ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/5421/14 28.05.14
за позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Рідна"
до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА"
провідшкодування шкоди в порядку регресу 10 782,59 грн.
суддя Пукшин Л.Г.
Представники:
від позивача Ковальова І.В. - представник за довіреністю від 25.12.13;
від відповідача не з'явились
В судовому засіданні 28.05.2014, в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Рідна" до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" про відшкодування шкоди в порядку регресу 10 782,59 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ПрАТ "СК "Рідна" на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № АТР 490/12 від 03.10.2012р., внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплачено страхове відшкодування власнику пошкодженого автомобіля марки “Lexus GS-350 ” д.н. НОМЕР_5, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки, цивільна відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля "Opel", державний номер НОМЕР_2, водій якого відповідно до висновку № 09-07/13 експертного автотехнічного дослідження діяв не у відповідності до ПДР України, була застрахована ВАТ НАСК "ОРАНТА", позивачем було направлено останньому регресну вимогу. Враховуючи, що відповідачем не відшкодовано заявлену суму збитків, позивач просить стягнути з відповідача 10 782,59 грн. в якості виплати страхового відшкодування.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.04.2014 порушено провадження у справі № 910/5421/14 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні 23.04.2014.
09.04.2014 на адресу господарського суду надійшла інформація з єдиної централізованої бази даних МТСБУ щодо полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до якого було застраховано цивільно-правову відповідальність власника транспортного засобу "Opel", державний номер НОМЕР_2.
У судове засідання, призначене на 23.04.2014, з'явився представник позивача, вимоги ухвали суду виконав, позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити в повному обсязі.
23.04.2014 через канцелярію господарського суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому ВАТ НАСК "ОРАНТА" проти позовних вимог не заперечує та просить розглядати справу без участі їх представника.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд прийшов до висновку про необхідність витребувати матеріали адміністративної справи № 753/11486/13-п у Дарницького районного суду м. Києва та матеріали адміністративної справи по факту дорожньо-транспортної пригоди, яка трапилась 15.06.2012р. за участю автомобіля “Lexus GS-350 ” д.н. НОМЕР_5 та автомобіля "Opel", державний номер НОМЕР_2 в УДАІ УМВС України в Чернігівській обл.
Керуючись ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, суд відклав розгляд справи на 28.05.14 у зв'язку з необхідністю отримання додаткових доказів по справі.
19.05.14 через канцелярію суду надійшла інформація з УДАІ УМВС України в Чернігівській області відповідно до якої, матеріали адміністративної справи по факту ДТП, яка мала місце 15.06.13 в м. Ніжин за участю автомобілів Lexus GS-350 ” д.н. НОМЕР_5 та автомобіля "Opel", державний номер НОМЕР_2 були скеровані до відділу ДАІ Дарницького РУ ГУМВС України в м. Києві з метою їх подальшого направлення для розгляду та прийняття рішення Дарницьким районним судом м. Києва.
26.05.14 з Дарницького районного суду надійшли копії матеріалів справи про адміністративне правопорушення № 753/11486/13 щодо притягнення щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ст.. 124 КУпАП.
В судове засідання 28.05.14 з'явився представник позивача, надав додаткові обґрунтування позовних вимог, позов підтримав.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та дату судового засідання був повідомлений належним чином.
Зважаючи на те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
03 жовтня 2012 року за договором добровільного страхування автотранспортних засобів № АТ 490/12 ПрАТ «СК "Рідна» (далі - позивач) було застраховано автомобіль марки "Lexus GS 350", державний номер НОМЕР_5, страхувальник та вигодонабувач - ОСОБА_3, строк дії страхового полісу з 03.10.2012 по 02.10.2013.
Згідно розгорнутої довідки Управління ДАІ УМВС України в Чернігівській області № 8/5-597 ДТП від 09.09.13 про дорожньо-транспортну пригоду, 15.06.2013р. на автостраді Київ-Ніжин Р-67 біля залізничного переїзду № 733 мала місце дорожньо-транспортна пригода - зіткнення за участю автомобілів "Lexus GS 350", державний номер НОМЕР_5, що належить ОСОБА_3, під керуванням ОСОБА_2, та «Opel Combo», державний номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_4, під керуванням ОСОБА_5.
