заяву від 04.04.2014 р. № 300-20.3/04-2922 обставин, надав пояснення по справі, зокрема, стосовно заяви ОСОБА_6 від 31.07.2017 р. № б/н (зареєстрована в Комітеті 14.08.2012 р. за № 14-01/444-П) щодо неправомірних дій суб'єктів господарювання під час рекламування консультацій із лікування діабету та вчинених Комітетом подальших дій з метою необхідності встановлення фактичних обставин, викладених в наведеній заяві, в т.ч. дій стосовно направлення ФОП ОСОБА_1 вимоги державного уповноваженого Комітету від 03.06.2013 р. № 127-26/09-5558. При цьому до зазначеного супровідного листа відповідач додав документи для залучення до матеріалів справи, серед яких витребувана ухвалою суду від 12.05.2014 р. копія заяви від 14.08.2012 р. № 14-01/444-П.
В судове засідання, призначене на 26.05.2014 р., представники позивача та відповідача з'явилися.
В судовому засіданні 07.04.2014 р. представник позивача надав усні пояснення щодо заявлених позовних вимог, позов підтримав у повному обсязі.
Представники відповідача заперечували проти заявлених позовних вимог та просили суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.
Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 26.05.2014 р. було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, суд
27.12.2013 р. Антимонопольним комітетом України (далі - Комітет) було прийнято рішення № 1127-р у справі № 127-26.13/126-13 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (надалі - Рішення АМК), яким визнано дії Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 порушенням, передбаченим пунктом 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді неподання інформації Антимонопольному комітету України на вимогу державного уповноваженого Антимонопольному комітету України від 03.06.2013 р. № 127-26/09-5558 у встановлений ним строк; за вказане порушення накладено на Фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 штраф у розмірі 2900,00 грн.
В якості підстави для визнання недійсним Рішення АМК позивач вказує на те, що державний уповноважений Антимонопольного комітету України Бараш М.Я. не мав правових підстав, передбачених пунктом 6 частини 1 статті 16 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", вимагати обов'язкового надання інформації, що не стосується діяльності ФОП ОСОБА_1
Позивач стверджує, що основний вид його діяльності - інша поштова та кур'єрська діяльність (код КВЕД 53.20). А оскільки позивачем здійснювалась кур'єрська діяльність, то ним було проінформовано Антимонопольний комітет України листом від 29.08.2013 р. про те, що необхідна інформація та документи можуть бути у ТОВ "Схід аутдор" як замовника та ТОВ "Про-консалт" як посередника спірного рекламування.
На думку позивача, направлення державним уповноваженим Антимонопольного комітету України запиту відповідній особі щодо подання нею певної інформації буде носити правомірний характер лише у контексті господарської діяльності цієї особи і коли не буде стосуватись господарської діяльності інших осіб.
З урахуванням наведеного, позивач вважає висновок відповідача в оскаржуваному Рішенні АМК про вчинення Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 порушення, передбаченого пунктом 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", таким, що суперечить вимогам законодавства про захист економічної конкуренції, а тому рішення АМК підлягає визнанню недійсним.
Відповідач проти позовних вимог заперечує з підстав їх необґрунтованості.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що вимоги позову задоволенню не підлягають з огляду на наступне.
Правовідносини, пов'язані з обмеженням монополізму та захистом суб'єктів господарювання від недобросовісної конкуренції, є предметом регулювання господарського законодавства, у тому числі й Господарського кодексу України (далі - ГК України), і відтак - господарськими, а тому справи, що виникають з відповідних правовідносин, згідно з частиною третьою статті 21 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" розглядаються господарськими судами.
До того ж відповідно до частини першої статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду. З огляду на зміст наведеної норми, статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення, справи зі спорів про оскарження рішень (розпоряджень) органів Антимонопольного комітету України підвідомчі господарським судам і підлягають розглядові за правилами Господарського процесуального кодексу України (п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011, № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" (надалі - Постанова Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 15)).
Отже, спір у даній справі відноситься до підвідомчості господарських судів і підлягає вирішенню за правилами Господарського процесуального кодексу України.
Згідно ст. 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.
