"27" березня 2014 р. справа № 2а-16959/11
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),
суддів: Чередниченко В.Є., Коршуна А.О.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді Кіровоградської області
на постанову Кіровського районного суду м.Кіровограда від 13 вересня 2011 р., прийняту у порядку скороченого провадження,
у справі № 2а-16959/11
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді Кіровоградської області
про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,-
встановив:
22.08.2011 року позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:
- визнати протиправними дії відповідача щодо виплати позивачу пенсії в розмірі, меншому ніж передбачено статтею 50, частиною 4 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи» за період з 04 серпня 2006 року по 31 жовтня 2009 року;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок і виплатити призначену пенсію в розмірі визначеному ст.ст. 50, 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», тобто основну пенсію в розмірі не нижче 8 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію в розмірі 75 % мінімальної пенси за віком, починаючи з 04 серпня 2006 року по 31 грудня 2007 року, та з 22.05.2008 року по 31 жовтня 2009 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, визначеного залежно від розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням раніше проведених виплат.
Постановою Кіровського районного суду м.Кіровограда від 13 вересня 2011 року позов задоволено частково, а саме:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нездійснення перерахунку та виплати позивачу підвищення до пенсій у відповідності до ст.ст. 50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком визначеної ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у періоди з 28.02.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року до зміни статусу особи або внесення змін в законодавстві;
- зобов'язано відповідача здійснити , призначити та провести виплати пенсій з відрахуванням сум, які були фактично виплачені позивачу у відповідності до ст.ст. 50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком визначеної ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» починаючи з 28.02.2007
року по 31.12.2007 року таз 22.05.2008 року до зміни статусу особи або внесення змін в законодавстві.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити позивачу у задоволенні позову.
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія І), має ІІ групу інвалідності. Позивач перебуває на обліку у відповідача та має право на отримання пенсії по інвалідності на підставі ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, на підставі ст. 50 цього ж закону.
Згідно відповіді відповідача позивач отримує державну пенсію та додаткову пенсію відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. № 530 та від 16.07.2008 р. № 654, тобто в меншому розмірі ніж передбачено Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (а.с.6-7).
Не погодившись з діями відповідача позивач 22.08.2011 року звернувся до суду першої інстанції, я якому просив задовольнити його позовні вимоги за період з 04 серпня 2006 року по 31 грудня 2007 року, та з 22.05.2008 року по 31 жовтня 2009 року.
Клопотання про поновлення строку звернення до суду позивач не подавав, посилався на п.3 ч.1 ст. 268 ЦК України, відповідно до якого позовна давні сть не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров'я.
Відповідно до ч.2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку.
Питання пов'язані зі строком звернення до суду безпосередньо врегульовані ст. 99, 100 КАС України. Винятків з цього загального правила інший закон по відношенню до спірних правовідносин не визначає.
Думка позивача та висновок суду першої інстанції стосовно розповсюдження норм Цивільного Кодексу на спірні правовідносини є помилковим, оскільки це суперечить ст. 1 ЦК України, яка визначає, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників та не застосовується до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин.
Враховуючи, що про своє порушене право позивач мав відомості під час щомісячного отримання пенсії, то поважні причини пропуску звернення до суду за висновком колегії суддів відсутні, тому наслідки пропуску строку звернення до суду підлягають застосуванню.
Відповідно до частини 4 статті 195 КАС України суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги, що не були заявлені в суді першої інстанції.
З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а позов залишенню без розгляду.
Керуючись п.4 ч.1 ст.198, ст.203, ст.205, ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ухвалив:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді Кіровоградської області задовольнити частково.
Постанову Кіровського районного суду м.Кіровограда від 13 вересня 2011 року у справі № 2а-16959/11 скасувати.
Позов ОСОБА_1 залишити без розгляду.
Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту постановлення та відповідно до ч.10 ст.183-2 КАС України є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: О.М. Панченко
Суддя: В.Є. Чередниченко
Суддя: А.О. Коршун