06 лютого 2014 рокусправа № 804/11470/13-а
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.
суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.
за участю секретаря судового засідання: Новошицької О.О.,
без представників сторін;
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу ОСОБА_2
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2013 р. у справі № 804/11470/13-а
за позовом ОСОБА_2
до Управління Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці
про зобов'язання вчинити певні дії,-, -
"28" серпня 2013 р. ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці в якому просив:
- визнати протиправним висновок службового розслідування від 03.07.2013 року №4/5560 та подання про звільнення від 04.07.2013 року;
- визнати протиправним наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці №72 о/с від 10.07.2013 року в частині щодо підстав звільнення ОСОБА_2;
- зобов'язати Управління Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці внести зміни у наказі Управління міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці №72 о/с від 10.07.2013 року щодо підстави звільнення з "за порушення дисципліни" на "за власним бажанням" та внести відповідні зміни у трудову книжку.
Позовні вимоги обґрунтовані незаконністю проведеного службового розслідування та звільнення. Позивач зазначає, що такий захід дисциплінарного стягнення як звільнення до нього застосовано неправомірно, оскільки під час проходження служби до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_2 жодного разу не притягувався.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2013 р. у справі № 804/11470/13-а в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Управління Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці про зобов'язання вчинити певні дії,- відмовлено.
Постанову суду мотивовано доведеністю правомірності прийняття рішення про звільнення позивача з органів внутрішніх справ за порушення враховуючи особисті якості позивача, з врахуванням неодноразових порушень позивачем службової дисципліни, прогулів та безвідповідального ставлення до своїх службових обов'язків.
Не погодившись з постановою суду, подано апеляційну скаргу ОСОБА_2, згідно якої особа, яка подає апеляційну скаргу просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2013 р. у справі № 804/11470/13-а, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд безпідставно прийняв сторону відповідача по справі, не приділивши уваги правовій позиції та доводам позивача, не дослідивши правомірність проведеного розслідування та звільнення.
Сторони по справі про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.
До судового засідання не з'явились представники сторін. Жодних клопотань, повідомлень про причини неявки до суду не надходило, підстави відсутності представників сторін суду не повідомлені.
З урахуванням наявних в справі матеріалів, нез'явлення в судове засідання представників сторін не перешкоджає розгляду скарги.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_2 з 07.08.2008 року розпочав службову діяльність в органах МВС України. 24.05.2012 року закінчивши навчання в Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ був направлений до Управління МВС України на Придніпровській залізниці для подальшого проходження служби.
22.05.2013 року позивачем подано рапорт на ім'я начальника Управління МВС на Придніпровській залізниці про звільнення з органів внутрішніх справ за власним бажанням. 11.06.2013 року. ОСОБА_2 звернувся до начальника УМВС з повторним рапортом про звільнення за власним бажанням, в якому відмовлявся від інших запропонованих йому посад.
17.06.2013 року проведено перевірку наявності особового складу сектора карного розшуку лінійного відділу, якою виявлено відсутність лейтенанта міліції ОСОБА_2, що зафіксовано в рапорті начальника сектора карного розшуку лінійного відділу.
В той же день позивач прибув на місце служби, відмовившись надати пояснення щодо запізнення на службу. З 17.06.2013 року позивач не виходив на службу.
27.06.2013 року комісія з працівників Управління здійснила виїзд на місце мешкання позивача. ОСОБА_2 вдома був відсутній, на телефонний дзвінок відповів, що хворів та на місце служби прибуде 01.07.2013 року.
Через відсутність позивача на службі 01.07.2013 року, з метою перевірки відомостей про перебування ОСОБА_2 на лікарняному відповідачем здійснено запит до медичного закладу.
Відповідно до наданої Лікарняним закладом МВС України відповіді, встановлено, що з 17.06.2013 року по 02.07.2013 року і лікарню позивач не звертався, лікарняний лист на такого хворого не видавався.
Наказом Лінійного відділу Придніпровської залізниці Управління МВС України №83 від 01.07.2013 року ОСОБА_2 за порушення службової дисципліни, а саме за відсутність на робочому місці без поважних причин протягом 12 днів оголошено сувору догану.
Об 11:45 01.07.2013 року ОСОБА_2 прибув у розташування підрозділу Лінійного відділу. Від надання пояснень щодо своєї тривалої відсутності відмовився. На вимогу керівництва у позивача вилучено особистий номер та печатка, посвідчення надати позивача відмовився через втрату останнього.
03.07.2013 року ОСОБА_2 притягнуто до дисциплінарної відповідальності за прогул з 01.07.2013 року по 03.072013 року та накладено дисциплінарне стягнення у вигляді неповної посадової відповідності.
09.07.2013 року за результатами службового розслідування №4/5809 керівництвом ЛВ направлено подання до Управління МВС України на Придніпровській залізниці про звільнення ОСОБА_2 з органів внутрішніх справ за порушення дисципліни.
