01032, м. Київ, вул. С. Петлюри (Комінтерну), 16 тел. 235-24-26
"26" травня 2014 р. Справа № 911/939/14
Господарський суд Київської області у складі судді Лутак Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіпро»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пак - Експо»
про стягнення 23 058, 85 грн.
за участю представників:
від позивача:Чабанов А.О.
від відповідача:не з'явилися
суть спору:
Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 23 058, 85 грн. заборгованості за договором № 141101 постачання від 14.11.2013 р., з яких: 22 045, 36 грн. - основного боргу, 823, 46 грн. - пені та 190, 03 грн. - 3 % річних.
В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо сплати вартості поставленого товару.
Ухвалою господарського суду Київської області від 26.03.2014 р. порушено провадження у даній справі та призначено її розгляд у судовому засіданні на 10.04.2014 р.
10.04.2014 р. через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшов супровідний лист б/н від 10.04.2014 р. (вх. № 6673/14 від 10.04.2014 р.), до якого додано документи по справі.
Ухвалою господарського суду Київської області від 10.04.2014 р. розгляд справи відкладено на 12.05.2014 р. у зв'язку з нез'явленням у судове засідання представника відповідача та неналежним виконанням сторонами вимог суду.
До господарського суду Київської області від позивача надійшов супровідний лист б/н б/д (вх. № 6743/14 від 11.04.2014 р.), до якого додано документи по справі.
Присутній у судовому засіданні 12.05.2014 р. представник позивача надав суду заяву про зменшення розміру позовних вимог б/н від 12.05.2014 р. (вх. № 8753/14 від 13.05.2014 р.), у якій останній зазначає, що відповідачем було частково сплачено заборгованість, а тому позивач зменшує свої позовні вимоги та просить стягнути з відповідача 1 457, 37 грн., з яких: 1, 18 грн. - основного боргу, 1 197, 31 грн. - пені та 258, 88 грн. - 3 % річних.
Суд, в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, прийняв вищезазначену заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог до розгляду. Таким чином, судом розглядаються вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 1 457, 37 грн. з підстав заявлених у позові.
Ухвалою господарського суду Київської області від 12.05.2014 р. розгляд справи відкладено на 26.05.2014 р. у зв'язку з нез'явленням у судове засідання представника відповідача та неналежним виконанням сторонами вимог суду.
Присутній у судовому засіданні представник позивача повністю підтримав заявлені позовні вимоги, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, і просив суд їх задовольнити з підстав викладених у позові.
Відповідач, належним чином повідомлений про час, дату і місце розгляду справи, про що свідчать наявні у матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення, у судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.
Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті та зважаючи на обмежені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України строки вирішення спору, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.
У судовому засіданні 26.05.2014 р., відповідно до ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд
встановив:
14.11.2013 р. між сторонами було укладено договір № 141101 постачання, за умовами якого позивач зобов'язався надати товари у кількості та асортименті відповідно до накладних, які є невід'ємною частиною цього договору, а відповідача - прийняти та оплатити зазначений товар у відповідності та на умовах, що визначені цим договором. Найменування, кількість та ціна кожної партії товару зазначається в накладних до цього договору, які є його невід'ємною частиною.
Відповідно до п. 2.2 договору право власності на поставлений товар переходить до відповідача в момент отримання товару від позивача за видатковою накладною після перевірки товару за кількістю та якістю.
Згідно з п. 3.1 договору загальна кількість товару, що підлягає поставці визначається рахунком-фактурою, який погоджується обома сторонами даного договору на підставі замовлення відповідача.
Пунктом 4.4 договору передбачено, що товар вважається переданим позивачем і прийнятим відповідачем з моменту підписання повноважними представниками сторін видаткових накладних.
Відповідно до п. 6.1 договору загальна сума договору розраховується як вартість товару по всім накладним поставленим за період його дії.
Згідно з п. 6.2 договору ціни та товар, що постачається позивачем є вільними і вказуються в рахунках та видаткових накладних.
Пунктом 6.3 договору передбачено, що ціна товару, яка входить у партію поставки, остаточно узгоджується сторонами та вказується позивачем у рахунках-фактурах. Зміна остаточно узгодженої сторонами ціни товару після його поставки відповідачу не допускається.
Відповідно до п. 6.4 договору відповідач здійснює оплату за товар, що постачається за даним договором, у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача. Оплату кожної окремої партії товару відповідач здійснює на умовах відстрочення платежу 30 календарних днів.
