03 грудня 2013 рокусправа № 2а-15118/10/0470
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Проценко О.А.
суддів: Дурасової Ю.В. Туркіної Л.П.
за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
на постанову: Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.07.2011р. у справі № 2а-15118/10/0470
за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до: Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська
про: скасування податкових повідомлень-рішень,
встановив:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1) звернулась з позовом до суду про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська (далі - відповідач, податковий орган, АНД ДПІ) №0003141703/2 від 25.10.2010р. та №0003531703/1 від 19.08.2010р., якими позивачу донараховано податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб та застосовано санкції на суму, відповідно, 58152,81 грн. та 1397,37 грн. у зв'язку з порушенням ст.ст.1,2 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 03.07.1998р. № 727/98 (далі - Указ №727) та ст.13 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" від 26.12.1992р. № 13-92 (далі - Декрет №13-92).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податковим органом безпідставно не враховано відображення позивачем у дохідній частині звітності комісійної винагороди у зв'язку з цим відсутність будь-яких податкових зобов'язань. За таких обставин позивач стверджує, що були відсутні підстави для переходу на загальну систему оподаткування.
Постановою суду першої інстанції в задоволенні позову відмовлено. При цьому суд зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято відповідачем на підставі, у межах повноважень, та у спосіб, що передбачені законом. В судовому рішенні вказано, що за встановлених обставин відповідачем вірно визначено розмір податку з доходів фізичних осіб, який належить сплатити ФОП ОСОБА_1
Не погодившись з висновками суду першої інстанції, позивач подає апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. ФОП ОСОБА_1 вважає висновки суду такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та нормам матеріального права. На думку податкового органу всі грошові кошти, які надійшли на розрахунковий рахунок позивача у звітний період не є транзитними, а є виручкою від реалізації робіт (послуг), наданих ФОП ОСОБА_1 Перевищення граничного розміру отриманого доходу виникло у ІУ кварталі 2007р., у зв'язку з чим з 01.01.2008р. позивач повинна була здійснювати діяльність на загальній системі оподаткування.
Відповідач заперечує проти задоволення апеляційної скарги, судове рішення вважає законним та обґрунтованим, просить залишити постанову суду без змін.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів зазначає наступне.
Як свідчать матеріали справи, позивач як суб'єкт господарювання зареєстрована 22.04.1998р., здійснює діяльність з надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення вантажів. ФОП ОСОБА_1 перебуває на обліку платників податків в АНД ДПІ. В 2007-2009 роках перебувала на спрощеній системі оподаткування (а.с.10 т.1).
Відповідачем на підставі п.1 ч.1 ст.11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні" №509 від 04.12.1990 р. № 509-XII (далі - Закон №509) проведена документальна планова виїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2007 р. по 31.12.2009 р.
За результатами перевірки складено акт №1613/173/НОМЕР_1 від 28.05.2010 р. (а.с.12-31 т.1), в якому зафіксоване, крім інших, порушення позивачем ст. 1, 2 Указу №727, розділу ІV ст.13 Декрету № 13-92.
На підставі акту перевірки позивачу донараховано податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності у розмірі 58152,81 грн., в т.ч. за IV кв. 2007р. - 4427,35 грн., за 2008р. - 31172,56 грн., за 2009р. - 22552,90 грн.(а.с.12 т.1), про що видано податкове повідомлення-рішення №0003141703/0 від 10.06.2010р., в результаті адміністративного оскарження якого податковим органом прийнято спірні податкові повідомлення-рішення №0003141703/2 від 25.10.2010р. та №0003531703/1 від 19.08.2010р., якими позивачу донараховано податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб та застосовано санкції на суму, відповідно, 58152,81 грн. та 1397,37 грн.
Аналіз матеріалів справи та норм права, які регулюють спірні правовідносини, показав наступне.
Нормами Закону України „Про державну підтримку малого підприємництва" від 19.10.2000 р. № 2063-ІІІ (далі - Закон №2063), Указу №727, правове регулювання порядку застосування спрощеної системи оподаткування визначалось на момент виникнення спірних правовідносин здійснювалось.
Відповідно до ст.11 Закону №2063 для суб'єктів малого підприємництва в порядку, встановленому законодавством України, може застосовуватися спрощена система оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності.
Згідно зі ст.1 Указу № 727 спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень. Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).
Судом першої інстанції встановлено, що ФОП ОСОБА_1, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування, отримала виручку від здійснення транспортно-експедиційних послуг у 2007 році в розмірі 673990,51 грн., у 2008 р. - 1573187,15 грн., у 2009 р. - 1056794,95 грн.
За приписами ст. 5 Указу № 727 в разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).
Згідно з нормами ст. 6 Указу №727 суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником податку на доходи фізичних осіб, оскільки вказаний податок сплачується ним у складі єдиного податку.
Відповідно до ст. 2 Указу №727 фізична особа, зареєстрована як платник єдиного податку, сплачує такий податок за ставкою, встановленою місцевими радами за місцем державної реєстрації платника, залежно від виду його діяльності. При цьому, лише за умов додержання приписів зазначеного Указу, доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності, що обкладаються єдиним податком, не включаються до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника податку та осіб, що перебувають з ним у трудових відносинах, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань як самого платника податку, так і осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності.
Суд вірно зазначає, що на момент виникнення спірних правовідносин порядок оподаткування доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності, які перебували на спрощеній системі оподаткування, в разі порушення норм Указу №727, відповідно до п. 22.10 ст.22 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 р. № 889-ІV (далі - Закон № 889) регулювався розділом IV Декрету № 13-92, який застосовувався з урахуванням положень п. 9.12 ст. 9 Закону № 889.
Відповідно до ст.13 розділу IV Декрету №13-92 оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу.
За нормами п.7.1 ст.7 Закону №889 ставка податку з доходів фізичних осіб становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування.
На підставі п.б п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181 від 21.12.2000 р. (далі - Закон № 2181), чинного на час винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження суми його податкових зобов'язань.
З урахуванням наявних в матеріалах справи документів відповідач дійшов обґрунтованого висновку про те, що сума отриманих ФОП ОСОБА_1 коштів, яка перевищила граничний рівень у 500000 грн., підлягає оподатковуванню за правилами розділу IV Декрету № 13-92. Тобто позивач, починаючи з 01.01.2008 р., повинна була перейти на загальну систему оподаткування.
Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини спору та надав їм належну юридичну оцінку. При цьому судом враховано правову позицію Верховного Суду України, викладену у постановах від 19.01.2010 р. (справа N 21-1966во09) та від 20.04.2010 р.(справа №10/49), де вказується, що наявність хоча б однієї з таких підстав як: загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), що перевищує допустимий розмір для платників єдиного податку; здійснення операцій або укладання угод на суму, що перевищує допустимий розмір для підприємців - платників єдиного податку; перевищення обсягу виручки, максимально встановленого для платників єдиного податку; недотримання форми розрахунків, - передбачають перереєстрацію платника єдиного податку платником податків на загальних підставах.
Апеляційна скарга не містить доводів, які б спростували висновки суду першої інстанції. Суд прийняв рішення з дотримання норм матеріального та процесуального прав, підстав для його скасування не вбачається. Апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Судове рішення слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст.195,196,198,200,205,206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.07.2011р. у справі № 2а-15118/10/0470 залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.07.2011р. у справі № 2а-15118/10/0470 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України та може бути оскаржена згідно зі ст.212 КАС України.
Головуючий: О.А. Проценко
Суддя: Ю.В. Дурасова
Суддя: Л.П. Туркіна