Справа: № 2а-8014/11 Головуючий у 1-й інстанції: Борисенко П.І. Суддя-доповідач: Мамчур Я.С.
Іменем України
28 травня 2014 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого судді: Мамчура Я.С.
суддів: Горяйнова А.М., Желтобрюх І.Л.
розглянувши в порядку письмового провадження відповідно до ст. ст. 41, 197 КАС України в м. Києві апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Лисянському районі Черкаської області на постанову Лисянського районного суду Черкаської області від 04 листопада 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Лисянському районі Черкаської області про зобов'язання здійснити нарахування та виплату соціальної допомоги «Дітям війни»,
Постановою Лисянського районного суду Черкаської області від 04 листопада 2011 року позовні вимоги задоволено.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати дану постанову та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, постанову суду в частині задоволення позовних вимог за період з 01 січня 2011 року по 18 квітня 2011 року - скасувати, дані позовні вимоги - залишити без розгляду. В іншій частині оскаржувану постанову - залишити без змін.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.198 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду та залишає позовні заяву без розгляду з підстав, передбачених ст.100 КАС України.
Позивач відноситься до соціальної категорії громадян «діти війни» в розумінні ст.1 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни».
Згідно ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність. Розмір прожиткового мінімуму для осіб щорічно встановлюється ЗУ «Про державний бюджет України» на відповідний рік.
На момент звернення позивача до суду, нарахування доплати до її пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, відповідно до положень ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» відповідачем не здійснено, у зв'язку з чим вона звернулась до суду за захистом своїх прав.
Всупереч ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалась відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530.
З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» має вищу юридичну силу в порівняні з Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530. Отже, відповідач неправомірно виплачував щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі, ніж це передбачено ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни».
Частиною 2 ст. 99 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Про порушення свого права на отримання допомоги дітям війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 01 січня 2011 року по 18 квітня 2011 року позивач мав дізнатися відповідно в цей же період, оскільки дані виплати є регулярними, щомісячними.
Однак, з позовною заявою позивач звернувся тільки 18 жовтня 2011 року, підтвердженням чого є відбиток штампу реєстрації вхідної кореспонденції Лисянського районного суду Черкаської області. Тобто, позивачем пропущено строк, встановлений ст.99 КАС України.
Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про необхідність задоволення позовних вимог за період з 01 січня 2011 року по 18 квітня 2011 року, чим порушив норми процесуального права.
Відповідно до положень ч.1 ст.203 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду з підстав, встановлених відповідно статтями 155 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, з огляду на положення п.9 ч. 1 ст. 155 КАС України, колегія вважає, що адміністративний позов за період з 01 січня 2011 року по 18 квітня 2011 року підлягає залишенню без розгляду. Підстави для поновлення строку звернення до суду з даним адміністративним позовом у даному випадку відсутні.
Отже, оскаржувана постанова суду в частині задоволення позовних вимог за період з з 01 січня 2011 року по 18 квітня 2011 року підлягає скасуванню, а дані позовні вимоги залишенню без розгляду. В частині задоволення позовних вимог з 19 квітня 2011 року по 22 липня 2011 року - оскаржувану постанову суду слід залишити без змін.
Керуючись статтями 41, 99, 155, 197, 183-2, 198, 203, 205, 206 КАС України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Лисянському районі Черкаської області - задовольнити частково.
Постанову Лисянського районного суду Черкаської області від 04 листопада 2011 року в частині задоволення адміністративного позову за період з 01 січня 2011 року по 18 квітня 2011 року скасувати, адміністративний позов в цій частині - залишити без розгляду.
В частині задоволення адміністративного позову за період з 19 квітня 2011 року по 22 липня 2011 року, постанову Лисянського районного суду Черкаської області від 04 листопада 2011 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та подальшому оскарженню не підлягає.
Головуючий Мамчур Я.С.
Судді Горяйнов А.М.
Желтобрюх І.Л.
.
Головуючий суддя Мамчур Я.С
Судді: Горяйнов А.М.
Желтобрюх І.Л.