"14" січня 2014 р. справа № 808/927/13-а
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),
суддів: Чередниченко В.Є., Коршуна А.О.,
при секретарі судового засідання Комар Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційними скаргами Квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя, ОСОБА_1
на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18.06.2013 р.
у справі № 808/927/13-а
за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач)
до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя (далі - відповідач-1), Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач-2), начальника Запорізького гарнізону Моіна Давида Борисовича (далі - відповідач-3), Міністерства оборони України (далі - відповідач-4), Житлової комісії Запорізького гарнізону (далі - відповідач-5)
третя особа виконавчий комітет Вільнянської міської ради
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до суду із позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просив визнати протиправними дії Квартирно-експлуатаційного відділу міста Запоріжжя щодо не включення позивача та членів його сім'ї до рішення від 17 грудня 2012 року №2 «Про надання квартир для постійного проживання» як осіб, які в порядку черговості мають бути забезпечені одним з житлових приміщень з числа виділених державою 39 квартир за адресою: АДРЕСА_1 ; зобов'язати Квартирно-експлуатаційний відділ міста Запоріжжя розглянути питання про прийняття рішення щодо надання позивачу та членам його сім'ї на праві постійного користування вільної однокімнатної квартири у місті Запоріжжі з числа новозбудованого, або виключеного з числа службового, або вивільненого, або придбаного у фізичних чи юридичних осіб житла, передбаченого для надання у Запорізькому гарнізоні військовослужбовцям Збройних Сил України та особам, звільненим з військової служби; зобов'язати Квартирно-експлуатаційний відділ міста Запоріжжя на підставі прийнятого рішення щодо надання позивачу та членам його сім'ї вільної однокімнатної квартири у місті Запоріжжі розробити Список розподілу жилої площі для постійного проживання, у якому передбачити надання позивачу та членам його сім'ї вільної однокімнатної квартири у місті Запоріжжі; зобов'язати Квартирно-експлуатаційний відділ міста Запоріжжя розглянути питання щодо передачі на затвердження Комісії з контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних Сил України розробленого Списку розподілу жилої площі для постійного проживання, у якому передбачено надання позивачу та членам його сім'ї вільної однокімнатної квартири у місті Запоріжжі; зобов'язати Комісію з контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних Сил України в особі Міністерства оборони України розглянути питання щодо погодження Списку розподілу жилої площі для постійного проживання, у якому передбачено надання позивачу та членам його сім'ї вільної однокімнатної квартири у місті Запоріжжі та повернення його із завіреною копією протоколу засідання Комісії з контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних Сил України до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Запоріжжя; зобов'язати Квартирно-експлуатаційний відділ міста Запоріжжя на підставі прийнятого рішення про надання позивачу та членам моєї сім'ї, всього у кількості 5 осіб, вільної однокімнатної квартири у місті Запоріжжі у визначеному Інструкцією про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщенням, яка затверджена наказом Міністерства оборони України від 30.11.2011 року № 737, порядку подати витяг із списку розподілу жилої площі для постійного проживання у гарнізоні, погоджений протоколом засідання Комісії з контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних Сил України, разом з документами, що знаходяться в моїй обліковій (квартирній) справі, до відповідного виконавчого органу міської, районної у місті (у разі її створення) ради за місцем знаходження наданого мені вільного житла для видачі ордера.
Постановою суду першої інстанції позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя щодо не включення ОСОБА_1 та членів його сім'ї до рішення від 17 грудня 2012 року № 2 «Про надання квартир для постійного проживання» як осіб, які в порядку черговості мають бути забезпечені одним з житлових приміщень з числа виділених державою 39 квартир за адресою: АДРЕСА_1 . Зобов'язано Квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя розглянути питання про надання ОСОБА_1 та членам його сім'ї на праві постійного користування вільної однокімнатної квартири у місті Запоріжжі з числа новозбудованого, або включеного з числа службового, або вивільненого, або придбаного у фізичних чи юридичних осіб житла, передбаченого для надання у Запорізькому гарнізоні військовослужбовцям Збройних сил України та особам, звільненим з військової служби.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач та відповідач-1 оскаржили її в апеляційному порядку, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування своєї апеляційної скарги позивач, посилається на Порядок КМУ від 03.08.2006 р. № 1081. Зазначає, що питання, пов'язані із забезпеченням житла військовослужбовців, вирішуються за місцем перебування їх на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов. Одночасно це питання регулюється Інструкцією про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міноборони України № 737 від 30.11.2011 р. (далі - Інструкція № 737).