Згідно з п. 7.3 договору за порушення термінів оплати, визначених в п. 6.4 договору, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0, 05 % від вартості простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення.
Пунктом 9.1 договору передбачено, що договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2013 р.
На виконання умов договору № 141101 постачання від 14.11.2013 р. позивач по видатковій накладній № А0000003679 від 19.11.2013 р. поставив відповідачу товар на загальну суму 29 045, 36 грн., а відповідач, відповідно до матеріалів справи, вказаний товар отримав. Копія зазначеної накладної залучена до матеріалів справи, оригінал у судовому засіданні оглянутий.
Разом з тим, позивачем було виставлено відповідачу рахунок-фактуру № А0000003809 від 14.11.2013 р. та податкову накладну № 272 від 19.11.2013 р. на оплату поставленого товару на загальну суму 29 045, 36 грн., копію якого залучено до матеріалів справи, оригінал у судовому засіданні оглянуто.
В порушення своїх договірних зобов'язань, відповідач за поставлений товар за вищезазначеними видатковою накладною та рахунком-фактурою розрахувався частково, а саме у розмірі 7 000, 00 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи випискою по рахунку № 2600200013680 від 01.01.2013 р. до 17.03.2014 р. та платіжним дорученням № 123 від 06.02.2014 р., у зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 22 045, 36 грн.
Відповідно до гарантійного листа відповідача б/н від 14.02.2014 р., який міститься у матеріалах справи, відповідач гарантував здійснити оплату згідно простроченої заборгованості, що станом на 14.02.2014 р. становила 22 045, 36 грн., наступним чином: 7 000, 00 грн. - оплатити 18.02.2014 р. та 15 045, 36 грн. - оплатити до 25.02.2014 р.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача з листом-претензією № 0403-1 від 04.03.2014 р. з вимогою погасити існуючу заборгованість за договором № 141101 постачання від 14.11.2013 р. В підтвердження надсилання вказаної претензії позивачем до суду надано фіскальні чеки № 6224, № 6225 від 05.03.2014 р., описи вкладення у цінний лист від 05.03.2014 р. та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення 13.03.2014 р., копії яких залучено до матеріалів справи.
Проте, відповідач не виконав свого зобов'язання щодо здійснення остаточної оплати за поставлений товар, на претензію не відповів, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.
Як зазначалося вище, відповідач у процесі розгляду даної справи сплатив частину суми основного боргу у розмірі 22 044, 18 грн., що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням № 677 від 24.04.2014 р., а тому позивач зменшив свої позовні вимоги на зазначену суму основного боргу та просить стягнути з відповідача 1 457, 37 грн., з яких: 1, 18 грн. - основного боргу, 1 197, 31 грн. - пені та 258, 88 грн. - 3 % річних.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вказані вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України).
Відповідно до п. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
На підтвердження своїх позовних вимог позивач надав до суду: договір № 141101 постачання від 14.11.2013 р., видаткову накладну № А0000003679 від 19.11.2013 р., рахунок-фактуру № А0000003809 від 14.11.2013 р., податкову накладну № 272 від 19.11.2013 р., акт звірки взаємних розрахунків станом на 13.02.2014 р., заявку відповідача, зроблену в електронному вигляду, від 14.11.2013 р. та платіжні доручення № 123 від 06.02.2014 р. і № 677 від 24.04.2014 р.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Згідно з п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р. господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових результатів.
Тобто, факт проведення сторонами у справі господарських операцій, що стосуються виконання ними зобов'язань, повинен підтверджуватися первинними бухгалтерськими документами.
Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем 14.11.2013 р. було зроблено за допомогою електронної пошти заяву на поставку товару.
Позивачем, в свою чергу, по видатковій накладній № А0000003679 від 19.11.2013 р. було поставлено відповідачу товар на загальну суму 29 045, 36 грн.
Дослідивши надану позивачем видаткову накладну, вбачається, що вона є первинним документом, що підтверджує факт здійснення господарської операції, містять посилання на договір № 141101 постачання від 14.11.2013 р. та рахунок-фактуру № А0000003809 від 14.11.2013 р.
Товар, що поставлявся є ідентичним, що зазначений у видатковій накладній № А0000003679 від 19.11.2013 р. та рахунку-фактурі № А0000003809 від 14.11.2013 р.
Відповідачем була здійснена часткова оплата поставленого товару у розмірі 29 044, 18 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 123 від 06.02.2014 р. та № 677 від 24.04.2014 р. Зазначені платіжні доручення у призначені платежу містять посилання на рахунок-фактуру № А0000003809 від 14.11.2013 р.
