"24" квітня 2014 р. справа № 2а-4225/11
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),
суддів: Чередниченко В.Є., Коршуна А.О.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області
на постанову Заводського районного суду м.Дніпродзержинська від 16 вересня 2011 р.
у справі № 2а-4225/11
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
встановив:
У вересні 2011 року позивач звернувся до Заводського районного суду м.Дніпродзержинська з позовом, в якому просив:
- поновити строк звернення до суду;
- визнати дії відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії у зв'язку з збільшенням середньої заробітної плати неправомірними;
- зобов'язати відповідача починаючи з моменту виникнення права на перерахунок пенсії, а саме з 01.08.2011 року, здійснити перерахунок пенсії із застосуванням показника заробітної плати в середньому на одну особу в цілому по Україні для перерахунку пенсії, який передує року перерахунку пенсії, тобто за 2010 рік у розмірі 1 982 грн. 63 коп.;
- здійснити виплату недоплачених сум за попередній період і в подальшому не порушувати законних прав та інтересів.
Постановою Заводського районного суду м.Дніпродзержинська від 16 вересня 2011 р. позов позивача задоволено частково, а саме:
- визнано бездіяльність відповідача щодо нездійснення перерахунку пенсії за віком позивачу із застосуванням показників заробітної плати працівників в середньому на одну особу в цілому по Україні за 2010 рік, тобто за календарний рік, що передує зверненню за перерахунком пенсії протиправною;
- зобов'язано відповідача здійснити з 01.08.2011р. перерахунок, та виплачувати пенсію за віком позивачу із застосуванням показників середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2010 рік, тобто за календарний рік, що передує зверненню позивача за перерахунком пенсії, з урахуванням різниці, яка була виплачена.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з постановою суду, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач є пенсіонером, після призначення пенсії продовжував працювати. У серпні 2011 року позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії. Перерахунок пенсії позивачу проведений з урахуванням страхового стажу, набутого після її призначення.
Частиною другою статті 40 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон України № 1058-IV) встановлено порядок визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії.
Перерахунок пенсій у зв'язку зі збільшенням, зокрема страхового стажу, встановлено частиною четвертою статті 42 Закону України № 1058-IV.
Частиною третьою статті 42 Закону України № 1058-IV визначено, що у разі, якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії.
Кожний наступний перерахунок пенсії провадиться не раніш як через два роки після попереднього перерахунку з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії.
Перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 Закону України № 1058-IV.
Тобто, правила частини першої статті 40 Закону України № 1058-IV при перерахунку пенсії, застосовуються виключно з метою визначення періоду страхового стажу, за який може бути обчислена заробітна плата (дохід).
Частина 1 статті 40 Закону України № 1058-IV передбачає, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 01 липня 2000 року, незалежно від перерв, та за весь період страхового стажу, починаючи з 01 липня 2000 року.
Аналіз частини четвертої статті 42 Закону України № 1058-IV свідчить, що при перерахунку пенсії застосовується заробітна плата (дохід) пенсіонера, яку він отримував до призначення пенсії, або яку він отримував за період роботи, який є періодом страхового стажу.
Тобто працюючий пенсіонер має право на перерахунок пенсії в будь-який час після її призначення, однак не раніш як через два роки після здійснення попереднього. При цьому під час перерахунку пенсії величина середньої заробітної плати (доходу) враховується та, яка використовувалася під час призначення пенсії, тобто це - середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії (абзац четвертий частини другої статті 40 Закону України № 1058-IV).
Проте, постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" від 28 травня 2008 року № 530 встановлено порядок перерахунку пенсій особам, які після її призначення продовжували працювати, відмінний від того порядку, який визначений частиною четвертою статті 42 Закону України № 1058-IV.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 6 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення. Такими законами є Закон України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року N 1788-XII та Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, під час розгляду та вирішення справ зазначеної категорії застосуванню підлягає Закон України № 1058-IV, а саме нормативні положення статті 42 Закону України № 1058-IV. Зі змісту цих положень випливає, що під час перерахунку пенсії величина середньої заробітної плати (доходу) враховується та, яка використовувалася під час призначення пенсії.
При цьому слід зауважити, що ототожнювати визначення як "середня заробітна плата працівників, зайнятих в галузях економіки України" та "показник середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка, відповідно до цього закону враховується для обчислення пенсії за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії", не можливо, оскільки ці поняття є різними правовими категоріями, основу яких становлять різні економічні критерії.
У зв'язку з вищевикладеним, суд приходить до висновку, що середня заробітна плата працівників, зайнятих в галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії, використовується як складова для призначення пенсії відповідно до частини 2 статті 40 Закону України № 1058-IV і є величиною постійною незмінною при перерахунку пенсії, на відміну від інших показників, які використовуються при визначенні заробітної плати (доходу) застрахованої особи для обчислення пенсії.
Таким чином, правові підстави для перерахунку пенсії позивача із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки відсутні. Останній із наведених показників застосовується виключно для призначення пенсії, застосування його для перерахунку є безпідставним.
З огляду на викладене, суд вважає, що суд першої інстанції припустився порушень вимог норм матеріального права, що призвело до прийняття неправильного рішення.
Таким чином суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду скасуванню з прийняттям нового судового рішення.
Керуючись статтями 195, 197, пунктом 3 частини 1 статті 198, пунктом 4 частини 1 статті 202, статтею 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області задовольнити.
Постанову Заводського районного суду м.Дніпродзержинська від 16 вересня 2011 р. у справі № 2а-4225/11 скасувати.
Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову.
Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та оскарженню відповідно до ч. 10 ст. 183-2 КАС України не підлягає.
Головуючий суддя: О.М. Панченко
Суддя: В.Є. Чередниченко
Суддя: А.О. Коршун