29 травня 2014 рокусправа № 2а/0470/14845/12
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Нагорної Л.М.
суддів: Мельника В.В. Юхименка О.В.
за участю секретаря судового засідання: Федосєєвої Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 липня 2013 року у справі № 2а/0470/14845/12 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення грошових коштів, як компенсацію за продовольче забезпечення,-
В жовтні 2012 року ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - Відповідач), в якому просив стягнути з відповідача на його користь кошти, як компенсацію за продовольче забезпечення з 11.03.2000 р. по 09.07.2012 р. у сумі 107555,69 грн.(а.с.1-7)
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 липня 2013 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення грошової компенсації за продовольче забезпечення було відмовлено.
Постанова суду обґрунтована тим, що грошова компенсація замість продовольчих пайків була передбачена лише до 11.03.2000 р., у зв'язку з чим позовні вимоги Позивача не підлягають задоволенню.
Не погодившись з постановою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 липня 2013 року скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.
Посилався на те, що постанова суду першої інстанції є незаконною та такою, що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, не з'ясовано всіх обставин, що мають значення для справи. Зазначає, що невиплата йому грошової компенсації замість продовольчого пайка порушує його конституційні права. Вважає, що суд першої інстанції, проводячи судове засідання в порядку скороченого провадження, не мав права виносити постанову про відмову в задоволенні позовних вимог. (а.с.48-51)
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду відповідно до ст. 195 КАС України - в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 проходив службу в управлінні УЦТрК ВВ МВС України на посаді начальника режимно-секретного відділення та знаходився на всіх видах забезпечення у військовій частині НОМЕР_1 . (а.с.1)
Наказом начальника управління Центрального територіального командування Внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України (по стройовій частині) від 09.07.2012 р. № 153 полковника ОСОБА_1 (М-866150) начальника режимно-секретного відділення УЦТрК ВВ МВС України від 15.06.2012 р. № 61 о/с було звільнено з військової служби в запас за станом здоров'я з правом носіння військової форми одягу відповідно до п. 6 «б» ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» та виключено зі списків особового складу УЦТрК ВВ МВС України та з усіх видів забезпечення. (а.с.8).
Листом від 07.09.2012 р. № 361 ТВО командира військової частини повідомив ОСОБА_1 , що виплата грошової компенсації військовослужбовцям замість продовольчого забезпечення була призупинена з 11.03.2000 р. (а.с.10)
Стягнення з Відповідача сум грошової компенсації замість продовольчого забезпечення за період з 11.03.2000 р. по 09.07.2012 р. і було предметом судового розгляду.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що грошова компенсація замість продовольчих пайків була передбачена лише до 11.03.2000 р.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Частиною 2 статті 9 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" вiд 20 грудня 1991 року дійсно було встановлено, що військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.
Однак, Законом України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» від 17.02.2000 № 1459/3 дію частини 2 статті 9 Закону України «Про соцiальний i правовий захист вiйськовослужбовцiв та членiв їх сiмей» було призупинено в частині одержання військовослужбовцями грошової компенсації замість речового майна (за винятком військовослужбовців Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони та Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, що використовують цивільний одяг, який зашифровує особу та відомчу належність військовослужбовців).
Дія ч.2 ст.9 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" була призупинена з 11.03.2000 р. З цього ж часу було припинено фінансування Збройних Сил України на виплату грошової компенсації замість речового майна.
Тобто, з моменту набрання чинності Законом України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів», у Позивача відсутнє право на отримання грошової компенсації замість речового майна у зв'язку із зупиненням дії норми закону, що його встановлювала.
Закон України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» не скасовано та не визнано неконституційним у встановленому законом порядку, а тому відмова Позивачу у виплаті компенсації за не отримане продовольче забезпечення з 11 березня 2000 року є правомірною.
Законом України від 03 листопада 2006 року №328-V "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб" ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" викладено в новій редакції, а також доповнено ст. 9-1 (у редакції, чинній до 01 січня 2008 року), якою було передбачено, зокрема, що продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів.
При цьому положення частини другої статті 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" регулюють порядок виплати компенсації замість речового майна військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, і не поширюються на військовослужбовців, звільнених з військової служби, яким наразі є Позивач по справі.
З огляду на вищезазначене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що Позивач не має права на виплату йому грошової компенсації за не отримане продовольче забезпечення.
За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне, апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції залишити без змін.
На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст. 198 ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 липня 2013 року у справі № 2а/0470/14845/12 - залишити без змін.
Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали складено 29 травня 2014 року.
Головуючий: Л.М. Нагорна
Суддя: В.В. Мельник
Суддя: О.В. Юхименко