10 квітня 2014 рокусправа № 808/5798/13-а
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.
суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.
за участю секретаря судового засідання: Новошицької О.О.,
без представників сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів
на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 31 липня 2013 р. у справі № 808/5798/13-а
за позовом Концерну " Міські теплові мережі"
до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів
про скасування податкового повідомлення-рішення, -
25.06.2013 р. Концерн "Міські теплові мережі" звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м.Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів № 0000050028 від 21.01.2013 р., яким Концерну «МТМ» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 2 913 358 грн. - за основним платежем та 1433483 грн. - штрафні санкції.
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на безпідставність висновків податкового органу, яких він дійшов за результатами планової перевірки позивача. Позивач зазначає, що податковий орган дійшов хибного висновку про порушення п.п.4.5.3 п.4.5 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість" та абз.2 п.192.2 ст.192 ПК України, оскільки обмеження, передбачені цими статтями стосуються тільки випадків, коли товари (послуги) надані особам, що не є платниками цього податку на дату такого постачання, та повернені у власність постачальника з наданням покупцям повної грошової компенсації їх вартості, у тому числі при перегляді цін, пов'язаних з гарантійною заміною товарів або низькоякісних товарів відповідно до закону або договору.
Щодо встановлених порушень підприємством п.198.1, п.198.3, ст.198, п.200.1 ст.200 ПК України, в результаті чого безпідставно сформований податковий кредит у жовтні 2011р. на суму 275000 грн., зазначає, що Концерн "МТМ" надіслав запит на податкову накладну №1788 та отримав витяг з Єдиного реєстру податкових накладних № 31. Відомості, наведені у витягу, повністю співпадають з даними податкової накладної № 1788, отриманої від постачальника в паперовій формі, а відтак податковий орган дійшов хибного висновку про порушення позивачем вказаних положень Податкового кодексу України.
Щодо завищення суми коригування податкового кредиту у розмірі 403849 грн. позивач зазначає, що нормами Податкового кодексу України не передбачено коригування податкового кредиту у відповідності до п.199.1 ст.199 ПК України при отриманні субсидій з бюджету на покриття різниці в тарифах. Незважаючи на різну назву термінів «виробнича дотація» та «субсидії», наведених у Податковому кодексу України і бюджетному законодавстві, їх варто ототожнювати, так як за економічним змістом вони мають однакову правову природу - покриття збитків за наслідками державного регулювання цін.
Щодо порушення п.198.2., п.198.3., п.200.1.1, ст.200, п.201.10 ст.201 ПК України та безпідставного віднесення до податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинам з ПП БКФ "Паллада" та ТОВ "Заноріжспецкомплект" зазначає, що отримані від вказаних контрагентів товари використовувалися в господарській діяльності позивача, що підтверджується всіма первинними документами, передбаченими чинним законодавством, а податковий орган дійшов необґрунтованого висновку про порушення позивачем норм податкового законодавства з огляду на діяльність інших осіб, а не позивача. Вказує, що податковий орган безпідставно пов'язує право позивача на формування податкового кредиту з діями третіх осіб, які є в ланцюгах постачання.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 31 липня 2013 р. у справі № 808/5798/13-а вищевказаний адміністративний позов задоволено.
Постанову суду мотивовано не підтвердженням під час судового розгляду справи обґрунтованості та правомірності висновків податкового органу щодо виявлених перевіркою порушень. Судом встановлено, що здійсненні позивачем коригування податкових зобов'язань по взаємовідносинам з покупцями, формування податкового кредиту та його коригування, складання актів приймання-передавання, складання та подання податкової звітності здійснено відповідно до норм чинного законодавства; реальність здійснених позивачем господарських операцій підтверджена належним чином оформленою первинною документацією.
Не погодившись з постановою суду, СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі подано апеляційну скаргу, згідно якої скаржник просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 31 липня 2013 р. у справі № 808/5798/13-а та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. Доводи апеляційної скарги по суті є висновками проведеної відповідачем планової документальної виїзної перевірки. Скаржник вважає, що судом першої інстанції не в повному обсязі досліджені обставини по справі та помилково тлумачено та застосовано норми чинного законодавства. Крім того, скаржник вказує на те, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог та скасував спірне податкове повідомлення рішення в повному обсязі, незважаючи на те, що таких вимог позивачем не заявлено та відповідно судом не досліджені інші встановлені перевіркою порушення на підставі яких винесено спірне податкове повідомлення-рішення.
Концерн "МТМ" проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає оскаржену постанову суду першої інстанції цілком обґрунтованою та правомірною про що представником позивача заявлено в першому судовому засіданні, та зазначено в письмових поясненнях на апеляційну скаргу, направлених на адресу суду 09.04.14 р.
Представники сторін, в призначеному на 27.03.14 р. судовому засіданні надали пояснення та заперечення щодо доводів апеляційної скарги, підтримали власні правові позиції по суті спірних питань даної справи, представники позивача просили залишити без змін судове рішення першої інстанції, представником відповідача зазначалось про наявність підстав, з урахуванням доводів апеляційної скарги, для задоволення останньої.
В судове засідання, призначене на 10.04.14 р. представники сторін не з'явились.
З урахуванням наявних матеріалів справи, встановлених обставин, пояснень, отриманих від представників сторін, слід зазначити, що обставини, пов'язані з проведенням СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі планової документальної виїзної перевірки Концерну «МТМ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 р. по 30.06.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 0.07.2010 р. по 30.06.2012 р. (акт перевірки № 604/28-1/32121458 від 28.12.2012 р., т.1, а. с.37-196), встановлені під час цих перевірок порушення вимог податкового законодавства та зміст прийнятого на підставі вказаного акту перевірки та за результатами процедури адміністративного оскарження спірного податкового повідомлення-рішення відображені в постанові Запорізького окружного адміністративного суду від 31 липня 2013 р. і відповідають матеріалам даної справи.
Предметом спору даної справи є обґрунтованість та законність податкового повідомлення рішення, винесеного відповідачем на підставі проведеної перевірки та складання акту.
Суд першої інстанції за результатами розгляду адміністративного позову Концерну «МТМ» визнав обґрунтованими вимоги позивача та позов задовольнив.
Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі не підлягає задоволенню з таких підстав:
Частиною 2 статті 5 КАС України визначено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
З 01.01.2011 р. набрав чинності Податковий кодекс України.
Відповідно до ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, а тому до правовідносин, які виникли у цій справі до набрання чинності Податковим кодексом України слід застосовувати норми законів, які діяли на момент виникнення правовідносин, тобто Закон України «Про податок на додану вартість», до тих же правовідносин, які виникли після набрання чинності Податковим кодексом України слід застосовувати норми Податкового кодексу України.
