Ухвала
Іменем України
"24" жовтня 2013 р. справа № 2а/1111/728/12
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),
суддів: Чередниченко В.Є., Коршуна А.О.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді Кіровоградської області
на постанову Ленінського районного суду м. Кіровограда від 19.09.2011 р., прийняту у порядку скороченого провадження,
у справі № 2а/1111/728/12
за позовом ОСОБА_1
до управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді Кіровоградської області
про визнання протиправними дій,-
встановив:
У грудня 2011 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду першої інстанції з позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді Кіровоградської області (далі - відповідач), в якому просив:
- стягнути з відповідача заборгованість по виплаті позивачу додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю починаючи з 28.05.2003 року - дня виходу позивача на пенсію і по день винесення рішення суду у відповідності з вимогами ст.ст. 49,51 ЗУ "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з урахуванням вимог ст.46 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 03 січня 2012 року адміністративний позов позивача - залишено без розгляду.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2012 року скасовано ухвалу Ленінського районного суду м. Кіровограда від 03 січня 2012 року в частині залишення без розгляду позовних вимог з 29 червня 2011 року та направлено справу до суду першої інстанції для вирішення питання щодо відкриття провадження в цій частині.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 15 серпня 2012 року відкрито провадження в частині позовних вимог ОСОБА_1 за період з 29 червня 2011 року по день винесення рішення.
Постановою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 07 вересня 2012 року позовні вимоги задоволено, а саме:
- визнано протиправною бездіяльність відповідача з приводу відмови в перерахунку та виплаті позивачу додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю виходячи з розмірів прожиткового мінімуму, які встановлювались в Законах про Державний бюджет України на відповідний рік, як постраждалому 2 категорії у відповідності зі ст.51 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";
- зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу додаткову пенсію, виплату якої передбачено ст.51 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796 від 28 лютого 1991 року виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком, за період з 29.06.2011 року по 23 липня 2011 року.
Відповідач, не погодившись з зазначеною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, у якій посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи було зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного застосування судом першої інстанції норм чинного матеріального права та ухвалення рішення у даній справі з порушенням норм чинного матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції у даній адміністративній справі та ухвалити у справі нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволені заявлених ним позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
При перегляді справи в апеляційному порядку колегією суддів встановлено, що предметом спору у даній адміністративній справі є право позивача на отримання передбаченої ст.ст. 49, 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" додаткової пенсії, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, та захист цього права від порушень з боку органів пенсійного фонду, які полягають у бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Під час розгляду даної адміністративної справи судом встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії та перебуває на обліку у відповідача.
Статтею 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи" визначені види пенсій, які підлягають виплаті особам, постраждалим внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС 1, 2, 3 та 4 категорій, це зокрема, державна пенсія та додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до статті 51 цього Закону (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) особам, віднесеним до категорії 2 постраждалих від Чорнобильської катастрофи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідач проводив нарахування та виплату позивачу додаткової пенсії відповідно до постанови КМУ № 530 від 28.05.2008 року у розмірі 15% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Доводи апеляційної скарги про неможливість застосування до спірних правовідносин розміру мінімальної пенсії за віком, оскільки це суперечить вимогам статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" - колегія суддів вважає безпідставними з огляду на наступне.
Частиною 3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено застосування мінімального розміру пенсії за віком виключно для визначення розміру пенсій призначених згідно з цим Законом (ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування").
Відсутність підстав для застосування мінімального розміру пенсії за віком, який встановлено ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", до правовідносин, що виникають внаслідок визначення розміру пенсій на підставі інших Законів ніж зазначений, дає підстави стверджувати про наявність прогалин у законодавчому регулюванні виплат, передбачених ст.ст. 49, 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи" громадянам, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи, при цьому прогалина полягає в частині відсутності механізму визначення мінімальної пенсії за віком, від розміру якої мають виплачуватись додаткові пенсії особам, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи.
Частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Відповідно до Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" від 14 червня 2011 року, прикінцеві положення Закону доповнено пунктом 4, відповідно до якого встановлено, що у 2011 році норми і положення статі 51 Закону України «По статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.
6 липня 2011 року Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову №745 "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету", яка набула чинності 23 липня 2011 року, відповідно до пункту 1 даної постанови встановлено, що особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та віднесені до 2 категорії, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виплачується у розмірі 15 відсотків від прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність.
Приймаючи до уваги наведені обставини та враховуючи зазначені норми законодавства, яке регулює спірні правовідносини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи по суті заявлені позивачем позовні вимоги, прийшов до правильного висновку про необхідність захисту прав позивача шляхом визнання дій відповідача протиправними та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплатити додаткову пенсію позивачу, як особі яка постраждала внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії, відповідно до ст. 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 29 червня 2011 року по 23 липня 2011 року - дату набрання чиності постанови Кабінету Міністрів України "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються зарахунок коштів державного бюджету" №745 від 06.07.2011 року, виходячи з розміру мінімального прожиткового мінімуму, який встановлено в Законі України "Про державний бюджет на 2011 рік".
З огляду на ведене колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та постановив у даній адміністративній справі рішення без порушення норм процесуального та матеріального права, підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції у даній адміністративній справі відсутні, тому постанову суду першої інстанції необхідно залишити без змін.
Доводи апеляційної скарги відповідача спростовуються дослідженими судом доказами та не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу відповідача необхідно залишити без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 183-2, 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -
ухвалив:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді Кіровоградської області - залишити без задоволення.
Постанову Ленінського районного суду м. Кіровограда від 07.09.2012 р. у справі №2а/1111/728/12 - залишити без змін.
Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її постановлення та оскарженню відповідно до ч. 10 ст. 183-2 КАС України не підлягає.
Головуючий суддя: О.М. Панченко
Суддя: В.Є. Чередниченко
Суддя: А.О. Коршун