17 квітня 2014 рокусправа № 808/8269/13-а
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.
суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.
за участю секретаря судового засідання: Новошицької О.О.,
представників сторін:
позивача : - Гордієнко Д.В. (дов.від 13.11.2013 року)
відповідача: - Шевченко Т.В. (дов.від 13.11.2013 року)
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області
на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25 листопада 2013 р. у справі № 808/8269/13-а
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ Електро-Трейд"
до Державна податкова інспекція у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.05.2013р. №0000632214/4822 та №0000642214/4821, -
"22" жовтня 2013 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "ВКФ Електро-Трейд" звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області в якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 30.05.2013 року №0000632214/4822, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1 310 грн. та № 000642214/4821, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 198 640 грн., з яких 158 912 грн. за основним платежем та 39 728 грн. - штрафні (фінансові) санкції.
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням позивача на безпідставність висновків податкового органу про непідтвердженість реальності господарських операцій позивача з контрагентом, оскільки за даними операціями товар був поставлений, оплату здійснено в повному обсязі, господарські операції відображені в первинних документах бухгалтерського та податкового обліку, відбулись реально і спричинили зміни у стані та структурі активів учасників таких операцій, товар використовується в межах господарської діяльності платника податків. Позивач вважає, що відповідачу не делеговано повноважень, щодо визнання правочинів не дійсними, безтоварними, непідтвердженими, тощо, оскільки нереальність правочинів може бути встановлена лише за рішенням компетентного суду.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 25 листопада 2013 р. у справі № 808/8269/13-а адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ Електро-Трейд" до Державна податкова інспекція у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.05.2013р. №0000632214/4822 та №0000642214/4821 - задоволено.
Постанову суду мотивовано підтвердженням в судовому засіданні, шляхом дослідження первинних документів позивача, правомірності формування останнім податкового кредиту. Висновки податкового органу про порушення податкового законодавства позивачем, які покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень, в судовому засіданні відповідачем не доведені та не підтверджені. Крім того, судом зазначено, що чинним законодавством не передбачено обов'язку покупця відстежувати дотримання податкового та іншого законодавства постачальниками.
Не погодившись з постановою суду, Державною податковою інспекцією у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області подано апеляційну скаргу, згідно якої особа, яка подає апеляційну скаргу просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25 листопада 2013 р. у справі № 808/8269/13-а, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги обґрунтовані висновками проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки. Вважає, що суд мотивувавши своє рішення наявністю належним чином оформлених первинних документів, не дослідив та не встановив факту реальності здійснення господарської діяльності, що є помилковим висновком, оскільки без встановлення реальності здійснення господарської діяльності первинні документи втрачають свою юридичну силу.
Позивачем до суду надіслані письмові заперечення в справу, в яких позивач вказує на необґрунтованість та безпідставність доводів апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, як таке, що винесено з повним дослідженням обставин по справі та у відповідності до норм чинного законодавства.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що в період з 11.04.2013 року по 17.04.2013 року фахівцями ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя, відповідно до наказів №415 від 10.04.2013 року та №343 від 16.04.2013 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ВКФ Електро-Трейд» з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування та сплати до бюджетів податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Технопромгруп» за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року.
За висновками перевірки складено Акт № 86/22-1421/30201976 від 24.04.2013 року, в якому зафіксовано виявлені перевіркою порушення, а саме:
- порушення позивачем вимог п.14.1.36, п.14.1.181 ст.14, п. 44.1 п. 44.3, пп.44.6 ст. 44 п. 198.3 ст. 198, п.200.1 ст.200, ст.201 Податкового кодексу України, Наказу ДПА України від 25.11.2011 №1492 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», внаслідок чого підприємством завищено податковий кредит на загальну суму 160 222 грн., який сформований за результатами господарської діяльності з контрагентом ТОВ «Технопромгруп», що призвело до: завищення податкового кредиту на загальну суму 160 222 грн.; завищення від'ємного значення на загальну суму 1 310 грн.; завищення залишку від'ємного значення попереднього періоду, що включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на загальну суму 1 393 грн.; заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду на загальну суму 158 912 грн.;
- порушення вимог п.п.4.1.27 п. 14.1. ст. 14, п. 44.6. ст. 44, п. 138.2 ст. 138, п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України внаслідок чого встановлено заниження податку на прибуток у сумі 168 233 грн.
Дані висновки зроблені податковим органом на підставі Акту перевірки ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська від 15.02.2013 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Технопромгруп» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.01.2012 року по 31.10.2012 року». Спираючись на податкову інформацію щодо відсутності ТОВ «Технопромгруп» за юридичною адресою, а також стосовно відсутності у товариства матеріально-технічних ресурсів для здійснення господарської діяльності, приймаючи до уваги відсутність у позивача товарно-транспортних накладних, які є єдиним юридичним документом, що підтверджує дійсність перевезення отриманих товарів, податковий орган дійшов висновку про відсутність факту реального здійснення господарської діяльності між ТОВ «ВКФ Електро-Трейд» та ТОВ «Технопромгруп»
На підставі акту перевірки № 86/22-1421/30201976 відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення: № 0000632214/4822 від 30.05.2013 року, яким позивачу визначено суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 158 912 грн. та 39 728 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафу), та № 0000642214/4821 від 30.05.2013 року яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість за березень 2012 року - 1 217 грн. та червень 2012 року - 93 грн.
Зазначені податкові повідомлення-рішення оскаржені позивачем в адміністративному порядку. Рішенням податкового органу від 23.09.2013 року скарга ТОВ «ВКФ «Електро-Трейд» залишена без задоволення, оскаржені податкові повідомлення-рішення - без змін.
