26 листопада 2013 рокусправа № 2а-77/11
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Проценко О.А.
суддів: Дурасової Ю.В. Туркіної Л.П.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Компаніївської районної державної адміністрації Кіровоградської області
на постанову Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 01 березня 2011 року у справі №2а-77/11
за позовом ОСОБА_1
до Управління праці та соціального захисту населення Компаніївської районної державної адміністрації Кіровоградської області
про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити виплату допомоги на оздоровлення,
Заявлено позов про визнання дій відповідача неправомірними та зобов'язання останнього здійснити призначення та виплату позивачу щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 4-х мінімальних заробітних плат згідно ст..48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2005-2010 роки, з урахуванням виплачених сум та стягнути з відповідача на користь позивача позивачу щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 4-х мінімальних заробітних плат згідно ст..48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2005-2010 роки, з урахуванням виплачених сум. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесений до категорії «І» осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є інвалідом ІІІ групи захворювання, яке пов'язане з ліквідацією аварії на ЧАЕС, якому згідно із Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи» повинна виплачуватись щорічна допомога на оздоровлення, але всупереч вказаним нормам відповідач не здійснює виплат.
Ухвалою від 27.12.2010 року позовні вимоги за період з 2005 - 2009 роки залишено без розгляду.
Постановою суду першої інстанції позов задоволено частково: визнано протиправною відмову відповідача у здійсненні перерахунку та виплату позивачу щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік. згідно ст..48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Компаніївської районної державної адміністрації Кіровоградської області здійснити перерахунок та виплату позивачу щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік. В розмірі передбаченому ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідач оскаржує судове рішення в апеляційному порядку. Просить постанову суду скасувати, та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову. Апелянт посилається на те, що виплати здійснюються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року. Крім того, вважає себе неналежним відповідачем, оскільки не має прав розпорядника державними коштами, а тому заперечує обов'язок щодо виплати позивачу щорічної допомоги на оздоровлення.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Як свідчать матеріали справи і не заперечується сторонами позивач є постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії (а.с.6). Відповідно до довідки МСЕК останньому встановлена ІІІ група інвалідності. Інвалідність пов'язана з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Згідно ст..48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» одноразова щорічна допомога на оздоровлення виплачується учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС І категорії, інвалідам 3 групи у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат.
Оскільки таке право декларовано державою, то відповідно держава, через створені нею органи, в даному випадку пенсійні органи, і несе обов'язок по своєчасній та повній виплаті пенсії саме у розмірах, які нею ж визначені та закріплені в Законі.
Крім цього, і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх обов'язків ( справа «Кечко проти України», рішення від 08.11.2005р.).
Наявність у позивача права щодо отримання вищезазначеної допомоги у розмірах, які визначені Законом України № 796-ХІІ є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (ч.2 ст.46 Конституції України).
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При визначенні розміру щорічної допомоги на оздоровлення, застосуванню підлягають норми ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року з наступними змінами та доповненнями. Дія частини 4 статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" зупинялась Законом України "Про державний бюджет України на 2006 рік", Законом України "Про державний бюджет України на 2007 рік" та Законом України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України". Проте рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 у справі №6рп/2007 та від 22.05.2008 року у справі № 10-рп/2008 такі зупинення визнано неконституційним. Відповідно до статті 73 Закону України "Про Конституційний Суд України", в разі якщо акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України, вони оголошуються нечинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Відповідно до статті 69 Закону України "Про Конституційний Суд України", рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов'язковими до виконання.
В подальшому змін та доповнень до ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не вносилось та не приймалося. Тому ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" діє в редакції до внесення відповідних змін Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", та передбачає виплату щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі кратному мінімальній заробітній платі.
Частиною 5 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" встановлено, що щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту громадян, а тому послання апелянта на те, що він є неналежним відповідачем по справі є безпідставним.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 20.09.2005 р. № 936 "Порядок використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначено, що виплата таких компенсацій та допомоги провадиться управліннями праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадян та центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (п. 4 Порядку). Таким чином, доводи апелянта щодо неналежного відповідача є безпідставними.
Доводи відповідача про відсутність кошторисних призначень для реалізації ч. 4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не можуть бути підставою для невиконання вимог зазначеного Закону. Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував в своїх рішеннях, що держава не може посилатися на відсутність коштів як на підставу невиконання нею взятих на себе зобов'язань.
Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апелянта не спростовують висновків суду. Апеляційна скарга задоволенню не підлягає, постанову суду слід залишити без змін.
Керуючись ст. п.1 ч.1 ст.198, п.1 ч.1 ст. 200, ст.ст. 205, 206 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Компаніївської районної державної адміністрації Кіровоградської області на постанову Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 01 березня 2011 року у справі №2а-77/11 залишити без задоволення.
Постанову Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 01 березня 2011 року у справі №2а-77/11 залишити без змін.
Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий: О.А. Проценко
Суддя: Ю.В. Дурасова
Суддя: Л.П. Туркіна