Позивач просить змінити постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18 червня 2013 року.
Відповідач-1 обґрунтовує свої апеляційні вимоги тим, що на момент підписання рапорту на ім'я командира Військової частини НОМЕР_1 щодо зарахування позивача та членів його родини на квартирний облік, відповідно до послужного списку проходження військової служби у Збройних Силах України позивач проходив службу лише прапорщиком, а не як зазначено у заяві останнього - старший прапорщик, тобто надав недостовірні відомості - Військової частини НОМЕР_1 у лютому 1993 року у Запорізькому гарнізоні не існувало. Це вказує на протиправність протоколу житлової комісії Військової частини НОМЕР_1 від 24.02.1993 року щодо включення до списку осіб, що потребують поліпшення житлових умов.
Відповідач-1 просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18 червня 2013 року та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В судовому засіданні позивач - ОСОБА_1 та його представник - Павленко А.Г. підтримали доводи апеляційної скарги та просили задовольнити апеляційну скаргу в повному обсязі, відмовити у задоволенні апеляційної скарги відповідачу-1, а постанову суду першої інстанції змінити, задовольнивши позовні вимоги в повному обсязі.
Представники інших учасників процесу у судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце судового розгляду були повідомлені належним чином.
Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що позивач у період з 10.11.1988 р. по 02.01.2013 безперервно проходив військову службу у Збройних Силах СРСР та Збройних Силах України у військових частинах Запорізького гарнізону в тому числі у період з 15.10.1990 по 15.04.1994 - у 3043 базі зберігання майна 55 артилерійської дивізії (інша назва цієї бази - військова частина НОМЕР_2 ; інша назва 55 артилерійської дивізії у цей період - військова частина НОМЕР_1 ); у період з 04.12.1996 по 02.01.2013 - у військовій частині НОМЕР_1 (інша назва цієї частини у цей період - спочатку 55 артилерійська дивізія, потім 55 окрема артилерійська бригада) (а.с. 13-15).
Судом першої інстанції досліджено факт перебування позивача на квартирному обліку та встановлено, що за рішенням начальника Запорізького гарнізону від 22.06.1992 року № 419 ОСОБА_1 на склад сім'ї 4 особи була виділена квартира АДРЕСА_2 , жилою площею 28,75 кв/м, у якій позивач проживає по теперішній час.
29 червня 1992 року позивач, як військовослужбовець Збройних Сил України, який перебував на квартирній черзі у Запорізькому гарнізоні, отримав житлове приміщення за розміром менше рівня середньої забезпеченості громадян жилою площею в м. Запоріжжі.
У зв'язку із втратою квартирної справи 24.02.1993 головою житлової комісії Військової частини НОМЕР_2 з метою поновлення позивача на квартирному обліку йому було запропоновано написати рапорт про включення його черги осіб, що потребують поліпшення житлових умов. Вказаний рапорт був написаний позивачем, та на даний час знаходиться у квартирній (обліковій) справі.
Згідно документів, що знаходяться у квартирній справі, позивач на квартирному обліку при Військовій частині НОМЕР_1 перебуває з 24.02.1993, тобто з дати написання рапорту. Проте фактично з урахуванням наведених вище обставин суд приходить до висновку, що позивач знаходиться на обліку орієнтовно з 1989 року, але не пізніше дня отримання позивачем квартири АДРЕСА_2 у порядку тимчасового поліпшення житлових умов, тобто не пізніше 29 червня 1992 року (день видачі ордеру на вказану квартиру).
У період з 24.02.1993 до часу розгляду справи позивач продовжує перебувати на квартирному обліку у військовій частині НОМЕР_1 . До суду не надано доказів прийняття будь-яких рішень про зняття ОСОБА_1 з цього обліку житловою комісією цієї частини у цей період.
