Справа: № 754/3092/14-а Головуючий у 1-й інстанції: П'ятничук І. В. Суддя-доповідач: Старова Н.Е.
Іменем України
30 травня 2014 року м. Київ
Київського апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Старової Н. Е.
суддів: Файдюка В. В., Чаку Є. В.
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації на постанову Деснянського районного суду м. Києва у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 (далі позивач, ОСОБА_2) до Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації (далі відповідач 1, УПСЗН), Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (далі відповідач 2) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 04.04.2014 року позовні вимоги задоволені частково, а саме: за 2013 рік.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач 1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Справа розглянута відповідно до вимог п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 197 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Як свідчать матеріали справи, позивач є інвалідом ІІ групи І категорії, осіб, що постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС, його інвалідність пов'язана з впливом аварії на ЧАЕС, що підтверджується відповідним посвідченням, перебуває на обліку у відповідача.
Як свідчать матеріали справи, щорічна допомога на оздоровлення позивачу виплачувалася відповідно до постанови Кабінету Міністрів України N 562 від 12.07.2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі Закон № 796-ХІІ).
Не погоджуючись з діями відповідачів, ОСОБА_2 звернулася з позовом до суду.
Колегія суддів не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається апелянт, та вважає, що судом надана їм правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Позовні вимоги, відповідно до приписів ст. 99 КАС України (у редакції чинній, на момент виникнення спірних правовідносин), підлягають розгляду в періоді за 2013 рік, тому суд апеляційної інстанції надає правову оцінку позовним вимогам в межах цього строку.
Відповідно до ч. 4 статті 48 Закону № 796-ХІІ, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в таких розмірах: інвалідам 2-ї групи - 5 мінімальних заробітних плат, а згідно із ч. 7 ст. 48 згаданого Закону розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Пунктом 4 «;Прикінцевих положень» Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» встановлено, що у 2013 році норми і положення ст. 48 Закону № 796-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2013 рік, отже, вказаним пунктом цього Закону КМУ надано право встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Кабінетом Міністрів України станом на 24.07.2013 року (дата виплати позивачу щорічної допомоги на оздоровлення за 2013 рік) таке право використано не було, оскільки відповідного нормативно-правового акта КМУ на виконання вимог пункту 4 «;Прикінцевих положень» Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» щодо встановлення розмірів щорічної допомоги на оздоровлення прийнято не було, тому до прийняття вищезгаданого нормативно-правового акта КМУ при визначенні розміру виплат щорічної допомоги на оздоровлення за 2013 рік застосуванню підлягають безпосередньо положення статті 48 Закону №796-ХІІ.
Рішенням Конституційного Суду України від 25.01.2012 року № 3-рп2012 дано тулмачення, що нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України під час вирішення справ про соціальний захист підлягають застосуванню тоді, коли вони видані у межах його компетенції на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.
Враховуючи особливість дії в часі закону про Державний бюджет України на відповідний рік, нормативно-правовий акт Кабінету Міністрів України, виданий на його виконання, також діє у межах бюджетного року.
Отже, постанова КМУ № 562 від 12 липня 2005 року «Про щорічну допомогу на здоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» була видана на виконання Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» і була розрахована на бюджетний період 2005 року, а тому вказані норми даної постанови не підлягають застосуванню при визначенні розміру виплат щорічної допомоги на здоровлення у бюджетному періоді 2013 року.
З огляду на зазначене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню щодо зобов'язання відповідача виплатити щорічну допомогу на оздоровлення за 2013 рік, відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Судова колегія апеляційної інстанції не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач в апеляційній скарзі, та вважає, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні правовідносини.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у постанові від 04.04.2014 року, та не можуть бути підставою для її скасування.
За таких обставин, у відповідності до ст. 200 КАС України, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Керуючись статтями 186, 195, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації залишити без задоволення, а постанову Деснянського районного суду м. Києва від 04.04.2014 року - без змін.
Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя:
Судді:
.
Головуючий суддя Старова Н.Е.
Судді: Файдюк В.В.
Чаку Є.В.