Адміністративний протокол було складено відносно водія автомобіля "Lexus GS 350", державний номер НОМЕР_5 ОСОБА_2 за ст.. 124 КУпАП.
Проте постановою Дарницького районного суду м. Києва від 23.08.13 у справі № 753/11486/13-п провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП було закрито за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
15.08.13 страхувальник ОСОБА_3 звернувся до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування.
Розмір завданих власнику автомобіля "Lexus GS 350", державний номер НОМЕР_5, матеріальних збитків в результаті пошкодження автомобіля в ДТП з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових визначений згідно Звіту про визначення вартості матеріального збитку № 847 від 25.07.2013 р., складеного ФОП ОСОБА_6, становить 10 782,59 грн.
За страховим випадком - ДТП що сталась 15.06.2013р. за участю застрахованого автомобіля " Lexus GS 350", державний номер НОМЕР_5, згідно складеного страхового акту № 3099 від 15.08.13 позивачем було визначено суму страхового відшкодування в розмірі 10 782,59 грн., виплата якого підтверджується видатковим касовим ордером № 333 від 15.08.13.
29.11.13 позивач звернувся до відповідача із заявою на виплату страхового відшкодування (в порядку регресу) вих. № 1363, в якій зазначив, що відповідно до висновку № 09-07/13 експертного автотехнічного дослідження від 30.07.13, складеного ТОВ «Пасат Консалтинг Груп» в діях водія ОСОБА_5 вбачається невідповідність дорожньому знаку 2.1. (Дати догогу) ПДР України, що перебуває у причинно-наслідковому зв'язку із виникненням ДТП. Оскільки цивільно-правова відповідальність винної особи за страхована відповідачем, позивач просить здійснити виплату страхового відшкодування в розмірі 10 782,59 грн.
23.01.14 за вих. № 09-02-7/1071 відповідач направив на адресу позивача лист в якому зазначив, що для прийняття рішення щодо виплати страхового відшкодування в порядку регресу необхідно надати постанову суду про адміністративну вину страхувальника відповідача.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
За чинним законодавством України окрім особи, винної у завданні шкоди, потерпілий у ДТП має також право одержати майнове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України «Про страхування», або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у ДТП, за правилами та у порядку, встановленому ЦК України та Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Статтею 1188 ЦК України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Положеннями ч. 1 ст. 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частиною 1 статті 1191 ЦК України визначено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Таким чином, для відшкодування шкоди необхідно довести такі факти:
1) неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії;
2) наявність шкоди;
3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди;
4) вина завдавача шкоди.
Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди. Цивільним кодексом України встановлено, що цивільно-правова відповідальність виникає лише за наявності вини особи. Цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішенням суду (п. 5 ст. 11 ЦК України).
В матеріалах справи відсутня та позивачем не надано доказів притягнення водія ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності по ст. 124 КпАП України через порушення ПДР України. Тобто, судом не встановлено причинний зв'язок дій саме водія ОСОБА_5 із завданням шкоди власнику автомобіля "Lexus GS 350", державний номер НОМЕР_5.
Відповідно до п. 2 Роз'яснення Вищого арбітражного суду від 01.04.1994, № 02-5/215 "Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди" вирішуючи спори, пов'язані з відшкодуванням шкоди, заподіяної взаємодією джерел підвищеної небезпеки, наприклад, зіткненням транспортних засобів, слід виходити з того, що у цьому випадку шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто з урахуванням принципу вини (стаття 440 Цивільного кодексу України). Отже, за цих обставин обов'язок відшкодування шкоди покладається на того володільця джерела підвищеної небезпеки, з вини якого заподіяно шкоду. Якщо винні обидва володільця джерел підвищеної небезпеки, шкода відшкодовується кожним з них в залежності від ступеню вини кожного. У разі випадкового заподіяння шкоди, тобто коли зіткнення транспортних засобів є наслідком випадкового збігу обставин, збитки несе потерпілий, оскільки відсутні правові підстави для покладання відповідальності на іншу сторону.
