24 квітня 2014 рокусправа № 808/3697/13-а
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.
суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.
за участю секретаря судового засідання: Новошицької О.О.,
представників сторін:
позивача : - ОСОБА_2, дов. від 29.03.13 р.
відповідача: - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Токмацької об'єднаної Державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби
на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26 червня 2013 р. у справі № 808/3697/13-а
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3
до Токмацької об'єднаної Державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби
про скасування податкових повідомлень-рішень, -
08.04.2013 р. Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення Токмацької об'єднаної Державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби:
- № 00000231702/765/Г/172-16 від 27.03.2013 р., яким ФОП ОСОБА_3 збільшено суму грошового зобов'язання на суму 29 973,41 грн., з яких 23 978,73 грн. - за основним платежем та 5 994,68 грн. - штрафні (фінансові) санкції;
- № 00000251702/766/Г/172-16 від 27.03.2013 р., яким ФОП ОСОБА_3 збільшено суму грошового зобов'язання на суму 10 720,13 грн., з яких 8 168,10 грн. - за основним платежем та 2 552,03 грн. - штрафні (фінансові) санкції;
- № 00000211702/768/Г/172-16 від 27.03.2013 р., яким ФОП ОСОБА_3 збільшено суму грошового зобов'язання на суму 12 587,50 грн., з яких 10 548 грн. - за основним платежем та 2 039,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акту перевірки не обґрунтовані та не відповідають дійсності, крім того відсутній розрахунок донарахованих платежів, що суперечить вимогам податкового законодавства.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 26 червня 2013 р. у справі № 808/3697/13-а вищевказаний адміністративний позов задоволено.
Постанову суду мотивовано тим, що, з урахуванням наданих документів, позивачем доведено правомірність формування валових витрат та податкового кредиту, в свою чергу відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, всупереч вимогам ст.71 КАС України, правомірність спірних податкових повідомлень-рішень не доведена.
Не погодившись з постановою суду, Токмацькою ОДПІ подано апеляційну скаргу, згідно якої скаржник просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26 червня 2013 р. у справі № 808/3697/13-а, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник вважає, що суд першої інстанції невірно дослідив надані податковим органом докази, відповідно не встановив в повному обсязі обставини по справі, що призвело до винесення помилкового рішення. Так, скаржник зазначає, що судом першої інстанції не досліджено, що придбані позивачем гербіциди, добрива та запчастини для сільськогосподарської техніки не використані останнім у власному господарстві, а тому формування податкового кредиту за рахунок даних витрат є неправомірним; значна частина залишку товару не використовувалась в господарській діяльності позивача, що підтверджено документами наданими до перевірки; пояснення уповноваженого представника відповідача підтвердили факт наявності неоформлених працівників ФОП ОСОБА_3, тому висновок суду про відсутність трудових відносин між ОСОБА_4, та ОСОБА_5 з позивачем є необґрунтованим.
Відповідач при тому , що саме він є заявником апеляційної скарги, процесуальним правом на участь в судовому засіданні не скористався, представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час, і місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Представником позивача в судовому засіданні надані пояснення по визначеній правовій позиції по суті спірних питань даної справи, зазначено про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.
Виходячи з наявних матеріалів справи, слід зазначити, що обставини, пов'язані з проведенням Токмацькою ОДПІ документальної планової виїзної перевірки СПД-ФО ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового, іншого законодавства за період з 01.10.2010 р. по 31.12.2012 р. (акт перевірки № 282/172/НОМЕР_1 від 14.03.2013 р., а. с.7-24), встановлені під час цієї перевірки порушення, зміст цих порушень та зміст прийнятих на підставі вказаного акту перевірки та за результатами процедури адміністративного оскарження спірних податкових повідомлень-рішень (а. с.29-31) відображені в постанові Запорізького окружного адміністративного суду від 26 червня 2013 р. і відповідають матеріалам даної справи.
Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Токмацької ОДПІ не підлягає задоволенню з таких підстав:
1. Стосовно визначення відповідачем грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачують податкові агенти із доходів платника податку у вигляді заробітної плати, колегія суддів зазначає наступне:
Згідно висновків акту перевірки від 14.03.2013 р. порушення Підприємцем п.п.168.1.2 п.168.1 ст.168, п.176.2"а" ст.176 ПК України, по яких встановлено не нарахування та не перерахування податку з доходів фізичних осіб (ПДФО) при виплаті заробітної плати, що призвело до не надходження до бюджету ПДФО у сумі 9 088,74 грн., у т. ч.:
- ПДФО за період з жовтня 2010 р. по грудень 2012 р. - 8168,10 грн.
