15 квітня 2014 рокусправа № 811/1937/13-а
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Уханенка С.А.
суддів: Богданенка І.Ю. Дадим Ю.М.
за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Світловодську та Світловодському районі Кіровоградської області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27 червня 2013 р. по справі за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Світловодську та Світловодському районі Кіровоградської області про визнання протиправною та скасування вимоги ,-
У червні 2013 року позивач звернувся з позовом до суду, в якому просив визнати протиправною та скасувати вимогу № Ф 408, видану управлінням Пенсійного фонду України в м. Світловодську та Світловодському районі 01 травня 2013 року.
Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27 червня 2013 р. адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано вимогу управління Пенсійного фонду України в м. Світловодську та Світловодському районі про сплату недоїмки №Ф408 від 01.05.13.
Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постановити рішення, яким скасувати оскаржувану постанову.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач зареєстрований як фізична особа - підприємець і перебуває на спрощеній системі оподаткування, а також знаходиться на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м. Світловодську та Світловодському районі Кіровоградської області.
Позивач є пенсіонером, та отримує пенсію за віком, призначену на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_1 (а.с. 11).
Разом з тим, 01.05.2013 року відповідачем складено вимогу № Ф-408, в якій зазначено, що заборгованість позивача зі сплати єдиного внеску становить 1194 грн. 03 коп.
Статтею 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на державне соціальне страхування" передбачено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у передбачених законодавством випадках прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на державне соціальне страхування" платником єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Частиною 4 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на державне соціальне страхування" визначено, що особи, зазначені у пункті 4 частини 1 цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
З частини четвертої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на державне соціальне страхування" слідує, що однією з умов звільнення осіб від сплати за себе єдиного внеску слугує те, що ці особи є пенсіонерами за віком. Визначальним для розв'язання цього спору слід вважати правильне розуміння вказаних положень, оскільки не існує будь-яких застережень в цій нормі та в Законі України "Про збір та облік єдиного внеску на державне соціальне страхування" про те, що під пенсіонерами за віком необхідно розуміти лише тих осіб, яким призначено пенсію за віком згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Позиція органу Пенсійного фонду щодо відсутності у позивача права на звільнення від сплати єдиного внеску, як фізичної особи - підприємця, що обрала спрощену систему оподаткування, пов'язана з визначенням поняття пенсіонера, як особи якій призначено пенсію за віком згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Проте, суд першої інстанції дійшов висновку щодо іншого тлумачення поняття пенсіонера, з яким погоджується суд апеляційної інстанції виходячи з наступного.
Так, за загальним правилом пенсія за віком - це пенсія, яка встановлюється з досягненням певного віку та за наявності необхідного стажу роботи. Пенсії за віком поділяються на три види: 1) на загальних підставах; 2) пільгових; 3) спеціальних юридичних підставах (умовах).
Відповідно до статті 9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Статтею 23 вищевказаного Закону визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.
Відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у зв'язку із досягненням 50-річного віку та наявності 10 років стажу, що дає право на пенсію на пільгових умовах, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
З аналізу норм цих законів слідує, що надання позивачу законодавчо визначеної пільги, вираженої у заниженні віку, необхідного для призначення пенсії, не змінює виду пенсійного забезпечення та не позбавляє права особи на призначення пенсії (пенсії за віком) передбаченої законом.
Так, під пенсіонерами за віком, указаними в частині четвертій статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на державне соціальне страхування", необхідно розуміти всіх осіб, яким призначено пенсію у зв'язку з досягненням віку і незалежно від законів, якими таке право на пенсію за віком встановлено.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що фізичні особи-підприємці, які є платниками єдиного податку та є пенсіонерами за віком, не зважаючи на ту обставину, що вийшли на пенсію достроково у зв'язку з наданням їм додаткових соціальних гарантій, можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Тому, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивач не повинен сплачувати за себе єдиний внесок, оскільки є пенсіонером та не укладав договір про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Доводи заявника апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстави для скасування постанови суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст. ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Світловодську та Світловодському районі Кіровоградської області - залишити без задоволення.
Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27 червня 2013 р. - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий: С.А. Уханенко
Суддя: І.Ю. Богданенко
Суддя: Ю.М. Дадим