Справа: № 755/7286/14-а Головуючий у 1-й інстанції: Марфіна Н.В.
Суддя-доповідач: Троян Н.М.
23 травня 2014 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Троян Н.М.,
суддів - Бужак Н.П., Твердохліб В.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Дніпровського районного суду міста Києва від 02.04.2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м.Києва про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії, -
У березні 2014 року позивач звернувся в суд з позовом про визнання неправомірними дій та зобов'язання провести перерахунок та виплату пенсії відповідно до вимог ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 22.07.2011 та проджовжувати їх виплату в подальшому.
Постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 02.04.2014 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Позивач в апеляційній скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню з таких підстав.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.
Проте, з таким висновком суду не можна погодитися в повному обсязі, виходячи з наступного.
14 червня 2011 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 3491-VI "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік", який набрав чинності 19 червня 2011 року.
Пунктом 7 частини першої цього Закону Прикінцеві положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" доповнено пунктом 4, яким установлено, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", статей 14, 22, 37 та частини третьої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.
З аналізу наведеної норми випливає, що визначення порядку та розмірів виплат указаним категоріям громадян делеговано Кабінету Міністрів України.
Колегія суддів зазначає, що при вирішенні питання яка з однопредметних законодавчих норм однакової юридичної сили, що не визнані неконституційними в установленому порядку, підлягає застосуванню для розв'язання спорів зазначеної категорії, перевагу слід надавати тій із них, що прийнята пізніше. У розглядуваному випадку пізніше прийняті норми Закону України від 14 червня 2011 року №3491-VI "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік".
На виконання вимог Закону N 3491-VI 6 липня 2011 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 745 "Про встановлення деяких виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету", яка набрала чинності 23 липня 2011 року.
З огляду на викладене, до набрання чинності зазначеною постановою Кабінету Міністрів України, тобто до 23 липня 2011 року, застосуванню підлягають положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", статей 14, 22, 37 та частини третьої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
З 23 липня 2011 року правомірність дій суб'єктів владних повноважень у зазначених категоріях справ необхідно перевіряти на відповідність вимогам Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" та постанови Кабінету Міністрів України від 6 липня 2011 року №745.
У спірному випадку, при виплаті позивачу державної додаткової пенсії з 23.07.2011, відповідачем не порушено вимоги вказаних нормативно-правовоих актів.
Отже, приймаючи до уваги те, що позовні вимоги заявлені щодо періоду після набрання законної сили вказаною постановою Уряду, такі вимоги задоволенню не підлягають, а отже висновок суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позову є вірним.
Разом з тим, відповідно до частини першої ст. 195 КАС України Суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Так, колегія суддів не може погодитися з періодом звернення до суду, а саме, на думку колегії суддів, суд першої інстанції зобов'язаний був залишити адміністративний позов без розгляду в частині зобов'язання відповідача вчинити певні дії за період з 27.07.2011 по 11.09.2013, оскільки позивачем в цій частині пропущено строк звернення до адміністративного суду, що встановлений ст. 99 КАС України.
Так, відповідно до вимог частин першої та другої ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Колегія суддів, дійшла до висновку, що про порушення свого права позивач дізнався в момент отримання вказаної пенсії та з врахуванням того, що позивач звернулась до суду 12.03.2014 року, позовні вимоги за період з 27.07.2011 по 11.09.2013 підлягають залишенню без розгляду.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що постанова суду першої інстанції не відповідає нормам процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у зазначеній постанові, у зв'язку з чим є підстави для її скасування з постановленням нової постанови про залишення позовних вимог в окремій їх частині без розгляду.
Що стосується захисту прав позивача на майбутнє здійснювати перерахунок та виплату пенсії, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Судове рішення має бути наслідком чинного правового регулювання і не може визначати правовідносини між сторонами на майбутнє, а відповідач зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах своїх повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Між тим, суд звертає увагу суду першої інстанції на те, що відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, а тому суд не може здійснювати захист прав та законних інтересів позивача на майбутнє, оскільки немає можливості встановити чи будуть вони порушені в майбутньому.
З огляду на викладене, судом першої інстанції порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. В зв'язку з цим виникає необхідність у частковому задоволені апеляційної скарги та відповідно у скасуванні постанови Дніпровського районного суду міста Києва та залишенням адміністратвиного позову в окремій його частині без розгляду.
Керуючись ч. 1 ст. 41, ст.ст. 160, п. 2 ч. 1 ст. 197, ст.ст. 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Постанову Дніпровського районного суду міста Києва від 02.04.2014 року, в частині відмови у задоволенні позовних вимог за період з 27.07.2011 по 11.09.2013 - скасувати, в цій частині адміністратвний позов - залишити без розгляду.
В решті постанову Дніпровського районного суду міста Києва від 02.04.2014 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: Н.М. Троян
Судді: Н.П. Бужак,
В.А. Твердохліб
Головуючий суддя Троян Н.М.
Судді: Бужак Н.П.