22 січня 2014 рокусправа № 1111/2257/12 (2а/1111/276/12)
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Проценко О.А.
суддів: Туркіної Л.П. Дурасової Ю.В.
за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Житлової комісії військової частини НОМЕР_1
на постанову Ленінського районного суду м.Кіровограда від 15.05.2012р. у справі № 1111/2257/12 (2а/1111/276/12)
за позовом ОСОБА_1
до Житлової комісії військової частини НОМЕР_1
про визнання протиправними дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до адміністративного суду з позовом про:
- визнання дій житлової комісії військової частини НОМЕР_1 (далі по тексту - відповідач) щодо зняття його з квартирного обліку незаконними;
- зобов'язання відповідача поновити його на квартирному обліку військової частини НОМЕР_1 з правом на позачергове отримання житла.
Позов обґрунтований тим, що при звільненні з військовій частині НОМЕР_1 позивач знявся з квартирного обліку та при зміні міста проживання не був зарахований на квартирний облік в м.Кіровоград.
Постановою суду першої інстанції позов задоволено. При цьому суд зазначив, що відповідач всупереч вимогам п. 3.10 Інструкції про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Збройних Сил України та членам їх сімей житлових приміщень № 577 від 06.10.2006 року(далі по тексту - Інструкція) зняв позивача з квартирного обліку за останнім місцем служби без отримання повідомлення про те, що він зарахований на квартирний облік в м.Кіровограді.
Не погодившись з висновками суду першої інстанції, відповідач оскаржує постанову суду в апеляційному порядку. В обґрунтування апеляційних вимог зазначається, що приймаючи постанову, суд першої інстанції не встановив та не дослідив належним чином фактичні обставини, невірно застосував норми матеріального та процесуального права. Апелянт вказує, що позивач не мав права залишатися на обліку у військовій частині НОМЕР_1 у зв'язку зі звільненням відповідно до п.3.10 Інструкції. Апелянт вважає судове рішення незаконним, просить скасувати постанову суду та закрити провадження у справі.
Позивач заперечує проти задоволення апеляційної скарги, судове рішення вважає законним та обґрунтованим.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів зазначає наступне.
Як свідчать матеріали справи, позивач проходив військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 м.Миколаєва на посаді начальника групи зберігання авіаційної техніки з 28.06.2004 року, на квартирному обліку перебуває з 03.03.1995 року.
06.11.2008 року позивач подав рапорт на ім'я начальника військової частини, в якому клопотав про звільнення з військової служби в запас за пунктом 63 підпункту «а» - після закінчення строку контракту, а також просив залишити в черзі для позачергового отримання житла за рахунок МО України та направити для постановки на військовий облік до Кіровоградського РВК м.Кіровограда.
Наказом МО України його повинні були б звільнити з військової служби з запас та командир військової частини повинен був надіслати документи в КЕВ м.Кіровограда для зарахування його на квартирний облік і тільки після того, як КЕВ м. Кіровограда надало б повідомлення про зарахування його до черги на отримання житла у військовому комісаріаті, його б мали зняти з квартирного обліку за останнім місцем служби (а.с.6).
17.12.2008 року видано Наказ командувача ПС ЗСУ № 467 про звільнення позивача з військової служби у запас за п. 63 п.п. «а» - після закінчення строку контракту. Вислуга позивача складає - 21 рік 5 місяців. Після звільнення позивач виїхав на постійне місце проживання до м.Кіровограда, де його було зараховано на військовий облік. При цьому з квартирний облік в м.Миколаєві позивача було знято (а.с.8), проте на квартирний облік в м.Кіровограді його поставлено не було через те, що документи для зарахування на квартирний облік до КЕВ м.Кіровограда відповідачем не направлені.
Листом від 15.04.2011 року КЕВ м.Кіровограда зазначає, що до теперішнього часу від військової частини документи для постановки позивача на квартирний облік не надійшли, останній не є військовослужбовцем, тому зарахувати його на квартирний облік осіб, що потребують поліпшення житлових умов підстав немає.
Аналіз матеріалів справи та норм права, які регулюють спірні правовідносини, показав наступне.
Відповідно до ч.5 ст. 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі в Збройних Силах України та інших військових формуваннях, а також членів їх сімей, а відповідно до ч.2 ст. 16 Закону України «Про збройні сили України» - військовослужбовцям гарантується одержання за рахунок держави житла, фінансового, речового, продовольчого, медичного (у тому числі санаторно-курортного) та інших видів забезпечення у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України і враховуються характер та умови службової діяльності, стимулюють заінтересованість громадян України у військовій службі.
Згідно з п.4 ч.1 ст.12 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються житлові приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла.
За приписами п.3.10 Наказу міністерства оборони України від 06.10.2006 року № 577 «Про затвердження інструкції про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Збройних Сил України та членам їх сімей житлових приміщень» вказує, що військовослужбовці, які перебувають на обліку при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров'я, а також у зв'язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду, а в разі розформування військової частини - у військовому комісаріаті і квартирно-експлуатаційному органі та користуються правом позачергового одержання житла. Якщо військовослужбовець, який перебуває на обліку, обирає для проживання після звільнення з військової служби, з урахуванням існуючого порядку реєстрації, інший населений пункт, відповідний командир військової частини за проханням військовослужбовця за 6 місяців до звільнення в запас або у відставку за віком подає до військового комісаріату і квартирно-експлуатаційного органу необхідні документи для зарахування військовослужбовця на квартирний облік, на якому він перебуває до одержання житла. На підставі повідомлення квартирно-експлуатаційного органу про зарахування такого військовослужбовця до черги на отримання житла у військовому комісаріаті він знімається з квартирного обліку за останнім місцем служби.
Проаналізувавши надані до суду документи та фактичні обставини, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо обґрунтованості позовних вимог.
Дії відповідача суперечать нормам п.3.10. Наказу міністерства оборони України від 06.10.2006 року № 577 «Про затвердження інструкції про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Збройних Сил України та членам їх сімей житлових приміщень» що порушує конституційні права позивача.
Висновки суду першої інстанції обґрунтовані. Судове рішення прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 195,196,198,200,205,206 Кодексу адміністративного судочинства України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд
Апеляційну скаргу Житлової комісії військової частини НОМЕР_1 на постанову Ленінського районного суду м.Кіровограда від 15.05.2012р. у справі № 1111/2257/12 (2а/1111/276/12) залишити без задоволення.
Постанову Ленінського районного суду м.Кіровограда від 15.05.2012р. у справі № 1111/2257/12 (2а/1111/276/12) залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили у відповідності до ст.254 КАС України та може бути оскаржена згідно зі ст.212 КАС України.
Головуючий: О.А. Проценко
Суддя: Л.П. Туркіна
Суддя: Ю.В. Дурасова