Колегія суддів зауважує на тому, що, оскільки підставою прийняття спірного податкового повідомлення - рішення стали висновки акту перевірки від 28.12.2012 р., то для вирішення спору необхідним є дослідження правомірності та обґрунтованості саме цих висновків
Щодо порушення абз.4 п. 198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 ПК України
В акті перевірки від 28.12.2012 р. зазначено, що при перевірці банківських документів, податкових накладних, видаткових накладних, наданих до перевірки, встановлено, що Концерном "МТП" безпідставно включено до складу кредиту по податковим накладним отриманим більше ніж через 60 календарних днів з дати сплати з банківського рахунка по підприємствам ТОВ "Харківпроменерго" у розмірі 3 822,20 грн., ТОВ "Торговий дім вогнетривів і теплоізоляцій" у розмірі 190,26 грн., та проведення заліку взаємних вимог з КП "Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання № 11" у розмірі 414,13 грн. (т.1, а. с.125).
- стосовно ТОВ "Харківпроменерго" в акті перевірки від 28.12.2012 р. зазначено, що Концерн «МТМ» не мало право відносити до складу податкового кредиту за квітень 2011 року податкові накладні отримані від ТОВ «Харківпроменерго», сплата за послуги відбувалась у січні 2011 року, тобто більш ніж 60 календарних днів з дати і з банківського рахунку підприємства, в результаті чого було в порушення п.п.198.6 ст.198 ПК України. Підприємством безпідставно завищено податковий кредит по операціях з отримання послуг від ТОВ «Харківпроменерго» за квітень 2011 року у розмірі 3822 грн. (т.1, а. с.126).
За приписами ч.3 ст.72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.
Так, сторонами не заперечується, що Концерном «МТМ» укладено договір підряду від 26.08.2010 р. № 354 з ТОВ «Харківпроменерго», за умовами якого Концерн «МТМ» (Замовник) доручає, а ТОВ «Харківпроменерго» (Підрядник) приймає на себе зобов'язання зі своїх матеріалів і обладнання, своїми силами, якісно і строк виконати роботи по утворенню Автоматизованої системи комерційного обліку електроенергії Концерну «МТМ» котельної по вул.Артема, 79а, джерело електроживлення ВАТ "Центр торгівлі і відпочинку" (т.1, а. с.125).
Позивач сплатив грошові кошти за виконані роботи (акти виконаних робіт додаються) на користь ТОВ «Харківпроменерго» двома платіжними дорученнями від 21.01.2011 р. та 26.01.2011 р.
При цьому, податкові накладні виписані 01.03.2011 р. і віднесені Підприємством до складу податкового кредиту у квітні 2011 року.
За визначенням, наведеним у п.п.14.1.266 п.14.1 ст.14 ПК України, касовий метод для цілей оподаткування згідно з розділом V цього Кодексу - метод податкового обліку, за яким дата виникнення податкових зобов'язань визначається як дата зарахування (отримання) коштів на банківський рахунок (у касу) платника податку або дата отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів (послуг), а дата виникнення права на податковий кредит визначається як дата списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг).
За приписами статей 183 та 184 ПК України про реєстрацію особи платником податку на додану вартість їй органом державної служби надається свідоцтво про реєстрацію як платника податку. Реєстрація особи як платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.
Згідно п.200.1 ст.200 ПК України (в редакції на момент виникнення спірних відносин, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання
звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Відповідно до абз.4 п.198.6 ст.198 ПК України у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану
вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.
Згідно абз.4 п.198.6 ст.198 ПК України платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що право платника податку, який застосовує касовий метод, на включення до податкового кредиту сум ПДВ прямо пов'язано з фактом отримання податкової накладної і обмежно це право строком у 60 днів, який відраховується з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.
При цьому, законодавець виходить з того, що постачальник товарів (робіт, послуг) є платником ПДВ і має можливість виписати податкову накладну на протязі всіх 60 днів з дня отримання передоплати.
З наведених вище обставин вбачається, що платіж відбувся у січні 2011 року, податкові накладні виписані у березні 2011 року, а податковий кредит за рахунок сум ПДВ цих податкових накладних сформовано у квітні 2011 року, тобто Підприємством був пропущений 60-денний строк, передбачений абзацом 4 пункту 198.6 статті 198 ПК України.
Проте, з матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Харківпроменерго» був з 02.11.2010р. позбавлений права виписувати податкові накладні, оскільки його свідоцтво платника ПДВ було анульовано податковими органами.
Даний факт анулювання свідоцтва платника ПДВ ТОВ «Харківпроменерго» встановлений постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2010 р. у справі № 2-а-15696/10/2070.
Також цією постановою суду встановлено факт протиправності рішення про анулювання.
Зазначена постанова Харківського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2010 р. у справі № 2-а-15696/10/2070 залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2011 р., ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.07.2012 р., тобто набрала законної сили.
Нове свідоцтво платника ПДВ на виконання судового рішення видане ТОВ «Харківпроменерго» лише 31.01.2011 р.
Таким чином, контрагент позивача з не залежних від нього причин лише з 31.01.2011р. отримав можливість виписувати податкові накладні.
Тобто 60-тиденний термін в даному випадку має відліковуватись з дня поновлення прав контрагента позивача, як платника ПДВ, тобто з 31.01.2011 р.
Отже, вказані обставини не можуть обмежувати права як контрагента позивача, так і самого позивача, які зазнали негативних наслідків через протиправне рішення контролюючого органу.
Таки чином, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про необґрунтованість посилань відповідача на порушення позивачем абз.4 п.198.6 ст.198 ПК України при взаємовідносинах з ТОВ «Харківпроменерго».
Тим більш, що наслідком взяття до уваги позиції відповідача буде зайва сплата ПДВ до Держбюджету України, оскільки контрагент позивача всю суму фактично отриманої передоплати включив до складу своїх податкових зобов'язань (що податковим органом не заперечується), а позивач не міг би віднести фактично сплачену суму ПДВ до складу свого податкового кредиту, не припустивши при цьому порушення норм податкового законодавства.
- стосовно ТОВ «Торговий дім вогнетривів і теплоізоляцій» в акті перевірки від 28.12.2012р. зазначено, що Концерн «МТМ» не мало право відносити до складу кредиту за червень 2011 року податкові накладні, отримані від ТОВ "Торговий дім і теплоізоляцій", оскільки сплата за послуги відбувалась у грудні 2010 року, тобто більш ніж 60 днів з дати списання з банківського рахунку Підприємства (т.1, а. с.127).
Так, сторонами не заперечується, що Концерном «МТМ» укладено договір на постачання товару № 35-ТМЦ від 03.05.2010 р. з ТОВ "Торговий дім вогнетривів і теплоізоляцій", за умовами якого ТОВ "Торговий дім вогнетривів і теплоізоляцій" (Постачальник) зобов'язується передати Концерну «МТМ» (Покупець) товар (вогнетривку продукцію).
Підприємство сплатило грошові кошти за постачання товарів на користь ТОВ «Торговий дім вогнетривів і теплоізоляцій» 22.11.2010 р.
При цьому, позивач відніс суми ПДВ, сплачені у ціні придбання цих товарів до складу податкового кредиту у червні 2011 року.