Не погодившись з позицією податкового органу позивач звернувся до суду.
Як свідчать матеріали справи і не заперечується сторонами, у періоді, що перевірявся, ТОВ «ВКФ «Електро-Трейд» (Замовник) мало господарські відносини з ТОВ «Технопромгруп» (Постачальник) за договором поставки б/н від 04.01.2012 р., за умовами якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити товар на умовах, визначених Договором.
Відповідно до п.200.1 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п. 200.2 ст. 200 ПК України).
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.3 ст.200 ПК України).
Згідно з п. 200.4 ст. 200 ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;
б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
У відповідності до п.198.2. ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:
дата тієї події, що відбулася раніше:
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно п.198.6. ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
Системний аналіз правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем у податковому обліку до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що підлягають використанню в його господарській діяльності, має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість у порядку, встановленому Податковим кодексом України.
Згідно з приписами статей 183 та 184 ПК України про реєстрацію особи платником податку на додану вартість їй органом державної служби надається свідоцтво про реєстрацію як платника податку. Реєстрація особи як платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.
Докази, які б свідчили про відсутність у контрагента позивача - ТОВ «Технопромгруп», статусу платника ПДВ на момент здійснення господарських операцій, відповідачем суду не надані. Також відсутні докази недійсності податкових накладних, виписаних ТОВ «Технопромгруп», які за приписами вищенаведених норм є єдиною підставою для формування податкового кредиту.
Матеріалами справи підтверджується і не спростовується відповідачем, що на момент проведення перевірки Товариство мало необхідні, належним чином оформлені первинні документи, що підтверджують реальність господарської операції, а саме: вищевказаний договір поставки, додаткові угоди до даного договору, видаткові накладні, податкові накладні, платіжні документи, що свідчать про оплату придбаного товару позивачем, прибуткові ордери, що свідчать про оприбуткування товару.
Використання позивачем придбаних у ТОВ «Технопомгруп» робіт у власній господарській діяльності відповідачем не заперечується і підтверджується матеріалами справи.
Колегія суддів не бере до уваги твердження скаржника, що позивачем не надано подорожніх листів, а відповідно не підтверджено дійсність наданих товарно-транспортних накладних, оскільки згідно до Закону України "Про автомобільний транспорт", перевезення вантажів здійснюється на підставі цивільно-правових договорів, без застереження щодо обов'язкового застосування дорожніх листів, які за своєю суттю можуть бути тільки однією з рекомендованих форм договору перевезення. Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97р. №363 діють в частині, що не суперечить цьому Закону, а, отже, дотримання вимоги про наявність дорожніх листів під час перевезення вантажів є обов'язковим для перевізників. За їх порушення останні можуть притягатися до відповідальності органами, що здійснюють контроль за дотриманням вимог законодавства про автомобільний транспорт в процесі виконання перевезень вантажів. Таким чином, дорожні листи є документами, що регламентують тільки взаємини перевізника і замовника як учасників транспортного процесу. Перевізником, що здійснив транспортування товару до Замовника - позивача в даному випадку був сам позивач (директор ТОВ «ВКФ «Елетро-Трейд»), за рахунок власного транспорту якого здійснювалось перевезення товару, що не заборонено законом, а отже необхідність у дорожньому листі відсутня.
Щодо посилань скаржника на нікчемність правочинів постачання, з урахуванням норми Цивільного кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після розгляду питання про недійсність такого правочину. Тобто, про недійсність правочину має ухвалюватись відповідне судове рішення.
Частиною 2 статті 71 КАС України обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається саме на відповідача (якщо він заперечує проти адміністративного позову).
При цьому, доказів порушень відображення вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку позивача матеріали справи не містять. Також податковим органом не надано суду доказів недійсності договору поставки, договору на перевезення, використання придбаних робіт у неоподатковуваних операціях.
Як зазначено вище, позиція податкового органу базується на порушеннях, начебто, допущених при здійсненні господарської діяльності контрагентом ТОВ «ВКФ «Електро-Трейд», тобто по ланцюгу постачання.
Проте, статтею 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер відповідальності юридичної особи.
Також зі змісту вищенаведених норм можна дійти висновку, що Податковий кодекс України не ставить право позивача на отримання бюджетного відшкодування в залежність від декларування постачальниками, в тому числі і по ланцюгу постачання, своїх податкових зобов'язань та/або від сплати ними сум податку на додану вартість до бюджету.
Податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з вищевказаними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.
Отже, доводи скаржника про те, що дії вчинені сторонами були виправлені виключно на мінімізацію податкових зобов'язань, також колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки носять теоретичний характер, без посилань на порушення саме позивачем конкретних норм чинного податкового законодавства, яке б обґрунтувало проведених податковим органом зменшень від'ємного значення та бюджетного відшкодування ПДВ.
З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи об'єктивно, повно та всебічно з'ясовано усі обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної справи, та застосовано до правовідносин, які виникли між сторонами у даній справі, норми матеріального права, які регулюють саме ці правовідносини і ухвалено законне рішення. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права, які б потягли за собою скасування чи зміну оскаржуваної судової постанови, судовою колегією під час розгляду даної справи не встановлено, тому колегія суддів вважає за необхідне постанову суду першої інстанції у даній адміністративній справі залишити без змін.
Доводи апеляційної скарги спростовуються дослідженими судом доказами та не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25 листопада 2013 р. у справі № 808/8269/13-а - залишити без задоволення.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25 листопада 2013 р. у справі № 808/8269/13-а - залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.
Головуючий: Н.А. Бишевська
Суддя: І.Ю. Добродняк
Суддя: Я.В. Семененко