26.05.2014 р. Справа № 914/2752/13
За скаргоюДержавного підприємства Міністерства оборони України «Готель «Власта», м. Львів;
на:постанову Шевченківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції від 24.03.2014р.;
у справі:№ 914/2752/13
за позовом:Львівського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України в інтересах Міністерства оборони України в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова;
до відповідача:Державного підприємства Міністерства оборони України «Готель «Власта», м. Львів;
про:стягнення 1 284 842,56 грн.
Суддя - Крупник Р.В. Секретар - Яслик Н.М.
Представники сторін:
від скаржника:Доль Р.Б. - тимчасово виконуючий обов'язки директора ДП МОУ «Готель Власта»;
від позивача:Куцак В.Л. - представник (довіреність № 3 від 08.01.2014р.);
від прокуратури:Пандяк М. - прокурор;
від Шевченківського ВДВС ЛМУЮ: не з'явився.
Прокурору та представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді та здійснення технічної фіксації судового засідання не надходило.
Рішенням господарського суду Львівської області від 30.09.2013р. у справі № 914/2752/13 за позовом Львівського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України в інтересах Міністерства оборони України в особі КЕВ м. Львова до ДП Міністерства оборони України «Готель «Власта» про стягнення 1 284 842,56 грн., позовні вимоги були задоволені повністю, стягнено з відповідача на користь КЕВ м. Львова 1 284 842,56 грн. боргу та в дохід державного бюджету України 25 696,85 грн. судового збору.
21.10.2013р. на виконання вказаного рішення, господарським судом видано накази про примусове виконання рішення суду за № 914/2752/13.
31.03.2014р. на розгляд господарського суду Львівської області поступила скарга ДП МОУ «Готель «Власта» (надалі - Скаржник) на постанову Шевченківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції про арешт коштів, що перебувають у касі боржника та надходять до неї від 24.03.2014р. ВП №41406221.
Ухвалою суду від 01.04.2014р. вказану скаргу прийнято до розгляду, її розгляд призначено на 14.04.2014р. Розгляд скарги неодноразово відкладався, про що судом винесено відповідні ухвали. Востаннє, її розгляд відкладено на 26.05.2014р.
В судове засідання 26.05.2014р. представник скаржника з'явився, просив суд скаргу задоволити повністю, з викладених у ній підстав.
Зокрема, викладені в скарзі вимоги мотивує тим, що 24.03.2014р. заступником начальника Шевченківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції винесено постанову ВП №41406221 про арешт коштів, що перебувають у касі боржника та надходять до неї, якою постановлено накласти арешт на кошти у межах суми 1 412 151,50 грн., що перебувають у касі боржника та надходять до неї. Як зазначає представник скаржника, вказана постанова суперечить положенням ст. 97 КЗпП України, ст. 21, 25 ЗУ «Про оплату праці» та ст. 43 Конституції України, оскільки даними правовими нормами визначено право працівників на оплату праці, її своєчасність та першочерговість. Крім цього, ст. 97 КЗпП України передбачено, що всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці. В свою чергу, винесення оскаржуваної постанови порушує конституційні права працівників та унеможливлює виплату ДП МОУ «Готель «Власта» заробітної плати останнім, оскільки така виплачується з каси готелю, на кошти якої накладено арешт. Також наголосив, що заборгованість скаржника по виплаті заробітної плати складає 72293,57 грн.
Прокурор в судове засідання 26.05.2014р. з'явився, просив суд у задоволенні скарги відмовити повністю, оскільки оскаржувана постанова винесена державним виконавцем у відповідності до всіх вимог законодавства.
Представник КЕВ м. Львова в судове засідання з'явився, проти скарги заперечив, просив суд у її задоволенні відмовити повністю.
Представник Шевченківського ВДВС Львівського міського управління юстиції в судове засідання 26.05.2014р. не з'явився, через канцелярію суду супровідним листом подав завірені копії матеріалів виконавчого провадження. В попередніх судових засіданнях проти скарги заперечував, просив суд відмовити в її задоволенні, оскільки його дії як державного виконавця при винесенні оскаржуваної постанови здійснені на підставах, у спосіб та в межах повноважень визначених ЗУ «Про виконавче провадження». З приводу посилань скаржника на норми ЗУ «Про оплату праці», державний виконавець зазначив, що умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку чітко визначено ЗУ «Про виконавче провадження», норми якого при винесенні постанови 24.03.2014р. порушені не були.
Заслухавши пояснення скаржника, прокурора та позивача, детально проаналізувавши обставини, наведені у скарзі, суд зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 10.01.2014р. заступником начальника Шевченківського відділу державної служби Львівського міського управління юстиції на підставі заяви КЕВ м. Львова №5743 від 09.12.2013р., винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №41406221 на примусове виконання наказу господарського суду Львівської області № 914/2752/13 від 21.10.2013р. Крім цього, 21.01.2014р. винесено постанову про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах.
Законодавцем в ст. 57 Закону встановлено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї.
У зв'язку з тим, що в строк, який був наданий державним виконавцем боржнику для самостійного виконання рішення, таке боржником виконано не було, 24.03.2014р. вказаною вище посадовою особою винесено постанову про арешт коштів, що перебувають в касі боржника та надходять до неї ВП №41406221. Даною постановою накладено арешт на кошти у межах суми 1 412 151,50 грн., що перебувають у касі боржника та надходять до неї, арешт поширюється також на кошти, що надходять до каси боржника.
