ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
13 травня 2014 року 11:29 № 826/3977/14
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Аблова Є.В.;
при секретарі Мальчик І.Ю.,
за участю:
представника позивача: Липовенко Г.В.,
представника відповідача: Ходорич О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Стабіл" до Київської міської ради про скасування рішення,-
Позивач звернувся до суду з позовом до Київської міської ради про скасування рішення, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що відповідач передав під сквер ділянку, яку раніше власними рішеннями передав під житлову забудову та на підставі яких виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, а суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.
Окрім того, оскаржуване рішення прийняте з порушенням передбаченого законом порядку створення об'єктів природоохоронного та рекреаційного призначення.
В позовній заяві позивач просить суд рішення Київської міської ради від 12 липня 2012 року №670/8007 "Про надання статусу скверу земельній ділянці на вул. Єреванській, між будинками 20 та 16-а, у Солом'янському районі міста Києва" скасувати.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд задовольнити позов, посилаючись на те, що оскаржуваним рішенням протиправно надано статус скверу земельній ділянці, яка не відповідає поняттю скверу, оскільки на ній відсутні зелені насадження.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на те, що оскаржуване рішення було прийняте у відповідності до положень законодавства України.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши представника позивача, представника відповідача, суд встановив наступне.
Київською міською радою прийнято Рішення від 12 липня 2012 року №670/8007 "Про надання статусу скверу земельній ділянці на вул. Єреванській між будинками 20 та 16-а у Солом'янському районі міста Києва".
Оскаржуваним рішенням надано статус скверу земельній ділянці площею 0,31 га на вул. Єреванській між будинками 20 та 16-а у Солом'янському районі м. Києва, внесено зміни до Програми розвитку зеленої зони м. Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень в центральній частині міста, затвердженої рішенням КМР від 19.07.2005 року №806/3381 та продовженої за період 2010-2015 років рішенням КМР від 27.11.2009 року №714/2783, додано земельну ділянку, визначену пунктом 1 цього Рішення до переліку скверів Солом'янського району міста Києва.
Позивач, вважаючи дане рішення таким, що порушує його майнові права як інвестора та таким, що прийняте з грубим порушенням порядку створення об'єктів природоохоронного та рекреаційного призначення, звернувся до суду за захистом своїх прав з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.
Рішенням Київської міської ради від 27 травня 2004 року №281-2/1491 Службі безпеки України була надана для будівництва житлового будинку терміном на 5 років земельна ділянка загальною площею 0,31 га по вул. Єреванська, 18-а в Солом'янському районі м. Києва.
На виконання Рішення №281-2/1491 між КМР та Службою безпеки України було укладено договір оренди земельної ділянки від 06 жовтня 2004 року.
Договором від 10 лютого 2005 року №19/3-30-ж17 між ТОВ "Стабіл" та СБУ визначено пайову участь у будівництво житлового будинку з вбудованими приміщеннями та підземними автостоянками по вул. Єреванській №14-16-18А в Солом'янському районі м. Києва.
Як вбачається з Витягу із Рішення від 27.05.2004 року №281-2/1491, що міститься в матеріалах справи, Службі безпеки України за умови виконання п. 6.1 цього рішення передано в короткострокову оренду на 5 років земельну ділянку загальною площею 0,31 га для будівництва житлового будинку з підземним автопаркінгом, офісними приміщеннями та об'єктами соціальної інфраструктури на вул. Єреванській, 18-а у Солом'янському районі м. Києва.
Відповідно до пункту 6.1. Рішення від 27.05.2004 року №281-2/1491 Службі безпеки України, зокрема, слід виконувати обов'язки землекористувача відповідно до вимог ст. 96 Земельного кодексу України, виконувати вимоги АПЗ Головного управління містобудування, архітектурного дизайну міського середовища виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) та технічні умови відповідних служб приєднання об'єкта до інженерних мереж міста. У місячний термін замовити у Головному управлінні земельних ресурсів виконавчого органу Київради (КМДА) документ, що посвідчує право користування земельною ділянкою. Забезпечити вільний доступ для прокладання нових, ремонту та експлуатації існуючих інженерних мереж і споруд, розміщених у межах земельної ділянки.
ТОВ "Стабіл" 11.08.2005 року уклало з ТОВ "Укркоксохіммонтаж" договір підряду на капітальне будівництво №СТ-є/18А, за умовами якого підрядник зобов'язався виконати роботи з будівництва житлового будинку.
Спеціалізована державна організація "Київська міська служба української інвестиційної експертизи" КМДА 17.05.2006 року надала позитивний висновок державної комплексної експертизи щодо проекту цього житлового будинку, а Головне управління контролю за благоустроєм та зовнішнім дизайном міста Києва від 18.04.2007 року листом погоджень до ордеру на тимчасове порушення благоустрою та його відновлення у зв'язку з тимчасовим встановленням огорожі на період будівництва житлового будинку оформило ордер на видалення насаджень від 25.11.2009 року №369.
Відповідно до умов Рішення від 27.05.2004 року №281-2/1491 термін його дії договору оренди закінчився 27.05.2009 року, оскільки Службі безпеки України земельну ділянку передано в короткострокову оренду на 5 років.
