18 грудня 2013 рокусправа № 0870/6210/12
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Туркіної Л.П.
суддів: Проценко О.А. Дурасової Ю.В.
за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.
розглянувши апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Запоріжжя
на постанову : Запорізького окружного адміністративного суду від 26.07.2012 р.
у справі № 0870/6210/12
за позовом: Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Запоріжжя
до: Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Запоріжжі
про: визнання протиправними дій ,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Запоріжжя до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Запоріжжі , в якому позивач просив суд визнати дії відповідача такими, що не відповідають положенням чинного законодавства; стягнути на користь позивача з відповідача неузгоджену суму витрат, пов'язаних з виплатою допомоги на поховання у розмірі 1656 грн. 98 коп.
Постановою Заппорізького окружного адміністративного суду від 28.05.2012 р. у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Судове рішення мотивоване тим, що позовні вимоги не відповідають чинному законодавству, зокрема ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999 р. № 1105-ХІV ( далі закон № 1105-ХІV), відповідно до якої відшкодування витрат Пенсійного фонду на поховання здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за наявності причинного зв'язку між смертю особи та каліцтвом або професійним захворюванням. Факт наявності такого зв'язку позивачем не доведено.
Позивач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В апеляційній скарзі позивач зазначає, що за квітень 2012 року відповідач має перед Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Запоріжжя заборгованість у сумі 1656 грн. 98 коп. з витрат, пов'язаних з виплатою допомоги на поховання, які не були прийняті Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Запоріжжі до заліку. Позивач вважає, що відповідач має відшкодувати Управлінню Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Запоріжжя зазначену суму, оскільки, виплата допомоги на поховання законодавством України покладена на Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Запоріжжі.
Заперечень на апеляційну скаргу не надійшло.
Представники сторін, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи, до суду не прибули.
Дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Як свідчать матеріали справи, у травні 2012 року Управлінням Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Запоріжжя та Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Запоріжжі проведено щомісячну звірку витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, за квітень 2012 року.
За наслідками перевірки відповідачем не прийнято до заліку суму допомоги на поховання ОСОБА_1, виплаченої сім'ї померлої або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, в загальній сумі 1644 грн. 00 коп., та витрати на її доставку у розмірі 12 грн. 98 коп.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності дій відповідача, виходячи з наступного.
Правовідносини сторін регулюються нормами Закону «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та нормами Порядку проведення витрат на поховання у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2001 р. № 826.
Статтею 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999 № 1105-ХІV (далі - Закон України № 1105-ХІV від 23.09.1999) визначено, що у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку: своєчасно та повному обсязі відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; організувати поховання померлого, відшкодувати вартість пов'язаних з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов.
Відповідно до ст. 13 Закону № 1105-ХІV від 23.09.1999, страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психологічну травму за обставин зазначених у ст. 14 цього Закону, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг.
За нормами ст.14 вказаного Закону, нещасний випадок - це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що стались в процесі виконання ним трудових обов'язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров'ю або настала смерть.
Таким чином, виходячи з системного аналізу норм Закону України № 1105-ХІV від 23.09.1999, який визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві осіб, суд приходить до висновку, що Фонд зобов'язаний відшкодовувати виплачені іншими страховиками суми допомоги на поховання лише тих осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, тобто за умови наявності причинного зв'язку їх смерті з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги не є обґрунтованими, а позов не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 8 ст. 34 Закону № 1105-ХІV у разі смерті потерпілого від нещасного випадку або професійного захворювання витрати на його поховання несе Фонд соціального страхування від нещасних випадків згідно з порядком, визначеним Кабінетом Міністрів України.
Як встановлено ч. 9 ст.34 Закону 1105- ХІV, причинний зв'язок смерті потерпілого, який одержував страхові виплати і не працював, з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я має підтверджуватися висновками відповідних медичних закладів.
На виконання ч. 8 ст. 34 Закону Кабінетом Міністрів України затверджено Порядок проведення витрат на поховання у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2001 р. № 826. Відповідно до цього порядку, витрати на поховання провадяться у разі смерті потерпілого саме при обставинах, за яких настає страховий випадок, з державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання. Перелік таких обставин затверджено постановою КМУ № 1094 від 21.08.2001 р.
Аналіз норм Закону № 1105-XIV, який визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві осіб, та зазначеного вище Порядку, затвердженого на виконання частини восьмої статті 34 цього Закону, дає підстави вважати, що Фонд зобов'язаний відшкодовувати виплачені іншими страховиками суми допомоги на поховання лише тих осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, тобто за умови наявності причинного зв'язку їх смерті з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Судом встановлено, що позивачем до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Запоріжжі жодних висновків медичних закладів або інших документів, які б підтверджували причинний зв'язок смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або професійним захворюванням, надані не були. Матеріали справи також не містять вказаних висновків медичних установ, з огляду на що у відповідача відсутні підстави для відшкодування суми допомоги на поховання.
При цьому, судова колегія відхиляє як безпідставні посилання позивача на положення Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 р. № 5-4/4, оскільки, як свідчать п.10 Порядку та додаток № 7 до нього, у названому нормативному акті також йдеться про осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. Отже, названий Порядок у якості необхідних умов для відшкодування витрат на поховання передбачає не тільки право особи, що померла, на отримання пенсії, згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» № 1105-ХІV від 23.09.1999 р., але й таку умову, як настання смерті внаслідок профзахворювання або нещасного випадку на виробництві, що кореспондується із нормами ст. 34 Закону № 1105- ХІV.
Отже, рішення суду першої інстанції є законним та обгрунтованим, що згідно ст.200 КАС виключає підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206
Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Запоріжжя залишити без задоволення.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26.07.2012 р. - без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.
Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення судового рішення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення судового рішення в повному обсязі.
(Рішення суду виготовлено у повному обсязі 10.04.2014р.)
Головуючий: Л.П. Туркіна
Суддя: О.А. Проценко
Суддя: Ю.В. Дурасова