Крім того, сторонами було підписано акт звірки взаємних розрахунків станом на 13.02.2014 р. за договором № 141101 постачання від 14.11.2013 р., з якого чітко вбачається поставка товару, яка була здійснена позивачем 19.11.2013 р. та перша оплата за поставлений товар, яка була здійснена відповідачем 06.02.2014 р.
Таким чином, оскільки видаткова накладна № А0000003679 від 19.11.2013 р., яка відповідно до п. 1.1 договору № 141101 постачання від 14.11.2013 р. є його невід'ємною частиною, містить посилання на зазначений договір та рахунок-фактуру № А0000003809 від 14.11.2013 р., який є частково сплачений відповідачем, суд дійшов висновку, що поставка товару позивачем відповідачу за видатковою накладною № А0000003679 від 19.11.2013 р. відбувалася в межах договору № 141101 постачання від 14.11.2013 р.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідач заявлених до нього вимог щодо стягнення заборгованості за договором № 141101 постачання від 14.11.2013 р. не спростував, у судове засідання своїх представників не направив, належних та допустимих доказів, які підтверджують виконання ним зобов'язань за зазначеними договором суду не надав.
З огляду на вищевикладене та враховуючи, що передача товару за видатковою накладною № А0000003679 від 19.11.2013 р. була здійснена на виконання умов договору № 141101 постачання від 14.11.2013 р., строк оплати відповідно до даного договору настав, доказів оплати товару відповідачем не надано, борг перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 1, 18 грн. основного боргу за договором № 141101 постачання від 14.11.2013 р. є доведеними, обґрунтованими, підтверджені належними доказами і підлягають задоволенню.
Крім того, позивач на підставі п. 7.3 договору просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі у розмірі 0, 05 % від вартості простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, яка за розрахунком позивача складає 1 197, 31 грн. за період з 19.12.2013 р. до 24.04.2014 р.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно з ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Розглянувши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, що він є не вірним, з огляду на наступне.
Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Згідно з п. 6.4 договору оплату кожної окремої партії товару відповідач здійснює на умовах відстрочення платежу 30 календарних днів.
День фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені (п. 1.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).
З огляду на положення ст. 253 Цивільного кодексу України та п. 6.4 договору право на нарахування пені за порушення відповідачем строків сплати за поставлений товар виникає з 20.12.2013 р., а відтак враховуючи строки та порядок сплати за товар, дні фактичної часткової сплати суми заборгованості, а також заявлений позивачем період нарахування пені, суд здійснив власний розрахунок пені за період з 20.12.2013 р. до 24.04.2014 р., відповідно до якого вона підлягає частковому задоволенню, а саме у розмірі 1 133, 76 грн.
Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо здійснення повного розрахунку за отриманий товар, позивач просить суд стягнути з відповідача 3 % річних з простроченої суми грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно розрахунку позивача 3 % річних з простроченої суми складають 258, 88 грн. за період з 19.12.2013 р. до 24.04.2014 р.
Здійснений позивачем розрахунок 3 % річних є не вірним, а тому суд, з урахуванням положень ст. 253 Цивільного кодексу України, п. 6.4 договору, враховуючи строки та порядок сплати за товар, дні фактичної часткової сплати суми заборгованості, а також заявлений позивачем період нарахування 3 % річних, здійснив власний розрахунок 3 % річних за період з 20.12.2013 р. до 24.04.2014 р., відповідно до якого вони підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 254, 11 грн.
Враховуючи вищезазначене, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором № 141101 постачання від 14.11.2013 р. підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 1 389, 05 грн., з яких: 1, 18 грн. - основного боргу, 1 133, 76 грн. - пені та 254, 11 грн. - 3 % річних.
Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судовий збір, відповідно приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача.
Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіпро» задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пак - Експо» (07100, Київська область, місто Славутич, вулиця Ентузіастів, будинок 7, ідентифікаційний код - 30306667) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіпро» (02092, місто Київ, вулиця Машиністівська, будинок 1, ідентифікаційний код - 37203655) 1 (одна) грн. 18 коп. - основного боргу, 1 133 (одна тисяча сто тридцять три) грн. 76 коп. - пені, 254 (двісті п'ятдесят чотири) грн. 11 коп. - 3 % річних та 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. - судового збору.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.
Повне рішення складено: 30.05.2014 р.
Суддя Т.В. Лутак