Як вбачається з Аудиторського звіту за результатами фінансового аудиту та аудиту відповідальності фінансово-господарської діяльності ДП МОУ «Готель «Власта» за період з 01.03.2013р. по 31.12.2013р. від 28.02.2014р. №234/5/ нарахування заробітної плати працівникам проводилось відповідно до штатних розписів, затв. директором підприємства. Видаткові відомості на виплату заробітної плати працівникам перевірялися на відповідність списку особового складу. Розбіжностей не виявлено. Виплата заробітної плати проводилась готівкою через касу підприємства. Розбіжностей між виданою заробітною платою через касу та підсумками виведеними у відомостях не встановлено.
Також, в матеріалах справи наявними є витяги з касової книги ДП МОУ «Готель «Власта», які відображають рух грошових коштів каси готелю, а саме - їх надходження та видатки. Крім цього, долучені скаржником до матеріалів справи відомості на виплату грошей містять інформацію про одержання працівниками готелю заробітної плати, її розмір, прізвище, ініціали та підписи одержувачів таких коштів.
Таким чином, на підставі матеріалів справи судом встановлено, що заробітна плата виплачується працівникам ДП МОУ «Готель «Власта» з каси готелю.
Однак, у зв'язку з тим, що арешт грошових коштів, що перебувають в касі готелю унеможливлював виплату заробітної плати працівникам ДП МОУ «Готель «Власта», скаржник (боржник) звернувся до суду із даною скаргою.
Встановивши наведені обставини справи, суд прийшов до висновку, що скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
За приписами ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються в порядку, встановленому цим Кодексом та ЗУ «Про виконавче провадження» (надалі - Закон).
Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про виконавче провадження» (надалі - Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За приписами ст. 121-2 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.
В силу положень ч. 1 ст. 11 Закону державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Приписами п. 6 ч. 3 ст. 11 Закону визначено, що державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
Положеннями ч. 1 ст. 6 Закону встановлено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
В даному випадку суд зазначає, що державний виконавець, шляхом винесення оскаржуваної постанови допустив в своїй діяльності порушення прав та законних інтересів працівників ДП МОУ «Готель «Власта».
Так, Конституцією України, зокрема, статтею 43 гарантується право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Нормами ст. 115 КЗпП України, ст. 24 ЗУ «Про оплату праці» передбачено, що кожен громадянин має право на заробітну плату, яка повинна виплачуватися регулярно у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим трудовим колективом органом.
Положеннями ч. 5 ст. 97 КЗпП України встановлено, що оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.
З огляду на наведені норми законодавства та встановлені обставини справи, зокрема те, що заробітна плата працівникам ДП МОУ «Готель «Власта» виплачується з каси підприємства суд вважає, що дана скарга підлягає задоволенню, оскільки виплата працівникам заробітної плати є пріоритетною перед погашенням заборгованості перед іншими кредиторами (в даному випадку КЕВ м. Львова), натомість винесення державним виконавцем постанови від 24.03.2014р. ВП №41406221 про арешт коштів, що перебувають в касі боржника та надходять до неї виключають та водночас унеможливлюють своєчасну виплату заробітної плати, що призводить до грубого порушення конституційних прав громадян - працівників ДП МОУ «Готель «Власта».
Аналогічної правової позиції притримується ВГС України в своїх постановах від 20.02.2014р. у справі №20/77 та від 27.01.2014р. у справі №7/162.
За змістом положень статті 83 Закону постанову державного виконавця може бути скасовано в повному обсязі лише у випадку, якщо при її винесенні дії державного виконавця суперечать вимогам закону. Оскільки в даній справі, оскаржувана постанова винесена державним виконавцем з порушенням вимог чинного законодавства, то вона підлягає скасуванню, як така, що прийнята без дотримання необхідного балансу між негативними наслідками для трудових прав, свобод та інтересів працівників готелю (боржника) і цілям, на досягнення яких спрямована оскаржувана постанова.
Як зазначив Пленум ВГС України в п. 9.13. постанови від 17.10.2012р. № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.
Відповідно до ч. 5 ст. 60 Закону у всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.
Згідно п. 4.2.12. Наказу Міністерства юстиції від 02.04.2012р. № 512/5 «Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень» у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 60 Закону, державний виконавець виносить постанову про зняття арешту з майна чи коштів не пізніше наступного дня з моменту надходження належним чином завіреної копії рішення суду до органу ДВС.
Беручи до уваги наведене, керуючись ст.ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України «Готель «Власта» на постанову Шевченківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції про арешт коштів, що перебувають у касі боржника та надходять до неї від 24.03.2014р. ВП №41406221 задоволити повністю.
2. Визнати неправомірною та скасувати постанову Шевченківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції про арешт коштів, що перебувають у касі боржника та надходять до неї від 24.03.2014р. ВП №41406221.
3. Зобов'язати Шевченківський відділ державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції зняти арешт з коштів, що перебувають у касі Державного підприємства Міністерства оборони України «Готель «Власта».
4. Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 93 ГПК України.
Повний текс ухвали складено та підписано 30.05.2014 р.
Суддя Крупник Р.В.