номер провадження справи 34/36/14
28.05.2014 Справа № 908/1363/14
Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О., при секретарі Яровенко Г.В.
За участю представників: від позивача - Бонтлаб В.В., довіреність від 19.03.2014 р.; від відповідача - не з'явився.
Розглянув в судовому засіданні в режимі відеоконференції матеріали справи № 908/1363/14,
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія-Агро" (03038, м. Київ, вул. Ямська, 28 А, скорочено ТОВ "Імперія-Агро"; юрид. адреса: 54000, м. Миколаїв, вул. Велика Морська, буд. 143);
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Злагода" (72340, Запорізька обл., Мелітопольський район, с. Світлодолинське, вул. Леніна, буд. 35, скорочено ТОВ Агрофірма "Злагода");
про стягнення суми.
Сутність спору:
Товариством з обмеженою відповідальністю "Імперія-Агро" заявлено позовні вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Злагода" про стягнення за договором поставки № ЗП-26/13 від 19.03.2013 р. основної заборгованості у розмірі 35002,01 грн., дооцінки вартості несплаченого товару у розмірі 17501,01 грн., 36% річних у розмірі 5696,22 грн., пені у розмірі 2056,97 грн., індексу інфляції у розмірі 1309,42 грн. та штрафу у розмірі 7000,40 грн.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 23.04.2014 р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/1363/14, якій присвоєно номер провадження 34/36/14, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 05.05.2014 р.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 05.05.2014 р. розгляд справи відкладено на 28.05.2014 р.
15.05.2014 р. до канцелярії господарського суду Запорізької області від Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія-Агро" надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, в якому позивач просив справу № 908/1363/14, розгляд якої відкладено на 28.05.2014 р. (та у випадку відкладення розгляду справи на інші дати, при подальшому її розгляді) призначити до розгляду в судовому засіданні в режимі відеоконференції, доручити проведення відеоконференції Київському апеляційному господарському суду (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1), де братиме участь (в режимі відеоконференції) ТОВ "Імперія-Агро".
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 16.05.2014 р. по справі № 908/1363/14 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія-Агро" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, доручено Київському апеляційному господарському суду забезпечити проведення відеоконференції 28 травня 2014 р. о 14 год. 15 хв. у приміщенні Київського апеляційного господарському суду за адресою: (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1).
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до умов договору № ЗП-26/13 від 19.03.2013 р. позивачем передано, а відповідачем отримано товар на загальну суму 206929,12 грн. Відповідач в порушення умов договору та чинного законодавства не розрахувався у повному обсязі з позивачем за отриманий товар, а сплатив лише 171927,11 грн. Таким чином, у ТОВ Агрофірма "Злагода" виникла заборгованість у розмірі 35002,01 грн. У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань по договору № ЗП-26/13 від 19.03.2013 р. позивач крім суми основного боргу в розмірі 35002,01 грн. просить стягнути 17501,01 грн. дооцінки вартості неоплаченого товару, 5696,22 грн. 36 % річних, 2056,97 грн. пені, 1309,42 грн. інфляційних втрат, 7000,40 штрафу. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на ст.ст. 6, 11, 509, 524, 525, 526, 533, 549, 610, ч. 1 ст. 612, 625 - 629, 655, 692 - 694 ЦК України, ст.ст. 230, 231, 232 ГК України, ст.ст. 2, 12, 22, 44, 54-57 ГПК України.
За клопотанням представника ТОВ "Імперія-Агро" розгляд справи здійснювався в режимі відеоконференції, відповідно до ст. 74-1 ГПК України.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлений позов, просив його задовольнити.
ТОВ Агрофірма "Злагода", відповідач по справі, відзиву на позов не надало, своїм правом на участь в судових засіданнях не скористалось, про дату, час та місце розгляду справи було повідомлено належним чином, про що свідчить поштове повідомлення від 26.04.2014 р., про причини неявки суд не повідомило.
