Ухвала
Іменем України
"26" грудня 2013 р. справа № 2а-3675/11
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),
суддів: Чередниченко В.Є., Коршуна А.О.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Амур-Нижньодніпровської районної у місті Дніпропетровську ради
на постанову Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 24.06.2011 р.,
у справі № 2а-3675/11
за позовом ОСОБА_1
до Управління праці та соціального захисту населення Амур-Нижньодніпровської районної у місті Дніпропетровську ради,
про визнання протиправними дій,-
встановив:
У квітні 2011 року позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Амур-Нижньодніпровської районної у місті Дніпропетровську ради, в якому просив поновити пропущений строк звернення до суду за захистом порушених прав; визнати протиправними дії відповідача по нарахуванню та виплаті щорічної допомоги на оздоровлення згідно ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 2007 по 2010 роки; зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити (доплатити) щорічну допомогу на оздоровлення згідно ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 2007 по 2010 роки.
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 27.05.2011 року позивачу відмовлено в поновленні пропущеного строку для звернення до адміністративного суду із адміністративним позовом за період 2007 - 2009 рік; позовну заяву позивача про визнання незаконним та зобов'язання здійснити перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення в частині позовних вимог за період з 2007-2009 роки залишено без розгляду;
Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 24.06.2011 року позовні вимоги позивача задоволено в повному обсязі - визнано неправомірними дії відповідача в частині нарахування та виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги, передбаченої статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в 2010 році.; зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу недоплаченої щорічної разової грошової допомоги за 2010 рік, передбаченої статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірах трьох мінімальних заробітних плат з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку у відповідача як особа яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи 2 категорії.
Вирішуючи спірні правовідносини та приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач у 2010 році має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі, встановленому статтею 48 Закону України "Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" - три мінімальні заробітні плати.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Законом України «Про державний бюджет України на 2010 рік» не надано право Кабінету Міністрів України на 2010 рік встановлювати розмір соціальних виплат передбачених ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Таким чином, в 2010 році відповідач повинен виплачувати позивачу допомогу на оздоровлення в розмірі, встановленому статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", тобто в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.
Відповідачем за 2010 рік щорічна допомога на оздоровлення позивачу виплачена відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 562 від 12 липня 2005 року "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якою встановлено щорічну допомогу як евакуйованому із зони відчуження у 1986 році 2 категорії у розмірі 75 гривень.
Разом з тим, пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України встановлено, що виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту.
Так, основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" визначено правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій. Статтею 19 цього Закону встановлено, що виключно законами України визначається, зокрема, мінімальний розмір заробітної плати.
Так, мінімальний розмір заробітної плати, з розрахунку якої виплачується щорічна допомога на оздоровлення, згідно із Законом України "Про встановлення мінімальної заробітної плати" та Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» в значно більший, ніж встановлений постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12 липня 2005 року, розмір щорічної допомоги на оздоровлення.
Таким чином, аналіз наведених норм правових актів дає підстави дійти висновку, що встановлений постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12 липня 2005 року фіксований розмір щорічної допомоги на оздоровлення суперечить статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якою встановлено більший розмір такої допомоги з розрахунку трьох мінімальних заробітних плат.
Відповідно до статті 113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.
В 2005 році Кабінету Міністрів України не надано право встановлювати розмір щорічної допомоги на оздоровлення, передбаченої статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Отже, постанова Кабінету Міністрів України № 562 від 12 липня 2005 року, яка істотно звужує обсяг встановлених Конституцією та Законами України прав, застосуванню не підлягає.
Таким чином, враховуючи викладене, а також виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідач у 2010 році повинен виплатити позивачу щорічну допомогу на оздоровлення відповідно до статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", тобто в розмірі трьох мінімальних заробітних плат, встановлених на момент виплати.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин суд апеляційної інстанції приходить висновку, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справи та надана правильна юридична оцінка, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.
Керуючись ст.ст. 195, 198, 200, 204, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
ухвалив:
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Амур-Нижньодніпровської районної у місті Дніпропетровську ради - залишити без задоволення.
Постанову Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 24.06.2011 р. у справі № 2а-3675/2011 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, визначеному ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя: О.М. Панченко
Суддя: В.Є. Чередниченко
Суддя: А.О. Коршун