17 грудня 2012 року начальником КЕВ міста Запоріжжя було прийняте рішення №2 «Про надання квартир для постійного проживання» зокрема щодо розподілу 39 квартир за адресою: АДРЕСА_1 . Дане рішення було погоджено з житловою комісією Військової частини НОМЕР_1 та гарнізонною житловою комісією 21.12.2012 року під час засідання гарнізонної житлової комісії. На підставі цього рішення, яке погоджене вказаними житловими комісіями, КЕВ міста Запоріжжя розробив Списки розподілу житлової площі щодо вказаних 39 квартир, які були погоджені житловою комісією Військової частини НОМЕР_1 та гарнізонною житловою комісією. Дані списки були затверджені начальником Запорізького гарнізону 25.12.12 року.
26.12.2012 вказані списки були подані на розгляд Комісії з контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних Сил України, яка протоколом №231 від 27.12.12 їх погодила (затвердила).
З відповіді Військової частини НОМЕР_1 від 28.12.2012 р. № 5167 та КЕВ міста Запоріжжя від 08.01.2013 р. № 63 позивачу стало відомо, що у вказаному Рішенні начальника КЕВ міста Запоріжжя від 17 грудня 2012 року №2 «Про надання квартир для постійного проживання» не передбачено надання ОСОБА_1 та членам його сім'ї житла з числа 39 квартир за адресою: АДРЕСА_1 , а також у затверджених 27.12.12 року Комісією з контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних Сил України списках розподілу житла у м. Вільнянську, - не передбачено надання ОСОБА_1 та членам його сім'ї житла з числа вказаних 39 квартир.
Під час прийняття рішення від 17 грудня 2012 року №2 «Про надання квартир для постійного проживання» перебування позивача на квартирному обліку на думку посадових осіб відповідача-1 було незаконним та документів, які були в квартирній (обліковій) справі виявилось недостатньо, а тому при розподілі житла він не був включений до осіб, які потребують поліпшення житлових умов. Таке рішення КЕВ міста Запоріжжя приймає на підставі квартирних справ та з урахуванням черги. На момент розподілу житла позивач за чергою входив до 39 осіб, які потребують поліпшення житлових умов. Вказані обставини підтверджені показаннями свідків у справі та наданими письмовими доказами.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції вважає, що відповідачем-1 порушені вимог Інструкції № 737, оскільки він не має повноважень щодо знаття з квартирного обліку позивача.
Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Спеціальним законом, який регулює спірні правовідносини є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (надалі за текстом - Закон № 2011-XII).
Відповідно до ч.1 ст.12 Закону № 2011-XII держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно ст. 48 ЖК України жиле приміщення надається громадянам у межах норми жилої площі, але не менше розміру, який визначається Кабінетом Міністрів України і Федерацією професійних спілок України. При цьому враховується жила площа у жилому будинку (квартирі), що перебуває у приватній власності громадян, якщо ними не використані житлові чеки. При передачі громадянами житла, яке перебуває у їх приватній власності, органу, який здійснює поліпшення житлових умов, вони мають право на одержання житла у межах встановленої норми жилої площі.
Таким чином, норми ЖК України встановлюють право громадян на отримання жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду, тільки в порядку черговості у разі, якщо вони потребують поліпшення житлових умов, й відповідно перебувають у списках таких осіб.
Інструкцією № 737 визначено порядок обліку осіб, потребуючих поліпшення житлових умов (військовослужбовців), та отримання ними житла.
Відповідно до пункту 2.1 вказаної Інструкції облік військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов, ведеться у військових частинах, гарнізонах та квартирно-експлуатаційних органах. Узагальнені списки осіб, що перебувають на обліку, за всі військові частини знаходяться у ГКЕУ ЗС України.
За ведення обліку у військовій частині відповідають секретарі житлових комісій, у гарнізоні (або в гарнізонах) - начальник КЕВ (КЕЧ) району, який за територіальним принципом відповідає за військові підрозділи (п. 2.3).