- пеня за неперерахування ПДФО за період з жовтня 2010 р. по грудень 2012 р. - 920,64 грн.
Так, в акті перевірки від 14.03.2013 р. (п.п.3.4.3) зазначено, що перевіркою місць здійснення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_3 шляхом проведення обстежень місць реалізації виявлено два неоформлених належним чином найманих працівників (за результатом чого складено акти обстежень):
- ОСОБА_4 працює з січня 2010 року та отримує мінімальну середньомісячну заробітну плату;
- ОСОБА_5 працює з грудня 2010 року та отримує мінімальну середньомісячну заробітну плату.
За результатом перевірки встановлено заниження суми оподатковуваного доходу фізичних осіб при виплаті заробітної плати ОСОБА_4 на 28138,8 тис. грн. та ОСОБА_5 на 26314,8 тис. грн., в зв'язку з чим Підприємцю донараховано ПДФО всього у сумі 8168,1 грн. (розрахунок, а. с.18).
Так, за визначенням, наведеним у п.1.15 ст.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. № 889-IV (який діяв до 01.01.2011 р.; в редакції на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон № 889), податковий агент - це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента-юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати і сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік і подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.
Згідно п.п.8.1.1 п.8.1 ст.8 Закону № 889 податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.
Відповідно до п.п.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону № 889 податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду.
Згідно п.п.168.1.2 п.168.1 ст.168 ПК України (який набрав чинності з 01.01.2011р.) оподаткування доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку податковим агентом здійснюється наступним чином: податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.
Відповідно до п.п.«а» п.176.2 ст.176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані: своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.
З Розрахунку штрафних санкцій за порушення податкового законодавства ФОП ОСОБА_3 (додаток до акту перевірки), вбачається, що у табличному вигляді зазначені періоди отримання заробітної плати та конкретні суми виплаченої заробітної плати ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а. с.27).
При цьому, в акті перевірки від 14.03.2013 р. (п.2.12) зазначено, що при перевірці використано: витратні документи (накладні, квитанції про сплату, чеки), трудові угоди з найманими працівниками, відомості нарахування заробітної плати найманим працівникам з жовтня 2010 року по грудень 2012 року, картки особового рахунку по сплаті податків (а.с.13).
За приписами ч.ч.1, 4 ст.70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
При цьому, частиною 2 статті 71 КАС України обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається саме на відповідача (якщо він заперечує проти адміністративного позову).
Проте, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, всупереч ч.2 ст.71 КАС України не надано доказів здійснення трудової діяльності ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у ФОП ОСОБА_3 жовтня 2010 року по грудень 2012 року та не надано доказів отримання вказаними особами саме мінімальної середньомісячної заробітної плати, зокрема, не надано жодного з вищевказаних документів, зазначених в акті перевірки від 14.03.2013 р.
Положення Кодексу адміністративного судочинства України передбачає не лише обов'язок суб'єкта владних повноважень (відповідача у справі) щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності (ч.2 ст.71 КАС України), але й обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч.1 ст.71 КАС України).
На виконання зазначеної норми позивачем були надані суду:
- Податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (Форма № 1ДФ) за спірні періоди;
- Форми трудового договору між працівником і фізичною особою, укладені 01.03.2013 з ОСОБА_4 та ОСОБА_5, зареєстровані в Михайлівському районному центрі зайнятості 06.03.2013 р. за № 08801300036 та № 08801300037 відповідно (а. с.62, 63);
- Картки платників податків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, в яких зазначені реєстраційні номери облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків (а. с.153).
Вищенаведені документи також не підтверджують наявність між позивачем та ОСОБА_4 та ОСОБА_5 трудових відносин та отримання вказаними особами мінімальної середньомісячної заробітної плати від позивача у період з жовтня 2010 року по грудень 2012 року.
Водночас, з наданих позивачем до суду Податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (Форма № 1ДФ), поданих ПП ОСОБА_6, вбачається виплата ОСОБА_4 та ОСОБА_5 заробітної плати.
Тобто обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що у період з жовтня 2010 року по грудень 2012 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 перебували у трудових відносинах саме з ПП ОСОБА_6, а не з ФОП ОСОБА_3, що відповідачем належними доказами не спростовано.
Тим більш, що у Довідках обстеження місця здійснення господарської діяльності до акта перевірки від 14.03.2013 р. зазначено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не перебувають у трудових відносинах з ОСОБА_3; відомості надані ОСОБА_4 та ОСОБА_5 28.02.2013 р.
