ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
29 травня 2014 року № 826/13718/13-а
Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючого судді Качура І.А., при секретарі судового засідання Хрімлі К.О., за участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_1
від відповідача: Горіної Р.М. (дов. від 19.09.2013р. №05/1/2-82 вих-13)
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури м. Києва про скасування наказу, поновлення на посаді, визнання запису недійсним.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 29.05.2014 року в 13 год. 49 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.2 ст. 167 КАС України.
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 (далі по тексту також - позивач) з позовом до Прокуратури м. Києва (надалі також - відповідач), в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просив:
- скасувати наказ прокурора міста Києва Мельника А.С. №2162к від 23.09.11 про притягнення до дисциплінарної відповідальності в частині звільнення з посади помічника прокурора Голосіївського району м. Києва ОСОБА_1;
- поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора прокуратури Голосіївського району м. Києва та присвоїти відповідний класний чин;
- визнати недійсним запис про звільнення з роботи (посади), зроблений в трудовій книжці та зробити дублікат трудової книжки без запису, який визнано недійсним;
- стягнути з Прокуратури міста Києва на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23.09.2011р. до дня поновлення на посаді (роботі);
- допустити негайне виконання постанови суду в частині стягнення заробітної плати за один місяць.
Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду про наступне.
Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 призначено па посаду старшого помічника прокурора Голосіївського району м. Києва із строком стажування до 01 року 25.08.2010р., а 07.06.2011р. переведено на посаду помічника прокурора Голосіївського району м. Києва. 31.08.2011р. позивач був атестований та підготовлено відповідний наказ про присвоєння класного чину.
23.09.2011р. на підставі наказу прокурора міста Києва №2123к, відповідно до вимог п.2. ч.2 ст. 46-2, 28 Закону України «Про прокуратуру», ч.1 ст. 8, п.5 ст.9 Дисциплінарного статуту прокуратури України, за скоєння проступку, який порочить працівника прокуратури, порушує Присягу працівника прокуратури та є несумісним з перебуванням на роботі в органах прокуратури, ОСОБА_1 звільнено з посади помічника прокурора Голосіївського району міста Києва.
Позивач категорично не погоджується з правомірністю спірного наказу, вважає його таким, що прийнятий безпідставно усупереч норм законодавства, порушує його законні права та інтереси, відтак оскаржив його до Окружного адміністративного суду міста Києва.
Відповідач проти задоволення позову заперечував з мотивів необґрунтованості та безпідставності. У судовому засіданні представник відповідача зазначив, що оскільки позивачем вчинено дисциплінарний проступок, який порочить працівника прокуратури, Прокуратура м. Києва при прийнятті наказу «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» від 23.09.2011р. №2162к згідно якого позивача звільнено, діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. З огляду на вищевикладене, у задоволенні позову відповідач просив відмовити у повному обсязі.
В межах даної адміністративної справи встановлено наступне.
10 вересня 2011 року відносно позивача Генеральною прокуратурою України порушено кримінальну справу за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 368 КК України, позивача затримано за підозрою у вчиненні вказаного злочину та в подальшому обрано міру запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Постановою Печерського районного суду м. Києва від 19.02.2013р. кримінальну справу відносно позивача закрито у зв'язку з відмовою прокурора підтримувати обвинувачення через відсутність доказів які б підтверджували пред'явлене обвинувачення.
Судом встановлено, що після набрання зазначеною постановою законної сили 28.02.2013р. позивачем до Прокуратури м. Києва було подано заяву про поновлення на роботі.
За наслідком розгляду вищевказаної заяви, 18.03.2013р. позивачу надано проміжну відповідь про те, що за його заявою розпочата службова перевірка, в подальшому його буде повідомлено додатково.
Листом від 24.07.2013р. №11-749вих13 позивача поінформовано, що згідно чинного законодавства, закриття кримінальної справи по відношенні до позивача не є підставою для поновлення на роботі та виплати заробітної плати за час вимушеного прогулу, оскільки позивача було звільнено за вчинення дисциплінарного проступку. Щодо доводів про позбавлення позивача класного чину, встановлено, що вказаний наказ не видавався.
Таким чином, Прокуратурою міста Києва відмовлено позивачеві у поновленні на роботі, виплаті заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Вирішуючи питання щодо правомірності спірного наказу, суд виходив із наступного.
Як встановлено частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Згідно з ч. 3 ст. 48 Закону України «Про прокуратуру» за порушення закону, неналежне виконання службових обов'язків чи вчинення ганебного вчинку прокурори і слідчі несуть відповідальність згідно з Дисциплінарним статутом прокуратури України, який затверджує Верховна Рада України.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Дисциплінарного статуту прокуратури України дисциплінарні стягнення щодо прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури застосовуються за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків або за проступок, який порочить його як працівника прокуратури.