З вищенаведених положень абз.4 п.198.6 ст.198 ПК України вбачається, що для застосування даної норми необхідно встановити: чи застосовував платник податків касовий метод до набрання чинності Податковим кодексом України або чи застосовує такий платник податків касовий метод у періоді чинності Податкового кодексу України ПК; чи мало місце видання податкової накладної було після списання грошових коштів на користь постачальника (тобто, мала місце передоплата товару чи послуги).
Частиною 2 статті 71 КАС України обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається саме на відповідача (якщо він заперечує проти адміністративного позову).
Відповідачем не надано суду доказів наявності умов, зокрема, здійснення Підприємством передоплати, наведених в абз.4 п.198.6 ст.198 ПК України, які б стали підставою для застосування даної норми.
Відповідач не спростовує, що на підставі видаткової накладної № РН-0000019 від 22.11.2010 р. була виписана податкова накладна № 7 від 22.11.2010 р. на суму 1 141,56 грн., у т. ч. ПДВ 190,26 грн.
Також податківці в акті перевірки від 28.12.2012 р. зазначають, що сплата суми 1141,56 грн. здійснена платіжним дорученням від 10.12.2010 р.
Тобто, оскільки передоплати не існувало, а мала місце сплата грошових коштів по факту постачання товару, а всі операції (постачання і платіж) мали місце ще в період дії Закону України «Про податок на додану вартість», то застосування норми абз.4 п.198.6 ст.198 ПК України є неможливим і надає право позивачу застосувати норму абз.4 п.198.6 ст.198 ПК України, яка надає право віднести до складу податкового кредиту грошові суми ПДВ протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної, що і було зроблено позивачем.
Таким чином, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про необґрунтованість посилань відповідача на порушення позивачем абз.4 п.198.6 ст.198 ПК України при взаємовідносинах з ТОВ «Торговий дім вогнетривів і теплоізоляцій».
Стосовно КП "Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання № 11» (далі - КП «ВРЕЖО № 11») в акті перевірки від 28.12.2012 р. зазначено, що КП «МТМ» у вересні 2010 року було здійснено залік взаємних вимог з КП "ВРЕЖО № 11" шляхом складання акту від 25.09.2010 р. (т.1, а. с.129).
Сума заліку становить 21 743,59 грн.
Позивач та КП "ВРЕЖО № 11" підтвердили в акті заліку взаємних вимог, що станом на 25.09.10 р. зобов'язання у сумі 21743,59 грн. вважаються припиненими з моменту підписання акту заліку взаємних вимог.
Такий залік мав місце в зв'язку з тим, що позивач надав компенсацію поставлених йому від КП «ВРЕЖО № 11» товарів (послуг) у вересні 2010 року шляхом взаємозаліку вимог.
При цьому, позивач відніс ці суми до складу податкового кредиту у лютому 2011 року.
Податківцями в акті перевірки встановлено і підтверджується позивачем, що Підприємство проводило облік операцій за податковими накладними (т.1, а. с.129):
№ 525 від 02.08.2010 р. на суму 366,62 грн., у т. ч. ПДВ 61,10 грн.;
№ 528 від 31.08.2010 р. на суму 388,66 грн., у т. ч. ПДВ 64,78 грн.;
№ 2117 від 31.07.2010 р. на суму 1 729,51 грн., у т. ч. ПДВ 288,25 грн.
Разом з тим, відповідач не заперечує проти того факту, що сплата сум за отримані товари Підприємством не здійснювалась, компенсація надана шляхом підписання акту взаємозаліку у вересні 2010 року.
Тобто, оскільки передоплати не існувало, а мала місце компенсація (залік надавався по факту постачання товару), а всі операції (постачання і залік) мали місце ще в період дії Закону України «Про податок на додану вартість», то застосування норми абз.4 п.198.6 ст.198 ПК України є неможливим і надає право позивачу застосувати норму абз.4 п.198.6 ст.198 ПК України, яка надає право віднести до складу податкового кредиту суми ПДВ протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної, що і було зроблено позивачем.
Щодо порушення п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 ПК України
В акті перевірки від 28.12.2012 р. зазначено, що в порушення п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 ПК України Підприємством був безпідставно сформований податковий кредит у жовтні 2011 р. на суму 275 000 грн. за рахунок податкової накладної, виписаної ПАТ «Запоріжгаз» (т.1, а. с.130-135).
Суть зазначеного порушення полягає у тому, що вказана податкова накладна, що зареєстрована в Єдиному державному реєстрі податкових накладних (ЄДРПН), та оригінал цієї податкової накладної, яка надана до перевірки, мають різну номенклатуру та обсяг поставки.
Сторонами у справі не спростовуються обставини щодо наявності між Концерном «МТМ» та ПАТ «Запоріжгаз» договору на постачання природного газу за регульованим тарифом № 1БО від 23.09.2011 р., на виконання якого ПАТ «Запоріжгаз» і була виписана податкова накладна від 27.10.2011 р. № 1788 на суму ПДВ 275 000 грн.
Вказана сума ПДВ включена позивачем до податкового кредиту жовтня 2011 р., відображена в електронному реєстрі виданих та отриманих податкових накладних, відповідає даним Додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з податку на додану вартість за жовтень 2011 р.
Податкова накладна № 1788 від 27.10.2011 зареєстрована в ЄДРПН 04.11.2011 р.
Також сторонами не заперечується, що податкова накладна, що зареєстрована в ЄДРПН, та оригінал цієї податкової накладної, який наданий до перевірки, мають різну номенклатуру та обсяг поставки.
Так, відповідно до абз.1, абз.2 п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Згідно абз.1, абз.2 п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Також у абз.1 пункті 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом ДПА України від 21.12.2010 р. № 969, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 29.12.2010 р. за № 1401/18696, визначено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.
Згідно абз.1 п.13 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого Постановою КМУ від 29.12.2010 р. № 1246 (далі - Порядок № 1246) з метою отримання інформації, що міститься у Реєстрі, покупець складає запит за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення в електронному вигляді у форматі (відповідно до стандарту), затвердженому Державною податковою службою, та надсилає його засобами телекомунікаційного зв'язку Державній податковій службі.
Відповідно до п.17 Порядку № 1246 державна податкова служба здійснює пошук зазначеної у запиті податкової накладної та складає витяг з Реєстру, у якому наводяться відомості щодо податкової накладної, а саме: номер та дата податкової накладної, ІПН продавця, дата внесення відомостей продавцем до Єдиного реєстру та сума ПДВ. Зазначений витяг надсилається покупцю.
При цьому, згідно абз.абз.9, 10, 11 п.201.10 ст.201 ПК відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.
У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг. Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.
Матеріали справи свідчать, що позивач надіслав запит на податкову накладну № 1788 від 27.10.2011 р. та отримав витяг з ЄРПН № 31, згідно якого відомості є тотожними даним податкової накладної № 1788 від 27.10.2011 р., отриманої від постачальника в паперовій формі.
При цьому, судом першої інстанції встановлено і не спростовано скаржником, що дані, які містяться у витягу, не дають можливості встановити зміст податкової накладної в повному обсязі, зокрема номенклатуру та обсяг поставки.
