28 січня 2014 рокусправа № 2а/0470/4980/11
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Туркіної Л.П.
суддів: Проценко О.А. Дурасової Ю.В.
за участю секретаря судового засідання: Шелепової Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська
на постанову : Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.07.2011 р. у справі № 2а/0470/4980/11
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Полюс"
до: Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська
про: визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень ,
Встановив:
У квітні 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю «Полюс» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська з вимогами про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000512305 від 18.04.2011 р. та № 0000522305 від 18.04.2011 р., визнання безпідставними та протиправними дій посадових осіб податкового органу в частині визнання нікчемними та недійсними господарських операцій товариства з обмеженою відповідальністю «Полюс» з контрагентами.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.07.2011 р. адміністративний позов задоволено.
Рішення суду обґрунтовано тим, що позивачем надано належні докази на підтвердження реальності господарських операцій товариства з обмеженою відповідальністю «Полюс» з суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1, приватним підприємством «Електро-Пром-Буд-Сервіс», суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2, товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпро Бріг», якими є документи первинного бухгалтерського та податкового обліку підприємства.
Первинні документи, як зазначив суд, відповідають вимогам ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88.
Посилання відповідача на порушення контрагентами позивача правил ведення господарської діяльності у сфері оподаткування не прийняті судом з тих підстав, що норми чинного законодавства, яке регулює порядок формування податкового обліку, не передбачають позбавлення платника податків права на формування витрат та податкового кредиту в разі порушення його контрагентами вимог податкового законодавства. Суд зазначив, що відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Не погодившись із рішення суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на невідповідність рішення суду обставинам справи, просить постанову суду скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.
Особа, що подала апеляційну скаргу, вказує, що позивачем сформовано податковий кредит за рахунок контрагентів, які допустили порушення податкового законодавства, тому оскаржувані повідомлення-рішення є правомірними, винесені у відповідності до вимог діючого законодавства. Правовідносини позивача з контрагентами здійснювалися без мети реального настання правових наслідків, зокрема, правочини позивача з приватним підприємством «Електро-Пром-Буд-Сервіс», суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1, товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпро Бріг», суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 Зазначений висновок зроблений відповідачем на підставі матеріалів перевірок названих контрагентів.
Позивач надав заперечення на апеляційну скаргу, у яких просить залишити рішення суду без змін, посилаючись на наступне.
Чинним законодавством України, що регулює порядок формування податкового кредиту не передбачено позбавлення платника податків права на формування податкового кредиту, у разі порушення його контрагентами вимог податкового законодавства. В силу Конституції України -кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в прядку і розмірах, встановлених законом. Юридична відповідальність осіб має індивідуальний характер.
Крім того, чинним законодавством України на сторону цивільно - правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь -кого з постачальників у ланцюгу постачання або через відсутність висновків зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит з податку на додану вартість, яке виникло в результаті сплати податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг). Отже, відповідач при складанні акту перевірки та прийнятті на його підставі оскаржуваних повідомлень - рішень вийшов за межі своїх повноважень і самостійно, поза судовою процедурою, визнав укладені договори недійсними. Зазначені неправомірні висновки та дії стали підставою для винесення податкових повідомлень-рішень № 0000512305 від 18.04.2011 р. та № 0000522305 від 18.04.2011 р, які не відповідають чинному законодавству.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, у задоволенні позову - відмовити.
Представник позивача в судове засідання не прибув, про час та місце судового розгляду позивач повідомлений належним чином.
Заслухавши представника відповідача, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, виходячи з такого.
Як свідчать матеріали справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Полюс» включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців України за кодом 21871396 та перебуває на обліку у Державній податковій інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська.
21.03.2011 р. Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська була проведена позапланова невиїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Полюс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 р. по 30.09.2010 р., на підставі якої складено акт від 28.03.2011 р. № 685/232/2187/396.
Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Полюс»: ч. 1 ст. 203, ст. 215, ст. 228, ст. 662, ст. 655, ст. 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 ЦК України) по правочинах, здійснених по ланцюгу з: субєктом підприємницької діяльності ОСОБА_1, приватним підприємством «Електро-Пром-Буд-Сервіс», субєктом підприємницької діяльності ОСОБА_2, товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпро Бріг»; п. 5.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР, зі змінами та доповненнями, встановлено заниження податку на прибуток всього у сумі 2535365 грн.; п.п. 7.3.1. п. 7.3, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 р., що призвело до заниження податкових зобовязань з податку на додану вартість усього в сумі 2017264 грн.
Наявність порушення законодавства обґрунтовано в акті перевірки тим, що валові витрати та податковий кредит товариства з обмеженою відповідальністю «Полюс» сформовано з урахуванням сум, сплачених позивачем контрагентам які допустили в своїй діяльності порушення податкового законодавства.
На підставі акту перевірки Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська були винесені податкові повідомлення-рішення № 0000512305 від 18.04.2011 р. та № 0000522305 від 18.04.2011 р.
Названі податкові повідомлення-рішення не можна визнати законними та обґрунтованими, виходячи з такого.
Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР не включаються до складу валових витрат витрати на: виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.
Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.