Відповідно до п. 3 ст. 12 Дисциплінарного статуту Прокуратури України прокурор або слідчий, стосовно якого винесено постанову про притягнення його як обвинуваченого у вчиненні злочину у сфері службової та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг, та/або пов'язаного із зловживанням своїм службовим становищем, підлягає відстороненню від виконання повноважень на посаді в порядку, визначеному законом, до розгляду справи судом.
Разом з тим, як слідує зі спірного наказу №2162к від 23.09.2011р. Прокуратури м. Києва про звільнення позивача дослівно зазначена підстава: «... ОСОБА_6 та помічник прокурора Голосіївського району м. Києва ОСОБА_1, порушуючи вимоги Присяги працівника прокуратури, яку прийняли 07.02.2011р. та 31.08.2011р. відповідно, вступили за попередньою змовою у позаслужбові стосунки з фізичною особою, через яку вимагали та отримали хабар в сумі 1700 доларів США від підприємця ОСОБА_7 За не проведення перевірок його діяльності. Генеральною прокуратурою України за цим фактом 10.09.2011 року відносно ОСОБА_6 і ОСОБА_1 порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 368 КК України, та 16.09.2011 року їм пред'явлено обвинувачення. За скоєння злочину зазначених осіб заарештовано». Зазначена обставина розцінена як проступок, який порочить працівника прокуратури. Про невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків або інший проступок, який порочить позивача, як працівника прокуратури в наказах не зазначено.
Відповідно до частини четвертої статті 72 КАС України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Згідно п.2 ст.2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» від 01.12.1994р. (далі - Закон) закриття кримінального провадження за відсутності у діянні складу кримінального правопорушення або не встановлення достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпання можливості їх отримати є підставою для відшкодування шкоди в розмірах і в порядку передбаченому цим законом.
Відповідно ст.6 Закону громадянин, звільнений з роботи (посади) у зв'язку з незаконним засудженням або відсторонений від посади у зв'язку з незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, має бути поновлений на колишній роботі (посаді), а в разі неможливості цього (ліквідація підприємства, установи, організації, скорочення посади, наявність інших передбачених законом підстав, що перешкоджають поновленню на роботі (посаді) - йому має бути надано державною службою зайнятості іншу підходящу роботу. Робота (посада) надається громадянинові не пізніше ніж через один місяць з дня звернення, якщо воно надійшло протягом трьох місяців з дня набрання законної сили виправдувальним вироком або винесення постанови (ухвали) про закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.
У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, запис про звільнення з роботи (посади), зроблений у трудовій книжці, визнається недійсним. На вимогу громадянина власник або уповноважений ним орган у триденний термін видає йому дублікат трудової книжки без запису, який визнано недійсним.
Відповідно ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Відповідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Разом з тим, суд критично ставиться до доводів відповідача про звільнення позивача з підстав вчинення дисциплінарного поступку, який порочить працівника прокуратури, порушує Присягу працівника прокуратури, також з огляду про наступне.
Передумовою звільнення державного службовця за порушення присяги, мають насамперед бути порушення, встановлені внаслідок ретельного службового розслідування.
При цьому, необхідно враховувати, що наслідком вчинення дисциплінарного правопорушення можуть бути припинення державної служби за порушення Присяги або звільнення з органу прокуратури, які є санкціями різних рівнів відповідальності і не можуть застосовуватися як альтернативні. Звільнення за порушення присяги може мати місце лише тоді, коли державний службовець скоїв проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків. Державний службовець, який вчинив дисциплінарний проступок, не може бути звільнений за порушення Присяги, якщо цей проступок не можна кваліфікувати як порушення Присяги.
Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом України у постанові від 21 травня 2013 року (№ 21-403а12).
Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 256 КАС України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Відтак, постанова суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді помічника прокурора прокуратури Голосіївського району м. Києва та середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі стягнення за один місяць підлягає негайному виконанню.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (далі - Порядок), цей Порядок застосовується у випадках вимушеного прогулу працівника (підпункт «з» пункту 1). У відповідності до частини 3 пункту 2 Порядку, збереження заробітної плати «у всіх інших випадках», до яких відноситься випадок й вимушеного прогулу, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).
За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача є частково обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.
Керуючись ст. 2, ст. 9, ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позов задовольнити частково.
Скасувати наказ прокурора міста Києва Мельника А.С. №2162к від 23.09.2011р. про притягнення до дисциплінарної відповідальності в частині звільнення з посади помічника прокурора Голосіївського району м. Києва ОСОБА_1.
Поновити ОСОБА_1 на посаді помічника прокурора прокуратури Голосіївського району м. Києва.
Визнати недійсним запис про звільнення з роботи (посади), зроблений в трудовій книжці.
Стягнути з Прокуратури міста Києва на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23.09.2011р. до дня поновлення на посаді.
Допустити негайне виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді помічника прокурора прокуратури Голосіївського району м. Києва та середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі стягнення за один місяць.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.А. Качур