Крім того, після отримання витягу з ЄРПН № 31 позивачем встановлено порушення контрагентом строку реєстрації податкової накладної, в зв'язку з чим Підприємство скористалось правом, передбаченим п.201.10 ст.201 ПК України, відобразивши у складі податкового кредиту суму ПДВ за податковою накладною № 1788 від 27.10. 2011 р. з відповідним поданням до податкової декларації з ПДВ за жовтень 2011 р. заяви зі скаргою (додаток 8 «Заява про відмову постачальника надати податкову накладну або порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних»), з описом порушення «Реєстрація в Єдиному реєстрі 04.11.2011 р.».
Отже, вірним є висновок суду першої інстанції про те, що позивач, включивши суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту, діяв у відповідності до положень Податкового кодексу України, що свідчить про відсутність порушення з боку Підприємства п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 ПК України.
Щодо порушення п.198.1, п.198.3 ст.198, п.200.1 ст.200 ПК України
В акті перевірки від 28.12.2012 р. зазначено про безпідставне віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ з придбання рекламних послуг, які не використовуються в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податків на загальну суму 5 183 грн. (т.1, а. с.135-138), у т. ч.:
- січень 2012 року - 925 грн. (ПП «Штріх»);
- лютий 2012 року - 3 333 грн.(ТОВ «Рекламне агентство «С.Про.С»);
- березень 2012 року - 925 грн. (ПП «Штріх»)
ПП «Штріх» надані позивачу рекламні послуги, які полягають у виготовленні, встановленні, демонтажі реклами з текстом «Дбайте про тепло! Сплачуйте своєчасно».
ТОВ «Рекламне агентство «С.Про.С» надані позивачу рекламні послуги, а саме: відеоролик «За тепло має бути сплачено».
Вказані обставини сторонами у справі не заперечуються, тому на підставі ч.3 ст.72 КАС України звільняються від доказування.
За позицією відповідача:
- інформація, що розповсюджується Підприємством може вважатися рекламою у випадку, якщо вона призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо послуг, які надаються Підприємством;
- Концерн «МТМ» є монополістом на ринку постачання тепла у м.Запоріжжі і не має конкурентів з виробництва теплової енергії;
- послуги, що ПП «Штріх» замовлялись позивачем з метою закликання населення своєчасно сплачувати за послуги з надання теплової енергії, але не для збільшення обсягів постачання.
Таким чином, податківці дійшли висновку, що послуги з реклами не є рекламними послугами, які призводять до збільшення обсягів послуг у межах господарської діяльності платника, тобто не пов'язані з господарською діяльністю позивача, тому ПДВ, сплачене позивачем у ціні придбання цих послуг не може бути віднесено до податкового кредиту Підприємства.
Так, згідно положень п.138.1 ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу.
До складу інших витрат включаються витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів» (п.п.«г» п.п.138.10.3 п.138.10 ст.137 ПК України).
Відповідно до п.п.«а» п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
З матеріалів справи вбачаться, що Концерн «МТМ» є монополістом на ринку постачання тепла в м.Запоріжжі, не маючи конкурентів з виробництва теплової енергії, який у свої діяльності керується, зокрема, Законами України «Про житлово-комунальні послуги», «Про теплопостачання», Цивільним кодексом України та Статутом.
Так, згідно п.4 ч.2 ст.21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 р. № 1875-ІV виконавець зобов'язаний надавати в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про перелік житлово-комунальних послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру цін/тарифів, норми споживання, режим надання житлово-комунальних послуг, їх споживчі властивості тощо.
Позивач зазначає, що Підприємством замовлено вищевказані рекламні послуги обґрунтовано, з метою: зменшення дебіторської заборгованості; зменшення судових витрат та витрат, пов'язаних із зверненням стягнення на майно дебіторів (в судовому порядку стягується лише декілька процентів від загальної суми дебіторської заборгованості); збільшення та забезпечення систематичного і без затримки надходження фінансових
коштів для сплати за природний газ, проведення модернізації обладнання, та інші витрати; зменшення фінансових санкцій від постачальників енергоресурсів, окрім претензійно-позовної роботи, також провадив роз'яснювальну роботу серед населення з метою своєчасності сплати за спожите тепло.
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про рекламу» від 03.07.96 р. №270/96-ВР (в редакції на момент виникнення спірних відносин):
рекламодавець - особа, яка є замовником реклами для її виробництва та/або розповсюдження;
рекламні засоби - засоби, що використовуються для доведення реклами до її споживача.
реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.
При цьому, вказаний Закон передбачає такий вид реклами, як соціальна реклама, яка за визначенням вказаної норми - це інформація будь-якого виду, розповсюджена в будь-якій формі, яка спрямована на досягнення суспільно корисних цілей, популяризацію загальнолюдських цінностей і розповсюдження якої не має на меті отримання прибутку.
При цьому, за приписами ч.1 ст.12 Закону України «Про рекламу» рекламодавцем соціальної реклами може бути будь-яка особа.
Так, з положень Закону України «Про рекламу» вбачається, що соціальна реклама використовує той самий набір інструментів, що і комерційна: телевізійні ролики, друкована, вулична, транспортна реклама і т. д. Основна відмінність соціальної реклами від комерційної полягає в цілі (меті).
Соціальна реклама в довгостроковій перспективі економічно вигідна державі, оскільки усунення багатьох соціальних проблем веде до добробуту держави (наприклад, надходження в повній мірі сплати за послуги з теплопостачання).
Тим більш, що і жодна норма Податкового кодексу України не встановлює обмеження на проведення рекламних заходів тільки на тій підставі, що платник податків є монополістом.
Отже, колегія суддів, як і суд першої інстанції, вважає безпідставним висновок відповідача щодо порушення позивачем п.198.1, п.198.3 ст.198 ПК України при віднесенні до складу податкового кредиту з сум ПДВ, сплачених у ціні придбання позивачем рекламних послуг, відсутність зв'язку яких з використанням в господарській діяльності позивача податковим органом належними доказами не доведена.
Щодо порушення п.7.2.3 п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»
В акті перевірки від 28.12.2012 р. зазначено, що в порушення п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» Підприємством безпідставно завищено податковий кредит по операціях з придбання брусів у ПП «Вєнсан» в листопаді 2010 року на суму ПДВ 283 грн. (т.1, а. с.138-141).
Як вбачається з акту перевірки від 23.03.2012 р., позиція податкового органу ґрунтується на тому, що операції Підприємства з придбання вищевказаного товару не мали реального товарного характеру.
Даний висновок податкового органу обґрунтовано тим, що:
- взаємовідносини Концерну «МТМ» та ПП «Вєнсан» відбулись без укладання договору;
- до перевірки не надано акти приймання-передачі товару, журнал реєстрації довіреностей, документи, що засвідчують зберігання товару, а документи, що засвідчують транспортування товару не відповідають вимогам п.3.5 ст.3 Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи;
- даними акту ДПІ у Комунарському районі м.Запоріжжя № 807/2211/34790016 від 30.08.2012 р. про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «Вєнсан» з питань правомірності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту за період з 01.09.2010 р. по 31.03.2012 р., згідно яких неможливо встановити місцезнаходження ПП «Вєнсан», а засновник та директор ПП «Вєнсан» за його поясненнями не вів безпосередньо фінансово-господарську діяльність.