Відповідно до частин 1, 7 ст. 6 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України утворюється у складі Голови та восьми державних уповноважених; Антимонопольний комітет України, адміністративні колегії Антимонопольного комітету України, державні уповноважені Антимонопольного комітету України, адміністративні колегії територіальних відділень Антимонопольного комітету України є органами Антимонопольного комітету України.
Приписами ст. 4 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що Антимонопольний комітет України будує свою діяльність на принципах: законності; гласності; захисту конкуренції на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів.
Відповідно до ст. 5 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України "Про захист економічної конкуренції", "Про захист від недобросовісної конкуренції", цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.
Частиною 1 статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, в тому числі:
- розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами;
- приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції;
- при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом, тощо.
Частиною 1 статті 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу тощо.
Відповідно до частини 1 статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення.
Позивач звернувся до Господарського суду з позовом про визнання недійсним Рішення АМК, при цьому матеріали справи не містять доказів такого звернення з порушенням строку, встановленого ч. 1 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" для оскарження рішень органів Антимонопольного комітету України, до того ж відповідач жодним чином з цього приводу не заперечував.
Частиною 1 статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначені підстави для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України, а саме:
неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи;
недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими;
невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи;
порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Здійснюючи розгляд даного спору по суті, судом враховано правову позицію Вищого господарського суду України, викладену у п. 13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства", де зазначено, зокрема, наступне.
У перевірці правильності застосування органами Антимонопольного комітету України пунктів 13 та 14 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" судам необхідно враховувати, що зазначені органи не обмежені у виборі джерела для отримання інформації, необхідної для виконання їх завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції. Обов'язок з надання інформації передбачено статтею 221Закону України "Про Антимонопольний комітет України".
Судам у розгляді справ про неподання інформації чи подання інформації в неповному обсязі Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню слід з'ясовувати, чи було повідомлено суб'єкта господарювання про необхідність надання ним відомостей та у який саме спосіб, а також причини, з яких відомості не було надано або надано невчасно (абз. 1, 2 п. 13 зазначеної постанови Пленуму ВГСУ).
Водночас, як зазначено у в п. 13.1 зазначеної постанови Пленуму ВГСУ, у вирішенні спорів з відповідних справ необхідно враховувати таке.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством; органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Направлення органом Антимонопольного комітету України відповідного запиту буде правомірним лише у випадку, прямо передбаченому законом.
Наявність таких підстав входить до предмета доказування у справах зі спорів, пов'язаних з визнанням недійсними рішень органів названого Комітету. Відтак господарські суди у розгляді відповідних справ мають з'ясовувати, зокрема, чи відбувся збір інформації органом Антимонопольного комітету України в межах розгляду заяви або справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, чи мало місце проведення таким органом необхідної перевірки.
Оскаржуваним Рішенням АМК дії Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 визнано порушенням, передбаченим пунктом 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді неподання інформації Антимонопольному комітету України на вимогу державного уповноваженого Антимонопольному комітету України від 03.06.2013 р. № 127-26/09-5558 у встановлений ним строк.
Приписами статті 16 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначена компетенція державного уповноваженого Антимонопольного комітету України, зокрема, відповідно до пункту 6 частини 1 наведеної статті державний уповноважений Антимонопольного комітету України має право при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.
Статтею 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" встановлено, що, зокрема, вимоги органу Антимонопольного комітету України є обов'язковими для виконання у визначені ним строки, якщо інше не передбачено законом.
Згідно з частиною 1 статті 221 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю, інші юридичні особи, їх структурні підрозділи, філії, представництва, їх посадові особи та працівники, фізичні особи зобов'язані на вимогу органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення подавати документи, предмети чи інші носії інформації, пояснення, іншу інформацію, в тому числі з обмеженим доступом та банківську таємницю, необхідну для виконання Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції.
З матеріалів справи № 127-26.13/126-13, за результатами розгляду якої прийнято оскаржуване Рішення АМК, вбачається, що в Антимонопольному комітеті України розглядалась заява гр. ОСОБА_6 від 31.07.2012 р. (зареєстрована Комітетом 14.08.2012 р. № 14-01/444-П) щодо неправомірних дій суб'єктів господарювання під час рекламування консультацій із лікування діабету.