10.07.2013 року на засіданні кадрової комісії прийняте рішення про звільнення позивача з займаної посади у відповідності до п. «є» (за порушення дисципліни) ст. 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС. З наказом про звільнення №72 о/с від 10.07.2013 року, позивач, що був присутній на засіданні кадрової комісії, ознайомитись відмовився.
З вимогою про оскарження даного наказу ОСОБА_2, звернувся до суду.
Відмовляючи в задоволенні позовних суд першої інстанції обґрунтував своє рішення правомірністю дій відповідача. Дослідивши обставини по справі колегія суддів вважає за можливе погодитись з рішенням суду першої інстанції з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
За приписами ч. 3 ст.2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Предметом доказування у цій справі є правомірність чи не правомірність дій відповідача під час визначення підстав для звільнення позивача, а також наявність підстав для звільнення ОСОБА_2 із служби в органах внутрішніх справ за порушення дисципліни
Спірні правовідносини, що виникли між сторонами по справі врегульовано Законом України „Про міліцію"; Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 року № 114 (далі - Положення №114).
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України „Про міліцію" порядок та умови проходження служби працівниками органів внутрішніх справ регламентується Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 23 Положення №114 особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну та кримінальну відповідальність згідно з законодавством.
Сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначені Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України».
Положеннями ст. 12 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» визначено, що На осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень:
1) усне зауваження;
2) зауваження;
3) догана;
4) сувора догана;
5) попередження про неповну посадову відповідність;
6) звільнення з посади;
7) пониження в спеціальному званні на один ступінь;
8) звільнення з органів внутрішніх справ.
Положеннями статті 14 Закону визначено порядок накладення дисциплінарного стягнення, зокрема, передбачено призначення та проведення службового розслідування за фактом скоєного дисциплінарного проступку.
Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.
При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.
У разі притягнення до дисциплінарної відповідальності осіб рядового і начальницького складу, які мають дисциплінарне стягнення і знову допустили порушення службової дисципліни, дисциплінарне стягнення, що накладається, має бути більш суворим, ніж попереднє.
Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.
Фактичні обставини справи, а саме: невихід позивача на роботу протягом тривалого часу, призначення та проведення службового розслідування щодо розгляду даної обставини, відмова ОСОБА_2 від надання будь яких пояснень щодо причин прогулу, відсутність лікарняного чи інших документів підтверджуючих правомірність відсутності позивача за місцем служби, неодноразові притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, кожне з яких більш суворе за попереднє, свідчать про правомірність дій відповідача щодо звільнення ОСОБА_2 з органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни. Відповідачем при цьому дотримано порядок накладення дисциплінарних стягнень визначений законом.
Посилання скаржника на протиправність висновків службового розслідування у зв'язку з порушенням процедури проведення такого розслідування колегія суддів не приймає до уваги, оскільки висновки службового розслідування не може бути предметом оскарження в суді, оскільки такий висновок є лише носієм доказової інформації, не містить волевиявлення суб'єкта владних повноважень щодо виявлених фактів правопорушень та не створює жодних правових наслідків для особи, не змінює стан його суб'єктивних прав. Такий висновок може слугувати лише підставою для прийняття відповідного рішення суб'єкту владних повноважень, яке в свою чергу може бути предметом оскарження в судовому порядку.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що з огляду на те, що позивачем не заперечується власна відсутність на службі з 17.06.2013 року, то оскарження висновків службового розслідування проведене щодо розслідування факту невиходу позивача на робоче місце без поважних причин, є безпідставним. Посилання ОСОБА_2 на те, що у період з 17.06.2013 року по 01.07.2013 року він перебував на лікарняному, спростовуються відсутністю лікарняного листка та відповідями медичних закладів, щодо відсутності факту звернення громадянина ОСОБА_2 до медичних установ.
Доводи заявника апеляційної скарги стосовно того, що він не виходив на службу, через те, що вважав себе звільненим за власним бажанням після подання повторного рапорту з 01.07.2013 року спростовуються наступним.
Так, відповідно до п."ж" ст. 64 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом ОВС, особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за власним бажанням - при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків.
Пункт 68 Положення передбачає, що особи рядового і начальницького складу, які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим проханням, попереджають прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніш як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт за командою.
ОСОБА_2 рапорт про звільнення за власним бажанням подано 22.05.2013 року, повторний рапорт з наполяганням на звільненні за власним бажанням подано 11.06.2013 року, проте сам факт подання рапорту про звільнення є лише підставою для винесення наказу про звільнення з дотриманням відповідних процедури та строків винесення такого наказу, а не фактичним припиненням трудових відносин.
За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що відповідачем правомірно здійснено звільнення ОСОБА_2 з органів внутрішніх справ, з урахування доведеного факту порушення службової дисципліни, а саме відсутність за місцем роботи без поважних причин протягом тривалого часу, з урахуванням висновків службового розслідування та дотриманням чинного законодавства.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 198 та статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи при цьому не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухвалені постанови, що є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2013 р. у справі № 804/11470/13-а - залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2013 р. у справі № 804/11470/13-а - залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.
Головуючий: Н.А. Бишевська
Суддя: І.Ю. Добродняк
Суддя: Я.В. Семененко