Так, сторонами у справі не заперечується, що позивач мав господарські відносини щодо придбання дерев'яних брусів у ПП «Вєнсан» в листопаді 2010 року.
Згідно п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 р. № 334/94-ВР (далі - Закон № 334) валові витрати виробництва та обігу сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт,послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Не належить до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону № 334).
Пунктом 1.7 статті 1 Закону України Закону Україна «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. № 168/97 (далі - Закон № 168) визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону № 168 (чинного на момент виникнення правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).
Положеннями п.п.7.2.1 і 7.2.3 п.7.2 статті 7 Закону № 168 визначається, що податкова накладна, яка є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках (оригінал надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг), а також визначається які реквізити повинна містити податкова накладна.
Системний аналіз правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем у податковому обліку до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що підлягають використанню в його господарській діяльності, має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість у порядку, встановленому Податковим кодексом України.
Доказів того, що станом на момент проведення господарських операцій позивачем з контрагентом ПП «Вєнсан», вказане підприємство не було зареєстровано в Єдиному реєстрі як юридична особа та не було зареєстрованим платником ПДВ, відповідачем суду не надано.
Також не надано доказів того, що придбані послуги отримано позивачем не з метою подальшого його використання у власній господарській діяльності.
У відповідності до п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.
Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за №168/704, первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.
Згідно ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкуванням оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку № 88, який наведено вище, встановлено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Підприємством надано наступні первинні документи, що підтверджують реальність даної господарської операції: видаткову накладну від 10.11.2010 р. № 2210-232, подорожній лист від 11.11.2010 р. № 549709, витяг з журналу реєстрації довіреностей, прибутковий ордер від 10.11.2010 р. № 8818, податкову накладну від 09.11.2010 р. № 2210-232, платіжне доручення від 09.11.2010 р. № 17941, яке свідчить про оплату позивачем брусу ПП «Вєнсан».
Відповідачем не надано доказів, які б свідчили, що вказані первинні бухгалтерські документи відповідають вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Також відповідачем не надано доказів невідповідності вищевказаної податкової накладної вимогам п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та вимогам Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.97 р. № 165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.97 р. за №233/2037.
При цьому, доказів порушень відображення вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку позивача акт перевірки від 28.12.2012 р. не містить, що свідчить про правомірність відображення господарських операцій з придбання вищевказаного товару в бухгалтерському та податковому обліку позивача і спричинення реальних змін майнового стану платника податків.
Щодо посилань відповідача на те, що взаємовідносини Концерну «МТМ» та ПП «Вєнсан» відбулись без укладання договору, то дійсно, згідно вимог ст.208 ЦК України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі, є підставою для визнання господарських відносин недійсними.
Проте, згідно положень ст.181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Отже, правовідносини між Концерном «МТМ» та ПП «Вєнсан» здійснювались усно у спрощений спосіб, без укладення письмового договору, у порядку та у спосіб, що передбачений ст.181 ГК України, тобто шляхом виписки видаткових і податкових накладних та їх оплатою, що не суперечить приписами чинного законодавства.
Щодо посилань відповідача на те, що Підприємством не надано до перевірки акти приймання-передачі товару, журнал реєстрації довіреностей, документи, що засвідчують зберігання товару, то вимогами податкового обліку не передбачено обов'язковості складання вказаних документів у підтвердження витрат.
Щодо посилань відповідача на те, що документи, які засвідчують транспортування товару не відповідають вимогам п.3.5 ст.3 Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи, затвердженої Наказом Міністерства статистики України та Міністерства транспорту України № 228/253 від 07.08.96р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.08.96 р. за № 483/1508, то колегія суддів звертає увагу, що вказаний Наказ скасовано у 2006 році.
Щодо посилань на дані акту ДПІ у Комунарському районі м.Запоріжжя №807/2211/34790016 від 30.08.2012 р. про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «Вєнсан», згідно яких засновник та директор ПП «Вєнасн», за його поясненнями, не вів безпосередньо фінансово-господарську діяльність даного підприємства, то стаття 72 КАС України визначає підстави для звільнення від доказування, згідно частини 4 якої підставою для звільнення від доказування є вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили.
При цьому обов'язковими такий вирок суду для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, є лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Колегія суддів зауважує, що відповідачем не надано вироків суду по кримінальних справах щодо посадових осіб контрагента позивача, які б свідчили про скоєні посадовими особами ПП «Вєнсан» злочини щодо фіктивної підприємницької діяльності, у т. ч. при проведенні господарських операцій з позивачем.
Крім того, жодною нормою законодавства України не передбачався обов'язок платників податків - одержувачів товарів (робіт, послуг) - вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей повноти сплати податків за окремою операцією придбання товарів, відомостей про походження дані товарів, відомостей щодо третіх осіб (постачальників в ланцюгу), відомостей про знаходження за місцем реєстрації тощо. Тим більш, що статтею 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер відповідальності юридичної особи.
Таким чином, позивачем правомірно сформований податковий кредит по операціях з придбання брусів у ПП «Вєнсан» в листопаді 2010 року на суму ПДВ 283 грн. і посилання на порушення позивачем п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону № 168 безпідставні.
Щодо порушення п.198.2, п.198.3 ст.198, п.200.1 ст.200, п.201.10 ст.201 ПК України
В акті перевірки від 28.12.2012 р. зазначено, що в порушення п.198.2, п.198.3 ст.198, п.200.1 ст.200, п.201.10 ст.201 ПК України Концерном «МТМ» безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Бриз» всього у сумі 3 156 грн., у т. ч. у лютому 2012 року у сумі 2 672 грн., у квітні 2012 року у сумі 484 грн. (т.1, а. с.141-145).
Як вбачається з акту перевірки від 28.12.2012 р., позиція податкового органу ґрунтується на тому, що операції Підприємства з придбання товару (придбання спецодягу) у ТОВ «Бриз» не мали реального характеру.
Даний висновок податкового органу обґрунтовано тим, що:
- до перевірки позивачем не надано належним чином оформлені товарно-транспортні накладні (ТТН оформлено не за формою № 1-ТН) (т.1, а. с.143),
- даними актів органів ДПС щодо перевірки ТОВ «Бриз» з питань підтвердження господарських відносин з ТОВ «Укр-Контакт», стосовно якого, в свою чергу, не підтверджені факти поставки товарів від його контрагентів по ланцюгу постачання.
З наведеного податківці дійшли висновку про нереальність здійснення господарських відносин ТОВ «Бриз» з Концерном «МТМ» за січень та березень 2012 року.
Сторонами не заперечуються обставини щодо наявності укладеного між Концерном «МТМ» та ТОВ «Бриз» договору поставки № 02-ТМЦ від 02.03.2009 р.