ОСОБА_6 були надані до Комітету додатки до заяви, з яких вбачалось, що рекламування консультацій із лікування діабету поширювалась, зокрема, в ефірі Першого каналу Українського радіо Національної радіокомпанії України.
У зв'язку з необхідністю встановлення фактичних обставин, викладених у заяві ОСОБА_6, Комітет надіслав лист від 16.11.2012 р. № 227-26/09-12004 до Національної радіокомпанії України про надання інформації про замовника реклами з консультацій діабету.
Листом від 07.12.2012 р. № 9-1/1858/6 Національна радіокомпанія України повідомила, що замовником реклами консультацій з діабету є ТОВ "ПРО-КОНСАЛТ".
Комітет надіслав до ТОВ "ПРО-КОНСАЛТ" лист від 05.04.2013 р. № 127-26/09-3454 про надання інформації.
Листом від 13.05.2013 р. ТОВ "ПРО-КОНСАЛТ" повідомило, що надавало посередницькі послуги з розміщення рекламного матеріалу на Першому каналі Українського радіо Національної радіокомпанії України, а рекламодавцем згідно договору від 15.02.2012 № 15/02 є ФОП ОСОБА_1
Отже, відповідно до договору № 15/02 про розміщення рекламного матеріалу, укладеного між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «ПРО-КОНСАЛТ», замовником реклами консультацій із лікування діабету, що поширювалась, зокрема, в ефірі Першого каналу Українського радіо Національної радіокомпанії України, зокрема, у період з 19.03.2012 р. по 30.03.2012 р. та з 16.06.2012 р. по 29.06.2012 р., визначено ФОП ОСОБА_1
З огляду на вищенаведене, не відповідає дійсності твердження позивача про те, що ним здійснювалась лише кур'єрська доставка товару, а замовником спірної реклами було ТОВ "Схід аутдор".
Також, відповідно до інформації, наявної у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 21.08.2013 р., підтверджується, що ФОП ОСОБА_1 здійснював наступні види діяльності: 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами, 74.90 Інша професійна, наукова та технічна діяльність, н. в. і. у., 63.99 Надання інших інформаційних послуг, н. в . і. у.
Вищенаведене повністю спростовує доводи позивача про те, що державний уповноважений Комітету Бараш М.Я. не мав правових підстав, передбачених пунктом 6 частини 1 статті 16 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", вимагати обов'язкового надання інформації, оскільки вона не стосувалася діяльності ФОП ОСОБА_1 Фактично витребувана державним уповноваженим Комітету інформація безпосередньо стосувалась діяльності ФОП ОСОБА_1, а державний уповноважений Комітету Бараш М.Я. діяв в межах повноважень, передбачених пунктом 6 частини 1 статті 16 Закону України "Про Антимонопольний комітет України".
У зв'язку із зазначеним, на підставі ст.ст. 7, 22, 221 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", ФОП ОСОБА_1 листом від 03.06.2013 р. № 127-26/09-5558 було надіслано вимогу державного уповноваженого Комітету про надання інформації (надалі - Вимога).
У зазначеній Вимозі ФОП ОСОБА_1 запропоновано у 25-денний строк з дня одержання Вимоги надати Комітету інформацію та належним чином засвідчені копії документів відповідно до пунктів Вимоги 1-32, в тому числі, у Вимозі запитувалась інформацію щодо діяльності ФОП ОСОБА_1, зокрема:
Якими є основні види діяльності ФОП ОСОБА_1 Надати підтвердні документи (пункт 2 Вимоги);
Інформація про відносини контролю ФОП ОСОБА_1 станом на день державної реєстрації та надання інформації у визначенні статті 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції", зокрема вказати повну назву, юридичну та поштову адреси і номери телефонів усіх суб'єктів господарювання, пов'язаних прямо або опосередковано з ФОП ОСОБА_1 відносинами контролю господарської діяльності (пункт 30 Вимоги);
Перелік осіб, уповноважених на момент надання відповіді на дану Вимогу, на отримання поштової кореспонденції ФОП ОСОБА_1 із зазначенням їх посади, ПІБ, контактних телефонів тощо), а також копію договорів на отримання поштових відправлень, укладених ФОП ОСОБА_1 із підприємством поштового зв'язку, чинних на момент надання відповіді на дана вимогу (пункт 31 Вимоги).