Таким чином, з огляду на не доведення відповідачем того, що саме ФОП ОСОБА_3 був податковим агентом ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у період з жовтня 2010 року по грудень 2012 року, безпідставними є висновки податківців про заниження позивачем суми оподатковуваного доходу фізичних осіб при виплаті заробітної плати ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та про порушення в зв'язку з цим п.п.168.1.2 п.168.1 ст.168, п.176.2"а" ст.176 ПК України.
Отже, колегія суддів вважає обґрунтованим задоволення судом першої інстанції позову Підприємця щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 27.03.2013 р. №0000251702/766/Г/172-16, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачують податкові агенти із доходів платника податку у вигляді заробітної плати, на суму 10720,13 грн., у т. ч. 8168,10 грн. - за основним платежем та 2552,03 грн. - штрафні (фінансові) санкції (а. с.30).
2. Стосовно визначення відповідачем грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачують фізичними особами за результатами річного декларування, колегія суддів зазначає наступне:
Згідно висновків акту перевірки від 14.03.2013 р. в результаті порушення позивачем п.177.2 ст.177, п.п.139.1.1 п.139.1 ст.139, п.138.1 ст.138 ПК України мало місце завищення валових витрат на суму - 159 858,20 грн., що призвело до ухилення від сплати ПДФО від підприємницької діяльності на 23 978,763 грн.
В акті перевірки від 14.03.2013 р. (п.2.15.1) зазначено, що сума одержаного позивачем валового доходу, зокрема, вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей за період діяльності:
з 01.10.2010 р. по 31.12.2010 р. становить 124 343,27 грн.;
з 01.01.2011 р. по 31.12.2011 р. становить 35 0057,20 грн.;
з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р. становить 429520 грн. (а. с.14).
Вказані показники застосовані податківцями при перевірці показників відображених у рядку 1.3 Декларацій «Доходи одержані від підприємницької діяльності», показників графи 3 «Витрати пов'язані з одержанням доходу» за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2011 р.
Так, перевіркою встановлено, що до складу валових витрат Підприємцем включені витрати на придбання товару, використання якого у господарській діяльності позивачем не підтверджено документально.
Зокрема, податківцями зазначено, що розбіжність по залишку товару (гр.1+гр.2-гр.3-гр.4) становить 159 858,20 грн.; занижено ПДФО на суму 23 978,73 грн.; позивачем за 2011 рік завищено валові витрати на суму 159 858,20 грн. (а. с.17).
Згідно пояснень відповідача вказані суми вирахувані під час перевірки із застосуванням залишків товарів на складах (а. с.96, 97).
Так, відповідно до п.п.177.5.2 п.177.5 ст.177 ПК України, фізичні особи - підприємці, які зареєстровані протягом року в установленому законом порядку або перейшли із спрощеної системи оподаткування на загальну систему оподаткування чи сплачували фіксований податок до набрання чинності цим Кодексом, подають податкову декларацію за результатами звітного кварталу, в якому розпочата така діяльність або відбувся перехід на загальну систему оподаткування. Вперше зареєстровані підприємці в податковій декларації також зазначають інформацію про майновий стан та доходи за станом на дату державної реєстрації підприємцем. Платники податку розраховують та сплачують авансові платежі у строки, визначені підпунктом 177.5.1 пункту 177.5 цієї статті, що настануть у звітному податковому році.
Згідно п.п.177.5.3 п.177.5 ст.177 ПК України остаточний розрахунок податку на доходи фізичних осіб за звітний податковий рік здійснюється платником самостійно згідно з даними, зазначеними в річній податковій декларації, з урахуванням сплаченого ним протягом року податку на доходи фізичних осіб та збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності на підставі документального підтвердження факту їх сплати. Надмірно сплачені суми податку підлягають зарахуванню в рахунок майбутніх платежів з цього податку або поверненню платнику податку в порядку, передбаченому цим Кодексом.
У разі якщо фізична особа-підприємець отримує інші доходи, ніж від провадження підприємницької діяльності, у межах обраних ним видів такої діяльності, такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Кодексом для платників податку - фізичних осіб (п.177.6. ст.177 Податкового кодексу України).
За визначенням п.177.2 ст.177 ПК України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.
Відповідно до п.177.4 ст.177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.
У п.п.139.1.1 п.139.1 ст.139 ПК України зазначено, що не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на: організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначених статтею 157 цього Кодексу, та витрат, пов'язаних із провадженням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 140.1.5 пункту 140.1 статті 140 цього Кодексу).
