22 травня 2014 рокусправа № 332/1190/14-а (6-а/332/3/14)
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Нагорної Л.М.
суддів: Мельника В.В. Юхименка О.В.
за участю секретаря судового засідання: Федосєєвої Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Запоріжжя
на ухвалу Заводського районного суду м. Запоріжжя від 28 березня 2014 року у справі № 332/1190/14-а (6-а/332/3/14) за поданням головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області про зміну порядку та способу виконання рішення суду, у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Запоріжжя, про визнання протиправною та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії,-
06 березня 2014 року на адресу суду першої інстанції надійшло подання головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області Морар М.В. про зміну способу і порядку виконання рішення суду першої інстанції, згідно якої для повного виконання судового рішення виникла необхідність змінити порядок його виконання, а саме, шляхом постановлення ухвали про стягнення з УПФУ в Заводському районі м. Запоріжжя на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи із розміру встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у розмірі 1089 грн. 39 коп. (а.с.1-3)
Ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 28 березня 2014 року подання головного державного виконавця Управління державної виконавчої служби Відділу примусового виконання рішень у Запорізькій області - задоволено. Змінено спосіб і порядок виконання постанови Заводського районного суду м. Запоріжжя від 20 вересня 2011 року шляхом зміни зобов'язання нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період з 19 січня 2011 року по 22 липня 2011 року, з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період, на стягнення з Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Запоріжжя на користь ОСОБА_1 суми заборгованості у розмірі 1089 грн. 39 коп. (а.с.29-31)
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Запоріжжя подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу Заводського районного суду м. Запоріжжя від 28 березня 2014 року та відмовити в задоволенні подання.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги Відповідач зазначає те, на виконання рішення Управлінням було проведено перерахунок пенсії, в результаті якого нараховано доплату на додаткову відомість, але фінансове забезпечення даних виплат, відповідно до ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Також зазначають, що оскаржувана ухвала протирічить позиції Верховного суду України та Вищого адміністративного суду України.(а.с.33-36)
Позивач заперечень на апеляційну скаргу не подавав, ухвалу суду першої інстанції не оскаржував.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, до судового засідання не з'явились, клопотань про розгляд справи за їх участі до суду не надходило, а тому, відповідно до ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги позивача та матеріалів справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до матеріалів справи 05 серпня 2013 року Заводським районним судом м. Запоріжжя стягувачеві видано виконавчий лист у справі № 2-а-2777/2011.(а.с.4)
Як зазначено у листі Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Запоріжжя від 16.10.2013 №8517/07, на виконання постанови Заводського районного суду м. Запоріжжя від 20 вересня 2011 року Управлінням було проведено перерахунок пенсії, в результаті якого нараховано Позивачу 1089,39 грн. Крім того зазначають, що виплата сум підвищення як дитині війни у розмірах, що перевищують їх розміри, обчислені відповідно до чинного законодавства, може здійснюватися у разі надходження відповідних коштів до Державного бюджету України.(а.с.5-6)
Змінюючи порядок та спосіб виконання рішення суду по справі № 2-а-2777/11, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність достатніх обставин, передбачених ст. 263 КАС України.
При цьому суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" Держава гарантує виконання рішення суду, боржником за яким є, зокрема, державний орган, а тому в даному випадку належне виконання рішення суду можливе лише у разі зміни зобов'язання здійснити виплат на стягнення цих виплат.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно з частиною першою статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.
Необхідною умовою для зміни способу виконання судового рішення відповідно до ч. 2 ст. 263 КАС України є наявність виняткових обставин, які б зумовлювали необхідність такої зміни, адже в такий спосіб змінюються висновки вже прийнятого судового рішення. Тобто, зміна способу виконання судового рішення повинна узгоджуватися з тими обґрунтуваннями судового рішення, на які спираються висновки суду, що містяться в резолютивній частині судового рішення.
Звертаючись з заявою до суду про зміну способу виконання судового рішення, Заявник, просив змінити спосіб і порядок виконання рішення суду із зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії (нарахувати та виплатити не донараховану у зв'язку з неправомірними діями суб'єкта владних повноважень певну (не визначену) суму, як і було зазначено у позові) на стягнення уже конкретної суми (що стала відомою лише після часткового виконання вищевказаного рішення суду). При цьому суд у прийнятому рішенні визначив указану суму в 1089.39 грн. як конкретну суму заборгованості УПФУ перед ОСОБА_1, хоча позовні вимоги про стягнення суми заборгованості позивачем не заявлялись та судом першої інстанції не вирішувались.