Одночасно у Вимозі повідомлялось, що відповідно до пунктів 13, 14 та 15 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" дії з неподання інформації у встановлені строки, подання інформації в неповному обсязі у встановлені строки, подання недостовірної інформації органом Антимонопольного комітету України строк або подання недостовірної інформації Комітету є порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції і тягнуть за собою відповідальність, встановлену статтею 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції".
Згідно повідомлення про вручення поштового відправлення № 0203506087930 Вимогу було особисто отримано ФОП ОСОБА_1 06.06.2013 р.
Тобто, останній день строку для надання інформації припадав на 01.07.2013.
У встановлений у Вимозі строк до Комітету від ФОП ОСОБА_1 не надійшло відповіді на Вимогу. Відсутність запитуваної інформації створила перешкоди для виконання Комітетом покладених на нього завдань.
За інформацією, наданою Житомирською дирекцією Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" листом від 28.08.2013 № 31-9/5-1550 (вх. 8-127/8181 від 04.09.2013), Вимогу дійсно було вручено 06.06.2013 р. собисто ФОП ОСОБА_1 Також до листа Житомирською дирекцією Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» додано розписку, підписану ФОП ОСОБА_1, щодо отримання ним 06.06.2013 р. листа від Комітету.
Матеріалами справи підтверджується, що ФОП ОСОБА_1 листом б/д, б/н (вх. № 8-01/7997 від 30.08.2013) звернувся до Комітету з клопотанням про надання додаткового терміну для відповіді на Вимогу. Однак лист ФОП ОСОБА_1 щодо надання додаткового строку для надання інформації на Вимогу надійшов до Комітету 30.08.2013 р. та був направлений до Комітету, згідно зі штемпелем на конверті, 29.08.2013 р., а отже, поза межами строку для надання інформації на Вимогу Комітету.
Отже, аналізуючи всі вищеперераховані докази у сукупності, Антимонопольний комітет України прийшов до обґрунтованого висновку про те, що не надавши Комітету інформацію на Вимогу від 03.06.2013 р. № 127-26/09-5558 у встановлений ним строк, ФОП ОСОБА_1 вчинив порушення, передбачене пунктом 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді неподання інформації Антимонопольному комітету України на вимогу державного уповноваженого від 03.06.2013 № 127-26/09-5558 встановлений ним строк.
Таким чином, перевіривши юридичну оцінку вищенаведених обставин та повноту їх встановлення в оскаржуваному Рішенні АМК, суд дійшов висновку про те, що відповідачем дотримано вимог Конституції України, Законів України "Про Антимонопольний комітет України", "Про захист економічної конкуренції", Правил розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 р. № 5, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 06.05.1994 р. за № 90/299 (в редакції розпорядження АМК від 29.06.1998 р. № 169-р (із змінами)), у зв'язку з чим всебічно, повно і об'єктивно розглянуто обставини справи № 127-26.13/126-13, досліджено подані документи, належним чином проаналізовано обставини справи.
Викладені в оскаржуваному Рішенні висновки відповідача відповідають фактичним обставинам справи № 127-26.13/126-13, нормам матеріального права, є законними та обґрунтованими. Натомість, доводи позивача, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду по суті справи № 910/4320/14.
Як визначено частиною 1 ст. 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції", підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.
З огляду на наведене, підстави для визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України від 27.12.2013 р. № 1127-р у справі № 127-26.13/126-13 відсутні, а тому вимоги позивача про визнання недійсним даного рішення є необґрунтованими, матеріалами справи не підтверджуються та задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, оскільки в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю, судовий збір покладається на позивача.
Керуючись ст. ст. 22, 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні позову відмовити повністю.
Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 30.05.2014 р.
Суддя Гумега О.В.