"26" грудня 2013 р. справа № 2а-7127/2011
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),
суддів: Чередниченко В.Є., Коршуна А.О.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.Кривого Рогу Дніпропетровської області
на постанову Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 17 січня 2012 р.
у справі № 2а-7127/2011
за позовом ОСОБА_1
до управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.Кривого Рогу Дніпропетровської області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
встановив:
18 жовтня 2011 року позивач звернувся до Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу з позовом, в якому просив:
- поновити строк звернення до суду;
- визнати протиправними дії відповідача, вчинені у період з 1 січня 2006 року в частині відмови відповідачем у виплаті гарантованого підвищення пенсії як дитині війни;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити всю суму невиплаченого підвищення пенсії як дитині війни за весь період з 1 січня 2006 року;
- зобов'язати відповідача здійснювати нарахування і виплату підвищення пенсії як дитині війни у повному обсязі.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 28.11.2011 року позовні вимоги позивача за період з до 18.04.2011 року залишено без розгляду.
Постановою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 17 січня 2012 року позов позивача задоволено частково, а саме:
- визнано дії відповідача щодо відмови у здійснення перерахунку та виплати щомісячної соціальної допомоги відносно позивача відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком - протиправними за період з 18.04.2011 року по 22.07.2011 року;
- зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу щомісячної соціальної допомоги відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та частини 1 ст. 28 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з вирахуванням проведених виплат у період з
18.04.2011 року по 22.07.2011 року, включно.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено. Також в резолютивній
частині зазначено, що постанова підлягає негайному виконанню.
Не погодившись з постановою суду, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має статус дитини війни і має право відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
У період з 18.04.2011 року по 22.07.2011 року дія ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не призупинялася, а застосування відповідачем положень постанови КМ України № 530 від 28.05.2008 року щодо визначення розміру підвищення пенсії є безпідставним, оскільки розмір підвищення пенсії визначений Законом України "Про соціальний захист дітей війни", який має вищу юридичну силу, ніж постанова КМ України.
При цьому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що розмір мінімальної пенсії за віком необхідно обраховувати відповідно до ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.
Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що права позивача були порушені.
Однак, вирішуючи спірні правовідносини суд першої інстанції не прийняв до уваги наступне.
Згідно п.1 ч.1 ст.256 КАС України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
Отже, постанова суду першої інстанції підлягає негайному виконанню лише в у межах суми стягнення за один місяць.
Відповідно до п.1 ч.1 статті 201 КАС України підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.
За таких обставин суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - зміні з викладенням абзацу п'ятого резолютивної частини наступного змісту: "Постанова підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць" В решті постанову суду першої інстанції залишити без змін.
Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 198, ст.201, ст.205, ст.207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.Кривого Рогу Дніпропетровської області - задовольнити частково.
Постанову Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 17 січня 2012 р. у справі № 2а-7127/2011 - змінити, виклавши абзац п'ятий постанови у наступній редакції: "Постанова підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць".
В іншій частині постанову залишити без змін.
Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя: О.М. Панченко
Суддя: В.Є. Чередниченко
Суддя: А.О. Коршун