Відповідно до п.138.1 ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Згідно п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 ПК України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ, до яких відносяться:
а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу;
б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління;
в) від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів;
г) від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу;
ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу;
д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;
е) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг);
є) витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна;
ж) інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг;
з) інші витрати, передбачені цим розділом.
Згідно визначення, наведеного у п.1 Порядку ведення книги обліку доходів і витрат, затвердженому Постановою КМУ від 26.09.2001 р. № 1269, Книга обліку доходів і витрат (далі - книга) ведеться суб'єктами підприємницької діяльності-фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється згідно із законодавством з питань оподаткування суб'єктів малого підприємництва (у тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку), а також особами, які мають пільговий торговий патент для продажу товарів (крім підакцизних) (надання послуг) відповідно до законодавства з питань патентування деяких видів підприємницької діяльності, якщо такі особи не є платниками податку на додану вартість згідно із законодавством (далі - суб'єкти підприємницької діяльності).
Згідно наданих відповідачем письмових пояснень представника позивача ОСОБА_7 станом на 01.10.2010 р. залишки товару по 7 торговельних точках складає 66 832,10 грн., станом на 31.12.2012 р. залишки товару по 7 торговельним точкам складає 63 490,88 грн. (а. с.98).
Також відповідачем надано до суду копії Актів псування (пошкодження/розбиття) товарів від 26.01.2012 р., 29.12.2011 р., 31.01.2012 р., підписані ФОП ОСОБА_3, бухгалтером, комірником (а.с.101-103).
Відповідно до вимог п.п.«г», «д» п.3 «Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків», затвердженої Наказом Міністерство фінансів України від 11.08.94 р. № 69 (у редакції чинній на день виникнення спірних правовідносин), проведення інвентаризації є обов'язковим: г) при встановленні фактів крадіжок або зловживань, псування цінностей (на день встановлення таких фактів); д) за судовим рішенням або на підставі належним чином оформленого документа органу, який відповідно до закону має право вимагати проведення такої інвентаризації.
У цих випадках інвентаризація має розпочатися у термін, зазначений у належним чином оформленому документі зазначених органів, але не раніше дня отримання підприємством відповідного документа.
Положеннями п.п.20.1.5 п.20.1 ст.20 ПК України органам державної податкової служби надано право вимагати від платників податків, що перевіряються в ході перевірок, проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, у тому числі зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки.
З огляду на відсутність проведеної позивачем на вимогу відповідача інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, у тому числі зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що за відсутності доказів дослідження під час перевірки актів інвентаризацій Підприємця висновок про порушення п.177.2 ст.177, п.п.139.1.1 п.139.1 ст.139, п.138.1 ст.138 ПК України є недоведеним.
Надані ж відповідачем суду аркуші паперу, на яких зазначено: «Остатки товаров на складах», які не мають жодних реквізитів (а. с.96,97), правомірно не взяті до уваги судом першої інстанції до уваги, як неналежні докази у розумінні ст.70 КАС України.
Отже, за наведених обставин колегія суддів вважає, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого покладено обов'язок по доведенню правомірності прийнятого ним рішення, доказів порушення позивачем формування валових витрат у 2011 році суду не надано. Доводи апеляційної скарги щодо зазначеного порушення зводяться до констатації порушення, викладеного в акті перевірки, та висновку щодо того, що товар позивачем не використовувався в господарській діяльності.
Отже, колегія суддів вважає обґрунтованим задоволення судом першої інстанції позову Підприємця щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 27.03.2013 р. №0000231702/765/Г/172-16, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на суму 29 973,41 грн., у т. ч. 23 978,73 грн. - за основним платежем та 5994,68 грн. - штрафні (фінансові) санкції (а. с.29).
3. Стосовно визначення відповідачем грошового зобов'язання з податку на додану вартість, колегія суддів зазначає наступне:
Згідно висновків акту перевірки від 14.03.2013 р. позивачем в порушення п.198.3, п.198.4 ст.198, п.198.6 ст.198 ПК України безпідставно віднесено до податкового кредиту витрат, які не використовувались в господарській діяльності на суму без ПДВ - 52 739,80 грн., сума ПДВ - 10 547,96 грн., а саме: за жовтень 2010 року на суму ПДВ - 4 069,36 грн.; за січень 2011 року на суму ПДВ - 2394,14 грн.; за липень 2011 року на суму ПДВ - 4084,46 грн.