Зазначене свідчить про те, що вимоги, вказані у заяві про зміну порядку і способу виконання судового рішення, не узгоджуються зі приписами ст. 263 КАС України, оскільки по своїй суті є іншими позовними вимогами, які Позивачем не заявлялись та не були предметом розгляду в суді першої інстанції, відповідно до яких приймалось рішення.
На підставі зазначеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що в даному випадку не вбачається наявності обставин, що перешкоджають належним чином виконати рішення суду .
Крім того, задоволення заяв про зміну способу та порядку його виконання можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або його членів сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачеві, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).
Колегія суддів зазначає, що під зміною способу і порядку виконання судового рішення розуміється прийняття судом нових заходів для виконання рішення у разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленим, але при цьому не змінюючи його змісту.
Всі позовні вимоги ОСОБА_1 були розглянуті судом першої інстанції. У вказаних судових рішеннях конкретно відображено аналіз обставин справи, проаналізовано надані та добуті судом докази, по всім заявленим позовним вимогам надано висновок суду та в постанові суду містяться посилання на відповідні норми матеріального та процесуального права .
А зміна способу і порядку виконання рішення суду з урахуванням вимог подання державного виконавця, фактично потягне за собою як зміну резолютивної частини судового рішення, що знаходиться на примусовому виконання, так і спонукає суд фактично досліджувати нові обставини та вимоги, що не були заявлені Позивачем і не були предметом судового розгляду, а саме - досліджувати розпорядження пенсійного органу, прийняте ним на виконання рішення суду, що набрало законної сили, відносно донарахування конкретних сум та перевіряти правильність і обґрунтованість донарахованих сум, адже, згідно заяви Позивача пропонується стягнути конкретні суми виплати, правильність розміру яких не досліджувалась та не перевірялась.
Вказаної правової позиції дотримується і Вищий адміністративний суд України, що викладено в ухвалі від 12 лютого 2014 року по справі № К/800/598/14.
Виходячи з викладеного, колегія суддів приходить до висновку про відсутність будь-яких законних підстав для задоволення даного подання.
Приймаючи рішення по суті заявлених апеляційних вимог, колегія суддів також приймає до уваги й те, що відповідно до інформаційного листа Вищого Адміністративного Суду Україна від 13 червня 2013 року за вх. № 1483/12/13-12 та до постанови Верховного Суду України від 28 жовтня 2008 року, а саме, що згідно ст.ст.21,105, 162 КАС України, адміністративні суди повинні визнавати дії відповідачів - органів, які здійснюють нарахування та виплати соціальних виплат пенсій категорії громадян, протиправними у випадку порушення закону та зобов'язувати здійснювати нарахування і виплату належних сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про стягнення конкретних сум. Таке правило підлягає застосуванню і під час вирішення питання про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.
Колегія суддів також враховує довідку Вищого адміністративного Суду України від 20 лютого 2012 року про узагальнення та вивчення практики розгляду і вирішення адміністративними судами справ, пов'язаних із соціальними виплатами особам, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, в якій зазначено, що "з огляду на положення ст.ст.21,105,162 КАС України у досліджуваній категорії справ суд, встановивши, що відповідачі порушили норми права, які регулюють спірні відносини, визнає такі дії незаконними і, зобов'язує відповідачів провести нарахування та здійснити виплату (а не стягнути суму) належних сум для усунення наслідків протиправних дій".
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга з вимогою про скасування ухвали підлягає задоволенню, а ухвала суду - скасуванню, з прийняттям нової ухвали про відмову в задоволенні заяви про зміну порядку та способу виконання судового рішення.
Керуючись п.6 ч.1 ст. 199, п.4 ч.1 ст. 202, 205,206 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Запоріжжя - задовольнити.
Ухвалу Заводського районного суду м. Запоріжжя від 28 березня 2014 року - скасувати та прийняти нову.
У задоволенні подання головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізької області про зміну порядку та способу виконання судового рішення у справі № 332/1190/14(6-а/332/3/14) - відмовити.
Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України , в порядку та у строки, передбачені статтею 212 КАС України.
Головуючий: Л.М. Нагорна
Суддя: В.В. Мельник
Суддя: О.В. Юхименко