Статтею 1 Земельного кодексу України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
У відповідності до пункту 2 статті 22 Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ" у зв'язку зі здійсненням містом Києвом функцій столиці України КМР та Київська міська державна адміністрація, кожна в межах своєї компетенції, встановленої законами України, мають право встановлювати порядок утримання та експлуатації об'єктів, розташованих у місті, та прилеглої до них території, правила благоустрою, торговельного, побутового, транспортного, житлово-комунального та іншого соціально-культурного обслуговування, визначати особливості землекористування та використання інших природних ресурсів.
Місцеве самоврядування у місті Києві здійснюється територіальною громадою міста як безпосередньо, так і через КМР, районні в місті ради (у разі їх утворення) та їх виконавчі органи ( ст.6 Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ").
У відповідності до частини 5 статті 20 Земельного кодексу України види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.
Відповідно до пункту 12 розділу Х "Перехідних положень" Земельного кодексу України повноваження щодо розпорядження землями в межах м. Києва, крім земель, переданих у приватну власність, до розмежування земель державної та комунальної власності здійснює Київська міська рада.
Пунктом 34 частини 1статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що виключною компетенцією пленарних засідань сільської, селищної, міської ради є питання щодо вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Положеннями частини 5 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
Відповідно до ст.7 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
На землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об'єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.
Межі територій та об'єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об'єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
Відповідно до ст. 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Статтею 20 Земельного кодексу України передбачено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.
Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.
Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
Зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок.
Зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності провадиться: щодо земельних ділянок, розташованих у межах населеного пункту, - сільською, селищною, міською радою.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки приватної власності, цільове призначення якої змінюється, розробляється на замовлення власника земельної ділянки без надання дозволу Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади, opгани місцевого самоврядування на його розроблення.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляєтеся в порядку, встановленому законом.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186' цього Кодексу.
Рада міністрів Автономної Республіки Крим, орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у місячний строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, погодженого в порядку, встановленому статтею 1861 цього Кодексу, приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та зміну її цільового призначення.
Статтею 50 Земельного кодексу України визначено що, до земель рекреаційного призначення належать землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів.
Відповідно до ст. 52 Земельного кодексу України на землях рекреаційного призначення забороняється діяльність, що перешкоджає або може перешкоджати використанню їх за призначенням, а також негативно впливає або може вплинути на природний етап цих земель.
Пунктом 2.1 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10.04.2006 року № 105, передбачено, що озеленені території - ділянки землі, на яких розміщена рослинність природного чи штучного походження (садово-паркові комплекси та об'єкти зеленого будівництва).
Озеленення населених місць - комплекс робіт зі створення і використання зелених насаджень у населених пунктах, або інакше, система зелених насаджень населених пунктів.
Рекреаційна зона - спеціально виділена генеральним планом і організована територія в місті і зеленій зоні, призначена для відпочинку населення.
Сквер - упорядкована й озеленена ділянка площею від 0,02 га до 2,0 га, яка є елементом архітектурно-художнього оформлення населених місць, призначена для короткочасного відпочинку населення.
Зважаючи на вищенаведене в сукупності, враховуючи, що чинним законодавством Київська міська рада наділена повноваженнями щодо зміни цільового призначення земельної ділянки, порушень порядку прийняття такого рішення судом не встановлено, оскільки наявні всі необхідні погодження, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення прийняте відповідачем в межах компетенції.
Крім того, суд звертає увагу, що питання правомірності Рішення КМР від 12 липня 2012 року №670/8007 вже розглядалось адміністративними судами.
Так, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.11.2012 р. по справі №2а-13313/12/2670 за позовом Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Надія" до Київської міської ради, треті особи Служба безпеки України, товариство з обмеженою відповідальністю "Стабіл" про визнання протиправним та скасування рішення №670/8007 від 12.07.2012 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2013 р., в задоволені адміністративного позову відмовлено.
Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Суд також зазначає, що твердження позивача щодо порушення оскаржуваним рішенням його прав та законних інтересів не беруться до уваги, оскільки позивач посилається на те, що у провадженні Шевченківського районного суду м. Києва перебуває кримінальна справа №60/1976, порушена прокуратурою Шевченківського району м. Києва за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190КК України по факту привласнення посадовими особами ТОВ «Стабіл» грошових коштів інвесторів на суму близько 16 млн. грн., в якій кредитори позивача та позивач визнані потерпілими. Водночас, позивачем до суду не надано жодних доказів з огляду на їх належність та допустимість на підтвердження факту визнання його потерпілим та наявності права власності на спірну земельну ділянку.
Крім того, позивачем до суду не надано жодних документів, які підтверджують факт укладення з ТОВ "Стабіл" договорів про пайову участь в будівництві та перерахунок коштів на таке будівництво.
Як встановлено судом та не заперечується позивачем, у останнього на момент звернення до суду відсутня дозвільна документація на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у безоплатну власність земельної ділянки загальною площею 0,31 га по вул. Єреванській, 18-а в Солом'янському районі м. Києва.
Частинами 1 та 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи вищевикладене, оцінивши докази, наявні в матеріалах справи, за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає адміністративний позов необґрунтованим та дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення.
Керуючись ст.ст.94, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва,-
В задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Стабіл" відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.
Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст.186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя Є.В. Аблов