Згідно п. 2.19 Інструкції № 737 військовослужбовці знімаються з обліку за місцем служби у разі подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на облік.
Відповідно до ст. 40 Житлового кодексу Української РСР зняття з обліку потребуючих поліпшення житлових умов провадиться органами, які винесли або затвердили рішення про взяття громадянина на облік.
Судом першої інстанції встановлено, що наявний в обліковій справі рапорт ОСОБА_1 щодо постановки на квартирний облік містить ознаки фальсифікації. Рапорт датований 24.02.1993 року та підписаний від імені «начальника складу в/ч НОМЕР_1 старшого прапорщика Чуприни», однак згідно даних послужного списку ОСОБА_1 встановлено, що з 1991 року по 1994 рік він проходив службу на посаді начальника сховища складу «НЗ» в/ч НОМЕР_3 (3043 бази зберігання 55 АД), при цьому військове звання «старший прапорщик» отримав лише 22.09.1995 року.
Старший прапорщик ОСОБА_1 рішенням житлової комісії Військової частини НОМЕР_1 від 24.02.1993 року був зарахований на квартирний облік.
На момент прийняття цього рішення члени його родини (дружина та двоє синів) були зареєстровані у двокімнатній квартирі АДРЕСА_3 , тобто на кожного члена родини проходилося по 7 кв/м.
Під час вивчення відповідачем-1матеріалів облікової справи ОСОБА_1 , який перебуває на квартирному обліку у Військовій частині НОМЕР_1 з'ясовано, що старший прапорщик ОСОБА_1 та члени його родини були зараховані на квартирний облік в порушення житлового законодавства.
З цього приводу відповідач-1 звертався до Командира Військової частини НОМЕР_1 (лист від 06.09.2011 р. вих. № 1774) та до голови житлової комісії Військової частини НОМЕР_1 щодо розгляду питання правомірності включення ОСОБА_1 до квартирного обліку та вирішення питання про зняття останнього з даного обліку, оскільки потреба у поліпшенні житлових умов у нього виникла пізніше з моменту реєстрації у вищезазначений квартирі ОСОБА_2 (а.с. 60, 61).
Відповідачем-1 рішення від 17 грудня 2012 року № 2 «Про надання квартир для постійного проживання» ОСОБА_1 не включено до даного рішення.
Відповідно до пп. 2.6.1 п. 2 Положення про організацію квартирно-експлуатаційного забезпечення Збройних сил України, затвердженого наказом Міноборони України від 21.04.2011 № 215 р. на КЕВ військової частини покладається: складання плану розподілу квартирного майна.
Отже відподповідач-1 вийшов за межі своїх повноважень щодо не включення ОСОБА_1 до рішення про надання квартир для постійного проживання.
Відповідно до Інструкції № 737 відповідач-1 має право лише клопотати про зняття з квартирного обліку ОСОБА_1 у випадках передбачених п. 2.20 цієї інструкції.
Отже відповідач-1 не включив до рішення від 17 грудня 2012 року № 2 «Про надання квартир для постійного проживання» ОСОБА_1 з підстав не передбачених Інструкцією № 737, що є порушенням вимог чинного законодавства та прав і законних інтересів позивача.
Колегія суддів також вважає правомірною думку суду першої інстанції щодо відмови у решті позовних вимог позивачу, а саме, що зобов'язуючи орган вчинити певні дії щодо процедури видачі житла суд таким чином підміняє виключну компетенцію такого органу.
Питання щодо правомірності знаходження ОСОБА_1 на квартирному обліку апеляційним судом не розглядається, оскільки це не є предметом спору у даній адміністративній справі.
Отже, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції.
З огляду на викладене, суд доходить висновку, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та ухвалив судове рішення без порушення норм матеріального та процесуального права, тому постанову суду у даній адміністративній справі необхідно залишити без змін, а апеляційні скарги - без задоволення.
Керуючись ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя залишити без задоволення.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18.06.2013 р. у справі № 808/927/13-а залишити без змін.
Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя: О.М. Панченко
Суддя: В.Є. Чередниченко
Суддя: А.О. Коршун