У відповідності до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, суд
19.03.2013 р. ТОВ "Імперія-Агро" (постачальник) та ТОВ Агрофірма "Злагода" (покупець) укладено договір поставки № ЗП-26/13 (далі - договір поставки), згідно якого в терміни, визначені договором, постачальник зобов'язується передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення (надалі - товар), а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього грошову суму (вартість, ціну), визначену договором.
Відповідно до п. 2.1. договору поставки, за даним договором постачається виключно оригінальна продукція, виробництва провідних компаній світу, асортимент, кількість, ціна якої визначаються додатками та/або накладними та/або рахунками-фактури, що є невід'ємною частиною цього договору.
Ціна продукції, що поставляється за цим договором, вказується у Додатках в національній валюті та визначається в залежності від виду товару (Засоби Захисту Рослин (ЗЗР), Насіння, Насіння Вітчизняного виробництва, Міндобрива та Мікродобрива). Для Товару (ЗЗР, Насіння та Мікродобрива) сторони встановлюють ціну та його вартість у гривнях, а також визначають їх еквівалент у доларах США (п. 2.2. договору поставки).
Відповідно до п. 4.1. договору поставки, строк поставки товару визначається у відповідних додатках до цього договору.
Товар, що передається покупцю є оригінальною продукцією виробників - провідних компаній світу, а його якість відповідає сертифікатам якості (аналізу) або їх копіям підприємства (фірми) - виробника, а для товару, яким є насіння - вимога ДСТУ 2240-93. Копії сертифікатів якості підприємств (фірм) - виробників на товар, що поставляється на умовах цього договору, надаються на вимогу покупця (п. 5.1. договору поставки).
Згідно п. 11.2. договору поставки, договір набуває чинності з дня його підписання представниками обох сторін і діє до повних розрахунків.
Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, заслухавши представника позивача, суд вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Правовідносини сторін є господарськими.
Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
За своєю правовою природою, договір по даній справі є договором поставки.
Згідно із ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Згідно з нормою ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Сторонами було укладено Додаток № 1 від 22.05.2013 р. до договору поставки на поставку товару на суму 141548,40 грн. Даним Додатком передбачено, що покупець оплачує постачальнику в порядку попередньої оплати 50 % вартості товару в строк до 01.08.2013 р., а залишок суми 50 % вартості товару перераховуються покупцем до 01.11.2013 р.
Сторонами було укладено Додаток № 2 від 30.04.2013 р. до договору поставки на поставку товару на суму 29380 грн. Даним Додатком передбачено, що покупець оплачує постачальнику в порядку 100 % вартості товару, що складає 29380 грн. в строк до 09.05.2013 р.
Сторонами було укладено Додаток № 3 від 26.06.2013 р. до договору поставки на поставку товару на суму 25020 грн. Даним Додатком передбачено, що покупець оплачує постачальнику в порядку 100 % вартості товару, що складає 25020 грн. в строк до 02.07.2013 р.
Згідно п. 2.3. договору поставки, загальна сума договору визначається сукупністю Додатків та/або рахунків-фактур, що зазначені в п. 2.1. договору, та які є невід'ємною частиною цього договору. У випадку розбіжностей даних у Додатках щодо кількості і ціни товару в порівнянні з даними у відповідній видатковій накладній, перевагу має видаткова накладна. Видаткова накладна є невід'ємною частиною договору та підписується з боку покупця особою, уповноваженою довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей (товару).
Позивачем було передано відповідачу товару на суму 206929,12 грн., що підтверджується видатковими накладними: № 140 від 19.03.2013 р. на суму 6900 грн., № 1270 від 30.04.2013 р. на суму 29380 грн., № 1683 від 14.05.2013 р. на суму 4080 грн., № 2170 від 23.05.2013 р. на суму 141549,12 грн., № 3372 від 26.06.2013 р. на суму 25020 грн. та довіреністю № 13 від 19.03.2013 р.
Відповідно до п. 3.1. договору поставки, порядок розрахунків за поставлений товар визначається в додатках до даного договору.