У разі коли сума виплат (заохочень) або її частина пов'язаним фізичним особам не визнаються валовими витратами, така сума (або її частина) є базою для нарахування внесків на соціальні заходи, передбачені пунктом 5.7 цієї статті.
Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Відповідно п. 1.3. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 р., чинного на момент виникнення правовідносин, платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.
Згідно п. 10.2. ст. 10 вказаного Закону України платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.
Відповідно до п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
Відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно пп. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата бражається у декларації з податку на додану вартість окремим рядком та включаєтьотримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Згідно пп. 7.7.1. п. 7.7 ст. 7 вказаного Закону України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Відповідно до п.п. 7.7.2. п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду; залишок від'ємного значення, за яким не проведено розрахунків з постачальниками відображається в податковій декларації з податку на додану вартість окремим рядком для визначення суми податку, яка може підлягати відшкодуванню в частині сплачених сум податку в наступних звітних періодах; залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування відображається у декларації з податку на додану вартість окремим рядком та включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду.
Як свідчать матеріали справи та не спростовується відповідачем, процедура формування показників податкової звітності з податку на прибуток та податку на додану вартість, передбачена діючим законодавством, позивачем порушена не була. На підтвердження реальності господарських операцій з контрагентами позивачем надано наступні документи: копії видаткових накладних, податкових накладних, товарно-транспортних накладних, рахунків-фактур, договору купівлі-продажу, договорів оренди транспортного засобу, договорів поставки, договорів про надання послуг, договору на проведення лабораторних досліджень, документи на підтвердження наявності обладнання, копію свідоцтва про знак для товарів і послуг. Первинні документи відповідають вимогам ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, а отже, відповідно до норм податкового законодавства та ст.ст.69,70, 79 КАС повинні розглядатися у якості належних доказів у справі.
Отже, показники податкової звітності позивача слід вважати такими, що підтверджені належним чином.
Спростовуючи зазначені показники, відповідач, як свідчить зміст акту перевірки та апеляційної скарги, зазначає про відсутність реальних господарських операцій між позивачем та контрагентами: приватним підприємством «Електро-Пром-Буд-Сервіс», суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1, товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпро Бріг», суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2
В обґрунтування своїх доводів стосовно операцій з ОСОБА_1та ОСОБА_2податковий орган посилається на інформацію, зібрану в результаті здійснення провадження у кримінальній справі №6908908 ( акт перевірки.т.1,а.с.18, 25). Стосовно операцій з товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпро Бріг» податкова також посилається на наявність кримінальної справи, порушеної по факту фіктивного підприємництва за ч.1 ст.205 КК ( акт перевірки.т.1,а.с. 27).Однак. вироків по названим кримінальним справам матеріали справи не містять, що згідно ст.72 КАС, яка передбачає можливість оцінки доказів,. зібраних по кримінальній справі, саме компетентним судом, виключає можливість визнання у даній справі обставин, на які посилається податковий орган.
Що стосується операцій з приватним підприємством «Електро-Пром-Буд-Сервіс», то в обґрунтування своїх доводів відповідач посилається на правовідносини названого підприємства по ланцюгам постачання з ТОВ «О.птдевайс» (акт перевірки т.1, а.с.18)
Посилання відповідача не приймаються судом. виходячи з наступного..
Норми чинного (та чинного на момент виникнення правовідносин) законодавства, яке регулює порядок формування валових витрат та податкового кредиту, не передбачають позбавлення платника податків права на формування таких показників в разі порушення його контрагентами вимог податкового законодавства. Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобовязаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Оскільки відповідачеми не доведено порушень позивачем ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР, та ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 р., суд першої інстанції, керуючись ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, обґрунтовано дійшов висновку щодо необхідності задоволення позовних вимог в частині скасування податкових повідомлень-рішень № 0000512305 від 18.04.2011 р. та № 0000522305 від 18.04.2011 р.
Що стосується вимог позивача про визнання безпідставними та протиправними дій посадових осіб податкового органу в частині визнання нікчемними та недійсними господарських операцій, то названі вимоги у даному випадку є неналежним способом захисту порушеного права та свідчать про фактичне оскарження позивачем міркувань посадових осіб податкового органу, викладених у акті перевірки, який згідно ст.79 КАС слід розглядати виключно як один із доказів у справі. Виходячи з викладеного та приймаючи до уваги, що доказ не може бути предметом оскарження у справі, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення названих вимог позивача.
На підставі зазначеного, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровську слід задовольнити частково.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.07.2011 р. - скасувати в частинні задоволення позовних вимог про визнання безпідставними та протиправними дій посадових осіб податкового органу. У задоволенні зазначених позовних вимог відмовити .
В решті залишити постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.07.2011 р. без змін.
Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровську задовольнити частково.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.07.2011 р. - скасувати в частинні задоволення позовних вимог про визнання безпідставними та протиправними дій посадових осіб податкового органу. У задоволенні зазначених позовних вимог відмовити .
В решті залишити постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.07.2011 р. без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.
Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення судового рішення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення судового рішення в повному обсязі.
(Рішення виготовлено у повному обсязі 29.04.2014р.)
Головуючий: Л.П. Туркіна
Суддя: О.А. Проценко
Суддя: Ю.В. Дурасова