Також не заперечується відповідачем надання до перевірки позивачем у підтвердження реальності даної операції видаткових та податкових накладних на загальну суму 18 936 грн., у т. ч. ПДВ 3 156 грн., платіжних доручень, що свідчать про оплату Підприємством товару.
Відповідачем не надано доказів, які б свідчили, що вказані первинні бухгалтерські документи відповідають вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Також відповідачем не надано доказів невідповідності вищевказаних податкових накладних вимогам Наказу ДПА України від 21.12.2010 р. № 969, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 29.12.2010 р. за № 1401/18696 «Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення».
При цьому, доказів порушень відображення вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку позивача акт перевірки від 28.12.2012 р. не містить, що свідчить про правомірність відображення господарських операцій з придбання вищевказаного товару в бухгалтерському та податковому обліку позивача і спричинення реальних змін майнового стану платника податків.
Транспортування товару здійснювалось ТОВ «Бриз» автомобільним транспортом, на підтвердження чого позивачем надано ТТН та подорожні листи.
Послання скаржника на те, що помилки допущені у формі ТТН є свідченням ознак безтоварності (фіктивності) постачання продукції позивачеві, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки товарно-транспортні накладні є внутрішнім документом сторін і не свідчать про наявність певних договірних (правових) стосунків між ними.
Відповідно до наказу Міністерства транспорту України від 14.10.97 р. № 363 «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», яким передбачено застосування ТТН, конкурують з положеннями Податкового кодексу України, який має вищу юридичну силу, і не відносить товарно-транспортні накладні при здійсненні такого виду господарських операцій до обов'язкових документів ведення податкового чи бухгалтерського обліку.
Отже, відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.
Щодо посилань на дані зустрічних звірок контрагентів позивача по ланцюгу постачання, то норми Податкового кодексу України не пов'язують право платника податку на податковий кредит з проведенням будь-яких зустрічних звірок (перевірок) та не ставить право платника податку на формування податкового кредиту в залежність від сплати податку іншими учасниками по всьому ланцюгу товарообігу.
За приписами ч.2 ст.8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Так, практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 р. у справі «Інтерсплав проти України»).
Отже, якщо контрагенти позивача по ланцюгу постачання не виконали своїх зобов'язань щодо сплати податку на додану вартість до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цих підприємств і така відповідальність не може бути покладена на позивача.
Також колегія суддів бере до уваги, що податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даним підприємством було одержання позивачем податкової вигоди.
Таким чином, відповідачем не доведено неправомірність формування позивачем податкового кредиту по операціях з придбання товару у ТОВ «Бриз» у лютому 2012 року та у квітні 2012 року.
Щодо порушення п.198.2, п.198.3 ст.198, п.200.1 ст.200, п.201.10 ст.201 ПК України
В акті перевірки від 28.12.2012 р. зазначено, що в порушення п.198.2, п.198.3 ст.198, п.200.1 ст.200, п.201.10 ст.201 ПК України Концерном «МТМ» у червні 2012 року безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ по взаємовідносинам з ПП «БКФ «Паллада» у розмірі 120 056 грн. (т.1, а. с.145-152).
Як вбачається з акту перевірки від 28.12.2012 р., позиція податкового органу ґрунтується на тому, що операції Підприємства з придбання товару (асфальт, люки тощо) у ПП «БКФ «Паллада» не мали реального характеру.
Даний висновок податкового органу обґрунтовано тим, що:
- у ПП «БКФ «Паллада» станом на грудень 201 року працювали 1 особа (т.1, а. с.147);
- за даними актів органів ДПС щодо перевірки ПП «БКФ «Паллада»» з питань підтвердження господарських відносин з контрагентами по ланцюгу постачання;
- за даними акту ДПІ у Комунарському районі у м.Запоріжжя «Про неможливість зустрічної звірки ПП «БКФ «Паллада» щодо підтвердження господарських відносин із платником податків Концерном «МТМ» від 20.11.2012 р. № 225/2214/34156058, в якому, зокрема, зазначено, що ПП «БКФ «Паллада» за податковою адресою не знаходиться, певні податкові звіти за певні періоди ПП «БКФ «Паллада» до органу ДПС не подавались, у даного підприємства відсутні основні фонди.
З наведеного податківці дійшли висновку про нереальність здійснення господарських відносин ПП «БКФ «Паллада» з Концерном «МТМ» за січень та березень 2012 року.
Сторонам не заперечуються обставини щодо наявності укладеного між Концерном «МТМ» та ПП «БКФ «Паллада» договору № 450 від 20.06.2012 р.
Також не заперечується відповідачем надання до перевірки позивачем у підтвердження реальності даної операції додаткових угод, специфікацій, видаткових та податкових накладних, виписаних у липні та вересні 2012 року на загальну суму 791 084,08 грн., у т. ч. ПДВ 131 847,35 грн., платіжних доручень, що свідчать про оплату Підприємством товару.
Відповідачем не надано доказів, які б свідчили, що вказані первинні бухгалтерські документи відповідають вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Також відповідачем не надано доказів невідповідності вищевказаних податкових накладних положенням Наказу ДПА України від 21.12.2010 р. № 969, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 29.12.2010 р. за № 1401/18696 «Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення».
При цьому, Концерном МТМ у відповідності до вищенаведеного п.201.10 ст.201 ПК України подано заяву про відмову постачальника надати податкову накладну за червень 2012 року (податкова накладна ПП «БКФ «Паллада» від 26.06.2012 р. не зареєстрована в ЄДРПН, номенклатура на російській мові).
Доказів порушень відображення вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку позивача акт перевірки від 28.12.2012 р. не містить, що свідчить про правомірність відображення господарських операцій з придбання вищевказаного товару в бухгалтерському та податковому обліку позивача і спричинення реальних змін майнового стану платника податків.
Позицію колегії суддів щодо відсутності контрагента підприємства-покупця за місцезнаходженням, не підтвердження операцій по ланцюгу постачання та не звітування контрагентом підприємства-покупця до податкових органів наведено вище.
Що ж до відсутності у контрагента позивача трудових ресурсів та основних фондів, тобто умов, необхідних для здійснення господарської операції, то само по собі це не свідчить про фіктивність господарської операції, адже підприємство-постачальник може здійснювати реальні торговельні операції та не обов'язково має бути виробником товару чи послуги.
При цьому, відповідачем не надано вироків суду по кримінальних справах щодо посадових осіб контрагента позивача, які б свідчили про скоєні посадовими особами ПП «БКФ «Паллада» злочини щодо фіктивної підприємницької діяльності, у т. ч. при проведенні господарських операцій з позивачем, щоб звільняло відповідача від необхідності доказування даних обставин.
Таким чином, відповідачем не доведено неправомірність формування позивачем податкового кредиту по операціях з придбання товару у ПП «БКФ «Паллада» у червні 2012 року.
Щодо порушення п.198.2, п.198.3 ст.198, п.200.1 ст.200, п.201.10 ст.201 ПК України
В акті перевірки від 28.12.2012 р. зазначено, що в порушення п.198.2, п.198.3 ст.198, п.200.1 ст.200, п.201.10 ст.201 ПК України Концерном «МТМ» у квітні, травні та червні 2012 року безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Запоріжспецкомплект» у розмірі 2 043 953 грн. (т.1, а. с.152-171).