Таким чином, відповідно до Додатків № 1, 2, 3 до договору поставки, кінцевий термін сплати відповідачем вартості отриманого, але неоплачено покупцем товару - до 01.11.2013 р.
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
ТОВ Агрофірма "Злагода" частково сплатило суму отриманого товару в розмірі 171927,11 грн., що підтверджується банківськими виписками, які містяться в матеріалах справи.
На підставі вищевикладеного, вбачається, що у відповідача залишилась сума неоплаченого товару за договором поставки в розмірі 35002,01 грн.
Крім того, між сторонами було підписано та скріплено печатками сторін акт звірки взаємних розрахунків за період: січень 2013 р. - січень 2014 р., відповідно до якого у ТОВ Агрофірма "Злагода" станом на 31.01.2014 р. утворилась заборгованість в розмірі 35002,01 грн.
На підставі вищевикладеного, сума боргу за отриманий товар згідно договору поставки № ЗП-26/13 від 19.03.2013 р. складає 35002,01 грн., доказів сплати якої відповідач не надав, тому стягненню підлягає заборгованість відповідача за отриманий товар в розмірі 35002,01 грн.
Позивачем також заявлено до стягнення 2056,97 грн. пені за період: з 02.11.13 р. по 15.04.14 р. та 7000,40 грн. штрафу.
Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 7.1. договору поставки, за порушення умов даного договору винна сторона відшкодовує спричинені цим збитки в порядку, передбаченому чинним законодавством з урахуванням даного договору.
Згідно п. п. 7.1.1. договору поставки, крім відповідальності, встановленої п. 7.1. даного договору покупець за несвоєчасну оплату продукції сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожний день прострочення, а також додатково штраф в розмірі 20 % від суми несплаченого боргу.
Судом перевірено правильність нарахування пені та встановлено, що розрахунок позивача законний, обґрунтований та підлягає задоволенню в розмірі 2056,97 грн.
Згідно ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пунктом 2.1. постанови пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013 р. передбачено, що пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.
Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.
В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень можливості передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Таким чином, чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності.
Аналогічна позиція висвітлена в постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 р. та постанові Вищого господарського суду України від 12.06.2012 р. у справі № 06/5026/1052/2011.
Судом перевірено правильність нарахування штрафу та встановлено, що за відповідачем рахується заборгованість за отриманий товар в сумі 35002,01 грн., 20 % з якої становить 7000,40 грн., тому дана вимога позивача заявлена законно, обґрунтовано та нарахована вірно, тому підлягає задоволенню у розмірі 7000,40 грн.
Також позивач просить стягнути з відповідача 5696,22 грн. 36 % річних за період: з 02.11.2013 р. по 15.04.2014 р. та 1309,42 грн. інфляційних втрат за період: з листопада 2013 р. по березень 2014 р.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно п. 7.7. договору поставки, в разі невиконання покупцем зобов'язань щодо оплати отриманого товару та невиконання зобов'язань, передбачених розділом 3 цього договору, покупець, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, сплачує на користь постачальника крім суми заборгованості 36 % річних, якщо інший розмір річних не встановлено відповідним додатком до договору. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати.
Таким чином, сторонами в договорі поставки встановлено 36 % річних від простроченої суми.
Судом перевірено правильність нарахування 36 % річних та встановлено, що позивачем вірно розраховано заявлені позовні вимоги в частині стягнення 36 % річних від простроченої суми, тому дана вимога заявлена законно, обґрунтовано та підлягає задоволенню в розмірі 5696,22 грн.
Крім того, судом перевірено розрахунок інфляційних втрат та встановлено, що вимога позивача про стягнення 1309,42 грн. інфляційних втрат є правильною та підлягає задоволенню.
Також, позивачем заявлено до стягнення 17501,01 грн. дооцінки вартості неоплаченого товару.
Відповідно ч. ч. 1, 2 ст. 533 ЦК України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Статтею 524 ЦК України передбачено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Згідно п. 2.4. договору поставки, у разі зміни курсу гривні до долара США, постачальник проводить перерахунок (дооцінку) вартості поставленого, але не оплаченого покупцем товару.