Як зазначено у п.7 Указу Президента України № 727/98 від 03.07.98 р. «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) дія цього Указу не поширюється на: фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи і здійснюють торгівлю лікеро-горілчаними та тютюновими виробами, пально-мастильними матеріалами.
З огляду на те, що видами господарської діяльності суб'єкта підприємницької діяльності позивача за КВЕД є роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (п.2.6 акту перевірки від 14.03.2013 р.), то відповідно до п.7 вищевказаного Указу позивач повинен вести податковий і бухгалтерський облік.
Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платниками податків вносяться відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-XIV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Згідно ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).
Згідно визначення, наведеного у п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України (в редакції чинній на час здійснення господарських операцій), податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно п.198.4 ст.198 ПК України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника
Як зазначено у п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Відповідно до п.201.6 ст.201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
Згідно п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
За приписами статей 183 та 184 ПК України про реєстрацію особи платником податку на додану вартість їй органом державної служби надається свідоцтво про реєстрацію як платника податку. Реєстрація особи як платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.
Наявність податкової накладної як звітного податкового документу, є підставою для включення покупцем у податковому обліку до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що підлягають використанню в його господарській діяльності, має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість у порядку, встановленому Податковим кодексом України.
Щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту у жовтні 2010 року
Відповідно до акту перевірки від 14.03.2013 р. формування податкового кредиту ФОП ОСОБА_3 у жовтні 2010 року здійснювалось на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Універсальні дистриб'юторські системи».
Так, в акті перевірки від 14.03.2013 р. встановлено заниження Підприємцем ПДВ за жовтень 2010 року на суму ПДВ - 4069,36 грн. з огляду на те, що не підтверджені податковими накладними, ТОВ «Універсальні дистриб'юторські системи» має стан « 8» - до ЄДР внесено запис про відсутність платника за місцезнаходженням.
При цьому, відповідачем не надано доказів того, що до Розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Додаток 5 до Податкової декларації з ПДВ за жовтень 2010 року) та до Реєстру виданих та отриманих податкових накладних Підприємцем у жовтні 2010 року включені податкові накладні, виписані ТОВ «Універсальні дистриб'юторські системи», на загальну суму ПДВ 4 069,36 грн.
Разом з тим, як свідчать матеріали справи, позивачем:
- до Розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Додаток 5 до Податкової декларації з ПДВ за жовтень 2010 року) у жовтні 2010 року включені податкові накладні, виписані ТОВ «Універсальні дистриб'юторські системи», на суму ПДВ 2 566,37 грн.,
- до Розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Додаток 5 до Податкової декларації з ПДВ за жовтень 2010 року) у листопаді 2010 року включені податкові накладні, виписані ТОВ «Універсальні дистриб'юторські системи», на суму ПДВ 1502,99 грн.
Позивачем надано до суду податкові накладні № 33160/5420 від 07.10.2010, №36024/5420 від 28.10.2010 р., № 34076/5420 від 14.10.2010 р., виписані ТОВ «Універсальні дистриб'юторські системи», на поставку алкогольних напоїв на суму ПДВ 2 566,37 грн.
За поясненнями відповідача до акту перевірки внесено частково хибні данні (помилку) за вказаний період (жовтень 2010 року), оскільки порушення у сумі ПДВ 1502,99 грн. стосувалось листопада 2010 року.
Проте, відповідачем суду не надано доказів того, що станом на момент проведення господарських операцій позивачем з ТОВ «Універсальні дистриб'юторські системи», вказане підприємство не знаходилось в Єдиному реєстрі як юридична особа та не була зареєстрована платником ПДВ.
При цьому, податкове законодавство не ставить право платника податку на формування податкового кредиту в залежність від наявності чи відсутності за місцем знаходження контрагента-постачальника такого платника податків.
Таким чином, вірним є висновок суду першої інстанції про те, що завищення Підприємцем податкового кредиту за жовтень 2010 року на суму 4 069,36 грн. не підтверджується фактичними обставинами справи.
Щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту у січні 2011 року
В обґрунтування формування податкового кредиту у січні 2011 року позивачем надані податкові накладні, виписані ФОП ОСОБА_8, ФОП ОСОБА_9, ТОВ «Агро-Союз-Запоріжжя», ТОВ «АМАКО України».
Так, в акті перевірки від 14.03.2013 р. встановлено заниження Підприємцем ПДВ за січень 2011 року на суму ПДВ - 2 394,14 грн. за операціями з ФОП ОСОБА_8, ФОП ОСОБА_9, ТОВ «Агро-Союз-Запоріжжя», ТОВ «АМАКО України», в зв'язку з тим, що до перевірки не надано документи, які підтверджують використання запасних частин в підприємницької діяльності відповідного періоду; до складу витрат, витрати на придбання запасних частин не включались.