Як вбачається з акту перевірки від 28.12.2012 р., позиція податкового органу ґрунтується на тому, що операції Підприємства з придбання товару (труби, вентелі, фланець тощо - ТМЦ) у ТОВ «Запоріжспецкомплект» не мали реального характеру.
Даний висновок податкового органу обґрунтовано тим, що:
- до перевірки не надано узгодженої сторонами номенклатури асортименту, конкретної кількості товару з визначенням остаточної ціни за одиницю по якій здійснено передплата, технічний паспорт, сертифікат якості тощо;
- взаємовідносини між Концерном МТМ та ТОВ «Запоріжспецкомплект» діють протягом всього періоду, що перевірявся, проте, саме в квітні-червні 2012 року характер цих відносин має сумнівний характер;
- договір, укладений між позивачем та ТОВ «Запоріжспецкомплект», містить багато протиріч, що свідчить про формальність його складання та відсутність фактичного зобов'язання щодо його виконання сторонами;
- за період з квітня по червень 2012 року до перевірки надано 56 видаткових накладних, лише до 13 з яких надано копії подорожніх листів та ТТН (не належно оформлені);
- за результатами аналізу системи співставлення податкового кредиту та податкового зобов'язання у розрізі контрагентів контрагенти ТОВ «Запоріжспецкомплект» - це так звані «податкові ями».
- взаємовідносини між позивачем та ТОВ «Запоріжспецкомплект» не підтверджені зустрічною звіркою (ТОВ «Запоріжспецкомплект» за податковою адресою не знаходиться), первинні документи за спірний період носять суперечливий характер щодо їх правомірності та юридичної сили.
З наведеного вище податківці дійшли висновку про нереальність здійснення господарських відносин ТОВ «Запоріжспецкомплект» з Концерном «МТМ» за квітень-червень 2012 року.
Сторонам не заперечуються обставини щодо наявності укладеного між Концерном «МТМ» та ТОВ «Запоріжспецкомплект» договору № 014-тмц від 02.03.2009 р.
Також не заперечується відповідачем надання до перевірки позивачем у підтвердження реальності даної операції видаткових та податкових накладних, виписаних у за квітень-червень 2012 року на загальну суму 12 276 251,08 грн., у т. ч. ПДВ 2 046 041,84 грн.
Відповідачем не надано доказів, які б свідчили, що вказані первинні бухгалтерські документи відповідають вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Також відповідачем не надано доказів невідповідності вищевказаних податкових накладних положенням Наказу ДПА України від 21.12.2010 р. № 969, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 29.12.2010 р. за № 1401/18696 «Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення».
Доказів порушень відображення вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку позивача акт перевірки від 28.12.2012 р. не містить, що свідчить про правомірність відображення господарських операцій з придбання вищевказаного товару в бухгалтерському та податковому обліку позивача і спричинення реальних змін майнового стану платника податків.
Щодо посилань відповідача на ненадання позивачем до перевірки узгодженої сторонами номенклатури асортименту, конкретної кількості товару з визначенням остаточної ціни за одиницю, по якій здійснено передплату, технічного паспорту, сертифікату якості, неналежно оформлених ТТН тощо, то, як зазначено вище, відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.
Крім того, вимогами податкового обліку не передбачено обов'язковості складання ТТН, подорожнього листа, номенклатури асортименту та технічного паспорту у підтвердження витрат.
Тим більш, що за визначенням, наведеним статтею 1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97р. № 363, зареєстрованого в Мінюсті 20.02.98 р. за № 128/2568, визначено, що подорожній лист - первинний документ про облік вантажних автомобільних перевезень, що всебічно характеризує роботу автомобіля і водія з моменту їх виїзду з автотранспортного підприємства і до повернення на підприємство.
Щодо посилань відповідача на сумнівний характер відносин між Концерном МТМ та ТОВ «Запоріжспецкомплект» в квітні-червні 2012 року, на наявність протиріч у договорі, укладеному між позивачем та ТОВ «Запоріжспецкомплект», та на те, що контрагенти ТОВ «Запоріжспецкомплект» - це так звані «податкові ями», то приймаючи податкове повідомлення-рішення, податковий орган не мав права керуватись лише припущеннями щодо сумнівності (фіктивності, нікчемності) укладених правочинів (господарських зобов'язань).
Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.
Вищенаведена позиція відповідача не підкріплена жодними належними доказами та рішенням суду про визнання правочину (договору) недійсним, нікчемним, фіктивним, а також не надано жодного доказу про те, що посадових осіб контрагентів чи позивача було притягнуто до відповідальності та наявний вирок суду, який вступив в законну силу.
Таким чином, відповідачем не доведено неправомірність формування позивачем податкового кредиту по операціях з придбання ТМЦ у ТОВ «Запоріжспецкомплект» у квітні, травні та червні 2012 року.
Щодо порушення п.199.1, п.199.4 ст.199 ПК України
В акті перевірки від 28.12.2012 р. зазначено, що Концерном «МТМ» завищено суму коригування податкового кредиту у зв'язку з невірним перерахунком за підсумком 2011 року частки використання придбаних або виготовлених товарі/послуг в оподатковуваних операціях при декларуванні підприємством у липні та серпні 2011 року операцій, що не є об'єктом оподаткування - субвенцій з бюджету на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію у грудні 2011 року на суму 403 849 грн. (т.1, а. с.171-178).
Так, перевіркою відображених у рядку 16 (колонка Б) Декларацій «коригування податкового кредиту» показників за період з 01.07.2010 р. по 30.06.2012 р. у загальній сумі 5495341 грн. встановлено, що на формування цих показників мало вплив здійснення операцій із коригування обсягів придбання та податкового кредиту, коригування податкового кредиту у зв'язку з перерахунком частки використання товарів/ послуг.
Проведеною перевіркою відображеного показника за період з 01.07.2010 р. по 30.06.2012 р. у загальній сумі 5 495 341 грн. встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 16 (Колонка Б) Декларацій «Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження) товарів/послуг та необоротних активів на митній території України, імпорт товарів, необоротних активів та отримання від нерезидента на митній території України послуг, які не призначаються для їх використання у господарській діяльності», а саме: рядок 16.4 «коригування податкового кредиту у зв'язку з перерахунком частки використання товарів/послуг та або необоротних активів в оподатковуваних операціях» всього у сумі 403849 грн., у тому числі у грудні 2011 року у сумі 403 849 грн.
На думку податківців, Концерном «МТМ» в порушення п.199.1, п.199.4 ст.199 ПК України завищено суму коригування податкового кредиту у зв'язку з невірним перерахунком за підсумками 2011 року частки використання придбаних або виготовлених товарів/послуг в оподатковуваних операціях при декларуванні підприємством у липні та серпні 2011 року операцій, що не є об'єктом оподаткування - операцій з постачання товарів/послуг у частині суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету у грудні 2011 року на суму 403 849 грн.