Позивач, як доказ настання цивільно-правової відповідальності особи, застрахованої відповідачем, надав Висновок № 09-07/13 від 30.07.13 експертного автотехнічного дослідження, проведеного ТОВ «Пасат Консалтинг Груп» на замовлення ОСОБА_2 На вирішення дослідження було поставлено наступні питання: чи спроможні з технічної точки зору пояснення водіїв ОСОБА_5 та ОСОБА_2 в частині механізму виникнення ДТП; як повинні були діяти водії ОСОБА_5 та ОСОБА_2 в даній дорожній обстановці; чи відповідали дії водіїв ОСОБА_5 та ОСОБА_2 вимогам ПДР і якщо ні, то чи знаходиться така невідповідність у причинно-наслідковому зв'язку з виникненням ДТП.
У вказаному Висновку зазначено, що з технічної точки зору пояснення водія ОСОБА_5 в частині механізму виникнення ДТП є технічно неспроможними, в діях водія ОСОБА_5 вбачається невідповідність дорожнього знаку 2.1 - «Дати дорогу» ПДР України, що перебуває у причинно-наслідковому зв'язку із виникненням ДТП.
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Ці дані встановлюються такими засобами:
- письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;
- поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.
Частиною 2 ст. 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Щодо позиції позивача, що вина ОСОБА_5 підтверджується Висновком експертного авто технічного дослідження, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути притягнутий до адміністративної відповідальності інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом (презумпція невинуватості).
Згідно зі ст. 221 КУпАП виключно судами розглядаються справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 124 КУпАП (Порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна).
Тобто, експертний висновок не може встановлювати наявність (відсутність) вини будь-якої особи та не є належним доказом вини страхувальника відповідача (ОСОБА_5). Інших доказів на підтвердження своїх доводів позивач суду не надав.
В зв'язку з вищевикладеним, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_5 у вчиненні ДТП, що сталась 15.06.2013 р. на автостраді Київ-Ніжин Р-67 біля залізничного переїзду № 733 за участю автомобілів "Lexus GS 350", державний номер НОМЕР_5 та «Opel Combo», державний номер НОМЕР_2, позивачем не доведена, а тому у відповідача відсутній обов'язок компенсувати суму страхового відшкодування в порядку регресу.
Пунктом 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 «Про судове рішення» встановлено, що господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 ГПК наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
При вирішенні даного спору суд враховує роз'яснення Вищого господарського суду України від 01.04.94 р. N 02-5/215 "Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди" в яких зазначається про розподіл між сторонами обов'язку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинен довести позивач або відповідач.
Виходячи з цього, позивач повинен довести, що шкода заподіяна страхувальником відповідача, безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та заподіянням шкоди і розмір відшкодування.
В матеріалах справи відсутня постанова про притягнення до кримінальної чи адміністративної відповідальності винної у дорожньо-транспортній пригоді особи. На думку суду, наявність постанови Дарницького районного суду м. Києва від 23.08.13 про закриття провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, не свідчить про наявність вини водія ОСОБА_5 у вчиненні ДТП.
Позивач не довів вину ОСОБА_5 іншими, окрім відсутньої постанови про притягнення останнього до адміністративної відповідальності, належними і допустимими доказами, передбаченими ГПК України, зокрема схемою ДТП, поясненнями сторін, іншими письмовими доказами тощо.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що позивачем не надано суду належних і допустимих доказів, які б підтверджували наявність вини особи (ОСОБА_5), що є страхувальником ВАТ НАСК «Оранта», та причинний зв"язок між діями ОСОБА_5 та завданням шкоди власнику транспортного засобу марки "Lexus GS 350", державний номер НОМЕР_5, у зв"язку із чим, у Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Рідна» відсутні підстави для стягнення страхового відшкодування розміром 10 782,59 грн. в порядку регресу.
Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82-85 ГПК України, суд -
В позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 02.06.2014 р.
Суддя Л.Г. Пукшин