При цьому, матеріали справи не містять доказів того, що станом на момент проведення господарських операцій позивачем з ФОП ОСОБА_8, ФОП ОСОБА_9, ТОВ «Агро-Союз-Запоріжжя», ТОВ «АМАКО України», вказані контрагенти не знаходилось в Єдиному реєстрі як юридичні та фізичні особи-підприємці та не були зареєстровані платниками ПДВ.
Крім того, відповідачем не надано суду доказів того, що податкові накладні, які виписані вказаними контрагентами і які є за приписами Податкового кодексу України підставою для формування податкового кредиту платника податків, не відповідають положенням Наказу ДПА України від 21.12.2010 р. № 969, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 29.12.2010 р. за № 1401/18696 «Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення».
Використання у подальшій господарській діяльності запчастин позивачем підтверджується наданим до суду договором оренди майна від 01.09.2010 р. з актами до нього, згідно яких ФОП ОСОБА_3 орендував у ФОП ОСОБА_10 трактор МТЗ-82 1992 року випуску; актом утеплення мінеральною ватою крамниці «ІНФОРМАЦІЯ_1» по АДРЕСА_1 (а. с.121-128, 139).
Також, використання у роботі трактору та придбаних для нього запасних частин підтверджується Формою трудового договору, укладеного позивачем з трактористом ОСОБА_11 (а. с.175).
Таким чином, вірним є висновок суду першої інстанції про те, що завищення Підприємцем податкового кредиту за січень 2011 року на суму 2394,14 грн. не підтверджується фактичними обставинами справи.
Щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту у липні 2011 року
В акті перевірки від 14.03.2013 р. встановлено заниження Підприємцем ПДВ за липень 2011 року на суму ПДВ 4 084,46 грн. за операціями з ТОВ «Автодвір», ПП «Бізонтех 2006» в зв'язку з тим, що до перевірки не надано документи, які підтверджують використання запасних частин в підприємницької діяльності відповідного періоду; до складу витрат, витрати на придбання запасних частин не включались.
Проте, згідно Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Додаток 5 до Податкової декларації з ПДВ за липень 2011 року) у липні 2011 року не включались податкові накладні, виписані ТОВ «Автодвір» на суму ПДВ 2 163,79 грн. та ПП «Бізонтех 2006» на суму ПДВ 1 920,67 грн.
Скаржником не спростовано належними доказами те, що позивачем до Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Додаток 5 до Податкової декларації з ПДВ за липень 2011 року) у липні 2011 року включались податкові накладні, виписані ТОВ «Автодвір» та ПП «Бізонтех 2006».
Водночас, відповідачем не надано до суду доказів того, що суб'єкти господарювання, індивідуальні податкові номери яких зазначені у Розшифровці податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Додаток 5 до Податкової декларації з ПДВ за липень 2011 року) за липень 2011 року, не могли здійснити господарські операції з позивачем на вказані у цій Розшифровці суми ПДВ.
Таким чином, вірним є висновок суду першої інстанції про те, що завищення Підприємцем податкового кредиту за липень 2011 року на суму 4 084,46 грн. не підтверджується фактичними обставинами справи.
Враховуючи викладене, безпідставним є висновок податкового органу, викладений в акті перевірки від 14.03.2013 р., про порушення позивачем п.198.3, п.198.4, п.198.6 ст.198 ПК України.
Отже, колегія суддів за результатами розгляду апеляційної скарги відповідача дійшла до висновку про обґрунтованість задоволення судом першої інстанції позову Підприємця щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 27.03.2013 р. №0000211702/768/Г/172-16, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 12587,50 грн., у т. ч. 10 548 грн. - за основним платежем та 2 039,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції (а. с.31).
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку, застосував до правовідносин, як виникли між сторонами по справі норми права, які регулюють саме ці правовідносини і зробив обґрунтований висновок про задоволення позовних вимог.
Тобто передбачених статтею 202 КАС України підстав для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення не вбачається, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд , -
Апеляційну скаргу Токмацької об'єднаної Державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26 червня 2013 р. у справі № 808/3697/13-а залишити без задоволення.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26 червня 2013 р. у справі № 808/3697/13-а залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: Н.А. Бишевська
Суддя: І.Ю. Добродняк
Суддя: Я.В. Семененко