Сторони погоджуються застосовувати при проведенні розрахунків за цим договором курс долара США до гривні, що встановлений на міжбанківській валютній біржі на день підписання договору. В тому випадку, коли курс на міжбанківській валютній біржі щодо продажу долару США до гривні на день проведення розрахунків (перерахування коштів) є вищим за курс відповідної іноземної валюти на день укладення додатку, сторони для визначення суми належної до оплати використовують таку формулу:
С = А1 : А2 * В, де С - сума належна до оплати; В- ціна товару на момент підписання додатку; А1 - (курс на міжбанківській валютній біржі щодо продажу дол. США до гривні) на день перерахування коштів; А2 - (курс на міжбанківській валютній біржі щодо продажу дол. США до гривні) на день підписання відповідного додатку. При проведенні розрахунків, сума в гривнях, яку покупець зобов'язаний сплатити постачальнику як належну оплату повної вартості товару, визначається з врахуванням умов ч. 1 цього пункту шляхом множення грошового еквівалента вартості неоплаченого товару в доларах США на курс на міжбанківській валютній біржі щодо продажу дол. США до гривні на день проведення оплати (п. п. 3.2., 3.3. договору поставки).
Згідно п. 3.4. договору поставки, всі платежі за цим договором здійснюються покупцем з урахуванням п. 3.3. договору.
Додатками № 1, 2, 3 до договору поставки, сторонами погоджено, що на день їх укладення, курс гривні по відношенню до долара США на міжбанківській валютній біржі становив 8,2 грн. за 1 долар.
Позивачем визначено днем перерахування заборгованості за товар - день складення позовної заяви: 15.04.2014 р., що не порушує приписи п. 3.3. договору поставки.
Станом на 15.04.2014 р. середньозважений курс на міжбанківському валютному ринку України за 100 доларів США становив 1236,5561 грн., що вбачається з Інтернет-ресурсу: www.bank.gov.ua, тобто з офіційного сайту Національного банку України.
Позивач в своєму розрахунку дооцінки вартості неоплаченого товару станом на 15.04.2014 р. застосовує мінімальний міжбанківський курс гривні по відношенню до долара США (курс долара - продаж, мін.) в розмірі 12,3200 грн. за 1 дол., що не виходить за межі середньозваженого курсу на міжбанківському валютному ринку України в цей день, який складав 12,37 грн. за 1 дол.
Таким чином, при розрахунку дооцінки вартості неоплаченого товару застосування мінімального міжбанківського курсу гривні по відношенню до долара США при продажі, не заборонено умовами договору поставки та не порушує інтереси відповідача.
При перевірці розрахунку дооцінки вартості неоплаченого товару, судом встановлено, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 17501,01 грн. дооцінки вартості неоплаченого товару законні, обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Враховуюче вищевикладене та той факт, що на момент розгляду спору по суті відповідач не надав доказів повної оплати заборгованості за договором поставки, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Злагода" (72340, Запорізька обл., Мелітопольський район, с. Світлодолинське, вул. Леніна, буд. 35, ідентифікаційний код юридичної особи: 30802347) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія-Агро" (54000, м. Миколаїв, вул. Велика Морська, буд. 143 ідентифікаційний код юридичної особи: 35472893) 35002 (тридцять п'ять тисяч дві) грн. 01 коп. заборгованості, 17501 (сімнадцять тисяч п'ятсот одна) грн. 01 коп. дооцінки вартості неоплаченого товару, 5696 (п'ять тисяч шістсот дев'яносто шість) грн. 22 коп. 36 % річних, 2056 (дві тисячі п'ятдесят шість) грн. 97 коп. пені, 1309 (одна тисяча триста дев'ять) грн. 42 коп. інфляційних втрат, 7000 (сім тисяч) грн. 40 коп. штрафу, 1827 (одна тисяча двадцять сім) грн. судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 29.05.2014 р.
Суддя А.О. Науменко