Перевіркою також встановлено, що Концерном «МТМ» при отриманні субвенцій та відображенні їх первісно по рядку 3 Декларації з податку на додану вартість за липень 2011 року та серпень 2011 року у відповідності до п.199.3 ст.199 ПК України, у зв'язку з відсутністю протягом попереднього календарного року неоподатковуваних операцій проведено у липні 2011 року розрахунок частки використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях на підставі розрахунку, визначеного за фактичними даними обсягів з постачання оподатковуваних та неоподатковуваних операцій.
Відповідно до Розрахунку частки використання сплаченого (нарахованого) податку за придбаними (ввезеними) товарами/послугами, необоротними активами між оподатковуваними та неоподатковуваними операціями (Д7) за липень 2011 р. частка використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях складає 56.77 % (рядок 1 Декларації колонка А - 26 187 273 грн./рядок 6 Декларації колонка А - 46 123 178 грн. х 100 %).
У відповідності до п.199.1 ст.191 ПК України Концерном «МТМ» у липні та серпні 2011 року при отриманні субвенцій з бюджету на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, до податкового кредиту включена та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях.
Концерном «МТМ» помилково віднесено до рядку 15 декларації тільки суми погашення заборгованості за природний газ за договорами №№ 136/503, 135/503 від 08.06.2011 р. про організацію взаєморозрахунків відповідно до Постанови КМУ від 11.05.2011 № 503 «Про затвердження Порядку перерахування у 2011 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися або погоджувалися відповідними органами державної влади чи органами місцевого самоврядування».
За позицією податкового органу, операціями, що звільняються від оподаткування в такому випадку, є операції з постачання товарів/послуг у частині суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету.
Таким чином, по рядку 15 Декларації - придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення, ввезення) з податком на додану вартість товарів/послуг та необоротних активів, які частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково в операціях, які звільнені від оподаткування (стаття 197 розділу V Кодексу) у періодах отримання субвенцій з бюджету на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію необхідно було відображати не тільки вартість природного газу, сплаченого за договорами про взаєморозрахунки, а й вартість електроенергії, купованої теплової енергії, холодної води, матеріалів, запасних частин, тощо, вартість яких зазвичай відображається по рядку 10.1 Декларації. Тобто, усі придбані Концерном «МТМ» товари у липні та серпні 2011 року частково використовувались в оподатковуваних операціях, а частково в операціях, які звільнені від оподаткування і їх вартість повинна враховуватись при перерахунку частки використання таких товарів/послуг в оподатковуваних операціях. Зазначена помилка призвела до невірного перерахунку частки використання сплаченого (нарахованого) податку за придбаними (ввезеними) товарами/послугами між оподатковуваними та неоподатковуваними операціями за підсумками 2011 року.
Так, згідно положень п.199.1 ст.199 ПК України у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях.
У відповідності до п.199.4 ст.199 ПК України платник податку за підсумками календарного року здійснює перерахунок частки використання товарів/послуг та необоротних активів в оподатковуваних операціях виходячи з фактичних обсягів проведених протягом року оподатковуваних та неоподатковуваних операцій. У разі зняття з обліку платника податку, у тому числі за рішенням суду, перерахунок частки здійснюється виходячи з фактичних обсягів оподатковуваних та неоподатковуваних операцій, проведених з початку поточного року до дати зняття з обліку.
За приписами п.п.197.1.28 п.197.1 ст.197 ПК України звільняються від оподаткування операції, зокрема, з постачання товарів/послуг у частині суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету.
Як вбачається з матеріалів справи, Концерном «МТМ» отримано кошти на рахунки державного казначейства по коду бюджетної класифікації 1310 «Субсидії та поточні капітальні трансферти».
Як зазначено вище, основним видом діяльності позивача є надання послуг теплопостачання (постачання теплової енергії) різним категоріям споживачів, в тому числі населенню, бюджетним установам, підприємствам різних форм власності.
Позивач протягом 2009-2010 років закуповував для власної господарської діяльності природний газ, який в подальшому використовувало для виробництва теплової енергії.
При придбанні природного газу Підприємство відносило суми податку на додану вартість у складі вартості такого газу до податкового кредиту за правилом «першої з подій».
З огляду на те, що позивач реалізовував частину теплової енергії в 2009 році за регульованими тарифами (населенню), Підприємство мало право отримати суму компенсації в різниці між вартістю придбаних для виробництва теплової енергії товарів (природній газ) та встановленими тарифами на теплову енергію деяким категоріям споживачів.
В липні, серпні 2011 року позивач отримав таку виробничу дотацію з бюджету на покриття різниці в тарифах.
Тобто позивач у 2009-2010 роках сформував податковий кредит з податку на додану вартість у зв'язку з придбанням товарів, в 2011 році отримав дотацію з бюджету.
При цьому, як вірно зазначено судом першої інстанції, приписи п.199.4 ст.199 ПК України та розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України не містять норм, які б вказували на необхідність перерахунку сум податкового кредиту, сформованих до набрання чинності цього кодексу.
З огляду на те, що теплова енергія була вироблена саме в 2009 році, а дотацію з бюджету за постачання товарів в 2009 році, Підприємство позивач отримав в 2011 році, не підлягає застосуванню п.199.4 ст.199 ПК України, з урахуванням п.п.197.1.28 п.197.1 ст.197 ПК України, оскільки норми Податкового кодексу України не вимагають виконання перерахунку сум ПДВ, віднесених до складу податкового кредиту до набрання чинності Податковим кодексом України, у зв'язку з настанням подій після набрання чинності Податковим кодексом України.
При цьому, протягом 2011 року позивач не здійснював постачання товарів, за які отримав компенсацію.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для застосування положень п.199.4 ст.199 ПК України до податкових періодів, які передували даті набрання чинності цією нормою, оскільки при формуванні Підприємством податкового кредиту, одержання компенсації різниці в тарифах на теплову енергію не вважалось обставиною, що викликає необхідність здійснення перерахунку раніше віднесених до податкового кредиту сум ПДВ.
Таким чином, колегія суддів зазначає про безпідставність висновків відповідача про порушення позивачем п.199.1, п.199.4 ст.199 ПК України.
За викладеного, висновки відповідача в акті перевірки від 28.12.2012 р. є необґрунтованими та недоведеними, а тому колегія суддів вважає, що за таких обставин прийняте СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі податкове повідомлення-рішення № 0000050028 від 21.01.2013 р. (яким Концерну «МТМ» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 2 913 358 грн. - за основним платежем та 1433483 грн. - штрафні санкції), є незаконним та таким, що правомірно скасовано судом першої інстанції.
В цілому, доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.
Керуючись ст.196, ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України, суд , -
Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м.Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 31 липня 2013р. у справі № 808/5798/13-а залишити без задоволення.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 31 липня 2013 р. у справі № 808/5798/13-а залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст.212 КАС України.
Головуючий: Н.А. Бишевська
Суддя: І.Ю. Добродняк
Суддя: Я.В. Семененко