Головуючий у 1 інстанції - Пруднікова Г.М.
Суддя-доповідач - Юрко І.В.
30 травня 2014 року справа №255/12247/13-а
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Юрко І.В., суддів Міронової Г.М., Блохіна А.А.,
секретарі судового засідання Куленко О.Д.,
за участі представника позивача ОСОБА_2,
представника відповідача Базикіної Я.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Донецької міської ради на постанову Ворошиловського районного суду м.Донецька від 17 грудня 2013 року по справі № 255/12247/13-а за позовом ОСОБА_4 до Донецької міської ради про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач 30.09.2013 року звернувся до суду з позовом до Донецької міської ради про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач в червні 2013 року звернувся до відповідача з клопотанням про отримання безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських споруд. Листом від 11.07.2013 року відповідач повідомив позивача про невідповідність клопотання вимогам закону та необхідність надання додаткових відомостей. Позивач вважає, що відповідачем порушено порядок розгляду заяв даної категорії, просив визнати дії незаконними та зобов'язати відповідача розглянути клопотання про виділення та передачу у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських споруд і споруд (присадибної ділянки) у межах норм безоплатної приватизації орієнтованою площею 0,10 га в межах міста Донецька, а також стягнути з відповідача завдану протиправними діями шкоду в розмірі 700,0 грн..
Постановою Ворошиловського районного суду м. Донецька від 17 грудня 2013 року позовні вимоги задоволені частково.
Дії Донецької міської ради щодо порушення процедури розгляду клопотань про надання безоплатно у власність земельних ділянок для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у межах норм безоплатної приватизації згідно з нормами ст. 118 Земельного кодексу України та не винесення на розгляд сесії Донецької міської ради клопотання ОСОБА_4 про надання безоплатно у власність земельних ділянок для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) - визнано протиправними.
Зобов'язано Донецьку міську раду розглянути клопотання та винести його на засідання чергової сесії Донецької міської ради та розглянути клопотання ОСОБА_4 про виділення та передачу у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у межах норм безоплатної приватизації орієнтовною площею 0,10 га в межах м. Донецька.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Відповідач не погодився з рішеннями суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, якою просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив їх задовольнити.
Представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Позивач в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Відповідно до вимог ч. 4 ст. 196 КАС України неявка вказаної особи не перешкоджає судовому розгляду справи.
Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Колегія суддів, заслухавши суддю - доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, встановила наступне.
Позивач 17.06.2013 року звернувся до Донецької міської ради з клопотанням в порядку ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України про безоплатне отримання у власність земельної ділянки із земель комунальної власності для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (а.с. 9-10).
11 липня 2013 року відповідач листом № 01/3-3306 повідомив позивача про необхідність позначення бажаного місця розташування земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд у відповідності до ст. 118 Земельного кодексу України (а.с. 11).
Позивач вважає, що відповідачем порушено порядок розгляду його клопотання та просив зобов'язати відповідача розглянути таке клопотання у порядку та строки, встановленні чинним законодавством України, тобто на засіданні чергової сесії Донецької міської ради, та надати мотивовану відповідь за результатами розгляду клопотання.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції зазначив, що відповідач всупереч вимогам ст.ст. 81, 118 Земельного кодексу України не прийняла рішення за клопотанням позивача у встановлений законом строк та не надала дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або вмотивованої відмови.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволенні позовних вимог з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 116 Земельного Кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Згідно з ч. 4 ст. 122 Земельного Кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
За правилами ч. 6 ст. 118 Земельного Кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно ч. 7 ст. 118 Земельного Кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Діюче законодавство не розкриває поняття «графічні матеріали», яке застосовується у контексті ч. 6 ст. 118 Земельного Кодексу України. Ці графічні матеріали не тотожні графічним матеріалам як складової частини документації із землеустрою, у розумінні статей 1, 29 Закону України «Про землеустрій», оскільки правовідносини, що регулюються цим Законом на даному етапі ще не виникли.
Водночас, системне тлумачення ч. 6 та ч. 7 ст.118 ЗК України дозволяє зробити висновок, що ці графічні матеріали повинні бути складені таким чином, щоб забезпечити можливість відповідному органу перевірити згідно з ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Для цього графічні матеріали повинні містити бажане місце розташування земельної ділянки, тобто зазначення конкретної ділянки, яку хоче отримати заявник, з прив'язкою до місцевості.
При цьому, а ні нормами Земельного Кодексу України, а ні Законом України «Про місцеве самоврядування», інших законів у галузі земельних відносин, не передбачено обов'язку міської ради, здійснювати замість громадянина України, який бажає реалізувати своє право на приватизацію земельної ділянки, пошук вільних ділянок та вибір конкретної земельної ділянки. Це позбавляє даний орган не тільки обов'язку, але і права вчиняти такі дії, оскільки за правилами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що без зазначення заявником в клопотанні та доданих до нього картографічних матеріалів бажаного місця розташування земельної ділянки, яку він хоче отримати безоплатно у власність, органи місцевого самоврядування ( в даному випадку - Донецька міська рада) не зможе реалізувати свою компетенцію та виконати обов'язок щодо прийняття рішення за результатами розгляду такого клопотання відповідно до частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України, про що позивачу було зазначено у листі від 11.07.2013 року № 01/3-3306.
Таким чином, проаналізувавши зазначене, колегія суддів вважає що позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки позивачу була надана своєчасна, повна та обґрунтована відповідь, відповідач діяв в строки та в межах своїх повноважень
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції постановлене судове рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 160, 167, 184, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Донецької міської ради на постанову Ворошиловського районного суду м.Донецька від 17 грудня 2013 року по справі № 255/12247/13-а задовольнити.
Постанову Ворошиловського районного суду м.Донецька від 17 грудня 2013 року по справі № 255/12247/13-а скасувати.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до Донецької міської ради про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складення постанови в повному обсязі.
В повному обсязі постанову складено 02 червня 2014 року.
Головуючий суддя І.В. Юрко
Судді Г.М.Міронова
А.А. Блохін