16 травня 2014 рокусправа № 199/220/14а(2а/199/63/14)
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.
суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська на постанову Амур- Нижньодніпровського районного суду Дніпропетровської обл. від 17 лютого 2014 року у адміністративній справі № 199/220/14а(2а/199/63/14) за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська про визнання протиправними дій, -
"16" січня 2014 р. ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська в якому просив визнати відмову відповідача в перерахунку розміру довічного грошового утримання неправомірно; зобов'язати відповідача здійснити перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_2 з 01.01.2013 року по 01.12.2013 р. в розмірі 80% заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді згідно довідок територіального управління Державної судовох адміністрації України в Дніпропетровській області від 10.10.2013 р. за Б-с-1663.
Позовні вимоги обґрунтовані законодавчо визначеним правом позивача на перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці у зв'язку зі зміною розміру суддівської винагороди судді, що працює на відповідній посаді.
Постановою Амур- Нижньодніпровського районного суду Дніпропетровської обл. від 17 лютого 2014 року у адміністративній справі № 199/220/14а(2а/199/63/14) адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська про визнання протиправними дій - задоволено.
Постанову суду мотивовано наявністю у позивача права на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідок Територіального управління Державної судової адміністрації в Запорізькій області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Не погодившись з постановою суду, подано апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська , згідно якої особа, яка подає апеляційну скаргу просить скасувати постанову Амур- Нижньодніпровського районного суду Дніпропетровської обл. від 17 лютого 2014 року у адміністративній справі № 199/220/14а(2а/199/63/14), як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачу виплачується пенсія відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». При цьому максимальний розмір пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (нарахування надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством. Крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_2 є суддею у відставці, звільнений 30.08.1996 року.
Позивач знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська і отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.
У 2012 році після звернення ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська з проханням здійснити перерахунок розміру його щомісячного довічного грошового утримання з урахуванням підвищення розміру заробітної плати працюючим суддям виходячи з довідки ТУ ДСА в Дніпропетровській області від 10.10.2013 року № Б-с-1663, позивачу відмовлено в здійсненні відповідного перерахунку.
Не погодившись з рішенням Управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська позивач звернувся до суду.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги зазначив, що відмова Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі Запорізької області щодо розрахунку довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_2, є безпідставною та неправомірною.
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду вважає можливим погодитись з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно з п. п, 1, 2 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах, повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Однією з гарантій забезпечення незалежності суддів, закріплених у частині першій статті 126 Конституції України, є надання їм за рахунок держави матеріального і соціального захисту, а саме: заробітної плати, пенсії, щомісячного довічного грошового утримання тощо, надання їм у майбутньому статусу судді у відставці, право якого на пенсійне та щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів.
Умови призначення і порядок виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на момент призначення його позивачу встановлювались законом України "Про статус суддів" та Постановою Верховної Ради України "Про порядок введення в дію Закону України "Про статус суддів" від 15.12.1992 року N 2863-ХІІ.
Пункт 4 ст. 43 Закону України "Про статус суддів", зокрема, передбачав:
"Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання...".
Абзацом 3 пункту 1 вищезазначеної Постанови Верховної Ради України (в редакції до 01 січня 2008 року) встановлено, що в разі зміни заробітної плати суддів розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці обчислюється, виходячи з нового розміру заробітної плати судді, який працює на відповідній посаді.
Відповідно до п.63 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" абзац 3 п.1 зазначеної Постанови Верховної Ради України виключений.
Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 визнані неконституційними, серед іншого, положення п. 63 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", яким виключений абзац 3 п.1 Постанови Верховної Ради України "Про порядок введення в дію Закону України "Про статус суддів". У рішенні Конституційного Суду України, зокрема, зазначено, що виключення Законом абзацу 3 п.1 зазначеної Постанови Верховної Ради України та скасування на 2008 рік існуючого порядку призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям звужує зміст і обсяг права судді, яке він мав, та обмежує його конституційні гарантії незалежності. Тому в цій частині положення п. 63 розділу II Закону не узгоджується зі ст. 22, ч.1 ст.126 Конституції України.
Згідно з положеннями статті 58 Конституції України, яка, зокрема, передбачає, що "закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, слід дійти висновку, що норми ст.138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та Порядку подання документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного Фонду України, затвердженого Постановою правління Пенсійного Фонду України 25.01.2008р. № 3-1 не можуть регулювати порядок перебування у відставці та обмежувати права особи, яка отримала право на відставку та названі права.
Оскільки Конституція України, як зазначено в її статті 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають застосовувати Конституцію як акт прямої дії.
Таким чином, виходячи з норм ст.58 Конституції України та висновків, викладених у рішенні Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008, слід дійти висновку, що матеріальні та соціальні гарантії судді у відставці, які були встановлені на день виходу позивача у відставку (тобто станом на 30.08.1996 р.) не можуть бути обмежені або скасовані ані новими законами, ані внесенням змін до чинних законів.
Оскільки на день виходу позивача у відставку (30.08.1996 р.) умови і порядок призначення, виплати та перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці були визначені статтею 43 Закону України "Про статус суддів" та Постановою Верховної Ради України "Про порядок введення в дію Закону України "Про статус суддів", вимоги позивача стосовно перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, виходячи із 80% нового розміру заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді, є законними та обґрунтованими.
Отже, доводи апеляційної скарги щодо протиправності рішення суду першої інстанції спростовуються зазначеним вище і не можуть слугувати підставою для скасування законного та обґрунтованого судового рішення.
З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи об'єктивно, повно та всебічно з'ясовано усі обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної справи, та застосовано до правовідносин, які виникли між сторонами у даній справі, норми матеріального права, які регулюють саме ці правовідносини і ухвалено законне рішення. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права, які б потягли за собою скасування чи зміну оскаржуваної судової постанови, судовою колегією під час розгляду даної справи не встановлено, тому колегія суддів вважає за необхідне постанову суду першої інстанції у даній адміністративній справі залишити без змін.
З урахуванням того, що доводи апеляційної скарги спростовуються дослідженими судом доказами та не можуть бути підставою для скасування постанови суду, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська - залишити без задоволення.
Постанову Амур- Нижньодніпровського районного суду Дніпропетровської обл. від 17 лютого 2014 року у адміністративній справі № 199/220/14а(2а/199/63/14) - залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.
Головуючий: Н.А. Бишевська
Суддя: І.Ю. Добродняк
Суддя: Я.В. Семененко