номер провадження справи 34/43/14
29.05.2014 Справа № 908/1470/14
Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О., при секретарі Яровенко Г.В.
За участю представників: від позивача - ОСОБА_1, довіреність № 8 від 11.01.2012 р.; від відповідача - не з'явився.
за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, скорочено ФОП ОСОБА_2);
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Вторма-Запоріжжя» (69013, м. Запоріжжя, вул. Базова, 11, скорочено ТОВ «Вторма-Запоріжжя»);
про стягнення суми,
Сутність спору:
ФОП ОСОБА_2 заявлено позовні вимоги до ТОВ «Вторма-Запоріжжя» про стягнення заборгованості за договором поставки вторинної сировини № 19/4-01-11 від 19.01.2011 р. в розмірі 46372,86 грн., а також 3% річних в сумі 339,22 грн., 1304,47 грн. втрат від інфляції, а всього 48016,55 грн.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 05.05.2014 р. порушено провадження у справі № 908/1470/14, присвоєно справі номер провадження 34/43/14, розгляд якої призначено на 21.05.2014 р. Розгляд справи відкладено на 29.05.2014 р.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до умов договору № 19/4-01-11 від 19.01.2011 р. позивач поставив відповідачу вторинну сировину (макулатуру) згідно видаткових накладних: 19.04.2013 р. на суму 25973,64 грн. - видаткова накладна № 48; 12.09.2013 р. на суму 28229,60 грн. - видаткова накладна № 103, всього на суму 54203,24 грн. В порушення досягнутої домовленості, ТОВ «Вторма-Запоріжжя» свої зобов'язання по оплаті отриманого товару не виконало, здійснивши лише часткову оплату вищезазначеної отриманої партії товару в сумі 7830,38 грн. Крім того, згідно ст. 625 ЦК України, відповідачеві нараховано 3 % річних в сумі 339,22 грн. та втрати від інфляції в сумі 1304,47 грн. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на ст.ст. 509, 599, ч. 2 ст.625, ч. 3 ст.692 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 2, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлений позов, просив його задовольнити.
ТОВ «Вторма-Запоріжжя», відповідач по справі, своїм правом на участь в судовому процесі не скористався, відзиву на позов не надав, про дату час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Ухвали суду було направлено за місцезнаходженням відповідача, яке вказано у Витягах з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 12.05.2014 та на 21.05.2014 р.: 69013, м. Запоріжжя, вул. Базова, 11.
За клопотанням представника позивача, розгляд справи здійснювався без застосування засобів фіксації судового процесу.
У відповідності до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, суд
19.01.2011 р. між ФОП ОСОБА_2 (постачальник) та ТОВ «Вторма-Запоріжжя» (покупець) було укладено договір поставки № 19/4-01-11 вторинної сировини (далі договір № 19/4-01-11).
За умовами п. 1.1. договору № 0310, постачальник зобов'язується передати у власність покупцю вторинну сировину, надалі - товар, ціна та кількість якого вказані у додатку до даного договору.
Додатком № 24 до договору № 19/4-01-11 сторони передбачили асортимент та ціну товару з 13.03.2013 р.: макулатура МС-5б3 по ціні 1100 грн. за тону без ПДВ, макулатура МС-6б по ціні 1100 грн. за тону без ПДВ.
Додатком № 27 до договору № 19/4-01-11 сторони визначили асортимент та ціну товару з 09.09.2013 р.: макулатура МС-5б3 по ціні 1183,33 грн. за тону без ПДВ; макулатура МС-6б3 по ціні 1183,33 грн. за тону без ПДВ.
Згідно п. 6.1 договору № 19/4-01-11, даний договір набирає сили з моменту його підписання і діє до 31.12.2012 р., в частині розрахунків - до повного виконання своїх зобов'язань.
Відповідно до п. 6.2 договору № 19/4-01-11, якщо за один місяць до закінчення строку дії договору жодна із сторін не заявить про його розірвання, договір вважається пролонгованим на тих же умовах на наступний строк.
Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, заслухавши представника позивача, суд вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Правовідносини сторін є господарськими.
Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
За своєю правовою природою, договір по даній справі є договором поставки.
Згідно із ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Згідно з нормою ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
На виконання договору № 19/4-01-11 ФОП ОСОБА_2 поставив ТОВ «Вторма-Запоріжжя» вторинну сировину (макулатуру МС 6Б) згідно видаткових накладних: № 48 від 19.04.2013 р. на суму 25973,64 грн.; № 103 від 12.09.2013 р. на суму 28229,60 грн. видаткова накладна; всього на суму 54203,24 грн.
Товар отримано представником ТОВ «Вторма-Запоріжжя» Німченко Г.О., підпис якого на видаткових накладних про отримання товару засвідчено печаткою підприємства.
Пунктом 2.3. договору № 19/4-01-11 сторонами визначено, що оплата здійснюється по фактично прийнятій вазі та фактично прийнятій марці. Протягом 3-х банківських днів після дати приймання товару на складі покупця оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника на підставі рахунка-фактури.
Відповідно ТОВ «Вторма-Запоріжжя» зобов'язано було оплатити отриманий товар по термінам сплати не пізніше: 25.04.2013 р. на суму 25973,64 грн., поставка - 19.04.2013 р. по видатковій накладній № 48; 18.09.2013 р. на суму 28229,60 грн. поставка 12.09.2013 р. по видатковій накладній № 103.
ТОВ «Вторма-Запоріжжя» свої зобов'язання по оплаті отриманого товару повністю не виконало, здійснивши лише часткову оплату вище зазначеної отриманої партії товару, в сумі 7830,38 грн.
Отже, ТОВ «Вторма-Запоріжжя»» станом на 30.04.2014 р. має заборгованість перед ФОП ОСОБА_2 в розмірі 46372,86 грн.
Згідно підписаного акта звірки взаємних розрахунків від 14.03.2014 р. зазначена сума заборгованості відображена в підсумку акта.
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Враховуюче вищевикладене та той факт, що на момент розгляду спору по суті відповідач не надав доказів повної оплати отриманого товару, вимога позивача про стягнення 46372,86 грн. заборгованості є обґрунтованою і підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем заявлено 339,22 грн. 3 % річних за період: з 01.02.2014 р. по 30.04.2014 р. Судом перевірено вказаний розрахунок 3% річних та встановлено, що розмір 3 % визначено вірно, тому в цій частині вимоги підлягають задоволенню.
Також ФОП ОСОБА_2 заявлено 1304,47 грн. втрат від інфляції за період: лютий - березень 2014 року. Судом перевірено вказаний розрахунок та встановлено, що правильно сумою втрат від інфляції, є 1304,56 грн. Враховуючи, що позивачем заявлено суму, яка не перевищує наведений вище розмір інфляційних, з відповідача підлягає стягненню 1304,47 грн.
З огляду на викладене, позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вторма-Запоріжжя» (69013, м. Запоріжжя, вул. Базова, 11, ідентифікаційний код юридичної особи: 32408081) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, індивідуальний податковий номер: НОМЕР_1) заборгованість сумі 46372 (сорок шість тисяч триста сімдесят дві) грн. 86 коп., 339 (триста тридцять дев'ять) грн. 22 коп. 3 % річних, 1304 (одна тисяча триста чотири) грн. 47 коп. втрат від інфляції, 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 30.05.2014 р.
Суддя А.О. Науменко